Рішення від 28.05.2025 по справі 910/2010/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2025Справа № 910/2010/19 (910/9286/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К.

до Фізичної особи-підприємця Юрко (Гнатюк) Катерини Віталіївни -1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівське Полісся" -2

про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 02.04.2018 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018

в межах справи № 910/2010/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники: відповідно до протоколу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/2010/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про банкрутство.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 02.04.2018 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. в межах справи № 910/2010/19; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 11.08.21; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 01.08.2021; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України до 11.08.2021.

01.07.2021 від відповідача 2 надійшов відзив.

30.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.08.2021 від відповідача 2 надійшов відзив.

10.08.2021 від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 02.04.2018 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 02.04.2018 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018 до розгляду по суті на 22.09.21.

22.09.2021 від відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи без участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 відкладено розгляд справи на 10.11.21.

10.11.2021 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 клопотання позивача задоволено; зупинено провадження у справі № 910/2010/19 (910/9286/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. до Фізичної особи-підприємця Юрко (Гнатюк) Катерини Віталіївни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівське Полісся" про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 02.04.2018 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018 в межах справи № 910/2010/19 до вирішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справ: № 910/2010/19 (910/17948/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" про визнання недійсним договору в межах справи № 910/2010/19; № 910/2010/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", Фермерського господарства "Ружин", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фермерське господарство "Престиж Агролюкс" про визнання недійсним договору № 585 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 в межах справи № 910/2010/19; № 910/2010/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", Фермерського господарства "Віктор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фермерське господарство "Престиж Агролюкс" про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 в межах справи № 910/2010/19.

01.03.2023 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 поновлено провадження у справі та призначити розгляд справи на 28.05.25; викликано у судове засідання, призначене на 28.05.25; зобов`язано позивача, ліквідатора банкрута, відповідачів надати пояснення по справі.

27.05.2025 від ліквідатора банкрута надійшли пояснення.

В судовому засіданні представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті та виступили із промовами у судових дебатах.

Судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач у поданій позовній заяві зазначає про те, що 02.04.2018 між ТОВ «Імперія-Агро» (Первісний кредитор), ФОП Гнатюк Катериною Віталіївною (Новий кредитор) та ТОВ «Чернігівське Полісся» (Боржник) був укладений Договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор передає Новому кредитору право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати Боржником (ТОВ «Чернігівське Полісся») за неоплаченими Договорами: Договір зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №05/10/17 від 05.10.2017, Договір поставки зерна майбутнього врожаю №23/10/1 від 23.10.2017, Договір оренди обладнання (трактор) №13/10 від 13.10.2017, Договір оренди обладнання (борона) № 13/10-1 від 13.10.2017 в загальному розмірі 1 422 247,52грн.

Слід зазначити, що Договір про відступлення права вимоги був укладений в селі Нові Боровичі Сновського району Чернігівської області.

02.04.2018 між Первісним кредитором та Новим кредитором підписаний Акт приймання-передачі документів відповідно до якого Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв документи по Договору про відступлення права вимоги від 02.04.2018.

В цей же день (02.04.2018), але вже в місті Кропивницькому, між ТОВ «Імперія-Агро» (Сторона 1) та ФОП Гнатюк К.В. (Сторона 2) була укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Угода про зарахування).

Відповідно до п.1 Угоди про зарахування, Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов`язання в сумі 1 760 000,00грн. за Договором №1 про надання консультативних юридичних послуг (у сфері права) від 03.01.2018, яке виникло на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2018.

Згідно з п.2 Угоди про зарахування, Сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов`язання на суму 1 422 247,52 грн. за Договором про відступлення права вимоги від 02.04.2018.

Керуючись статтею 601 ЦК України, Сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, які випливають із зазначених вище правочинів, у зв`язку з чим, вказані грошові зобов`язання Сторін припиняються.

Однак, Договір про відступлення права вимоги від 02.04.2018 та Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018 підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.3. Договору про відступлення, відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим Договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення Боржником основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченим Договором.

Згідно з п.2.1, п.2.2. Договору про відступлення, в момент передачі прав вимоги між Первісним кредитором та Новим Кредитором укладається відповідний Акт приймання-передачі.

Первісний кредитор відступає на користь Нового кредитора права вимоги по цьому Договору після повного розрахунку по ньому.

Відповідно до п.3.1., З.2., 3.3. Договору про відступлення, ціна цього Договору складає суму грошових коштів в розмірі 1 422 247,52 грн.

Сторони домовились, що Новий кредитор перераховує Первісному кредитору грошові кошти у розмірі 100% ціни Договору, визначеної в п.3.1. цього Договору, в національній валюті України - гривні.

Строк розрахунку за цим Договором - до 31.12.2018.

Отже, з викладеного вище вбачається, що Первісний кредитор відступає Новому кредитору права вимоги після повної сплати Новим кредитором на користь Первісного кредитора суми в розмірі 1 422 247,52грн., після чого, між Первісним кредитором та Новим Кредитором укладається відповідний Акт приймання-передачі документів.

Однак, Новий кредитор не оплатив на користь Первісного кредитора грошові кошти у розмірі 1 422 247,52 грн.

Як було вказано вище, грошове зобов`язання Нового кредитора перед Первісним кредитором стосовно оплати 1 422 247,52 грн. по Договору відступлення права вимоги було припинене, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, ТОВ «Імперія-Агро» не отримало жодної матеріальної вигоди за відступлені на користь відповідача-1 права вимоги по оспорюваному Договору про відступлення права вимоги.

В даному випадку, фактично відбулось безоплатне відчуження майна боржника (дебіторської заборгованості) та боржник відмовився від власних майнових вимог.

Згідно з ч. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При перегляді справи № 910/2010/19 за позовом ТОВ «Центр Лойер Компані» до ТОВ «Імперія-Агро», ФГ «Віктор», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФГ «Престиж Агролюкс» про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 04.11.2021 сформував наступну позицію.

« 38. Спірним питанням у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним.

39. Позивач правовою підставою заявлених вимог з-поміж іншого визначив приписи статті 42 КУзПБ, проте як правильно вказав апеляційний суд зважаючи на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» до введення в дію КУзПБ підстави для застосування до спірних правовідносин статті 42 КУзПБ відсутні, що не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, відповідно до статті 20 Закону про банкрутство та/або на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв у справі від 02.06.2021 № 904/7905/16).

40. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

41. Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

42. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

43. У справі, що переглядається спірний договір про відступлення права вимоги було укладено сторонами 16.04.2018, а провадження у справі № 910/2010/19 про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» відкрито Господарським судом міста Києва ухвалою від 13.03.2019.

Отже оспорюваний правочин вчинено боржником протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство у «підозрілий період», тобто у період дії Закону банкрутство від 22.12.2011 № 4212-УІ в редакції від 19.01.2013, що діяла до 21.10.2019, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.

45. Порівняно до загальних умов недійсності правочинів у статті 215 ЦК України що стаття 20 Закону про банкрутство розширює підстави для визнання недійсними правочинів боржника та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17).

46. За цільовою спрямованістю норми статті 20 Закону про банкрутство запобігають та/або компёнсують наслідки вчинення боржником фраудаторних дій у «підозрілий період».

47. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

48. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

49. За змістом частини першої статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

50. Таким чином, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.».

У справі № 910/2010/19 за позовом ТОВ «Центр Лойер Компані» до ТОВ «Імперія- Агро», ФГ «Віктор», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФГ «Престиж Агролюкс» про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 04.11.2021 дійшов наступних висновків.

« 51. Судам при розгляді спорів в порядку статті 20 Закону про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17).

52. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

53. Аналіз цих приписів засвідчує, що за позовом про визнання недійсними правочинів (договорів) з відчуження майна боржника з підстав, передбачених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство, обставини, що підтверджують безоплатність такого правочину входять до предмету доказування у справі та підлягають обов`язковому з`ясуванню судом під час вирішення спору.

54. Як вбачається з оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безоплатність оспорюваного договору, укладеного між ТОВ «Імперія-Агро» (первісний кредитор) та ФГ «Віктор» (новий кредитор), встановивши, що за його умовами боржник відмовився на користь ФГ «Віктор» від права вимоги до ФГ «Престиж Агролюкс» за договорами поставки від 07.02.2018 № УМ 27/18Є на суму 338 119,78 грн. та від 28.03.2018 № УМ 27/18Д на суму 107 508,00 грн., проте не отримав від ФГ «Віктор» (новий кредитор) плату за відступлене право вимоги у розмірі 445 627,78 грн., оскільки розрахунки між сторонами Договору № 522 відбулись шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

55. При цьому суди зауважили, що ФГ «Віктор» не було надано місцевому господарському суду жодних первинних документів, що підтверджують зобов`язання боржника перед ФГ «Віктор», не доведено існування боргу, не подано доказів проведення розрахунків та господарських операцій.».

Північний апеляційний господарський суд, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2021, при новому розгляді апеляційної скарги ФГ «Ружин» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.03.2021, зазначив наступне.

«Доказів того, що ФГ «Ружин» в установленому законом порядку відмовилось від отримання товару за який здійснило оплату та вимагало повернення передоплати матеріали справи не містять, в зв`язку з чим на думку апеляційного суду станом, як на дату укладання спірного договору так і станом на дату підписання акту зарахування зустрічних однорічних вимог, у боржника не було грошових зобов`язань перед ФГ «Ружин» згідно наведених договорів, зворотнього сторонами не доведено.

Разом з тим, як встановлено вище, що за умовами договору № 585, а саме п. 1.1 договору, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором на отримання грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, а саме, борг в розмірі 1 059 350,46 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Відповідно до п. п. 2.2 оспорюваного договору первісний кредитор (ТОВ «Імперія- Агро») відступає право вимоги після повного розрахунку по ньому.

Відповідно до п. 3.1 -3.4 цього Договору ціна Договору складає суму грошових коштів у національній валюті України - гривні- в розмірі 1 059 350,46 грн..

Сторони домовились, що новий кредитор перераховує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 100% ціни Договору, визначеної за цим Договором.

Строк розрахунку за цим Договором - до 20.04.2018року.

Новий кредитор зобов`язаний здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора або іншим шляхом, що не суперечить діючому законодавству України.

У п. 4.1 договору № 585 зазначено, що відступлені права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором на набутими (прийнятими) новим кредитором) в день повного розрахунку новим кредитором перед первісним кредитором.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оплата за вказаним договором у визначеному договором порядку проведена не була, а 23.04.2018 року між ТОВ «Імперія-Агро» та ФГ «Ружин» було підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів не приймає вказаний Акт в якості належного виконання ФГ «Ружин» своїх зобов`язань за Договором № 585, оскільки, як встановлено вище наявність у боржника перед ним грошових зобов`язань не доведено.

Між первісним кредитором і новим кредитором не існувало однорідних вимог, а були з однієї сторони - вимога про поставку товару, а з іншої - вимога про сплату коштів, що не є однорідними.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що під час укладення оспорюваного правочину мала місце відмова боржника від власних горошових вимог до ФГ «Престиж Агролюкс», що у відповідності до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є підставою для визнання його недійсним.

Укладанням даного договору, інший кредитор боржника ФГ «Ружин» отримало задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами боржника, що дає підстави стверджувати, що оспорюваний Договір № 585 був укладений на шкоду кредиторам ТОВ «Імперія-Агро» та спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника (дебіторську заборгованість), адже за Договором № 585 боржник відмовився від власних майнових вимог та не отримав від ФГ «Ружин» (новий кредитор) плату за відступлене право вимоги.»

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної заяви, оскільки, Договір про відступлення права вимоги від 02.04.2018 та угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018, були укладені у підозрілий період, протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство № 910/2010/19, та відповідають вимогам частини першої статті 20 Закону про банкрутство, якими встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, а тому мають бути визнані недійсними на підставі наведеної норми. Такі дії з боку ТОВ «Імперія-Агро» є зловживанням своїми правами щодо розпорядження майном як власника.

Договір про відступлення права вимоги від 02.04.2018, укладений між ТОВ «Імперія-Агро» та ФОП Юрко (Гнатюк) Катериною Віталіївною є безоплатним, оскільки згідно п. 5.4.2. даного договору Новий кредитор зобов`язаний був перерахувати на користь Первісного кредитора грошові кошти у розмірі 100% ціни договору, визначеної в п. 3.1. договору в національній валюті України - гривні, в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Беручи до уваги відсутність оплати за даним договором в порушення обов`язків ним встановлених, та укладення у подальшому угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018, даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України), а укладений з метою виведення майнових активів боржника, що у свою чергу призвело до завдання шкоди кредиторам у справі про банкрутство. Під час укладення оспорюваного правочину мала місце відмова боржника від власних грошових вимог, зокрема до ТОВ «Чернігівське Полісся», що у відповідності до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є підставою для визнання його недійсним.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 02.04.2018, укладений між ТОВ «Імперія-Агро» (Первісний кредитор) (код ЄДРПОУ 35472893), Фізичною особою-підприємцем Гнатюк Катериною Віталіївною (Новий кредитор) (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ТОВ «Чернігівське Полісся» (Боржник) (код ЄДРПОУ 41523437).

3. Визнати недійсною Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2018, укладену між ТОВ «Імперія-Агро» (код ЄДРПОУ 35472893) та Фізичною особою-підприємцем Гнатюк Катериною Віталіївною (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця (Юрко) Гнатюк Катерини Віталіївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (ідентифікаційний код 35472893, 03150, м. Київ, вул. Ділова, 14-Б) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівське Полісся" (ідентифікаційний номер 41523437, Чернігівська область, Сновський район, с. Нові Боровичі, вул. 30 років Перемоги, 3, 15214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (ідентифікаційний код 35472893, 03150, м. Київ, вул. Ділова, 14-Б) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.07.2025.

Суддя А.М. Івченко