Рішення від 01.07.2025 по справі 905/422/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.2025 Справа №905/422/25

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю секретаря судового засідання Сазонова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Космонавтів, будинок №39; код ЄДРПОУ 03337119)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська (Загорівська), будинок №17-21; код ЄДРПОУ 30971302)

про стягнення 487 131,63 гривень

за відсутності представників сторін

Р У Х С П Р А В И

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» про стягнення 487 131,63 гривень, з яких: 485 740,55 гривень заборгованість за теплову енергію, 1 391,08 гривень заборгованість за абонентське обслуговування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання житлово-комунальних послуг щодо оплати спожитої теплової енергії та абонентського обслуговування за період листопад 2020 року - лютий 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2025. Також, даною ухвалою встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Від відповідача 12.05.2025 отримано відзив на позовну заяву.

Позивачем 18.05.2025 подано відповідь на відзив (дата отримання судом 19.05.2025).

У судове засідання 22.05.2025 представники сторін не з`явились, із заявами про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не звертались.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.05.2025 відкладено підготовче засідання на 05.06.2025 о 14:20 год.

Від представника Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 05.06.2025 о 14:20 год., та всіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою суду від 02.06.2025 задоволена.

Також, 05.06.2025 представником позивача подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі.

Представником відповідача 05.06.2025 подано клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі. Клопотання обґрунтовано неможливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.06.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Враховуючи, що процесуальний строк на подання заяв по суті справи сплинув, відповідачем належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження, судом здійснено усі можливі та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Так, ухвалою суду від 05.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 01.07.2025.

Від позивача 24.06.2025 отримано заяву про проведення судового засідання без участі його уповноваженого представника.

Відповідачем 27.06.2025 також подано клопотання про проведення судового засідання без участі його уповноваженого представника, наголосив, що заперечує проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (надалі Позивач) є обласним теплопостачальним підприємством, яке виробляє теплову енергію для забезпечення споживачів послугами з централізованого опалення. Підприємство засновано на спільній власності територіальних громад і знаходиться в управлінні Донецької обласної державної адміністрації.

Управління Підприємством на період дії Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» здійснює облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація. Підприємство є юридичною особою та являється самостійним господарським суб`єктом, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в судових органах, укладати угоди.

До складу підприємства у вигляді відокремлених підрозділів входить 16 теплопостачальних відокремлених підрозділів-виробничих одиниць, що не мають статусу юридичної особи та діють згідно з Положенням, затвердженим обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», а також самостійно здійснюють фінансово-економічну діяльність та являються самостійними платниками податків.

Відокремлений підрозділ «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Дружківкатепломережа» не є юридичною особою, являється структурним підрозділом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», діє на господарських засадах згідно з Положенням про неї з метою найбільшого, повного та якісного задоволення споживачів щодо забезпечення тепловою енергією, іншими видами послуг. Підприємство здійснює виробничу діяльність в межах прав, наданих обласним підприємством, керується законодавчими актами та іншими нормативними документами України, наказами та розпорядженнями позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» на підставі договору купівлі-продажу будівлі магазину від 16.09.2004 набуло у власність будівлю магазину «Київ», розташовану за адресою м.Дружківка, вул. О.Кошевого (наразі Вартових неба), буд.37, площею 1413,5 м2.

Нежитлове приміщення споживача ТОВ «Господарник», розташоване на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку №37 по вул.Вартових неба, м.Дружківка.

Багатоквартирний п`ятиповерховий житловий будинок №37 по вул.Вартових неба, м.Дружківка обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії Pollustat EX №64060214, який прийнято на абонентській облік ОКП «ДТКЕ» . Вузол комерційного обліку враховує всю теплову енергію, витрачену на будівлю, в подальшому із цього обсягу відокремлюється теплова енергія, витрачена на загальнобудинкові потреби опалення (визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку, залежно від поверховості будинку, та додатково коригується із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку) та складається з:

теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (опалення місць загального користування (визначається на підставі розділу ІІІ Методики №315) залежить від поверховості будинку та розраховується відсотково від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі, а саме для п`ятиповерхової - 12 %) -12%,

теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (визначається на підставі розділу V Методики №315) приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки) складає 8%.

в періоді 01.2022-02.2025рр:

у редакції Методики № 358 ці два поняття об`єднані у єдиний термін - «загально- будинкові потреби», відсоток на опалення яких, як і раніше, залежить від поверховості житлового будинку та складає 25% для багатоквартирного п`ятиповерхового будинку (визначається згідно розділу IV Методики від 28.12.2021 року № 358).

Решта обсягу теплової енергії (різниця між фактичним обсягом спожитої у будинку теплової енергії у розрахунковому періоді та обсягом теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення будинку) - це фактичний обсяг спожитої теплової енергії на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень будинку.

Позивач зазначив, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно із пунктом 1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.kpdtke.com.ua.

Згідно із пунктом 4 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

У пункті 8 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Відповідно до пункту 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця www.kpdtke.com.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

За умовами пункту 31 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця www.nikoblteplo.com.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 32 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів, умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Пунктом 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 44 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування, і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

Згідно із пунктом 52 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Надання послуги з постачання теплової енергії за адресою м.Дружківка, вул. О.Кошевого (наразі Вартових неба), буд.37 підтверджено підписаними актами про підключення житлового будинку до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (у зв`язку з початком опалювального сезону) та актами про відключення житлового будинку від мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (у зв`язку з закінченням опалювального сезону) 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 та 2024-2025 років.

Як зазначав позивач, в опалювальні періоди 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 2024-2025 здійснив постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м.Дружківка, вул. О.Кошевого (наразі Вартових неба), буд.37, а відповідач у зазначені опалювальні періоди споживав теплову енергію, відомості спожитої теплової енергії та для оплати вартості отриманої в опалювальні періоди 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 2024-22025 теплової енергії були направлені на адресу відповідача рахунки.

Як вказує позивач, ним направлялись претензії відповідачу у вересні 2024 року та березні 2025 року з вимогами про оплату заборгованості. Вказані претензії залишені боржником без відповіді.

Відповідач у порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства свої зобов`язання не виконав, оплату наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії своєчасно та в повному розмірі не здійснив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 485 740,55 гривень, а також 1 391,08 гривень заборгованості за абонентське обслуговування, про стягнення яких позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Дослідивши подані докази, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (статті 174 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (частина перша статті 630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною шостою статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Законом №2189-VІІІ).

За наведеними у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону №2189-VІІІ визначеннями: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

Частиною першою статті 4 Закону №2189-VІІІ передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).

Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону №2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги;

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни;

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону №2189-VІІІ (у редакції змін, внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23.

Так, на офіційному сайті Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» https://nikoblteplo.com.ua/content/ukladennya-pereukladennya-dogovoriv була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

Суд вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не передбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Окрім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходяться приміщення відповідача, які належать йому на праві власності, підтверджуються актами про підключення житлового будинку до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (у зв`язку з початком опалювального сезону) та актами про відключення житлового будинку від мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (у зв`язку з закінченням опалювального сезону) 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 та 2024-2025 років, в якому знаходяться приміщення відповідача.

Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.

Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності, у зв`язку з чим є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Крім того, ч.1 ст.9 Закону №2189 визначає, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, як і відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, де Судом зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі» .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

у зв`язку з набранням чинності Законом України 1060-ІХ від 01.05.2021 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», введенням в дію з 01.05.2019 нової редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-УІІІ та враховуючи приписи Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.11.2018 №2119- VIII, змінився порядок розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг.

Порядок такого розподілу визначено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 (надалі- Методика).

З лютого 2022 року відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021 №358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» замість понять «загальногобудинкові потреби на функціонування системи» та «витрати тепла на загальнобудинкові потреби» введено поняття «загальнобудинкові потреби опалення», розрахунок яких проводиться відповідно до п.8 розділу IV Методики у редакції 2022 року.

Багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Враховуючи наведені приписи законодавства, кожен власник зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.

Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» .

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

З огляду на вищезазначені положення законодавства, на споживача покладено обов`язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі займаного приміщення.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.

При цьому, нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

З огляду на вищезазначені положення законодавства, на споживача покладено обов`язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі займаного приміщення.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основними обов`язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно- правових актів. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.18,п.20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005року №630 (надалі за текстом Правила №630) плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, у відповідача, як власника нежитлових приміщень за адресою: м.Дружківка, вул.Вартових неба, буд.37 виникло зобов`язання оплатити надані послуги теплопостачення, й в тому числі на загальнобудинкові потреби на опалення, які обчислені позивачем відповідно до вимог Методики.

Як вже зазначалось, позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії за опалювальні періоди 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 надано рахунки, які були направлені на адресу відповідача, зокрема, разом з претензією №269 від 20.03.2025.

Претензія №269 від 20.03.2025 разом рахунками отримана відповідачем 07.04.2025.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку за відповідачем рахується заборгованість станом на 01.03.2025, у розмірі 485 740,55 гривень - за послугу з постачання теплової енергії і 1 391,08 гривень - за абонентське обслуговування.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Суд зауважує, що наявність заборгованості у визначеному позивачем розмірі за надані послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування не спростована відповідачем. Відповідач не надав контррозрахунку вартості наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, а отже, не довів, що сума заборгованості перед позивачем є іншою ніж та, що визначена у розрахунку позивача.

Також відповідачем не надано доказів повної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії, отже, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

Судом перевірено розрахунки позивача та визнано їх правильними.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії 485 740,55 гривень і 1 391,08 гривень за абонентське обслуговування є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача.

Враховуючи приписи абзацу 4 п. 24 Правил №830, той факт, що відповідач відокремлений від мереж централізованого опалення, не звільняє його як власника нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, втраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Згідно з пунктом 38 Правил №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відповідач зобов`язаний брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній плащі приміщення незважаючи на відсутність системи централізованого опалення у його нежитловому приміщенні.

Також обов`язок оплати наданих послуг не ставиться в залежність від факту вручення споживачу рахунку.

Наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Враховуючи зміни у законодавстві, в тому числі й набрання чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою, для усіх власників об`єктів нерухомого майна, що знаходяться в багатоквартирних житлових будинках, встановлені обов`язки оплати теплової енергії на потреби опалення загальнобудинкових потреб. Такі зміни у відносинах постачання теплової енергії для потреб опалення встановлено нормативно, і вони стосуються і тих власників нерухомого майна, об`єкти яких відключені від мереж централізованого опалення.

Заперечення відповідача щодо відключення його нежитлових приміщень від мереж централізованого опалення не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки враховуючи наведені вище приписи законодавства, обов`язок оплати теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби, власники житлових та нежитлових приміщень несуть незалежно від підключення їх приміщення до мережі централізованого опалення.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18, в якій зазначено, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку, така оплата вноситься незалежно від наявності автономного опалення.

Отже, враховуючи вищевикладене, для усіх власників об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у багатоквартирних житлових будинках, встановлені обов`язки оплати теплової енергії на потреби опалення загальнобудинкових потреб будинку.

Методикою встановлений єдиний підхід щодо порядку розподілу між всіма споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Відповідно до пункту 1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Абзацом шостим пункту 14 Правил передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.

Наведені норми законодавства спростовують доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов`язок оплати обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби.

Твердження відповідача про те, що об`єкт нерухомості має окремий вхід, не свідчить про відсутність у нього обов`язку зі сплати обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку, який визначається пропорційно до площі приміщень, належних відповідачу.

Нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною багатоквартирних житлових будинків. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Таким чином, нарахування теплопостачальною організацією плати за послуги з відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, співвласникам будинку, які відключені від систем централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов`язковий характер.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону №540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).

Закон №540-ІХ набув чинності лише 02.04.2022, однак встановлює, що продовження діє саме на період карантину, тобто з моменту його початку та до його завершення, позовна давність продовжується (постанова Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №914/1560/20).

В подальшому, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності з 17.03.2022, внесені зміни до Цивільного кодексу України (до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України): - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Воєнний стан в Україні введений Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і триває до теперішнього часу.

Таким чином, починаючи з 12.03.2020 строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, продовжено на час дії карантину, а в подальшому - воєнного стану.

Отже, станом на дату подання позовної заяви перебіг позовної давності зупинено і позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі за весь період нарахувань.

Незначні дефекти документів, як то неправильно зазначена адреса належної відповідачу будівлі у тексті позову чи то назва підприємства у претензії, не можуть спростовувати наявність допущеного відповідачем порушення щодо нездійснення оплати, якщо цей факт відображено у сукупності інших доказів.

Отже у кожному конкретному випадку суд має надавати оцінку тим обставинам - наскільки значними є відповідні дефекти та чи відображено факт порушення у сукупності інших наявних у матеріалах справи доказів. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 №911/1901/17, від 03.08.2021 №910/5998/20.

Інші доводи сторін судом почуті та враховані при прийнятті рішення, однак не змінюють висновків суду по суті спору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України за покладається на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» про стягнення 487 131,63 гривень, з яких: 485 740,55 гривень заборгованість за теплову енергію, 1 391,08 гривень заборгованість за абонентське обслуговування задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська (Загорівська), будинок №17-21; код ЄДРПОУ 30971302) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Космонавтів, будинок №39; код ЄДРПОУ 03337119) 485 740,55 гривень заборгованості за теплову енергію, 1 391,08 гривень заборгованості за абонентське обслуговування, а також судовий збір в розмірі 5 845,58 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 01.07.2025 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2025.

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Космонавтів, будинок №39; код ЄДРПОУ 03337119)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська (Загорівська), будинок №17-21; код ЄДРПОУ 30971302)

Суддя С.М. Фурсова