Постанова від 15.07.2025 по справі 520/3312/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 р. Справа № 520/3312/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., повний текст складено 22.04.25 по справі № 520/3312/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2024/000026/2 від 14.11.2024р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2024/000026/2 від 14.11.2024р. Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ:43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (код ЄДРПОУ: 30290694) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні ) 40 коп.

Київська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає , що при його винесенні судом належним чином не враховано окремі норми матеріального та процесуального права й не надано належної оцінки деяким обставинам справи, рішення суду взагалі не містить доводів чи міркувань щодо вищевикладених митницею конкретних розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення, та зауважень до них і відповідних спростувань чи причин, з яких суд не взяв їх до уваги, а тому це рішення суду прийняте з порушенням приписів ч. 1 - 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , постанови Верховного суду та судів апеляційних інстанції , просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «K.I.T. LTD» у задоволенні позову.

ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «K.I.T. LTD» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заперечує у повному обсязі проти вимог, заявлених в апеляційній скарзі відповідача і просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що до митного оформлення Київської митниці Державної митної служби України була подана електронна митна декларація (МД) №24UA100430287655U2 від 14.11.2024р.

Разом із декларацією з метою підтвердження митної вартості ввезеного товару позивачем відповідно до вимог МК України подано наступний пакет документів:

сертифікат якості (Certificate of quality) від 07.11.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № SR053057 від 07.11.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 12.11.2024; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № IS-065189-1 від 07.11.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 65 від 07.11.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 324-008129 від 12.11.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 12.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 26.09 від 26.09.2024; договір про надання послуг митного брокера № 07-12-22 від 07.12.2022; договір (контракт) про перевезення № 324-008129 від 08.11.2024; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації № 12129285 від 14.11.2024; копія митної декларації країни відправлення № 24LTLU90001B46E3A6 від 12.11.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA100430287655U2 від 14.11.2024.

За результатами розгляду декларації № 24UA100430287655U2 та доданих до неї документів відповідач 14.11.2024р. видав рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000026/2, мотивуючи прийняте рішення невідповідностями у наданих документах, що не дозволяють достовірно встановити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості.

Скориставшись правом, передбаченими ч.8 ст. 53 Митного кодексу України, згідно якого протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, додаткові документи, що підтверджують числові значення, внесені до електронної митної декларації, позивач додатково разом із листом б/н від 23.01.2025р. надав митному органу наступні документи:

- на підтвердження вартості перевезення:

договір-заявка 324-008129 від 08.11.2024, укладений із ФОП ОСОБА_1 ;

договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 060224-5 від 06.02.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 ;

договір про надання послуг перевезення вантажів № 121124-1 від 12.11.2024, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 ;

акт виконаних робіт № 324-008129 від 14.11.2024;

- на підтвердження виконання контракту на поставку товару (із наданням копій усіх інвойсів, що зазначені у платіжних документах): інвойс № AS050444 від 26.09.2024 на суму 19600,00 доларів США; платіжна інструкція № 65 від 07.11.2024 на загальну суму 19600,00 доларів США; копія митної декларації країни відправлення № 24LTLU90001B46E3A6 від 12.11.2024.

За результатами вивчення направлених додаткових документів рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000026/2 від 14.11.2024р. було залишено без змін, а недоліки у документах, що стали підставою для його прийняття відповідач вважав не усунутими.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару, прийняте відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України).

Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000026/2 від 14.11.2024р.у графі 33 процитовано норми митного кодексу та зазначено, що подані документи мають розбіжності, а саме:

«На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі МКУ, Кодекс), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 14.11.2024 № UA100430/2024/287655 (24UA100430287655U2) встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1) Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір; рахунок-фактура; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Договір про перевезення від 08.11.2024 № 324-008129 зазначений у гр 44 не надісланий до митної декларації.

До митного оформлення надано довідку про транспорті витрати від 12.11.2024 б/н та рахунок про надання транспортних послуг від 12.11.2024 № 324 -008129, які видані ФОП ОСОБА_1 . Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 12.11.2024 б/н, безпосереднім перевізником товару є PE Myhailenko G.I. Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування, як і сам договір, не надаються. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Декларантом до митного оформлення не надано транспортний договір; заявку на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Враховуючи, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та передбачені положенням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості.

