Ухвала від 15.07.2025 по справі 918/639/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" липня 2025 р. Справа № 918/639/25

Господарський суд Рівненської області у складі суду: суддя Романюк Р.В., розглянувши заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 129 343,04 грн, 15 % річних у розмірі 121 595,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 110 422,09 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 129 343,04 грн, 15 % річних у розмірі 121 595,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 110 422,09 грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали вищенаведеної заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 148 ГПК України).

Заявником у заяві про видачу судового наказу зазначено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" у загальному розмірі 361 360,54 грн, зокрема: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 129 343,04 грн; 15 % річних у розмірі 121 595,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 110 422,09 грн.

За умовами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 гривень.

З урахуванням ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно, сума вимоги за заявою про видачу судового наказу не може перевищувати 302 800,00 грн (3028 х 100).

Пунктом 3 частини третьої статті 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Тобто, виходячи з даної норми вбачається, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній формі).

В обґрунтування видачі судового наказу заявник посилається на прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" оплати за спожиту (куплену) електричну енергію за період з 01.01.2019 р. до 31.03.2019 р. згідно рахунків та актів купівлі - продажу електричної енергії, які були виставлені споживачу згідно договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". При цьому, заявник зазначає, що товариство приєдналося до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції шляхом фактичного споживання електричної енергії та частковою сплатою рахунків постачальника.

Заявник посилається на Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який є публічним договором приєднання, та згідно п. 1.1. якого, цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору.

Натомість, заявником подано суду копію договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційну пропозицію № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"), які не містять даних та підпису споживача. Так само, заявником подано копії Актів купівлі - продажу електроенергії, які не містять підпису споживача.

Відповідно до частини другої статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів заяви відповідний договір не підписаний між сторонами, що виключає можливість підтвердження заявником факту укладення договору у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

До заяви не додано доказів підписання Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" між ДП ЗД "Укрінтеренерго" та ТОВ "Нафтоком ОІЛ", як у письмовій формі так і у електронній формі.

У свою чергу, норми ГПК України передбачають можливість розгляду заяви про видачу судового наказу лише за умови укладання договору в письмовій, або в електронній формі.

З огляду на зазначене, оскільки заявником заявлено суму вимоги, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та до заяви про видачу судового наказу заявником не додано договору, за яким пред`явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості, заяву про видачу судового наказу подано Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з порушенням вимог ч. 1 ст. 148 та п. 3. ч. 3 ст. 150 ГПК України.

Відповідно до п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Згідно ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 129 343,04 грн, 15 % річних у розмірі 121 595,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 110 422,09 грн, з підстав ч. 1 ст. 148 та п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152 - 153, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 129 343,04 грн, 15 % річних у розмірі 121 595,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 110 422,09 грн - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк