Постанова від 11.06.2025 по справі 910/3833/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р. Справа№ 910/3833/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 11.06.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 (повний текст складено 21.02.2025)

у справі № 910/3833/22(суддя - Морозов С.М.)

за позовом Комунального некомерційного підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київська міська рада

про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про встановлення на користь позивача безоплатного, безстрокового (постійного) земельного сервітуту (площею, вказаною у висновку судової земельно-технічної експертизи), відносно частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:229:0004 (площею 0,2385 га), що у Святошинському районі м. Києва, перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, право постійного користування якою зареєстровано за Релігійною громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва (відповідач), для забезпечення доступу позивачу до будівлі прохідної літер 1-1, загальною площею 35,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 та її нежитлових приміщень для експлуатації та обслуговування, з правом проходу до будівлі прохідної літер I- 1, правом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер 1-1. Межі, що відокремлюють ділянку земельного сервітуту описати відповідно до висновку земельно-технічної експертизи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 позов задоволено повністю. Встановлено на користь Комунального некомерційного підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безоплатний, безстроковий (постійний) земельний сервітут площею 0,0013 га (13 кв.м.) відносно частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:229:0004 (площею 0,2385 га), що у Святошинському районі м. Києва, перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, право постійного користування якою зареєстровано за Релігійною громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва, який включає в себе забезпечення доступу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до будівлі прохідної літер І-1, загальною площею 35,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Крамського Івана, буд. 21 та її нежитлових приміщень для експлуатації та обслуговування, з правом проходу до будівлі прохідної літер І-1, правом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер І-1. Координати поворотних точок земельної ділянки, на яку встановлено сервітут, наступні: Назва точки Координата ХКоордината УДовжина лінії Дирекційний кут 1н51101.9616617.141.50353є44'46'' 2н51103.4516616.974.59353є44' 46''3н51108.0116616.472.10353є44' 46''4н51110.1116616.243.3483є7' 56''5н51110.5116619.562.19173є51' 32''6н51108.3316619.792.31264є37' 19''7н51108.1116617.494.60 174є17' 38''8н51103.5416617.951.50174є7' 22''9н51102.0416618.100.98264є46' 58''. Стягнуто з Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва на користь Комунального некомерційного підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради суму судових витрат в розмірі 25 423,08 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 06.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Релігійна громада Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/3833/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/3833/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги твердження Відповідача, що встановлення такого сервітуту (за варіантом №3) призведе до порушення прав Відповідача в користуванні своїми господарськими будівлями (наприклад, позивач буде розміщувати будівельні матеріали в будівлях Відповідача), або взагалі призведе до знесення будівель Відповідача Позивачем, що буде протиправним. Тобто, земельна ділянка, щодо якої встановлюється земельний сервітут, не може спільно використовуватися Позивачем та Відповідачем, поза як на ній розташовані будівлі Відповідача.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції задовольняючи позов за варіантом №3, не врахував, що за цим варіантом експерти знехтували тим, що металева драбина не є власністю позивача і, в будь-який час може бути знесена Відповідачем. І цим суд безпідставно збільшив площу земельного сервітуту та порушив ч.4 ст. 98 ЗК України, а саме те, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що сервітутом неможливо буде користуватися без порушення прав Відповідача (наприклад, проходити через будівлю Відповідача, розміщувати будівельні матеріали в будівлях), або взагалі приступити до користування земельною ділянкою шляхом знесення будівель Відповідача Позивачем, що буде незаконним.

Скаржник зазначає, що перед вимогою законного встановлення земельного сервітуту мала би передувати вимога про усунення перешкоди в користуванні будівлі прохідної літер І-1 шляхом знесення (перенесення) стін прибудови Відповідача, які примикають до спірної будівлі, на свою земельну ділянку. Тоді до будівлі прохідної літер І-1 був би доступ і зі східної сторони. При цьому були б відновлені права Позивача та не порушенні і не обмежені права Відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/3833/22. Витребувано матеріали справи № 910/3833/22 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/3833/22 у судовому засіданні 02.04.2025.

26.03.2025 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Комунального некомерційного підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що першої інстанції враховано, що одноповерхова прибудова, не заперечено відповідачем та підтверджується матеріалами справи, є самочинним будівництвом, тобто, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, самочинно зведеним об?єктом, яке збудоване або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил."

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/3833/22 на 30.04.2025.

30.04.2025 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025, з 28.04.2025 по 09.05.2025, з 12.05.2025 по 18.05.2025. Крім того, суддя Тищенко О.В. перебувала у відряджені з 12.04.2025 по 15.04.2025, у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025 та 28.04.2025 по 09.05.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/3833/22 за апеляційною скаргою Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 на 11.06.2025.

У судове засідання, що відбулось 11.06.2025 з`явились представники позивача, відповідача надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Третя особа в судове засідання не з`явилась, своїх представників не направила про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином через систему «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач, який є правонаступником Київської міської клінічної лікарні №5 відповідно до Статуту Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2020 року №207 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2021 року № 2565) є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0007 та суміжним землекористувачем з земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, яка надана в постійне користування Релігійній громаді Української православної церкви парафії на честь Сорока Севастійських Мучеників у Святошинському районі м. Києва (надалі - відповідач) для будівництва, експлуатації та обслуговування храму.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 16.06.2007 №827/1488 "Про оформлення Київській міській клінічній лікарні №5 права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-лікувальних, господарських та складських будівель і споруд на вул. Відпочинку, 11 у Святошинському районі м. Києва" позивачу вирішено оформити право постійного користування земельною ділянкою площею 4,20 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-лікувальних, господарських та складських будівель і споруд на вул. Відпочинку, 11 у Святошинському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради трудящих від 18.05.1954 №841 "Про відвід земельної ділянки міському відділу Охорони здоров`я під будівництво поліклініки та лікарні на 75 ліжок" та від 16.11.1970 року №2049 "Про відвод земельної ділянки Київському авіаційному заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції під будівництво комплексу споруд лікарні".

Право постійного користування земельною ділянкою (8000000000:75:229:0007) площею 41 932 кв.м. на вул. Відпочинку, 11 у Святошинському районі м. Києва зареєстровано позивачем згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№382567 від 31.03.2008 року.

Як зазначено в позові, в оперативному управлінні позивача знаходиться будівля прохідної, літер І-1, загальною площею 35,9 кв. м., 1959 року забудови, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 на земельній ділянці відповідача з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004.

Право оперативного управління даною будівлею, як вид іншого речового права, зареєстровано за Київською міською клінічною лікарнею №5 (код ЄДРПОУ 00185028) 22.08.2019 року.

В подальшому, право оперативного управління будівлею прохідної літер І-1, як вид іншого речового права, зареєстровано за правонаступником Київської міської клінічної лікарні №5 - Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00185028).

З інформаційної довідки №279772280 від 18.10.2021 з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на об`єкт нерухомого майна - будівлі прохідної, літер І-1, загальною площею 35,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21, вбачається, що власником даного об`єкту нерухомого майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141).

При цьому, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №182743877 від 27.09.2019 року, право постійного користування земельною ділянкою (8000000000:75:229:0004) у Святошинському районі, перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, на якій розміщена будівля прохідної літер І-1, зареєстровано за Релігійною громадою Української православної церкви парафії на честь Сорока Севастійських Мучеників у Святошинському районі м. Києва 12.09.2019 року.

Оскільки рішенням Київської міської ради №515/1176 від 26.04.2007 року "Про передачу релігійній громаді Української Православної Церкви парафії Сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування храму на перетині вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку у Святошинському районі м. Києва" вилучено з користування ГУ охорони здоров`я та медичного забезпечення виконавчого органу Київради (КМДА) частину земельної ділянки площею 0,25 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 18.05.1954 №841 "Про відвід земельної ділянки міському відділу Охорони здоров`я під будівництво поліклініки та лікарні на 75 ліжок" (лист-згода від 06.10.2003 №039-1932/1) та передано релігійній громаді Української Православної Церкви парафії Сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва, експлуатації та обслуговування храму на перетині вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку у Святошинському районі м. Києва.

Власником вище вказаної земельної ділянки (8000000000:75:229:0004) є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №182743877 від 27.09.2019 року.

Отже, як зазначає позивач, реєстрація права постійного користування земельною ділянкою (8000000000:75:229:0004) у Святошинському районі, перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку за відповідачем була здійснена без урахування тієї обставини, що на даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме, будівля прохідної літер І-1, яка є власністю територіальної громади міста Києва та перебуває в оперативному управлінні позивача.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що встановлення відповідачем суцільної металевої огорожі обмежило вільний доступ позивача до будівлі прохідної літер І-1 для її експлуатації та обслуговування та позбавило позивача можливості здійснювати оперативне управління даним об`єктом нерухомого майна. Зі сторони земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0007, наданої в постійне користування позивачу, був наявний вільний прохід, проїзд до будівлі прохідної літер І-1, проте, цей прохід, проїзд відповідач закрив металевими воротами, створи яких скріпив металевим стовпчиком, позбавивши тим самим позивача можливості проходу до будівлі прохідної літер І-1 з метою її експлуатації та обслуговування, оскільки для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструктивних елементів будівлі прохідної літер І-1 необхідно проведення її ремонту.

Позивачем зазначено у позовній заяві, що ремонт будівлі повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі, проте, доступ до будівлі прохідної літер І-1, обмежений металевою огорожею, встановленою відповідачем та замкненими металевими воротами. При цьому, у позивача немає іншого способу потрапити до нежитлових приміщень будівлі прохідної літер І-1 для її експлуатації та здійснення ремонту північної, східної та частини південної стін будівлі, ніж як проходити на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні у відповідача.

Позивач звертався до відповідача листом від 24.09.2021 №061/108/-3034, в якому пропонував відповідачеві з метою досудового врегулювання спору, запобіганню суттєвих витрат сторін, пов`язаних з розглядом судової справи та з метою відновлення порушеного права комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в добровільному порядку звільнити нежитлові приміщення будівлі прохідної та забезпечити вільний, безперешкодний, безоплатний, безстроковий доступ працівникам КНП "КМКЛ№5" до будівлі та нежитлових приміщень шляхом демонтажу металевої огорожі та облаштування проходу до будівлі, не пізніше, ніж протягом п`яти робочих днів з дня отримання даного листа.

У відповідь на лист позивача від 24.09.2021 №061/108/-3034 від відповідача надійшов лист від 08.10.2021 в якому відповідач просив позивача надати копії документів, підтверджуючих право власності на будівлю прохідної літер І-1.

Листом №061/108-3382 від 25.10.2021 року позивач надіслав відповідачу копію інформаційної довідки №279772280 від 18.10.2021 з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на об`єкт нерухомого майна - будівлі прохідної, літер 1-1, загальною площею 35,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21, з якої вбачається, що право оперативного управління даним об`єктом нерухомого майна зареєстровано за комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00185028). У вказаному листі позивач також пропонував укласти між сторонами договір про встановлення безоплатного земельного сервітуту.

Зазначений лист не був отриманий відповідачем та повернувся позивачеві за закінченням терміну зберігання. (Копія конверту з відправленням 0311519573151 та довідки про причини повернення/досилання наявна в матеріалах справи).

Водночас, 08.11.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві на підставі звернення Рогози В.М. (керівника відповідача) від 27.09.2021 було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки.

За результатами перевірки державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у м. Києві був складений Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 08.11.2021 №226-ДК/205/АП/09/01/-21, в якому, зокрема, вказано наступне:

"Відповідно до даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка 8000000000:75:229:0004 площею 0,2385 га належить територіальній громаді міста Києва в особі КМР та перебуває на праві постійного користування земельною ділянкою у Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва (дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно - 12.09.2019).

Виїздом на місцевість встановлено, що земельна ділянка по периметру огорожена парканом. На території ділянки розташовано храмовий комплекс УПЦ "Сорока Севастійських Мучеників" та тимчасові споруди для обслуговування (забезпечення діяльності) храмового комплексу. Крім того, на земельній ділянці розташовано частину будівлі невизначеного призначення (зі сторони вул. І. Крамського), що відповідно до візуального огляду не використовується та має занедбаний стан.

За інформацією отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, на земельній ділянці за адресою: вул. Івана Крамського, 21 у м. Києві зареєстровано об`єкт нерухомого майна будівля, прохідна (літ. І-1). Загальна площа 35,9 м.кв.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно статті 123 Земельного кодексу України Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Частиною першою та третьою статті 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею".

04.02.2022 позивач, вчергове, звернувся до відповідача листом №061/108-495, в якому запропонував відповідачеві у найменш обтяжливий для відповідача спосіб, надати доступ співробітникам позивача до будівлі прохідної літер І-1 з південної сторони будівлі, де встановлені металеві ворота, створи яких скріплені металевим стовпчиком, а також, надати позивачеві зону для обслуговування будівлі на відстані 1,5 м від стін будівлі з південної, східної та північної сторін будівлі. Позивач запропонував відповідачеві на створи воріт встановити замок, ключі від якого мають бути у відповідача та у позивача, що надасть співробітникам позивача можливість доступу до будівлі прохідної літер І-1 з метою її експлуатації та обслуговування. Нормальна експлуатація та обслуговування будівлі прохідної літер І-1 неможлива без обмеження сервітутом земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, право постійного користування якою зареєстровано за відповідачем. Експлуатацію та обслуговування будівлі прохідної літер І-1 неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Позивач у листі запропонував відповідачеві погодити наступні умови земельного сервітуту: Кадастровий номер земельної ділянки, відносно якої встановлюється сервітут: 8000000000:75:229:0004; Схематичний план меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, на яку поширюється право земельного сервітуту; Орієнтовна площа, на яку поширюється земельний сервітут 27,675 м2; Мета встановлення земельного сервітуту: для забезпечення доступу КНП "КМКЛ №5" до будівлі прохідної літер 1-1, загальною площею 35,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Кримського Івана, будинок, 21 та її нежитлових приміщень для експлуатації та обслуговування; Види права земельного сервітуту, які встановлюються: право проходу до будівлі прохідної літер 1-1, право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер І-1; Строк встановлення сервітуту: сервітут встановлюється без визначення строку (постійний); Плата за встановлення та користування сервітутом: сервітут є безоплатним.

Також, позивач запропонував відповідачеві ознайомитись з проектом договору земельного сервітуту, який йому буде запропоновано укласти після розроблення технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, на яку поширюється право земельного сервітуту, у відповідності до схематичного плану, що додано до листа від 04.02.2022 №061/108-495. Позивач повідомив відповідачеві, що План - схема (Додаток №1 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною) буде наданий відповідачеві разом з проектом договору після розроблення технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, на яку поширюється право земельного сервітуту.

Позивач просив відповідача надати позивачеві письмову згоду на розроблення технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, на яку поширюється право земельного сервітуту та гарантувати погодження відповідачем такої документації після її розроблення.

До листа від 04.02.2022 №061/108-495 позивач додав:

1) Схематичний план меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, на яку поширюється право земельного сервітуту (2 примірника) (2 аркуші),

2) Копію інформаційної довідки №279772280 від 18.10.2021 з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на об`єкт нерухомого майна - будівлі прохідної, літер 1-1, загальною площею 35,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 (тринадцять аркушів),

3) Копію Технічного паспорту на будівлю Прохідної, літер 1-1 (адреса: місто Київ, вулиця Крамського, 21), виготовленого 11 квітня 2017 року (сім аркушів)',

4) Проект договору земельного сервітуту (три аркуші).

З огляду на ту обставину, що будівля прохідної, літер І-1 потребує невідкладного ремонту, відповідь про прийняте відповідачем рішення щодо погодження вище вказаних умов земельного сервітуту з погодженням Схематичного плану меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, на яку поширюється право земельного сервітуту, позивач просив надіслати на адресу позивача не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання листа від 04.02.2022 №061/108-495.

Згідно даних трекінгу Укрпошти відповідач 07.02.2022 отримав вказаний лист від позивача. (Роздруківка трекінгу Укрпошти за відправленням 0311519878815 міститься в матеріалах справи).

У зв`язку з тим, що відповідач, станом на 21.02.2022 року не надіслав на адресу позивача відповідь на лист від 04.02.2022 року №061/108-495, як і не надав позивачу доступу до будівлі прохідної літер І-1, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд встановити на користь Комунального некомерційного підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безоплатний, безстроковий (постійний) земельний сервітут площею 0,0013 га (13 кв.м.) відносно частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:229:0004 (площею 0,2385 га), що у Святошинському районі м. Києва, перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, право постійного користування якою зареєстровано за Релігійною громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва, який включає в себе забезпечення доступу Комунального некомерційного підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до будівлі прохідної літер І-1, загальною площею 35,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Крамського Івана, буд. 21 та її нежитлових приміщень для експлуатації та обслуговування, з правом проходу до будівлі прохідної літер І-1, правом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер І-1.

В свою чергу відповідач зазначав, що встановлення сервітуту не вирішить питання доступу до всієї будівлі та її ремонту, окрім того, у позивача є безперешкодний доступ із проїжджої частини дороги (тротуару) без встановлення будь-якого сервітуту та обмеження прав відповідача, а також прохід (вхід та вихід) до будівлі можливий за межами земельної ділянки відповідача через замуровані двері, які позивач може демонтувати та зробити проходом. При цьому, експертний висновок, наданий в межах даної справи, із запропонованими трьома варіантами встановлення земельного сервітуту, є неможливим до виконанням, оскільки що жоден із них не враховує інтереси останнього та не відповідає тим пропорціям, які були запропоновані позивачем в досудовому та судовому порядку, а також є невигідними для відповідача. Окрім того, варіант №1 та №2 не враховують, що по факту біля будівлі прохідної літер І-1 зі східної сторони наявна прибудова, якої немає в технічному паспорті і у власності позивача, що безпідставно збільшує площу земельної ділянки для земельного сервітуту, а варіант №3 не охоплює всю будівлю прохідної літер І-1. Також, відповідачем неодноразово в свої поясненнях зазначалось, що будівля прохідної знаходиться за межами земельних ділянок позивача та відповідача, тобто на землях громадського користування, тобто спірна будівля прохідної є в оперативному управлінні позивача, але знаходиться на чужій земельній ділянці, а будівлі відповідача є самозабудовними, але знаходяться на земельній ділянці відповідача. Відповідач наполягав на тому, що логічно було би позивачу обрати інший спосіб захисту, а саме: зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні будівлею прохідної шляхом знесення (перенесення) стін прибудови відповідача, які примикають до спірної будівлі, оскільки прагнення позивача притягнути відповідача до відповідальності за будівництво будівель лише підтверджує те, що позову про встановлення земельного сервітуту мав передувати позов про усунення перешкод в користуванні спірною будівлею.

Третя особа в поясненнях по суті спору зазначила, що оскільки спірна земельна ділянка надана у постійне користування відповідачеві, який неодноразово не відповідав на звернення позивача, з метою запобігання суттєвих витрат сторін, Київська міська рада просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Пункт 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовані нормами чинного законодавства, що передбачають можливість встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами першою-третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у власність земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Також відповідно до пункту "в" статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у користування громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні положення щодо права оренди землі містить стаття 1 Закону України "Про оренду землі".

Згідно статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина 2 статті 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до рішення Київської міської ради від 16.06.2007 №827/1488 позивачу вирішено передати право постійного користування земельною ділянкою площею 4,20 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-лікувальних, господарських та складських будівель і споруд на вул. Відпочинку, 11 у Святошинському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради трудящих від 18.05.1954 №841 "Про відвід земельної ділянки міському відділу Охорони здоров`я під будівництво поліклініки та лікарні на 75 ліжок" та від 16.11.1970 року №2049 "Про відвод земельної ділянки Київському авіаційному заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції під будівництво комплексу споруд лікарні".

Право постійного користування земельною ділянкою (8000000000:75:229:0007) площею 41932 кв.м. на вул. Відпочинку, 11 у Святошинському районі м. Києва зареєстровано позивачем згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№382567 від 31.03.2008 року.

Згідно з інформаційною довідкою №279772280 від 18.10.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на об`єкт нерухомого майна - будівлі прохідної, літер І-1, загальною площею 35,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21, власником даного об`єкту нерухомого майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, будівля прохідної, літер І-1, загальною площею 35,9 кв. м., 1959 року забудови, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 на земельній ділянці відповідача з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, знаходиться в оперативному управлінні позивача.

В цей же час, відповідно до даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка 8000000000:75:229:0004 (суміжна із земельною ділянкою 8000000000:75:229:0007) площею 0,2385 га належить територіальній громаді міста Києва в особі КМР та перебуває на праві постійного користування земельною ділянкою у Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва (Дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно - 12.09.2019).

Таким чином, доступ до зазначеної будівля прохідної, літер І-1, що належать на праві власності позивачу, можливий через земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, що перебуває у користуванні відповідача. При цьому, вказані земельні ділянки перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Позивач зазначав, що встановлення відповідачем суцільної металевої огорожі обмежило вільний доступ позивача до будівлі прохідної літер І-1 для її експлуатації та обслуговування та позбавило позивача можливості здійснювати оперативне управління даним об`єктом нерухомого майна. Зі сторони земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0007, наданої в постійне користування позивачу, був наявний вільний прохід, проїзд до будівлі прохідної літер І-1, проте, цей прохід, проїзд відповідач закрив металевими воротами, створи яких скріпив металевим стовпчиком, позбавивши тим самим позивача можливості проходу до будівлі прохідної літер І-1 з метою її експлуатації та обслуговування, оскільки для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструктивних елементів будівлі прохідної літер І-1 необхідно проведення її ремонту.

Позивачем вказано, що ремонт будівлі повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі, проте, доступ до будівлі прохідної літер І-1, обмежений металевою огорожею, встановленою відповідачем та замкненими металевими воротами. При цьому, у позивача немає іншого способу потрапити до нежитлових приміщень будівлі прохідної літер І-1 для її експлуатації та здійснення ремонту північної, східної та частини південної стін будівлі, ніж як проходити на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні у відповідача.