2) Відповідно до п. 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 07.11.2024 № SR053057 умовою оплати за товар є передплата. Згідно наданої платіжної інструкції від 07.11.2024 № 65 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 26.09.2024 № AS050444, який не надано до митної декларації.

3) До митного оформлення не надано декларації країни відправлення та її переклад (за наявності).

4) Відповідно до графи 8 МД та інвойсу від 07.11.2024 № SR053057, сертифіката про походження від 07.11.2024 № IS-065189-1 зазначено адресу отримувача вантажу «місто Харків, Україна», проте в довідці про транспортні витрати від 12.11.2024 б/н, рахунку про надання транспортних послуг від 12.11.2024 № 324-008129 та CMR від 12.11.2024 б/н зазначено місце доставки вантажу місто Київ (Україна).

У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Декларантом не надано жодних додаткових документів у відповідності до ст. 53 МКУ. Тобто, декларант не використав своє право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації згідно з ч.3.1 ст. 52 МКУ.

Згідно частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МКУ від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.

Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 11.06.2024 № 100430/2024/284139, від 02.07.2024 № 100430/2024/284576 (вартість товару «мойва с/м, ціла, нерозроблена (Mallotus Villosus), без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 35-45 шт/кг. Чиста вага нетто: 19600кг, без врахування ваги крижаної глазурі. Країна виробництва: Ісландія» згідно джерела інформації 1,21 дол.США/кг).

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).

Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.

Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.

Також, матеріали справи свідчать , що позивач на отриманий запит митниці направив лист з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та поставки товару.

У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.

Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів митниці з посиланням на те, що відповідно до п. 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 07.11.2024 № SR053057 умовою оплати за товар є передплата, а згідно наданої платіжної інструкції від 07.11.2024 № 65 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 26.09.2024 № AS050444, який не надано до митної декларації, що не дає можливості ідентифікувати та математично співставити надані проплати з умовами договору та наданим інвойсом, колегія суддів зазначає наступне.

Так , відповідно до п. 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 07.11.2024 № SR053057 умовою оплати за товар є передплата. Згідно наданої платіжної інструкції від 07.11.2024 № 65 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 26.09.2024 № AS050444, який не надано до митної декларації.

Оплата товару відбулася на підставі проформи інвойсу № AS050444 від 26.09.2024 виписаного на поставку 19600 кг мойви на суму 19600,00 доларів США. Умови оплати 100% попередня оплата.

Вказаний інвойс наданий митниці разом із листом ТОВ «ВКП К.І.Т. LTD», якій наданий відповідно ч.8 ст. 53 Митного кодексу України.

Проформа інвойс оплачена, на підтвердження чого митниці надана платіжна інструкція в іноземній валюті № 65 від 07.11.2024 на суму 19600,00 доларів США, підстава для оплати проформа інвойс № AS050444 від 26.09.24, та контракт 2609 від 26.09.2024.

Тобто, наведені документи свідчать , що відбулася попередня оплата товару в розмірі 100%.

На поставку товару виписаний Інвойс № SR053057 від 07.11.2024 на підставі проформи інвойсу № AS050444 (про що зазначено в самому інвойсі) на поставку 19600 кг мойви на суму 19600,00 доларів США, який надано позивачем разом із декларацією № 24UA100430287655U2 від 14.11.2024 до митного органу , що вбачається з Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2024/000194 .

Щодо доводів митниці про ненадання позивачем до митної декларації Договору про перевезення від 08.11.2024 № 324-008129 , зазначеного у гр 44 , колегія суддів зазначає , що згідно даних Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2024/000194 договір про перевезення № 324-008129 від 08.11.2024 наданий до декларації № 24UA100430287655U2 від 14.11.2024.

Повторно вказаний договір наданий позивачем до митниці разом із листом ТОВ «ВКП К.І.Т. LTD» в порядку вимог ч.8 ст. 53 Митного кодексу України.

Щодо доводів митного органу , що до митного оформлення надано довідку про транспорті витрати від 12.11.2024 б/н та рахунок про надання транспортних послуг від 12.11.2024 № 324- 008129, які видані ФОП ОСОБА_1 , разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 12.11.2024 б/н, безпосереднім перевізником товару є PE Myhailenko G.I. , отже, відбулося залучення третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається , що до митного оформлення відповідно до даних Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2024/000194 та листа ТОВ «ВКП К.І.Т. LTD» від 23.01.2025 надані:

-договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № 324-008129 від 08.11.2024, укладений між ТОВ «ВКП К.І.Т. LTD» (Замовником) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор), відповідно до якого така заявка при відсутності довготермінового договору між «Замовником» і «Експедитором» має силу договору на разове перевезення. Факсимільна/електронна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом.

-договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 060224-5 від 06.02.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор 1) та ФОП ОСОБА_2 (Експедитор 2), який регулює та визначає порядок взаємовідносин Експедитора-1 та Експедитора-2, що виникають при здійсненні транспортно-експедиторського обслуговування, організації міжнародних та міжміських перевезень вантажів автомобільним транспортом, пов`язаних з цим наданням інших послуг, узгоджених в заявках, які є невід`ємною частиною договору.

-договір про надання послуг перевезення вантажів № 121124-1 від 12.11.2024, укладений між ФОП ОСОБА_2 (Експедитор) та ФОП ОСОБА_3 (Перевізник), згідно п. 1.1 якого Експедитор замовляє, а Перевізник надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

-міжнародна товарно транспортна накладна б/н від 12.11.2024, відповідно графи 23 цієї накладної є ФОП ОСОБА_3 , що перевіз вантаж, обумовлений інвойсом № SR053057 від 07.11.2024 автомобілем VOLVO номер НОМЕР_1 // НОМЕР_2 .

З вказаних документів вбачається , що перевезення товару до міста доставки відбулося ФОП ОСОБА_3 .

Стосовно доводів митного органу про те, що банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури, передбачених п. 2 договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.11.2024 № 324-008129 не надані, що у свою чергу не дає можливості упевнитись в повноті наданих перевізником послуг та понесених при цьому витрат, суд зазначає, що за пунктом 2 договору - заявці № 324-008129 від 08.11.2024, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , оплата по даній заявці здійснюється протягом до вивантаження. Документи, які Експедитор надсилає на адресу Замовника після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок. На виконання вищевказаного пункту позивачу було надано експедитором ФОП ОСОБА_1 копії наступних документів:

- міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 12.11.2024, відповідно графи 23 якої ФОП ОСОБА_3 перевіз вантаж автомобілем VOLVO з державним номерним знаком НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що обумовлено інвойсом № SR053057 від 07.11.2024;

- рахунок на оплату № З24-008129 від 12 листопада 2024 р., виписаний ФОП ОСОБА_1 щодо послуги перевезення за договором-заявкою № 324-008129 від 08.11.2024 автомобілем Вольво НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , по маршруту: Klaipeda, Литва - митний перехід Ягодин, вартість якої становила 65000,00 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 324-008129 від 14 листопада 2024 р., виписаний ФОП ОСОБА_1 щодо послуги перевезення за договором-заявкою № 324-008129 від 08.11.2024 автомобілем Вольво НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , по маршруту: Klaipeda, Литва - митний перехід Ягодин, вартість якої становила 65000,00 грн.;

- довідка про транспортні витрати видана ФОП ОСОБА_1 ТОВ виробничо-комерційне підприємство "К.І.Т. LTD" для пред`явлення на митницю про те, що послуги перевезення за договором-заявкою № 324-008129 від 08.11.2024 автомобілем Вольво НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , по маршруту: Klaipeda, Литва - митний перехід Ягодин становлять 65000,00 грн. Завантаження здійснено за рахунок продавця. Страхування вантажу не проводилося.

Вказані документи надані митному органу на підтвердження митної вартості ввезеного товару, проте вони не були взяті до уваги. Враховуючи зміст п. 2 Договору заявки № 324-008129 від 08.11.2024, вимоги договору стосовно надання документів щодо виконання договору виконані у повному обсязі.

Щодо ненадання декларантом митної декларації країни відправлення.

Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна деклараціякраїни відправлення».

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19

Отже, декларація країни відправлення не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірного рішення про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах та відсутність документів.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Тобто, позивачем було надано всі можливі документи, які в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.

Що стосується посилання митного органу на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема того ж самого виробника, у схожій кількості, оформлений на таких саме комерційних умовах у максимально наближений час, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Колегія суддів звертає увагу на те , що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган також зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час.

Тобто, основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.

Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митних деклараціях, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу необґрунтовано, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.

Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга жодних доводів незгоди не містить.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 по справі № 520/3312/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко