Вирок від 15.07.2025 по справі 468/2763/23

Справа № 468/2763/23

1-кп/468/32/25

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

15.07.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження №62023150010001373 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Порт Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, на час вчинення інкримінованого діяння військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу за контрактом та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2021 року №7 призначений на посаду водія-електрика радіовідділення взводу зв`язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.

26.07.2022 року солдат ОСОБА_3 вибув до КНП «Доброславська БЛІЛ» на стаціонарне лікування, звідки був виписаний 26.08.2022 року.

Проте 02.09.2022 року солдат ОСОБА_3 , діючи умисно протиправно з метою тимчасового ухилення від обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, після завершення лікування на службу до тимчасового місця дислокації відповідного підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 не з`явився та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який не з`явився вчасно на службу, до 31.10.2023 року, коли ОСОБА_3 добровільно з`явився до відповідного підрозділу Державного бюро розслідувань.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 ч. 5 КК України нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).

Свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ОСОБА_3 визнав частково щодо періоду його нез`явлення на службу, вказавши, що перші кілька днів не зміг з`явитись на службу, оскільки був на милицях, а його підрозділ постійно змінював місце дислокації, а в подальшому до нього приїхали службовці Військової служби правопорядку, які його опитали та сказали йому чекати на виклик слідчого, проте слідчий його викликав лише через півтора роки після цього. Крім того в січні 2023 року в обвинуваченого закінчився контракт.

Крім власного часткового визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєному підтверджується комплексом досліджених в суді доказів.

Свідок ОСОБА_6 вказала, що станом на серпень 2022 року вона була офіцером відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Всі доповіді про вчинення військовослужбовцями адміністративних чи кримінальних правопорушень проходили через неї. 02.09.2022 року від командира батальйону надійшла доповідь про неповернення Штриккера після лікування. Зв`язатись телефоном з ним чи з його родичами не вдалось. За вказаним фактом матеріали службового розслідування були направлені до підрозділу ДБР. Після внесення відомостей до ЄРДР військова служба Штриккера була призупинена. Військова частина щомісяця проводила звірки з відповідними правоохоронними органами щодо знайдених військовослужбовців, проте в списках Штриккера вона не бачила.

Згідно з витягом з ЄРДР 08.07.2023 року до ЄРДР були внесені відомості про самовільне залишення місця служби військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 протягом 2022 року, серед яких - ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2021 року №7 ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу частини та прийнятий до військової частини НОМЕР_1 на військову службу за контрактом і призначений на посаду водія-електрика радіовідділення взводу зв`язку 3 механізованого батальйону.

Відповідно до доповіді від 02.09.2022 року 02.09.2022 року виявлений факт неповернення солдата ОСОБА_3 до місця розташування підрозділу в районі АДРЕСА_2 після лікування.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2022 року №1730 призначене службове розслідування за фактом неповернення солдата ОСОБА_3 02.09.2022 року до місця розташування підрозділу.

Відповідно до акту службового розслідування від 14.09.2022 року військовослужбовець ОСОБА_3 02.09.2022 року не повернувся до місця розташування підрозділу в районі м. Марьянка Миколаївської області після завершення лікування в КНП «Доброславська БЛІЛ» 26.08.2022 року. В телефонному режимі ОСОБА_3 з 26.08.2022 року по 01.09.2022 року повідомляв, що намагається добратись до місця розташування, але у зв`язку з довгим шляхом і небезпекою пересування, він не встигав, оскільки підрозділ кожного дня змінював місце дислокації. 02.09.2022 року ОСОБА_3 припинив відповідати на телефонні дзвінки.

Згідно з випискою з медичної картки стаціонарного хворого №1824 від 26.08.2022 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Доброславська БЛІЛ» з 26.07.2022 року по 26.08.2022 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2022 року №1020 за результатами проведеного службового розслідування солдат ОСОБА_3 вважається таким, що без поважних причин не повернувся до місця дислокації підрозділу в районі м. Марьянка Миколаївської області після лікування з 26.08.2022 року по час винесення наказу.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 року №235 ОСОБА_3 увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини з 06.09.2022 року.

Відповідно до копії справи за матеріалами проведених розшукових заходів відносно ОСОБА_3 , остання була заведена 05.09.2022 року. 15.10.2022 рок ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив ВСП про те, що ОСОБА_3 зобов`язався зв`язатись з відповідним офіцером 12.10.2022 року. Офіцер ВСП відібрав письмові пояснення від ОСОБА_3 19.12.2022 року, а 31.10.2023 року він доставлений до підрозділу ДБР.

Суд не погоджується з позицією сторони захисту щодо того, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.5 КК України, оскільки ОСОБА_3 лише декілька днів перебував в стані самовільного залишення служби, проте з поважних причин (оскільки потребував амбулаторного лікування та пересувався на милицях), а в подальшому його місце перебування встановила Військова служба правопорядку та йому роз`яснили про необхідність чекати виклику до слідчого, а в подальшому в січні 2023 року його контракт на проходження військової служби закінчився.