Так, задля з`ясування обставин, що мають значення для справи, в межах умов, визначених нормою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, Господарським судом міста Києва, ухвалою від 15.11.2022 року, у справі №910/3833/22 було призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерта поставлено наступне питання:

- Чи є технічна можливість встановити на користь комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Відпочинку, 11, ідентифікаційний код 00185028) безоплатний, безстроковий (постійний) земельний сервітут (площею, вказаною у висновку судової земельно-технічної експертизи), відносно частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:229:0004 (площею 0,2385 га), що у Святошинському районі м. Києва, перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, право постійного користування якою зареєстровано за Релігійною Громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва, для забезпечення доступу Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до будівлі прохідної літер І-1, загальною площею 35,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 та її нежитлових приміщень для експлуатації та обслуговування, з правом проходу до будівлі прохідної літер І-1, правом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер І-1? Якщо така можливість відсутня, які можливі варіанти встановлення на користь Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Відпочинку, 11, ідентифікаційний код 00185028) безоплатного, безстрокового (постійного) земельного сервітуту (площею, вказаною у висновку судової земельно- технічної експертизи), відносно частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:229:0004 (площею 0,2385 га), що у Святошинському районі м. Києва, перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, право постійного користування якою зареєстровано за Релігійною Громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва, для забезпечення доступу Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до будівлі прохідної літер І-1, загальною площею 35,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 та її нежитлових приміщень для експлуатації та обслуговування, з правом проходу до будівлі прохідної літер І-1, правом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер І-1?

Так, із наданого до матеріалів справи висновку експертів №31957/22-41/13561/23-41 від 24.05.2023 року, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Салтановою Вікторією та Дощечкіним Олександром вбачається наступне:

"Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру про власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №279772280 від 18.10.2021 (а.с.86-98) власником будівлі прохідної літер 1-1 загальною площею 35.9 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Івана Крамського, 21 є Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, реєстраційний номер нерухомого майна 1667615780000, номер запису 28378671 про право власності/довірчої власності. Згідно номеру запису про інше речове право: 330156642 від 22.08.2019 року право оперативного управління нерухомим майном, будівлею прохідної " 1-1" зареєстроване за Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №182743877 від 27.09.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 площею 0.2385 га за адресою: перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку надана на праві постійного користування Релігійній громаді Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва відповідно до рішення 129/5516 від 31.03.2011 року Київської міської ради. Цільове призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; вид використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування храму. Номер запису про інше речове право: 33428983.

За результатами візуального та інструментального обстеження будівлі та земельних ділянок встановлено наступне.

Будівля прохідної літер І-1, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 21 це двоповерхова будівля, західною стороною примикає до вул. Івана Крамського.

З північної сторони до будівлі прохідної літер І-1 примикає одноповерхова будівля, зі східної сторони до будівлі прохідної літер І-1 прибудована одноповерхова будівля. Зі слів представника Відповідача: Рогози В.М. одноповерхова прибудова була збудована Релігійною Громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва господарським способом.

Вхід до першого поверху будівлі прохідної літер І-1 здійснюється через одноповерхову прибудову.

Вхід до другого поверху будівлі прохідної літер І-1 здійснюється по металевій драбині.

Тобто вхід до будівлі здійснюється з земельної ділянки Релігійної Громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва.

Фактичні межі земельної ділянки Релігійної Громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва не відповідають межам цієї земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:75:229:0004 згідно даних ДЗК, невідповідність меж з боку вул. Івана Крамського варіює від 4.38 до 4.50 м.

Розмір будівлі становить 4.99 х 3.94 м, що відповідає обмірам БТІ.

Двоповерхова будівля прохідної літ. І-1 розташована за межами земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:75:229:0004 та 8000000000:75:229:0007.

До південної та західної стіни будівлі прохідної літ. І-1 є вільний доступ з вулиці Івана Крамського.

До північної стіни будівлі прохідної літ. І-1 примикає будівля яка розташована на землях не наданих у власність чи користування.

До східної стіни будівлі прохідної літ. І-1 примикає одноповерхова прибудова, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004.

Доступ у середину будівлі прохідної літ. І-1 можливий лише із земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004, на перший поверх через одноповерхову прибудову, на другий поверх по металевій драбині.

Підсумовуючи вище викладене, експерти дійшли до висновку, що можливо встановити земельний сервітут на користь Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №5", відносно частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 (площею 0.2385 га), що розташована у Святошинському районі м. Києва, на перетині вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, право постійного користування якою зареєствовано за Релігійною Громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва, для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер 1-1 (до східної стіни) та доступу до її нежитлових приміщень, для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер 1-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21.

На розгляд суду пропонуються три варіанти сервітуту для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер І-1 (до східної стіни) та доступу до її нежитлових приміщень, для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер І-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21.

Варіант №1 встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер 1-1 (до східної стіни), доступу до її нежитлових приміщень та для встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер 1-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 на Додатку №1 до висновку позначений числами 1н, 2н, 3н, 4н, 5н, 6н, 7н, 8н, 9н, Юн, 11 н та штриховкою жовтого кольору, будівля прохідної позначена штриховкою блакитного кольору.

Варіант №1 наближений до варіанту, запропонованого Позивачем і враховує можливість доступу до приміщень будівлі прохідної через одноповерхову прибудову з боку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 та ворота (позначені до Додатку №1 точками н9-н10).

Площа ділянки згідно Варіанту №1, на яку пропонується встановити сервітут дорівнює 0.0051 га (51 кв.м.).

Межі ділянки для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер 1-1 (до східної стіни), доступу до її нежитлових приміщень та для встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер 1-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 згідно варіанту №1 обмежені наступними лініями з координатами поворотних точок згідно таблиці.

Варіант №2 встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер 1-1 (до східної стіни), доступу до її нежитлових приміщень та для встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер 1-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 на Додатку №2 до висновку позначений числами 1н, 2н, Зн, 4н, 5н, 6н, 7н, 8н, 9н та штриховкою жовтого кольору, будівля прохідної позначена штриховкою блакитного кольору.

Варіант №2 враховує можливість доступу до приміщень будівлі прохідної через одноповерхову прибудову з боку земельної ділянки.

Площа ділянки згідно Варіанту №2, на яку пропонується встановити сервітут дорівнює 0.0036 га (36 кв.м.).

Межі ділянки для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер 1-1 (до східної стіни) та доступу до її нежитлових приміщень, для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер 1-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 згідно варіанту №2 обмежені наступними лініями з координатами поворотних точок згідно таблиці.

Варіант №3 встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер 1-1 (до східної стіни), доступу до її нежитлових приміщень та для встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер 1-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 на Додатку №3 до висновку позначений числами 1н, 2н, Зн, 4н, 5н, 6н, 7н, 8н, 9н та штриховкою жовтого кольору, будівля прохідної позначена штриховкою блакитного кольору.

Варіант №3 враховує розташування металевої драбини для доступу на другий поверх будівлі прохідної і не враховує наявність одноповерхової прибудови.

Площа ділянки згідно Варіанту №3, на яку пропонується встановити сервітут дорівнює 0.0013 га (13 кв.м.).

Межі ділянки для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер 1-1 (до східної стіни) та доступу до її нежитлових приміщень, для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер І-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Крамського Івана, будинок, 21 згідно варіанту №3 обмежені наступними лініями з координатами поворотних точок згідно таблиці.

Висновок: Пропонується три варіанти встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 (площею 0.2385 та), що рс зташована у Святошинському районі м. Києва, на перетині вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, право постійного користування якою зареєствовано за Релігійною Громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва для забезпечення проходу до будівлі прохідної літер І-1 (до східної стіни), доступу а її нежитлових приміщень та для встановлення будівельних риштувань і; кладування будівельних матеріалів з метою проведення ремонту будівлі прохідної літер І-1, Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради і Київської міської державної адміністрації), що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Івана Крамського, будинок, 21.

Варіант №1 графічно відображений на Додатку №1 до висновку позначений числами 1н, 2н, Зн, 4н, 5н, 6н, 7н, 8н, 9н, Юн, Пн та штриховкою жовтого кольору; - будівля прохідної позначена штриховкою блакитного кольору.

Варіант №1 наближений до варіанту запропонованого позивачем і враховує можливість доступу до приміщень будівлі прохідної через одноповерхову прибудову з боку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 та під`їзд через існуючі ворота (позначені до Додатку №1 точками н9-н10).

Площа ділянки згідно Варіанту №1, на яку пропонується встановити сервітут дорівнює 0.0051 га (51 кв.м.). Координати поворотних точок ділянки, на яку пропонується встановити сервітут згідно варіанту№1 наведений в Таблиці №4 у дослідницькій частині висновку.

Варіант №2 графічно відображений на Додатку №2 до висновку позначений числами 1н, 2н, Зн, 4н, 5н, 6н, 7н, 8н, 9н та штриховкою жовтого кольору, будівля прохідної позначена штриховкою блакитного кольору.

Варіант №2 враховує можливість доступу до приміщень будівлі прохідної через одноповерхову прибудову з боку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004.

Площа ділянки згідно Варіанту №2, на яку пропонується встановити сервітут дорівнює 0.0036 га (36 кв.м.).

Координати поворотних точок ділянки, на яку пропонується встановити сервітут згідно Варіанту №2 наведений в Таблиці №5 у дослідницькій частині висновку.

Варіант №3 графічно відображений на Додатку №3 до висновку позначений числами 1н, 2н, Зн, 4н, 5н, 6н, 7н, 8н, 9н та штриховкою жовтого кольору, будівля прохідної позначена штриховкою блакитного кольору.

Варіант №3 враховує розташування металевої драбини для доступу на другий поверх будівлі прохідної і не враховує наявність одноповерхової прибудови.

Площа ділянки згідно Варіанту №3, на яку пропонується встановити сервітут дорівнює 0.0013 га (13 км.м.)

Координати поворотних точок ділянки, на яку пропонується встановити сервітут згідно варіанту №3 наведений в таблиці №6 у дослідницькій частині висновку."

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Тобто судова експертиза може проводитись як на підставі рішення суду, так і за ініціативою сторін процесу. При цьому, таку експертизу мають право проводити державні спеціалізовані установи, а також окремі судові експерти, що не є працівниками цих установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом першої інстанції, враховуючи викладене, правомірно прийнято та враховано вказаний висновок експертів за результатами проведення земельно-технічної експертизи, оскільки при дослідженні питання поставленого судом перед експертами узгоджено всі можливі обґрунтовані варіанти спільного користування сторонами земельною ділянкою, висновки експертів не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності, а також, враховуючи, що встановленою є обставина того, що доступ позивача у середину будівлі прохідної літ. І-1 можливий лише із земельної ділянки відповідача (кадастровий номер 8000000000:75:229:0004).

Як встановлено вище, що не заперечене сторонами в наданих ними поясненнях по суті спору двоповерхова будівля прохідної літ. І-1 розташована за межами земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:75:229:0004 та 8000000000:75:229:0007, однак доступ позивачу до його майна, а саме, у середину будівлі прохідної літ. І-1, можливий лише із земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 (тобто земельної ділянки відповідача), на перший поверх через одноповерхову прибудову, на другий поверх по металевій драбині.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що одноповерхова прибудова, що не заперечено відповідачем та підтверджується матеріалами справи, є самочинним будівництвом, тобто, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, самочинно зведеним об`єктом, яке збудоване або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно зі статтями 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. (стаття 100 ЗК України).

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. (стаття 402 ЦК України).

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Отже, метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без визначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Задля доведення обґрунтованості підстав встановлення земельного сервітуту, оскільки інші можливі методи досягнення результату позивачем вичерпані, до справи надано листування позивача, в якому ним пропонувалось відповідачу вчинити дії щодо улагодження питання спільного користування земельною ділянкою 8000000000:75:229:0004 (листи від 24.09.2021 №061/108/-3034, 061/108-3382 від 25.10.2021 року), однак сторонами не досягнуто домовленості.

Натомість відповідачем ініційовано перевірку Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 08.11.2021 №226-ДК/205/АП/09/01/-21, в якому, зокрема, встановлено наступне:

- земельна ділянка відповідача по периметру огорожена парканом;

- на земельній ділянці розташовано частину будівлі невизначеного призначення (зі сторони вул. І. Крамського), що відповідно до візуального огляду не використовується та має занедбаний стан;

- за інформацією отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, на земельній ділянці за адресою: вул. Івана Крамського, 21 у м. Києві зареєстровано об`єкт нерухомого майна будівля, прохідна (літ. І-1). Загальна площа 35,9 м.кв;

- встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нормальне використання своєї власності позивачем неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, тобто земельної ділянки виділеної відповідачу.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позовних вимог наполягав на тому, що позивачем обрано невірний порядок захисту своєї правової позиції, оскільки позову про встановлення земельного сервітуту мав передувати позов про усунення перешкод в користуванні спірною будівлею шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні будівлею прохідної через знесення (перенесення) стін прибудови відповідача, які примикають до спірної будівлі.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - "Конвенція") зазначається наступне: Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як Верховний Суд України, так і Верховний Суд (на початку своєї діяльності) не відмовляли у задоволенні позову, якщо обрано спосіб захисту, який передбачено законом, адже це відповідало поняттю "доступу до суду" в розумінні Конвенції.

Для прикладу у справі №927/849/17 в п. 15 постанови Верховного Суду від 10.04.2018 "суд відхилив посилання Скаржника не те, що Позивачем не обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту, який не відповідає статті 16 ЦК України, відновить право останнього…. суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Водночас, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом".

Починаючи з 2018 року Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо тлумачення положень статей 6, 13 Конвенції, згідно якого суд повинен відмовити в задоволенні позову на тій підставі, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.

Невизначеність - чи то законодавча, адміністративна чи яка виникає внаслідок практики, яку застосовують органи влади - є важливим фактором, який слід брати до уваги при оцінці поведінки держави.

Суперечлива прецедентна практика щодо тлумачення певних аспектів ефективності способу захисту (сам критерій є досить оціночним та непередбачуваним для позивача) створюють загальну атмосферу відсутності правової визначеності. Це є порушенням принципу правової визначеності, який притаманний Конвенції в цілому - коли сторони в процесі через таку непередбачуваність практики не можуть передбачити наслідки своїх дій (немає впевненості у сталості підходів) і перспективи своїх оскаржень.

Така невизначеність може позбавляти заявника справедливого судового розгляду і свідчити про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

У своїх поясненнях відповідач зазначає, що позовні вимоги у даній справі за своєю правовою природою є вимогами для встановлення певних юридичних фактів, що виходить за межі повноважень господарських судів. На думку відповідача, такий спосіб захисту не є ефективним у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин.

В той же час, на думку суду, відмовляючи особі у вирішенні ініційованого нею спору через неефективність обраного способу (якщо такий передбачений законом), фактично обмежують право такої особи на доступ до суду, адже, по суті, в таких справах факт наявності в особи доступу до національних засобів правового захисту є ілюзорним і лише для того, щоб їй повідомили, що обраний нею спосіб захисту не допоможе їй у відновлені її порушеного права.

У даній справі вимога про встановлення на користь позивача безоплатного, безстрокового (постійного) земельного сервітуту є обраним позивачем способом захисту, а саме таким, що буде сприяти поновленню прав позивача.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з пунктом б) частини третьої статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права Україна зобов`язалася забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту.

Враховуючи обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав та інтересів з урахуванням специфіки регулювання відносин, доводи скаржника про знесення (перенесення) стін прибудови відповідача, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, оскільки знесення (перенесення) стін прибудови відповідача, які примикають до спірної будівлі позивача не є предметом розгляду в межах даної справи, враховуючи, що одноповерхова прибудова знаходиться за межами земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 та розташована на земельній ділянці шириною 0,52 м на землях не наданих у власність чи користування по вул. Івана Крамського.

Отже, метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без визначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

В межах даної справи, встановлено, що право позивача користуватися тією частиною земельної ділянки, через яку можливий доступ до належної йому на праві оперативного управління будівлі прохідної літер І-1, неможливий, а не надання згоди на укладення договору про встановлення сервітуту з боку відповідача та заперечення його встановлення в судовому порядку порушує права позивача на ефективне використання своєї власності та задоволення своїх потреб.

Так, враховуючи висновки судової експертизи, позивачем викладено вимоги про встановлення земельного сервітуту згідно запропонованого експертами варіанту №3, який враховує розташування металевої драбини для доступу на другий поверх будівлі прохідної і встановлює площу ділянки, на яку пропонується встановити сервітут в 0.0013 га (13 км.м.).

При цьому, судом першої інстанції враховано технічну можливість встановлення такого сервітуту, досліджену експертним шляхом, викладену у експертному висновку, складеному на виконання вимог ухвали суду.

Координати поворотних точок ділянки, на яку пропонується встановити сервітут згідно варіанту №3 наведений в таблиці (з урахуванням виправлених технічних помилок згідно пояснень експертів від 13.10.2023 року до Експертного висновку №31957/22-41/13561/23-41 від 24.05.2023 року):

Назва точкиКоордината ХКоордината УДовжина лініїДирекційний кут1н51101.9616617.141.50353є44' 46''2н51103.4516616.974.59353є44' 46''3н51108.0116616.472.10353є44' 46''4н51110.1116616.243.3483є7' 56''5н51110.5116619.562.19173є51' 32''6н51108.3316619.792.31264є37' 19''7н51108.1116617.494.60174є17' 38''8н51103.5416617.951.50174є7' 22''9н51102.0416618.100.98264є46' 58''З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про неможливість задоволення його потреб у проході/проїзді до об`єкту, розташованого через орендовану відповідачем земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 у інший спосіб, ніж шляхом встановлення земельного сервітуту, а заявлені умови сервітуту відповідають законодавчо встановленим вимогам.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №911/2701/17 навела правовий висновок про те, що належність сервітуту юридичній особі не означає, що право користування чужим майном належить цій юридичній особі виключно в особі її виконавчого чи іншого органу. Юридична особа, якій належить сервітут, може користуватися чужим майном так само, як ним звичайно користувався би власник, з урахуванням обсягу прав щодо користування, визначеного сервітутом. Так, якщо змістом сервітуту є право проїзду через частину чужої земельної ділянки, то юридична особа, якій належить сервітут, може здійснювати своє право для проїзду членів виконавчого та інших органів юридичної особи, зокрема її членів, для проїзду працівників юридичної особи, відвідувачів юридичної особи, зокрема її контрагентів (які, наприклад, поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна юридичної особи чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій) тощо. Тому встановлення сервітуту для проїзду юридичної особи та її членів не означає, що сервітут належить одночасно і юридичній особі, і членам цієї юридичної особи як фізичним або юридичним особам. Натомість єдиним суб`єктом сервітуту є юридична особа, а не її члени.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що висновки наведені в межах даної справи не суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 402 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 01.06.2023 у справі № 520/21041/18, від 13.03.2023 у справі № 297/363/18, від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 13.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 12.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 12.04.2022 у справі № 306/612/20, від 12.01.2022 у справі № 663/917/17, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17, від 26.08.2020 у справі № 663/158/17, від 04.02.2020 у справі №905/798/19, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, які узагальнено зводиться до того, що "…передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду".

При цьому недосягнення між сторонами домовленостей щодо встановлення сервітуту в цілому і стало підставою виникнення цього судового спору, про що також свідчить позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог, яка була незмінною протягом усього часу розгляду справи та підтверджується поданими ним заявами по суті спору.

Разом із тим аналіз наведених вище норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що особа, яка вимагає встановлення сервітуту, має право на захист своїх прав та інтересів шляхом застосування засобів правового захисту, у тому числі має право на позов про примусове встановлення сервітуту, чим і скористався позивач при поданні цього позову за обставин, що склалися.

Водночас, судами встановлено, а позивачем у встановленому процесуальним законом порядку доведено наявність його порушеного права зі сторони відповідача на ефективне використання належного йому нерухомого майна у відповідності до його потреб.

Суд першої інстанції, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, а також подані на його підтвердження докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що необхідність обтяження сервітутом земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, та передана в оренду відповідачу, обумовлена тим, що через вказану земельну ділянку можливий прохід до об`єкту нерухомого майна, який належить на праві оперативного управління позивачу, тобто здійснення проходу, проїзду та проведення ремонтних робіт будівлі прохідної літер І-1 можливе виключно через земельну ділянку, що перебуває в орендному користування відповідача.

Водночас, встановлено обставини, які свідчать про те, що потребу позивача в доступі до майна для використання та обслуговування неможливо задовольнити в інший спосіб, ніж установлення сервітуту, що підтверджується наявним в матеріалах справи експертним висновком від 24.05.2023 №31957/22-41/13561/23-41, з якого вбачається, що інших, аніж передбачені висновком, шляхів для забезпечення доступу (проходу/проїзду) до будівлі прохідної літер І-1 встановити технічно неможливо.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у сукупності, позивачем доведено неможливість використання своєї власності та неможливість задоволення своїх потреб без обтяження сервітутом земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:229:0004 по вул. Івана Крамського 21 у м. Києві, а заявлені умови сервітуту відповідають законодавчо встановленим вимогам, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному значенні, а доводи, викладені відповідачем в запереченнях не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду про задоволення позову у повному обсязі.

Також, судом першої інстанції правомірно задоволено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, як і витрати позивача на проведення судової земельно-технічної експертизи в розмірі 22 9422,08 грн (Договір про проведення експертизи №51/02-23 від 20.02.2023 року, акт здачі-приймання висновку експерті №31957/22-41/13561/23-41 від 24.05.2023 року на суму 22 942,08 грн та платіжна інструкція №6283 від 24.05.2023 року про сплату позивачем на користь КНДІСЕ суми вартості експертизи в розмірі 22 2942,08 грн), у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо встановлено на користь Комунального некомерційного підприємство "Київська міська клінічна лікарня №5" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безоплатний, безстроковий (постійний) земельний сервітут площею 0,0013 га (13 кв.м.) відносно частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:229:0004 (площею 0,2385 га), що у Святошинському районі м. Києва, перетин вул. Івана Крамського та вул. Відпочинку, право постійного користування якою зареєстровано за Релігійною громадою Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/3833/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви парафії на честь сорока Севастійських мучеників у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/3833/22 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 15.07.2025

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

О.М. Сибіга