Рішення від 15.07.2025 по справі 320/58168/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2025 року справа №320/58168/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» (далі - позивач та/або ТОВ «Сіейчес Україна») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1 та/або контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - відповідач-2) та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України: висновку із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 31 432 652 гривень, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна» за результатами подання ТОВ «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067763; висновку із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 9 397 254 гривень, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна» за результатами подання ТОВ «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067761;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Сіейчес Україна» заборгованість бюджету з повернення надмірної сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 40 829 906 гривень;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Сіейчес Україна» пеню у розмірі 3 112 916 гривень 17 копійок, нараховану на суму такої заборгованості за період з 04.06.2024 по 28.11.2024 включно;

здійснити розподіл судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що переплата з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 40 829 906 гривень виникла внаслідок сплати понад нараховані зобов`язання за результатом поданої уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік, де попередні показники були скориговані у бік зменшення. Позивач наголошує, що положення Податкового кодексу України встановлюють чіткий та однозначний алгоритм дій контролюючого орган щодо повернення суми переплати, однак відповідач-1 допустив протиправну бездіяльність у частині неподання до органу Державної казначейської служби України висновків. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неподання відповідачу-2 висновків щодо повернення суми переплати, позивач вбачає наявність правових підстав для стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості. ТОВ «Сіейчес Україна» зазначає, що належним та ефективним способом захисту його порушених прав є саме стягнення сум переплати та пені з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

24.02.2025 від Головного управління ДПС у м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач-1 вказує на те, що позивач не вжив заходів для повернення суми переплати, запропонованих контролюючим органом, а саме - не надав заяву про ініціювання проведення документальної позапланової перевірки. На переконання Головного управління ДПС у м. Києві, сума, яка арифметично обліковується в інтегрованій картці платника податку як переплата, може набути статусу надміру сплачених зобов`язань лише за результатом проведення документальної перевірки. Відповідач-1 наголошує, що частина заявленої позивачем переплати з податку на прибуток підприємств є оспорюваною у справах №320/60365/24 та №620/7186/23, які перебувають у провадженні Київського окружного адміністративного суду. Заперечуючи щодо позовних вимог про стягнення пені, відповідач-1 зазначає, що з урахуванням запровадження воєнного стану на території України та встановленням простою у роботі Головного управління ДПС у м. Києві, суми надміру сплачених грошових зобов`язань не вважаються заборгованістю та пеня не нараховується.

У відповіді на відзив відповідача-1, яка надійшла до суду 18.02.2025, позивач заперечує проти викладених доводів та вказує на необґрунтованість останніх. Наголошує, що Головне управління ДПС у м. Києві у листах, адресованих позивачу, підтвердило переплату з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 40 829 906 гривень.

24.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду від Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач-2 зазначає, що повернення з Державного бюджету України надміру сплачених сум грошових зобов`язань є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів. Також відповідач-2 вказує, що чинне законодавство України не передбачає порядку стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань, а отже Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві не є належним відповідачем у справі.

У відповіді на відзив відповідача-2, яка надійшла до суду 05.03.2025, позивач обґрунтовує, що Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві є належним відповідачем у справі у частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених сум грошових зобов`язань, оскільки здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У додаткових поясненнях, які подані до суду позивачем 14.03.2025, останній вказує, що згідно з положеннями Податкового кодексу України повернення переплати з податку на прибуток підприємства не ставиться в залежність від проведення документальної позапланової перевірки. ТОВ «Сіейчес Україна» додатково повідомляє, що у 2024 році контролюючий орган проводив документальну планову перевірку та не встановив жодних порушень, пов`язаних з переплатою.

10.04.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Головного управління ДПС у м. Києві щодо обставин та висновків податкових перевірок, проведених щодо ТОВ «Сіейчес Україна» у 2024 році.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.05.2025.

08.05.2025 судове засідання було відкладене на 13.05.2025 у зв`язку з неявкою відповідачів.

09.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на правничу допомогу у розмірі 131 580 гривень.

У судовому засіданні 13.05.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги; представники відповідачів проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні. У судовому засіданні 13.05.2025 було оголошено перерву до 01.07.2025.

26.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла доповнена заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з копіями документів, які підтверджують розмір понесених витрат позивача.

У судовому засіданні 01.07.2025 сторони висловили свої доводи щодо суті спору. У судовому засіданні 01.07.2025 було оголошено перерву до 08.07.2025.

04.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшла заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. На переконання Головного управління ДПС у м. Києві розмір витрат позивача на правничу допомогу є завищеним та необґрунтованим.

У судовому засіданні 08.07.2025 до матеріалів справи долучено заперечення позивача на клопотання відповідача-1 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Позивач у запереченнях зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу підтверджується належними та допустимим доказами, а також відповідає рівню складності справи.

08.07.2025 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ТОВ «Сіейчес Україна» (ідентифікаційний код: 35704808, місцезнаходження: вулиця Сагайдачного, будинок 33, поверх 6, місто Київ, 04070) зареєстроване як юридична особа 12.02.2008.

14.05.2024 ТОВ «Сіейчес Україна» звернулось до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою №27067761 про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 9 397 254 гривні.

14.05.2024 ТОВ «Сіейчес Україна» звернулось до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою №27067763 про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 31 432 652 гривні.

Головне управління ДПС у м. Києві листом «Про розгляд заяв ТОВ «Сіейчес Україна» щодо повернення грошових зобов`язань» від 31.05.2024 №53100/6/26-15-04-05-07 повідомило, що згідно з інформаційними ресурсами ДПС, в інтегрованій картці платника ТОВ «Сіейчес Україна» за кодом бюджетної класифікації 11020300 «податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів» на дату надання відповіді обліковується переплата у сумі 40 829 906 гривень. Переплата виникла за наслідком подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік (від 29.02.2024 №9314610695), в якій раніше задекларовані суми грошових зобов`язань були самостійно скориговані у бік зменшення в сумі 43 070 021 гривень. Проте, повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання, що виникли внаслідок самостійного уточнення у бік зменшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток, можливе після проведення контрольно-перевірочних заходів.

Листом від 28.06.2024 №60367/6/26-15-04-05-07 Головне управління ДПС у м. Києві запропонувало ТОВ «Сіейчес Україна» звернутись до контролюючого органу із заявою про проведення документальної позапланової перевірки з метою підтвердження правомірності повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, які виникли на підставі подання уточнюючої податкової декларації у зв`язку зі зменшенням грошових зобов`язань.

08.08.2024 адвокат Кривомаз Юлія Володимирівна звернулась до Головного управління ДПС у м. Києві з адвокатським запитом в інтересах ТОВ «Сіейчес Україна» з вимогою надати таку інформацію та її документальне підтвердження:

чи було Головним управлінням ДПС у м. Києві підготовлено висновки про повернення сум надміру сплачених зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 40 829 906 гривень за результатом розгляду заяв ТОВ «Сіейчес Україна» від 14.05.2024 №№27067761 та №27067763?

чи були висновки про повернення сум надміру сплачених зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 40 829 906 гривень за результатом розгляду заяв ТОВ «Сіейчес Україна» від 14.05.2024 №№27067761 та №27067763 направлені до казначейського органу?

якщо висновки про повернення сум надміру сплачених зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 40 829 906 гривень за результатом розгляду заяв ТОВ «Сіейчес Україна» від 14.05.2024 №№27067761 та №27067763 не були направлені до казначейського органу, повідомити чи було Головним управлінням ДПС у м. Києві підготовлено та направлено ТОВ «Сіейчес Україна» письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови?

Листом від 16.08.2024 №72234/6/26-15-04-05-07 Головне управління ДПС у м. Києві надало відповідь на адвокатський запит від 08.08.2024 та повідомило, що розглянуло заяви ТОВ «Сіейчес Україна» та надало відповідь з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причин такої відмови, про що платника податків повідомлено листом від 31.05.2024 №53100/6/26-15-04-05-07.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновків про повернення з Державного бюджету України сум податку на прибуток підприємств згідно із заявами ТОВ «Сіейчес Україна», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Сторонами не заперечується, що позивач є платником податку на прибуток, для якого, в силу положень пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України, податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з вимогами пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України у такому випадку податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Порядок сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлений пунктом 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 10.05.2022 ТОВ «Сіейчес Україна» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2022 року (далі - податкова декларація за 1-й квартал 2022 року).

У рядку 17 податкової декларації за 1-й квартал 2022 року ТОВ «Сіейчес Україна» визначило суму податку на прибуток підприємств за податковий період на рівні 14 739 840 гривень; у рядку 19 податкової декларації за 1-й квартал 2022 року ТОВ «Сіейчес Україна» визначило суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на рівні 14 739 840 гривень.

01.06.2022 ТОВ «Сіейчес Україна» сплатило до Державного бюджету України податок на прибуток підприємств за 1-й квартал 2022 року у розмірі 14 739 840 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення №3049.

29.07.2022 ТОВ «Сіейчес Україна» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за півріччя 2022 року (далі - податкова декларація за півріччя 2022 року).

У рядку 17 податкової декларації за півріччя 2022 року ТОВ «Сіейчес Україна» визначило суму податку на прибуток підприємств за податковий період на рівні 11 637 369 гривень; у рядку 18 податкової декларації за півріччя 2022 року ТОВ «Сіейчес Україна» визначило суму податку на прибуток підприємств за результатами попереднього періоду поточного року на рівні 14 739 840 гривень; у рядку 19 податкової декларації за півріччя 2022 року ТОВ «Сіейчес Україна» визначило суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на рівні «-3 102 471 гривень».

30.09.2022 ТОВ «Сіейчес Україна» подало до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2021 рік (далі - уточнююча податкова декларація за 2021 рік), де у рядку 16 визначило суму податку на прибуток, яка підлягала сплаті до бюджету на рівні 6 406 927 гривень.

30.09.2022 ТОВ «Сіейчес Україна» сплатило до Державного бюджету України податок на прибуток підприємств у розмірі 3 304 456 гривень згідно з уточнюючою податковою декларацією за 2021 рік, що підтверджується копією платіжного доручення №3550.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2022 року (далі - податкова декларація за три квартали 2022 року), яка подана до контролюючого органу 09.11.2022, ТОВ «Сіейчес Україна» визначило:

у рядку 17 (сума податку на прибуток підприємств за податковий період) - 43 070 021 гривень;

у рядку 18 (сума податку на прибуток підприємств за результатами попереднього періоду поточного року) - 11 637 369 гривень;

у рядку 19 (сума податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету) - 31 432 652 гривень.

07.11.2022 ТОВ «Сіейчес Україна» сплатило до Державного бюджету України податок на прибуток підприємств за 9 місяців 2022 року у розмірі 31 432 652 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення №3741.

27.02.2023 ТОВ «Сіейчес Україна» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік (річну) (далі - податкова декларація за 2022 рік).

У рядку 17 податкової декларації за 2022 рік ТОВ «Сіейчес Україна» визначило суму податку на прибуток підприємств за податковий період на рівні 40 348 289 гривень; у рядку 18 податкової декларації за 2022 рік ТОВ «Сіейчес Україна» визначило суму податку на прибуток підприємств за результатами попереднього періоду поточного року на рівні 43 070 021 гривень; у рядку 19 податкової декларації за 2022 рік ТОВ «Сіейчес Україна» визначило суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на рівні «-2 721 732 гривень».

20.12.2023 ТОВ «Сіейчес Україна» подало до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік (річну) (далі - уточнююча податкова декларація за 2022 рік від 20.12.2023).

В уточнюючій податковій декларації за 2022 рік від 20.12.2023 ТОВ «Сіейчес Україна» визначило:

суму податку на прибуток підприємств за податковий період - 41 321 327 гривень;

суму податку на прибуток підприємств за результатами попереднього періоду поточного року - 43 070 021 гривень;

суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету «-1 748 694 гривень».

29.02.2024 ТОВ «Сіейчес Україна» подало до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік (річну) (далі - уточнююча податкова декларація за 2022 рік від 29.02.2024).

В уточнюючій податкової декларації за 2022 рік від 29.02.2024 ТОВ «Сіейчес Україна» визначило:

суму податку на прибуток підприємств за податковий період - 0 гривень;

суму податку на прибуток підприємств за результатами попереднього періоду поточного року - 43 070 021 гривень;

суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету «-43 070 021 гривень».