По-перше, як слідує з виписки з медичної картки стаціонарного хворого №1824 від 26.08.2022 року ОСОБА_3 був виписаний зі стаціонарного лікування в КНП «Доброславська БЛІЛ» 26.08.2022 року і докази того, що він продовжив лікування в інших закладах суду не надані, натомість йому інкримінується несвоєчасне з`явлення на службу лише з 02.09.2022 року, тобто обвинувачений фактично мав тиждень на повернення на службу після завершення лікування і, якби він проявив розумну обачливість та наполегливість, то протягом вказаного часу мав змогу повернутись на службу, проте не зробив цього ні тоді, ні навіть на час розгляду кримінального провадження в суді більш ніж через два роки після завершення лікування. Тому суд не вбачає підстав для висновку, що обвинувачений мав поважні причини нез`явлення вчасно на службу протягом такого тривалого періоду.

По-друге, відповідно до п. 2 ч.9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на час прогнозованого закінчення строку дії контракту обвинуваченого в січні 2023 року) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Таким чином дія контракту на проходження військової служби обвинуваченим продовжилась понад встановлені строки та не закінчилась і на час судового розгляду, а його військова служба на закінчена, а призупинена.

По-третє, відповідно до ч.2 ст. 4, ч.2 ст. 5 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Згідно з ч.3 ст. 4 КК України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Обвинувачений не з`явився після лікування на місце своєї служби 02.09.2022 року і на той час з врахуванням диспозицій ст. 407 КК України і ст. 172-11 КУпАП таке діяння тягло за собою кримінальну відповідальність за умови, що таке самовільне залишення військовослужбовцем місця своєї служби тривало більше десяти діб.

Отже після спливу десяти діб з дня самовільного залишення військової служби військовослужбовцем кримінальне правопорушення було закінченим та в подальшому стало триваючим до часу з`явлення військовослужбовця на службу.

За такого, кримінальне правопорушення обвинуваченого було закінчене 11.09.2022 року (на завершення десятого дня з часу нез`явлення до місця служби обвинуваченим), а вперше повідомлення про встановлення місця перебування обвинуваченого складене в другій декаді жовтня 2022 року (повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.10.2022 року на адресу ВСП про те, що ОСОБА_3 зобов`язався зв`язатись з відповідним офіцером), що спростовує показання обвинуваченого про те, що через кілька днів після нез`явлення його на службу до нього приїхали службовці ВСП. Тому факт виявлення обвинуваченого в жовтні 2022 року на склад вказаного кримінального правопорушення не впливає.

Крім того відповідно до постанови Верховного Суду від 31.03.2025 року по справі №295/8165/23 для військовослужбовця військової служби за контрактом відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, настає в разі нез`явлення вчасно на службу без поважних причин після будь-якого перебування поза межами частини, або навіть коли останній повернувся до частини, але не доповів про прибуття відповідному командиру (начальнику), не приступив до виконання обов`язків військової служби.

Таким чином завершення триваючого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України здійснюється виключно поверненням військовослужбовця на військову службу (поверненням до виконання обов`язків військової служби), тому опитування обвинуваченого службовцями ВСП, не поновило його військової служби та не свідчить про завершення триваючого кримінального правопорушення обвинуваченого, при цьому обвинувачений і на час судового розгляду на військову службу також не повернувся, отже його триваюче правопорушення досі не завершене.

При цьому обвинуваченому суд неодноразово роз`ясняв можливість його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.5 ст. 401 КК України у випадку повернення на службу, проте жодного інтересу до цього обвинувачений не виявив, з відповідною заявою та згодою командира будь-якої військової частини до суду не звернувся.

Разом з тим, хоч триваюче кримінальне правопорушення обвинуваченого не завершене до його фактичного повернення на військову службу, проте судовий розгляд відповідно до ст. 337 КПК України обмежений висунутим обвинуваченням, тому суд розглядає період вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, вказаний в обвинувальному акті з 02.09.2022 року по 31.10.2023 року.

Таким чином описані вище обставини вказують на доведеність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.5 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, характер вчиненого ним кримінального правопорушення, що віднесений до категорії тяжких злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення.

Сторона обвинувачення в обвинувальному акті вказала кілька обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого: з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щодо активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, то вказана обставина стосується саме стадії досудового розслідування кримінального провадження, яке велось слідчим, тому суд не має підстав не погодитись з тим, що обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення на стадії досудового розслідування, отже така обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, наявна.

Проте суд не вбачає підстав для підтвердження інших заявлених обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого, оскільки протягом судового провадження обвинувачений каяття у вчиненому не виявляв, крім того, відповідно до обвинувального акту обвинувачений звернувся до слідчого з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення 31.10.2023 року, а про скоєне ним правопорушення органи військового управління, в тому числі і ВСП як правоохоронний орган, були повідомлені задовго до цього приблизно у вересні-жовтні 2022 року (як слідує з наданих стороною захисту письмових доказів справа за матеріалами проведених розшукових заходів відносно ОСОБА_3 була заведена 05.09.2022 року, а перші бесіди з ним, як вказано вище, були проведені в другій декаді жовтня 2022 року), відомості до ЄРДР були внесені 08.07.2023 року, також до з`явлення обвинуваченого до слідчого.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

З врахуванням наведених обставин, при наявності обставини, яка пом`якшує покарання, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, з врахуванням особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання за ч.5 ст. 407 КК України в мінімальних межах визначених санкцією даної норми, яка є незмінною з часу вчинення обвинуваченим відповідного діяння.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370,374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України, і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Строк відбуттяпокарання ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя