Рішення від 28.05.2025 по справі 905/804/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2025 м. Харків Справа №905/804/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Зайцевій А.А.,

розглянувши справу № 905/804/24

за позовом Заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, Управління освіти Костянтинівської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

за участю представників:

від прокуратури: Сєрова Н.С., прокурор

від позивача 1: Пєшкова І.В., в порядку самопредставництва

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Заступник керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі позивача 1 Східного офісу Держаудитслужби, позивача 2 Управління освіти Костянтинівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл» (далі ТОВ «ТК «Сінтез Ойл») про визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 85 989 грн 55 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що додаткові угоди №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021, укладені без достатнього документального обґрунтування та підтвердження коливання ціни на паливо на ринку, що є підставою для визнання їх недійсними та повернення сплачених Управлінням освіти Костянтинівської міської ради грошових коштів у сумі 85 989 грн 55 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 справа передана на розгляд судді Ніколаєвій Л.В.

Ухвалою від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи; визначено, що про дату, час та місце підготовчого засідання буде повідомлено додатково.

29.07.2024 від позивача 1 надійшли пояснення, у яких він зазначив, що управлінням за період з 2021 року по теперішній час заходи державного фінансового контролю, під час яких здійснювалось дослідження процедури закупівлі №UA-2021-01-28-008305-b не проводились, встановлення та документування порушень не відбувалось.

Ухвалою - повідомленням від 04.12.2024 учасників процесу повідомлено про те, що підготовче засідання відбудеться 15.01.2025.

15.01.2025 господарським судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 26.02.2025, про що учасників процесу повідомлено ухвалою - повідомленням від 15.01.2025.

26.02.2025 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою - повідомленням від 10.03.2025 учасників процесу повідомлено про те, що підготовче засідання відбудеться 25.03.2025.

25.03.2025 господарським судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.04.2025, про що учасників процесу повідомлено ухвалою - повідомленням від 25.03.2025.

16.04.2025 господарським судом постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву у судовому засіданні до 08.05.2025, про що учасників процесу повідомлено ухвалою - повідомленням від 16.04.2025.

08.05.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою - повідомленням від 12.05.2025 учасників процесу повідомлено про те, що судове засідання відбудеться 28.05.2025.

Представник від прокуратури у судовому засіданні 28.05.2025 позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник позивача 1 у судовому засіданні 28.05.2025 позов підтримав.

Позивач 2 у судове засідання 28.05.2025 не з`явився та у заяві від 18.07.2024, 10.12.2024, 17.12.2024, 13.05.2025, 03.04.2025, 23.04.2025, 19.05.2025 просив суд розглянути справу за відсутністю його представника та зазначив, що не заперечує проти позовних вимог.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання 28.05.2025 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги викладене, суд визнав за можливе вирішити спір за відсутності позивача 2 та відповідача та за наявними матеріалами у судовому засіданні 28.05.2025 з урахуванням приписів ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 28.05.2025 господарським судом оголошено скорчене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників від прокуратури та позивача 1, господарський суд встановив наступне.

Відносно наявності у заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області підстав представництва інтересів держави в особі позивача 1 Східного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1, абз.1 ч.3 та абз.1 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Аналіз положень ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Частиною 4 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Органи, уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, не мають права втручатися в проведення закупівель.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст.2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, згідно з пп.пп.3, 4, 9 п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 «Про затвердження положень про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи» Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

На думку господарського суду з наведених положень законодавства випливає, що Східний офіс Держаудитслужби міг самостійно звернутися до суду з заявленими позовними вимогами.

У листі від 11.04.2024 №52-1740 вих-24 прокурор повідомив Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області про існування порушення інтересів держави від укладення додаткових угод №№1-5 до договору від 01.03.2021 №62 та просив самостійно вжити заходів щодо захисту інтересів держави.

У листі від 18.04.2024 №040525-17/860-2024 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області повідомило, що замовником в інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro за номером UA-2021-01-28-008305-b було оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю, тому відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі» рішення про проведення моніторингу вказаної закупівлі Управлінням не приймалось.

Суд зауважує, що сам факт незвернення Східного офісу Держаудитслужби з заявленим позовом до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження відносно вжиття відповідних заходів щодо визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 85 989 грн 55 коп.

Викладене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 15.10.2019 (справа №903/129/18), які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Вимога щодо попереднього повідомлення Східного офісу Держаудитслужби про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави з відповідним позовом виконана прокурором, що підтверджується листом від 22.05.2024 №52-27586вих-24, який направлено засобами електронної пошти.

За таких обставин господарський суд погоджується з твердженням прокурора, що позивачем 1 не вжито заходів, спрямованих на визнання недійсними додаткових угод від №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 85 989 грн 55 коп., і наявність у даному випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави у відповідності до ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Відносно питання наявності підстав для представництва заступником керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області інтересів держави в особі позивача 2 Управління освіти Костянтинівської міської ради.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління освіти Костянтинівської міської ради є комунальною організацією.

Відповідно до положення про Управління освіти Костянтинівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Костянтинівської міської ради від 05.02.2021 №7/5-63, Управління є самостійною юридичною особою.

Згідно з п.3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Управління освіти є головним розпорядником бюджетних коштів, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (п.6.1 положення).

Підпунктом 6.2.5 п.6.2 положення передбачено, що управління освіти як головний розпорядник бюджетних коштів несе відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням фінансових процедур та вимог, встановлених чинним законодавством України.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що фінансування виконання договору №62 від 01.03.2021 та додаткових угод №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до нього здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджетів, а Управління освіти Костянтинівської міської ради є головним розпорядником коштів та з його рахунків виділено кошти на оплату автомобільного палива, що поставлялося.

Статтею 181 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

На думку господарського суду з наведених положень законодавства випливає, що Управління освіти Костянтинівської міської ради могло самостійно звернутися до суду із позовом до відповідача з вимогами про визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 85 989 грн 55 коп.

Суд відзначає, що не зважаючи на наявність у Управління освіти Костянтинівської міської ради повноважень щодо звернення до суду з відповідним позовом воно у листі від 26.03.2024 №347/01-30 на запит Костянтинівської окружної прокуратури від 12.03.2024 №52-1031 вих-24 повідомило, що предметом закупівлі були бензин та дизельне паливо, і зміни, які вносились до договору за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорів закупівлі, та що жодною укладеною додатковою угодою ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10%.

Суд зауважує, що сам факт незвернення Управління освіти Костянтинівської міської ради з цим позовом до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження відносно визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 85 989 грн 55 коп.

Вимога щодо попереднього повідомлення Управління освіти Костянтинівської міської ради про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави з позовом про визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 85 989 грн 55 коп. виконана прокурором, що підтверджується повідомленням від 22.05.2024 №52-2759 вих-24.

За таких обставин господарський суд погоджується з твердженням прокурора, що позивачем 2 не вжито заходів, спрямованих на визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 85 989 грн 55 коп., і наявність у даному випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави у відповідності до ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

28.01.2021 Управлінням освіти Костянтинівської міської ради на вебпорталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення про проведення відкритих торгів за №UA-2021-01-28-008305-b щодо наміру здійснити закупівлю палива на 2021 рік (код ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти, а саме бензин А-95 у кількості 1 400 л, бензин А-92 у кількості 8 234 л, дизельне паливо в кількості 25 358 л на загальну суму 981 171 грн 00 коп. за бюджетні кошти.

За результатами відкритих торгів переможцем було визнано ТОВ «ТК «Сінтез Ойл», що підтверджується протоколом розкриття тендерних пропозицій від 15.02.2021.

ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» згідно з тендерною пропозицією від 12.02.2021 погодилось з ціновою пропозицією за результатами електронного аукціону у сумі 733 766 грн 28 коп. з ПДВ.

У подальшому на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

За результатами відкритих торгів між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради, як замовником, та ТОВ «ТК «Сінтез Ойл», як постачальником, укладений договір від 01.03.2021 №62, за умовами якого постачальник зобов`язується у 2021 році передати у власність замовника товар (за бланками-дозволами або скретч-картами) в асортименті, кількості та за цінами, що надаються до цього договору в специфікації (додаток №2), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його у строк, встановлений договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору найменування предмета закупівлі: Автомобільний бензин А-95, А-92, дизельне паливо код ДК 021:2015-09130000-9- «Нафта і дистиляти» (автомобільний бензин А-95, А-92 (ДК 021:2015:09132000-3 Бензин), дизельне паливо (ДК 021;2015:09134200-9 Дизельне паливо).

Згідно з п.3.1 договору ціна договору встановлюється в національній валюті та становить 733 766 грн 28 коп., у т.ч. ПДВ 122 294 грн 38 коп.

У п.10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

Договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також у випадках, передбачених умовами даного договору та чинним законодавством України (п.11.1 договору).

У специфікації на продукцію, що поставляється, яка є додатком до договору №2, сторони визначили вартість палива, його кількість та одиницю виміру. Так, передбачена поставка автомобільного бензину А-95 у кількості 1 400 л за ціною 22 грн 20 коп. за 1 л на загальну суму 31 080 грн 00 коп., автомобільного бензину А-92 у кількості 8 234 л за ціною 21 грн 96 коп. за 1 л на загальну суму 180 818 грн 64 коп., дизельного палива у кількості 25 358 л за ціною 20 грн 58 коп. за 1 л на загальну суму 521 867 грн 64 коп.

17.03.2021 між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» укладено додаткову угоду №1 до договору, якою, зокрема збільшено вартість за одиницю товару, а саме: автомобільний бензин А-95 22 грн 20 коп./л, автомобільний бензин А-92 24 грн 15 коп./л, дизельне паливо 22 грн 63 коп./л (підтвердженням коливання ціни товару на ринку є цінова довідка Донецької торгово-промислової палати від 15.03.2021 №Е-62).

01.04.2021 між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» укладено додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема збільшено вартість за одиницю товару, а саме: автомобільний бензин А-95 22 грн 20 коп./л, автомобільний бензин А-92 25 грн 68 коп./л, дизельне паливо 24 грн 89 коп./л (підтвердженням коливання ціни товару на ринку є довідка Головного управління статистики у Донецькій області від 16.03.2021 №01-03/952-21).

08.06.2021 між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» укладено додаткову угоду №3 до договору, якою, зокрема збільшено вартість за одиницю товару, а саме: автомобільний бензин А-95 22 грн 20 коп./л, автомобільний бензин А-92 27 грн 48 коп./л, дизельне паливо 27 грн 37 коп./л (підтвердженням коливання ціни товару на ринку є довідка Головного управління статистики у Донецькій області від 20.05.2021 №01-03/1811-21).

30.08.2021 між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» укладено додаткову угоду №4 до договору, якою, зокрема збільшено вартість за одиницю товару, а саме: автомобільний бензин А-95 22 грн 20 коп./л, автомобільний бензин А-92 29 грн 50 коп./л, дизельне паливо 28 грн 92 коп./л (підтвердженням коливання ціни товару на ринку є цінова довідка Донецької торгово-промислової палати від 02.08.2021 №Е-139).

29.11.2021 між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» укладено додаткову угоду №5 до договору, якою, зокрема збільшено вартість за одиницю товару, а саме: автомобільний бензин А-95 22 грн 20 коп./л, автомобільний бензин А-92 30 грн 11 коп./л, дизельне паливо 29 грн 89 коп./л (підтвердженням коливання ціни товару на ринку є довідка Головного управління статистики у Донецькій області від 15.11.2021 №01-03/3929-21).

30.12.2021 між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» укладено додаткову угоду №6 до договору, у якій сторони дійшли згоди зменшення суми договору від 01.03.2021 №62 на 376 744 грн 95 коп., після внесення змін сума договору складає 357 021 грн 33 коп.

На виконання вказаних договору та додаткових угод до нього ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» передало, а Управління освіти Костянтинівської міської ради отримало автомобільне паливо, що підтверджується видатковими накладними. Так, відповідно до видаткової накладної від 03.03.2021 №152 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 50 штук номіналом 10 л загальною кількістю 500 л на суму 10 980 грн 00 коп., на дизельне паливо у кількості 50 штук номіналом 10 л загальною кількістю 500 л на суму 10 290 грн 00 коп.; видаткової накладної від 01.04.2021 №223 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 60 штук номіналом 10 л загальною кількістю 600 л на суму 15 480 грн 00 коп., на дизельне паливо у кількості 100 штук номіналом 10 л загальною кількістю 1 000 л на суму 24 890 грн 00 коп.; видаткової накладної від 26.04.2021 №181 постачальником передано замовнику талони на дизельне паливо у кількості 50 штук номіналом 10 л загальною кількістю 500 л на суму 11 315 грн 00 коп.; видаткової накладної від 20.05.2021 №355 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 1 штуки номіналом 10 л загальною кількістю 10 л на суму 256 грн 80 коп.; видаткової накладної від 05.05.2021 №321 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 15 штук номіналом 10 л загальною кількістю 150 л на суму 3 852 грн 00 коп.; видаткової накладної від 09.06.2021 №392 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 50 штук номіналом 10 л загальною кількістю 500 л на суму 13 740 грн 00 коп., на дизельне паливо у кількості 100 штук номіналом 10 л загальною кількістю 1 000 л на суму 27 370 грн 00 коп.; видаткової накладної від 15.06.2021 №421 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 1 штуки номіналом 10 л загальною кількістю 10 л на суму 274 грн 80 коп.; видаткової накладної від 18.06.2021 №429 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 7 штук номіналом 10 л загальною кількістю 70 л на суму 1 923 грн 60 коп.; видаткової накладної від 01.09.2021 №575 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 50 штук номіналом 10 л загальною кількістю 500 л на суму 14 750 грн 00 коп.; видаткової накладної від 01.09.2021 №582 постачальником передано замовнику талони на дизельне паливо у кількості 100 штук номіналом 10 л загальною кількістю 1 000 л на суму 28 920 грн 00 коп.; видаткової накладної від 06.09.2021 №628 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 5 штук номіналом 5 л загальною кількістю 25 л на суму 737 грн 50 коп.; видаткової накладної від 13.09.2021 №638 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 80 штук номіналом 10 л загальною кількістю 800 л на суму 23 600 грн 00 коп., на дизельне паливо у кількості 200 штук номіналом 10 л загальною кількістю 2 000 л на суму 57 840 грн 00 коп.; видаткової накладної від 01.09.2021 №556 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 3 штук номіналом 5 л загальною кількістю 15 л на суму 442 грн 50 коп., на дизельне паливо у кількості 6 штук номіналом 10 л загальною кількістю 60 л на суму 1 770 грн 00 коп.; видаткової накладної від 01.09.2021 №588 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 1 штуки номіналом 10 л загальною кількістю 10 л на суму 295 грн 00 коп.; видаткової накладної від 13.10.2021 №696 постачальником передано замовнику талони на дизельне паливо у кількості 50 штук номіналом 10 л загальною кількістю 500 л на суму 14 460 грн 00 коп.; видаткової накладної від 04.10.2021 №678 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 3 штук номіналом 10 л загальною кількістю 30 л на суму 885 грн 00 коп.; видаткової накладної від 20.12.2021 №787 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 8 штук номіналом 10 л загальною кількістю 80 л на суму 2 408 грн 80 коп., на дизельне паливо у кількості 64 штук номіналом 10 л загальною кількістю 640 л на суму 19 129 грн 60 коп.; видаткової накладної від 06.12.2021 №756 постачальником передано замовнику автомобільний бензин А-92 у кількості 30 л на суму 903 грн 30 коп.; видаткової накладної від 06.12.2021 №775 постачальником передано замовнику автомобільний бензин А-92 у кількості 55 л на суму 1 656 грн 05 коп.; видаткової накладної від 01.12.2021 №751 постачальником передано замовнику талони на автомобільний бензин А-92 у кількості 80 штук номіналом 10 л загальною кількістю 800 л на суму 24 088 грн 00 коп., на дизельне паливо у кількості 150 штук номіналом 10 л загальною кількістю 1 500 л на суму 44 835 грн 00 коп.

Усього було передано автомобільного бензину А-92 у кількості 4 245 л на загальну суму 117 971 грн 35 коп., дизельне паливо у кількості 8 640 л на загальну суму 239 049 грн 60 коп., автомобільний бензин А-95 не поставлявся.

Факт оплати замовником поставленого палива підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями та звітом про виконання договору.

Прокурор вважає, що за передане паливо замовник сплатив 357 020 грн 95 коп. замість 271 031 грн 40 коп., передбачених первісними умовами договору, а тому переплата за товар складає 85 989 грн 55 коп.

Указав, що зміни до договору від 01.03.2021 №62 внесені на підставі довідок Донецької торгово-промислової палати та Головного управління статистики у Донецькій області, які фактично не містять жодного підтвердження коливання вартості автомобільного палива та не є належним документальним обґрунтуванням зростання ціни, а тому укладення додаткових угод №№1-5 суперечить приписам п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з даним позовом до суду.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №62 від 01.03.2021 є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (у редакції на момент укладення договору від 01.03.2021 №62).

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається згідно з вимогами ст.41 цього Закону (ч.15 ст.14 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Суд бере до уваги, що на момент укладення договору від 01.03.2021 №62 був чинним Закон України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону від 02.12.2020 №1026-ІХ.

Оцінюючи укладені між сторонами додаткові угоди №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на викладене, кожна укладена між сторонами додаткова угода є окремим правочином, оскільки спрямована на зміну цивільних прав та обов`язків, зокрема на зміну ціни на автомобільне паливо, а тому і правова оцінка правомірності укладених додаткових угод має надаватися судом не у цілому, а кожній додатковій угоді окремо.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

При цьому, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватись наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст.13 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документальне підтверджене постачальником); ціна на одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У спірних правовідносинах за результатом проведення торгів замовником Управлінням освіти Костянтинівської міської ради 01.03.2021 був укладений договір поставки автомобільного палива із переможцем вказаного аукціону ТОВ «ТК «Сінтез Ойл», який запропонував найнижчу ціну.

Договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також у випадках, передбачених умовами даного договору та чинним законодавством України (п.11.1 договору).

Отже, в умовах договору № 62 від 01.03.2021 сторони передбачили можливість зміни ціни на автомобільне паливо шляхом укладення додаткових угод до договору.

Так, 17.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою збільшено вартість автомобільного бензину А-92 з 21 грн 96 коп. до 24 грн 15 коп./л, дизельного палива з 20 грн 58 коп. до 22 грн 63 коп./л; 01.04.2021 укладено додаткову угоду №2 до договору, якою збільшено вартість автомобільного бензину А-92 з 24 грн 15 коп. до 25 грн 68 коп./л, дизельного палива з 22 грн 63 коп. до 24 грн 89 коп./л; 08.06.2021 укладено додаткову угоду №3 до договору, якою збільшено вартість автомобільного бензину А-92 з 25 грн 68 коп. до 27 грн 48 коп./л, дизельного палива з 24 грн 89 коп. до 27 грн 37 коп./л; 30.08.2021 укладено додаткову угоду №4 до договору, якою збільшено вартість автомобільного бензину А-92 з 27 грн 48 коп. до 29 грн 50 коп./л, дизельного палива з 27 грн 37 коп. до 28 грн 92 коп./л; 29.11.2021 укладено додаткову угоду №5 до договору, якою збільшено вартість автомобільного бензину А-92 з 29 грн 50 коп. до 30 грн 11 коп./л, дизельного палива з 28 грн 92 коп. до 29 грн 89 коп./л.

Судом проаналізовані обставини щодо внесення змін до договору від 01.03.2021 №62.

Підставами внесення відповідних змін до договору стали довідки Донецької торгово-промислової палати від 15.03.2021 №Е-62 та від 02.08.2021 №Е-139, Головного управління статистики у Донецькій області від 16.03.2021 №01-03/952-21, від 20.05.2021 №01-03/1811-21, від 15.11.2021 №01-03/3929-21.

У довідках Донецької торгово-промислової палати від 15.03.2021 №Е-62 та від 02.08.2021 №Е-139 зазначено, що вони носять консультаційний характер, а у довідках Головного управління статистики у Донецькій області від 16.03.2021 №01-03/952-21, від 20.05.2021 №01-03/1811-21, від 15.11.2021 №01-03/3929-21 указано, що надаються середні споживчі ціни на деякі товари, зареєстровані на споживчому ринку Донецької області станом на визначений місяць (лютий 2021 року, квітень 2021 року, жовтень 2021 року).

Частинами 1, 2 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, указані листи Торгово-промислової палати України не містять інформації про коливання ціни на автомобільне паливо у період між укладенням договору та додаткових угод №1 та №4, а тому є неналежними доказами на підтвердження таких обставин, а також не могли бути підставою для внесення відповідних змін до договору та укладення відповідних додаткових угод до нього.

Крім того, цінові довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 16.03.2021 №01-03/952-21, від 20.05.2021 №01-03/1811-21, від 15.11.2021 №01-03/3929-21 також не відображають коливання ціни вказаних нафтопродуктів на ринку в період між датою підписання договору та додаткових угод №2, №3 та №5, оскільки містять інформацію про середні споживчі ціни на нафтопродукти за місяць, і відображають ціни тільки в межах Донецької області, не беручи до уваги коливання цін в межах загального ринку паливно-мастильних матеріалів по Україні.

Суд зауважує, що для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. Згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним. Незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

При цьому, укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.6 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, суд зауважує, що додатковою угодою №1 збільшено ціну на автомобільний бензин А-92 на 9,97% і на дизельне паливо на 9,96%, №2 на автомобільний бензин А-92 на 6,34% і на дизельне паливо на 9,99%, №3 на автомобільний бензин А-92 на 7% і на дизельне паливо на 9,96%, №4 на автомобільний бензин А-92 на 7,35% і на дизельне паливо на 5,66%, №5 на автомобільний бензин А-92 на 2,07% і на дизельне паливо на 5,36%.

Отже, ціна на автомобільний бензин А-92 у результаті укладення додаткових угод №№1-5 до договору від 01.03.2021 виросла на 37,11%, на дизельне паливо на 45,24% порівняно з первісною ціною, встановленою у договорі.

Суд бере до уваги, що у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі №918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі №917/1010/22).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Водночас метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі №924/413/24, від 15.10.2024 у справі №918/18/24, від 08.10.2024 у справі №918/728/23).

Отже, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Висновок Верховного Суду щодо застосування положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» є сталим і послідовним, зокрема він сформований і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

У даному випадку, як уже зазначалось і аналізувалось судом, мало збільшення ціни на автомобільний бензин А-92 порівняно з первісно визначеною у договорі та тендерній документації більш ніж на 10%, а саме на 32,73%, дизельного палива також більш ніж на 10%, а саме на 45,24%, що суперечить викладеним приписам Закону.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд наголошує, що укладення оспорюваних додаткових угод за відсутності документального підтвердження підвищення ціни на нафтопродукти станом на момент їх укладення суперечить приписам п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому вказані угоди на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.03.2021, №2 від 01.04.2021, №3 від 08.06.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 29.11.2021 до договору №62 від 01.03.2021, а отже і про її задоволення.

Відносно вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів у сумі 85 989 грн 55 коп. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» здійснило постачання Управлінню освіти Костянтинівської міської ради автомобільного бензину А-92 в кількості 4 245 л на суму 117 971 грн 35 коп., дизельного палива в кількості 8 640 л на суму 239 049 грн 60 коп.

Отже, переплата за бензин А-92 відповідно до первісно визначеної у договорі від 01.03.2021 №62 складає 24 751 грн 15 коп. (117 971,35-(4 245х21,96)=24 751,15), за дизельне паливо 61 238 грн 40 коп. (239 049,60-(8 640х20,58)=61 238,40).

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що загальна різниця сплаченої суми за отриманий товар у розмірі 85 989 грн 55 коп. (24 751,15 + 61 238,40) підлягає поверненню відповідачем Управлінню освіти Костянтинівської міської ради.

Факт отримання товару Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та сплати за нього грошових коштів у розмірі 357 021 грн 33 коп. не спростовано учасниками справи та підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Ураховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання позивачем 2 своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами №№1-5 відповідач безпідставно отримав грошові кошти у розмірі 85 989 грн 55 коп., а тому ТОВ «ТК «Сінтез Ойл» зобов`язано їх повернути на користь Управління освіти Костянтинівської міської ради, що відповідає приписам ст.ст.216, 1212 ЦК України.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 06.02.2025 №910/5182/24, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 14 534 грн 40 коп. покладаються на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Справа розглянута та повне рішення складено з перевищенням встановлених законом строків з об`єктивних причин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків, яке є прифронтовим містом, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану, а також навантаженням судді.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 238 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, Управління освіти Костянтинівської міської ради задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 17.03.2021 до договору № 62 від 01.03.2021, яка укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 01.04.2021 до договору № 62 від 01.03.2021, яка укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл».

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 08.06.2021 до договору № 62 від 01.03.2021, яка укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл».

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 30.08.2021 до договору № 62 від 01.03.2021, яка укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл».

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 29.11.2021 до договору № 62 від 01.03.2021, яка укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл» (вул. Дружби, буд. 86, м. Дружківка Краматорського району Донецької області, 84200, ідентифікаційний код 35636403) на користь Управління освіти Костянтинівської міської ради (проспект Ломоносова, буд. 150, м. Костянтинівка Донецької області, 85102, ідентифікаційний код 02142879) безпідставно сплачені бюджетні кошти в сумі 85 989 грн 55 коп.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл» (вул. Дружби, буд. 86, м. Дружківка Краматорського району Донецької області, 84200, ідентифікаційний код 35636403) на користь Донецької обласної прокуратури (вул. Університетська, буд. 6, м. Маріуполь Донецької області, 87500, ідентифікаційний код 25707002) судовий збір у сумі 14 534 грн 40 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 14.07.2025.

Суддя Л.В. Ніколаєва