Так, за результатом визначення у податковій декларації за півріччя 2022 року суми податку на прибуток, що підлягала сплаті до бюджету на рівні «-3 102 471 гривень», у позивача почала обліковуватись переплата, яка була використана внаслідок подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2021 рік з показником суми податку на прибуток, що підлягала сплаті до бюджету - 6 406 927 гривень.

У подальшому, у позивача повторно виникла переплата внаслідок подання податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік з показником суми податку на прибуток, що підлягала сплаті до бюджету на рівні «-2 721 732 гривень».

На підставі відомостей уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік від 20.12.2023 переплата зменшилась до 1 748 694 гривень

Кінцево, за результатом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік від 29.02.2024 з показником суми податку на прибуток за податковий період на рівні 0 гривень, а суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету - «-43 070 021», сума переплати становила 43 070 021 гривень.

Отже, внаслідок сплати ТОВ «Сіейчес Україна» до Державного бюджету України податку на прибуток підприємств у 2022 році у загальному розмірі 43 070 021 гривень та подальшого подання уточнюючої податкової декларації за 2022 рік від 29.02.2024 (де сума податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету визначена на рівні «-43 070 021 гривень»), у позивача виникла переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 43 070 021 гривень.

Так, згідно з заявами позивача від 14.05.2024 №27067761 та №27067763, у межах спірних правовідносин ТОВ «Сіейчес Україна» звернулось до контролюючого органу щодо повернення надмірної сплати податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 40 829 906 гривень.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем-1 не надавались копії актів податкових перевірок, висновки яких свідчили б про порушення позивачем вимог податкового законодавства у частині формування сум, визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств у 2022-2024 роках та/або порушення порядку подання останніх.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача-1 про відсутність підтвердження правомірності формування позивачем показників, визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств у 2022 році.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Так, перерахування позивачем суми у розмірі 40 829 906 гривень до Державного бюджету України, як податку з прибутку підприємств, підтверджується копіями платіжних доручень від 01.06.2022 №3049, від 30.09.2022 №3550, від 07.11.2022 №3741.

Сторонами не заперечується, що сума у розмірі 40 829 906 гривень, сплачена позивачем, була зарахована до Державного бюджету України, як сума податку на прибуток підприємств, граничний строк сплати якого настав.

При цьому, у листах від 31.05.2024 №53100/6/26-15-04-05-07 та від 28.06.2024 №60367/6/26-15-04-05-07 Головне управління ДПС у м. Києві визнає, що в інтегрованій картці платника ТОВ «Сіейчес Україна» за кодом бюджетної класифікації 11020300 «податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів» обліковується переплата у сумі 40 829 906 гривень, яка виникла за наслідком подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік (від 29.02.2024 №9314610695), де раніше задекларовані суми грошових зобов`язань були скориговані у бік зменшення.

Ураховуючи викладене, у суду наявні правові підстави для висновку про те, що сума у розмірі 40 829 906 гривень є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями з податку на прибуток підприємств ТОВ «Сіейчес Україна».

Згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 11.02.2019 року №60, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 р. за № 370/33341 (далі - Порядок), платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені з єдиного рахунка, відкритого на ім`я ДПС у Казначействі.

Заява подається платником податків до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника виключно в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет», що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Згідно з положеннями пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

З системного аналізу зазначених положень вбачається, що умовами для повернення надміру сплачених грошових зобов`язань є: 1) подання платником заяви з обов`язковим зазначенням суми і виду помилково та/або надміру сплаченого платежу, напряму або напрямів перерахування коштів, що повертаються; 2) подання такої заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми; 3) відсутність податкового боргу; 4) наявність переплати з відповідного платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.05.2024 ТОВ «Сіейчес Україна» звернулось до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою №27067761 про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 9 397 254 гривні.

Також 14.05.2024 ТОВ «Сіейчес Україна» звернулось до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою №27067763 про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 31 432 652 гривні.

Головне управління ДПС у м. Києві листом «Про розгляд заяв ТОВ «Сіейчес Україна» щодо повернення грошових зобов`язань» від 31.05.2024 №53100/6/26-15-04-05-07 повідомило, що повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання, що виникли внаслідок самостійного уточнення у бік зменшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток, можливе після проведення контрольно-перевірочних заходів.

Листом від 28.06.2024 №60367/6/26-15-04-05-07 Головне управління ДПС у м. Києві запропонувало ТОВ «Сіейчес Україна» звернутись до контролюючого органу із заявою про проведення документальної позапланової перевірки з метою підтвердження правомірності повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, які виникли на підставі подання уточнюючої податкової декларації у зв`язку зі зменшенням грошових зобов`язань.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у вказаних листах відповідач-1 не заперечує факту наявності у позивача надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та не вказує жодних інших підстав для відмови у поверненні надміру сплачених грошових зобов`язань, крім необхідності проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається зі змісту заяв позивача №27067761 та №27067763 про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, останні направлені до контролюючого органу 14.05.2024.

Попередньо судом встановлено, що переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 43 070 021 гривень у ТОВ «Сіейчес Україна» виникла внаслідок подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік від 29.02.2024 з показником суми податку на прибуток за податковий період на рівні 0 гривень, а суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету - «-43 070 021».

У постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/3490/18 та від 27.04.2020 у справі №640/7371/19 сформовано висновок, відповідно до якого датою виникнення надміру сплаченої суми в розумінні пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України вважається саме дата подання податкової декларації за звітний період, а не дата фактичного перерахування авансових внесків до Державного бюджету (дата відповідних платіжних доручень).

Отже, датою виникнення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток ТОВ «Сіейчес Україна» у межах спірних правовідносин є 29.02.2024 - дата подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2022 рік.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем-1, що подання позивачем заяв №27067761 та №27067763 про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток мало місце на 76-ий день від дня виникнення надміру сплаченої суми, тобто з дотриманням 1095-денного строку, встановленого пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України.

На підставі аналізу відомостей з інтегрованої картки платника податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів ТОВ «Сіейчес Україна», судом встановлено, що за період з 31.12.2021 по 31.12.2023 у позивача відсутній податковий борг, що відповідач-1 не заперечує.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач дотримався вимог пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України при поданні заяв від 14.05.2024 №27067761 та №27067763 про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, зокрема: 1) у заявах вказані суми і вид надміру сплаченого платежу, напрямів перерахування коштів, що повертаються; 2) подання заяви мало місце протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми; 3) у позивача відсутній податковий борг; 4) у позивача наявна переплати з відповідного платежу.

Суд критично ставиться до посилання відповідача-1 на те, що переплата, яка виникла на підставі подання уточнюючої податкової декларації у зв`язку зі зменшенням грошових зобов`язань, потребує підтвердження визначення «надміру сплачені грошові зобов`язання» шляхом проведення контрольно-перевірочних заходів, оскільки норми чинного податкового законодавства не встановлюють передумовою для надання відповідного висновку про перерахування коштів обов`язкове проведення документальної перевірки.

Так, у постанові від 13.11.2018 у справі №826/16004/17 Верховний Суд зауважив, що ухваленню відповідного висновку (про повернення надміру сплачених коштів) має передувати перевірка поданої платником заяви про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань, яка, в розумінні податкового законодавства, не є податковою перевіркою в значенні статті 75 Податкового кодексу України.

Відтак, подання позивачем заяви з дотриманням вимог Податкового кодексу України є достатньою підставою для вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у 2024 році Головне управління ДПС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сіейчес Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 30.06.2024, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.06.2024, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2023 та іншого законодавства за відповідний період, за результатом якої складений Акт від 25.09.2024 №106987/Ж5/26-15-07-02-04-03/35704808.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки від 25.09.2024 №106987/Ж5/26-15-07-02-04-03/35704808, період перевірки охоплює спірні правовідносини (зокрема, період формування переплати з податку на прибуток підприємств з 10.05.2022 по 29.02.2024), що підтверджується відомостями, викладеними у пункті 3.1.1.2 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» Акта перевірки.

Проте, у висновках Акта перевірки від 25.09.2024 №106987/Ж5/26-15-07-02-04-03/35704808 відсутні положення, які б встановлювали порушення позивачем вимог податкового законодавства України у частині формування сум, визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств у 2022-2024 роках та/або порушення порядку подання останніх.

За змістом пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Вказане додатково підтверджує необґрунтованість доводів відповідача-1 про те, що переплата, яка виникла на підставі подання уточнюючої податкової декларації у зв`язку зі зменшенням грошових зобов`язань, потребує підтвердження визначення «надміру сплачені грошові зобов`язання» шляхом проведення документальної перевірки.

Розглянувши доводи сторін щодо наявності судових спорів за позовом ТОВ «Сіейчес Україна» щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувають справи:

№320/60365/24 за позовом ТОВ «Сіейчес Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 03.09.2024 №1818/Ж10/31-00-23-02-20 та від 29.11.2024 №2441/Ж10/31-00-23-02-20;

№320/7186/25 за позовом ТОВ «Сіейчес Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08.11.2024 №01296480702, від 08.11.2024 №01296560702, від 27.01.2025 №00053600702, від 27.01.2025 №00053580702.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 29.11.2024 №2441/Ж10/31-00-23-02-20, останнє прийняте внаслідок встановленого перевіркою відхилення цін в контрольованих операціях ТОВ «Сіейчес Україна» з експорту сільськогосподарської продукції в адресу нерезидента CHS Europe Sarl (Швейцарська Конфедерація) від діапазону цін, визначеного відповідно до підпунктів 39.3.3.1, 39.3.2.3 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів платника податків, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2019 на суму 85 922 166 гривень 56 копійок, що призвело до заниження доходів платника податків, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 85 922 166 гривень 56 копійок, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкті оподаткування по податку на прибуток підприємств на суму 67 980 767 гривень та заниження податку на прибуток на загальну суму 3 229 451 гривень 92 копійки.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення від 27.01.2025 №00053600702 встановлено, що останнє прийняте внаслідок встановленого перевіркою порушення ТОВ «Сіейчес Україна» пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та зменшення суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2024 року на суму 15 563 566 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2024 №00053580702, прийнятим на виконання підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, ТОВ «Сіейчес Україна» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 45 925 549 гривень (з урахуванням штрафної санкції).

У пункті 3.1.1 Акта перевірки від 25.09.2024 №106987/Ж5/26-15-07-02-04-03/35704808 вказані порушення обґрунтовані неможливістю реального здійснення операцій ТОВ «Сіейчес Україна» з контрагентами внаслідок відсутності матеріальних ресурсів, достатньої кількості працівників тощо.

У додаткових поясненнях, поданих до суду 10.04.2025, відповідач-1 посилається на наявність судових спорів за позовом ТОВ «Сіейчес Україна» щодо оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі, оскільки вважає, що наявність таких податкових повідомлень-рішень впливає на розмір надміру сплачених грошових зобов`язань позивача з податку на прибуток підприємств.

По-перше, суд звертає увагу на те, що податкові повідомлення-рішення від 29.11.2024 №2441/Ж10/31-00-23-02-20, від 27.01.2025 №00053600702 та від 27.01.2024 №00053580702 прийняті після направлення відповідачем-1 на адресу позивача листа «Про розгляд заяв ТОВ «Сіейчес Україна» щодо повернення грошових зобов`язань» від 31.05.2024 №53100/6/26-15-04-05-07, яким відмовлено у поверненні надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

Отже, вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті після виникнення спірних правовідносин та не визначені відповідачем-1 у листі «Про розгляд заяв ТОВ «Сіейчес Україна» щодо повернення грошових зобов`язань» від 31.05.2024 №53100/6/26-15-04-05-07, як підстава для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

По-друге, системний аналіз змісту податкових повідомлень-рішень від 29.11.2024 №2441/Ж10/31-00-23-02-20, від 27.01.2025 №00053600702 та від 27.01.2024 №00053580702 дає суду підстави для висновку про те, що жодне з них не пов`язане з порушенням позивачем вимог податкового законодавства у частині формування сум, визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств у 2022-2024 роках та/або порушення порядку подання останніх.

Суд зауважує, що у випадку відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сіейчес Україна» у справах №320/60365/24 та №320/7186/25, платежі, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 29.11.2024 №2441/Ж10/31-00-23-02-20, від 27.01.2025 №00053600702 та від 27.01.2024 №00053580702, будуть сплачені позивачем у загальному порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 29.11.2024 №2441/Ж10/31-00-23-02-20, від 27.01.2025 №00053600702 та від 27.01.2024 №00053580702 не впливають на розмір надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств ТОВ «Сіейчес Україна», сформованого у 2022-2024 роках.

У силу приписів абзацу першого пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, чинним законодавством на контролюючий орган покладений обов`язок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку із дня подання позивачем заяви підготувати висновок про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, відповідач-1 таких дій не вчинив.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак під час розгляду справи відповідач-1, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності у межах спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України: висновку із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 31 432 652 гривні, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна» за результатами подання ТОВ «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067763; висновку із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 9 397 254 гривні, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна» за результатами подання ТОВ «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067761.

Розглянувши доводи сторін щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Сіейчес Україна» пені у розмірі 3 112 916 гривень 17 копійок, нараховану на суму такої заборгованості за період з 04.06.2024 по 28.11.2024 включно, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями абзацу 4 пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до підпункту 129.1.5 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Згідно з підпунктом 129.1.5 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Судом встановлено, що 14.05.2024 позивач направив до контролюючого органу заяви №27067761 та №27067763 про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Отже, на виконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, до 03.06.2025 (включно) відповідач-1 був зобов`язаний підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідачу-2.

Проте, висновки за результатами розгляду заяв ТОВ «Сіейчес Україна» від 14.05.2024 №27067763 та №27067761 відповідачем-1 складені не були.

Таким чином, нарахування пені розпочинається з 04.06.2024 - першого дня, наступного за останнім днем граничного строку, встановленого пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129, нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Проте, ТОВ «Сіейчес Україна» у позовній заяві просить стягнути пеню по дату подання позовної заяви - 28.11.2024.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Ураховуючи викладені обставини та з огляду на заявлені позовні вимоги, суд вважає доцільним визначити період нарахування пені з 04.06.2024 по 28.11.2024, що становить 178 календарних днів.

За змістом пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Судом встановлено, що у період з 04.06.2024 по 28.11.2024 облікова ставка Національного банку України становила:

з 04.06.2024 по 13.06.2024 (включно) - 13,5% (на підставі рішення Правління Національного банку України від 25.04.2024);

з 14.06.2024 по 28.11.2024 (включно) - 13,0% (на підставі рішень Правління Національного банку України від 13.06.2024, від 25.07.2024, від 19.09.2024, від 31.10.2024).

Отже, загальну сума пені за несвоєчасне повернення переплати з податку на прибуток підприємств у межах спірних правовідносин складає 3 112 916 гривень 77 копійок ((120%*13,5*40 829 906*10/365)+(120%х*40 829 906*168/365)).

Таким чином, враховуючи, що Податковий кодекс України передбачає відповідальність контролюючого органу за несвоєчасність передачі до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, а також нарахування пені у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а повернення надміру сплачених платежів є неможливим за відсутності висновку контролюючого органу, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування і стягнення пені за прострочення оформлення висновку, виходячи з розрахунку, наданого позивачем, з огляду на відсутність у даній справі спору щодо правильності такого розрахунку та кількості днів прострочення.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо відсутності правових підстав для стягнення пені з посиланням на положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що прострочення оформлення висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у межах спірних правовідносин виникло внаслідок запровадження на території України воєнного стану.

Більш того, суд звертає увагу на те, що положення пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України встановлюють випадки, коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню саме на користь платника податків, а не контролюючого органу.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Сіейчес Україна» заборгованості бюджету з повернення надмірної сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 40 829 906 гривень, суд зазначає таке.

Пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України встановлена послідовність дій органів державної влади за результатом розгляду заяви платника податків про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, зокрема:

контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у межах спірних правовідносин протиправна бездіяльність відповідача-1 виникла на етапі підготовки висновку про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету.

Так, повернення з Державного бюджету України надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі №822/2086/17.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві: висновок із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 31 432 652 гривні, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна» за результатами подання ТОВ «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067763; висновок із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 9 397 254 гривні, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна» за результатами подання ТОВ «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067761.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Сіейчес Україна» сплатило судовий збір у розмірі 33 308 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.11.2024 №578.

Так, судовий збір сплачено:

30 280 гривень - за дві позовні вимоги майнового характеру (про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Сіейчес Україна» заборгованості бюджету з повернення надмірної сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 40 829 906 гривень та пені у розмірі 3 112 916 гривень 17 копійок, нарахованої на суму такої заборгованості за період з 04.06.2024 по 28.11.2024 включно);

3 028 гривень - за позовну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України: висновків із зазначенням суми податку на прибуток підприємств, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна» за результатами подання ТОВ «Сіейчес Україна» заяв від 14.05.2024 №27067763 та №27067761).

При цьому, на переконання суду, спір носить майновий характер у частині зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві висновки із зазначенням суми податку на прибуток підприємств, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна».

Наявність вартісного (грошового) вираження матеріально-правової вимоги свідчить про її майновий характер. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17.

Натомість, до вимог немайнового характеру відносяться позовні вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19.

Враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги немайнового характеру (про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновків із зазначенням сум податку на прибуток підприємств, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна») та двох позовних вимог майнового характеру (про зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві висновки із зазначенням суми податку на прибуток підприємств, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку ТОВ «Сіейчес Україна» та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Сіейчес Україна» пені у розмірі 3 112 916 гривень 17 копійок, нараховану на суму такої заборгованості за період з 04.06.2024 по 28.11.2024 включно), сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню на користь ТОВ «Сіейчес Україна» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, протиправна бездіяльність якого призвела до виникнення спірних правовідносин, становить 33 308 гривень.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено в частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, в яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи в суді в розмірі 131 580 гривень суду надано такі докази, а саме копії: договору про надання правової допомоги від 27.08.2021 №2-1/74-2021, додаткової угоди від 28.02.2024 №3 до договору про надання правової допомоги від 27.08.2021 №2-1/74-2021, акта про надання послуг від 27.12.2024, рахунку-фактури від 27.12.2024 №108, банківської виписки за 30.12.2024, акта про надання послуг від 02.04.2025, рахунку-фактури від 02.04.2025 №41, банківської виписки за 30.04.2025, акта про надання послуг від 15.05.2025, рахунку-фактури від 15.05.2025 №50, банківської виписки за 19.05.2025.

Статус особи, яка надає правничу допомогу підтверджується: копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХС №000301, виданого 23.02.2021 Радою адвокатів Херсонської області, копією ордера серії АА №1536309 від 19.03.2025.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи.

Однак, розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд вважає завищеним, з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Дослідивши адміністративний позов суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 131 580 гривень є неспівмірними зі складністю цієї справи.

Отже, беручи до уваги предмет спору, складність справи враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, протиправна бездіяльність якого призвела до виникнення спірних правовідносин, належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 гривень, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 9 397 254 гривень, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» за результатами подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067761.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 31 432 652 гривень, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» за результатами подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067763.

4. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві висновок із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 9 397 254 гривень, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» за результатами подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067761.

5. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві висновок із зазначенням суми податку на прибуток підприємств у розмірі 31 432 652 гривень, що підлягає поверненню з бюджету на поточний рахунок у банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» за результатами подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» заяви від 14.05.2024 №27067763;

6. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (місцезнаходження: вулиця Шолуденка, будинок 33/19, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» (місцезнаходження: вулиця Сагайдачного, будинок 33, поверх 6, місто Київ, 04070, ідентифікаційний код: 35704808) пеню у розмірі 3 112 916 гривень 17 копійок за період з 04.06.2024 по 28.11.2024 включно.

7. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» (місцезнаходження: вулиця Сагайдачного, будинок 33, поверх 6, місто Київ, 04070, ідентифікаційний код: 35704808) судовий збір у розмірі 33 308 (тридцять три тисячі триста вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вулиця Шолуденка, будинок 33/19, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код: 44116011).

9. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» (місцезнаходження: вулиця Сагайдачного, будинок 33, поверх 6, місто Київ, 04070, ідентифікаційний код: 35704808) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вулиця Шолуденка, будинок 33/19, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код: 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.