Постанова від 08.07.2025 по справі 420/31215/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31215/24

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю:представників апелянта Соколовської А.О., Чумак О.А.,

представника позивача Богданцевої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2018 року ТОВ «Краншип» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № UA 5000002024186 від 10.07.2024, винесене Одеською митницею Державної митної служби України на суму грошового зобов`язання в розмірі 3 637 443,85 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № UA 5000002024187 від 10.07.2024, винесене Одеською митницею Державної митної служби України на суму грошового зобов`язання в розмірі 15 277 264,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки планова виїзна перевірка проведена відповідачем з порушеннями митного законодавства.

Зокрема, позивач вказує на необґрунтованість висновків митного органу про недостовірність даних, наданих позивачем, щодо укладених договорів при поміщенні морського суховантажного судна «AFINA» у митний режим тимчасового ввезення та його нецільового використання, а саме передачі товарів, ввезених з умовним частковим звільненням від оподаткування, у користуванні іншій особі.

На думку позивача, відповідач зробив помилкові висновки по укладеним договорам бербоут-чартеру, тайм-чартеру, зокрема про передачу судна у комерційне користування іншим особам. Позивач стверджує, що зазначений ланцюг договорів виник та існував з метою експлуатації позивачем судна для надання послуг з перевезення та перевалки вантажів. Про це свідчить також те, що ці договори були укладені до поміщення судна в режим тимчасового ввезення.

Позивач зазначає, що відповідач не запитував у нього відповідну документацію та пояснення з приводу знаходження судна в митному режимі тимчасового ввезення, що позбавило його законного права на надання необхідних відомостей та документів за період дії режиму тимчасового ввезення. Також стверджуючи про надання судна в комерційне користування іншим особам, відповідач не встановив жодного факту такого використання, що свідчить про необґрунтованість висновків митного органу.

Таким чином, позивач вважає, що при складанні та поданні митних декларацій він не порушував митний режим тимчасового ввезення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що за результатами документальної виїзної перевірки відповідач встановив порушення позивачем митного законодавства, які виявилися у наданні позивачем, як декларантом недостовірних даних щодо наявних договорів, а саме договору тайм-чартеру, договорів бербоут-чартеру при поміщенні морського суховантажного судна «AFINA» у митний режим тимчасового ввезення та його нецільового використання, а саме передачі товарів, ввезених з умовним частковим звільненням оподаткування, у користування іншій особі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.03.2025 позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № UA 5000002024186 від 10.07.2024, винесене Одеською митницею Державної митної служби України на суму грошового зобов`язання в розмірі 3 637 443 (три мільйони шістсот тридцять сім тисяч чотириста сорок три) ,85 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № UA 5000002024187 від 10.07.2024, винесене Одеською митницею Державної митної служби України на суму грошового зобов`язання в розмірі 15 277 264 (п`ятнадцять мільйонів двісті сімдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири) ,15 грн.

Стягнув з Одеської митниці Державної митної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» судовий збір у сумі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят),00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська митниця подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції, встановивши факт укладення договорів (стандартного бербоутного чартеру балтійського і міжнародного морського комітету (БІМКО) кодова назва «БЄРКОН 89» № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020 (судновласник -«GLORION S. А») та тайм-чартеру №FLEET_DC-CR_1806-15 від 18.06.2015 (судновласник «DONMAR CORPORATION» судновласником за договором бербоут-чартеру № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020(фрахтуватель - «KIRGAN HOLDING S.A.») у липні 2020 року, проігнорував документально підтверджене розірвання цих договорів, що відбулося 18.07.2022, та не з`ясував, який саме договір був чинним на момент поміщення судна у відповідний митний режим. Таким чином, висновок про те, що позивач був кінцевим користувачем судна «Афіна» у момент тимчасового ввезення, ґрунтується на формальному аналізі дати укладення договорів, без врахування їхньої правової динаміки, типу та суб`єктного складу, що є грубим порушенням вимог статей 9, 73 КАС України щодо всебічного та об`єктивного дослідження доказів. Таке рішення суперечить як норми статей 103-105 Митного кодексу України, так і статтям 202-204 Кодексу торговельного мореплавства України, що регулюють підстави та наслідки передачі судна в чартер. Відсутність аналізу правового статусу позивача на момент митного оформлення судна призвела до неправильного застосування матеріального права та ухвалення судом неправомірного рішення;

- суд першої інстанції не надав оцінки численним запереченням відповідача, зокрема, що коригування у податкових накладних були ініційовані виключно після отримання виклику до Одеської митниці, а не з власної ініціативи, як наслідок виявлення системної помилки;

- суд першої інстанції проігнорував матеріальні докази, зокрема банківські документи про рух коштів на рахунках позивача за перевіряємий період, в яких чітко зазначено призначення платежів як «оплата за фрахт/оренду», а також акти приймання-передачі послуг з оренди судна та податкові накладні, котрі в подальшому були скореговані, з яких вбачалось, що ці документи є первинними бухгалтерськими документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», і саме вони фіксують факт господарської операції у момент її здійснення;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що 09.12.2024 Одеська митниця отримала від Одеської обласної прокуратури відомості та матеріали кримінального провадження з копіями документів, які було вилучено у позивача. Відповідно до вказаних копій документів, а саме актів звірок, актів про надання послуг з оренди балкера AFINA та інвойси прямо свідчать про отримання позивачем у період перебування балкера AFINA у митному режимі тимчасового ввезення від «KIRGAN HOLDING S.A.» коштів за надання послуг з оренди балкера AFINA;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 24.11.2021 відповідач на підставі наказу від 04.11.2021 № 343 розпочав проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи за період з 01.12.2018 по 31.10.2021 тривалістю 30 днів.

Термін перевірки був продовжений з 01.01.2022 по 28.01.2022.

Через повномасштабне вторгнення держави агресора російської федерації на територію України 24.02.2022 та оголошення воєнного стану документальні перевірки дотримання вимог законодавства з питань митної справи були зупинені.

20.03.2024 відповідно до внесених змін в Митний кодекс України зупинені документальні перевірки поновлювалися з 01.05.2024. З урахуванням цієї обставини та зміни позивачем місцезнаходження відповідач визнав днем завершення терміну перевірки позивача - 23.02.2022.

13.06.2024 відповідач склав акт №01/27/7.10-19/32428972 про результати документальної планової перевірки позивача.

В акті перевірки відповідач встановив порушення позивачем митного та податкового законодавства :

- статті 103, частин першої та другої статті 105, частин сьомої статті 106, частин другої та сьомої статті 286 Митного кодексу України, пункту 132.1 статті 132, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 3 637 443, 85 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України у частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість (ставка 20%) на загальну суму 15 277 264, 15 грн.

На підставі Акту перевірки від 13.06.2024 відповідач склав податкові повідомлення-рішення :

- від 10.07.2024 № UA5000002024186 на суму грошового зобов`язання в розмірі 3 637 443,85 грн.

- від 10.07.2024 № UA 5000002024187 на суму грошового зобов`язання в розмірі 15 277 264,15 грн.

З огляду на акт перевірки , податковий орган охоплює два випадки оформлення позивачем судна «AFINA» в режим тимчасового ввезення:

- за митною декларацією від 14.08.2020 №UA500130/2020/227597 (період дії режиму з 14.08.2020 по 31.12.2020);

- за митною декларацією від 26.08.2021 №UA500090/2021/206818 (період дії режиму з 26.08.2021 по 22.04.2022).

За період з 01.12.2018 по 31.10.2021, який підлягав перевірці, позивач двічі поміщував морське суховантажне судно «AFINA», IMO №8029272 у митний режим тимчасового ввезення.

Ввезення товару за вказаними митними деклараціями здійснювалось на підставі стандартного бербоутного чартеру балтійського і міжнародного морського комітету (БІМКО) кодова назва «БЄРКОН 89» № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, відповідно до якого судновласником є компанія «GLORION S. A.» (Панама), а бербоутний фрахтувальник ТОВ «Краншип».

Відповідно до умов угоди судно дається у чартер та приймається фрахтувальником у порту, причалі або у місті, яке вказує фрахтувальник. Судно використовується у вантажних перевезеннях. Протягом всієї дії чартеру судно знаходиться у повному володінні, розпорядженні та контролем Фрахтувальника. Фрахтувальник зобов`язаний за власний рахунок укомплектувати судно екіпажом, забезпечувати його їжею, ремонтом, буксируванням. Командний склад судна є службовцями Фрахтувальника. Фрахтувальник має право використовувати усе спорядження судна, у любий термін забезпечувати заміну запчастин, спорядження та деталей таким чином щоб не знижувалась вартість судна. Також, Фрахтувальник має право облаштовувати судно обладнанням та за власний рахунок та під свою відповідальність та по завершенню строку фрахтування таке обладнання зняти із судна за вимогою судновласника. Фрахтувальник сплачує судновласнику чартер судна.

Даний чартер підпорядковується англійському законодавству, та будь-які непорозуміння, які виникають по відношенню до даного чартеру передаються у арбітраж у м. Лондон відповідно до Арбітражного Кодексу.

Судно вважається переданим в чартер з моменту підписання сторонами акту прийому- передачі судна. По закінченню строку дії чартеру або при його передчасного розірвання Фрахтувальник зобов`язаний повернути судно судновласнику у технічно справному стані по акту передачі. Термін дії чартера з урахуванням додаткової угоди до 30.04.2022, акт приймання та передачі судна 04.08.2020.

Під час здійснення оформлення МД позивач надавав митному органу гарантію не передавати судно в чартер або інший вид договору перевезення іншим особам.

Після отримання акту перевірки та податкових повідомлень-рішень позивач надіслав відповідачу заперечення на акт та оскаржив до Державної митної служби України вказані податкові рішення (а.с. 64-67, т. 1).

07.07.2024 відповідач залишив листом без розгляду заперечення на акт перевірки (а.с. 68-69, т. 1).

Державна митна служба України відмовила у задоволенні скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, поданої 30.07.2024 та залишила їх в силі (а.с. 100-105, т. 1).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з сукупного аналізу змісту наданих договорів з контрагентами «GLORION S.A.», «Kirgan Holding S.А.», «Donmar Corporation», додатків , актів виконаних робіт, листа суд вбачається, що вказаний ланцюг виник з метою забезпечення належної експлуатації позивачем судна для здійснення на ньому перевезення та перевалки вантажів. При цьому договори між позивачем та компанією «Kirgan Holding S.А.», компанією «Donmar Corporation» були укладені до розміщення судна «Афіна» в митний режим тимчасового ввезення. Договори були укладені протягом одного дня - 23.07.2020, митний режим оформлявся - 14.08.2020 та 26.08.2021, внаслідок чого Позивач на момент митного оформлення в режимі тимчасового ввезення був кінцевим користувачем судна «AFINA».

Оцінивши висновки Акта перевірки та докази відповідача на підтвердження цих доводів, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не навів фактів використання судна «AFINA» у комерційних цілях іншими юридичними особами.

Натомість позивач в підтвердження факту використання ним судна у власній господарській діяльності протягом 2020-2022 років надав до суду договори, укладені з контрагентами, щодо здійснення перевалки сипучих вантажів, додатки до них, акти виконаних робіт, рахунки банківські виписки, платіжні інструкції, податкові накладні.

При цьому суд відхилив докази відповідача отримані після закінчення перевірки, в рамках кримінального провадження, посилаючись на їх неналежність та недопустимість при розгляді справи, предметом спору якої є скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується по суті з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Програми документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ «Краншип» вимог законодавства з питань митної справи, затвердженої наказом Одеської митниці від 04.11.2021 №343 (далі - Програми) серед інших питань, які входили до переліку питань, входила перевірка відповідності фактичного використання переміщення через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості вартості, за якими проведене митне оформлення товарів у відповідному митному режимі. Саме порушення пункту 6 Програми виявив відповідач під час проведення перевірки.

Зокрема в межах питання № 6 Програми відповідач виявив порушення статті 103, частин першої та другої статті 105, частин сьомої статті 106, частин другої та сьомої статті 286 Митного кодексу України, пункту 132.1 статті 132, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України щодо товару «Морське суховантажне судно «AFINA», яке було двічі за період, що перевірявся, поміщено у митний режим тимчасового ввезення за митними деклараціями від 14.08.2020 №UA500130/2020/227597, від 26.08.2021 № UA500090/2021/206818.

Про це відповідач зазначив у пункті 3.5.1 Акту перевірки від 13.06.2024, де встановив, що судно «AFINA» в режимі тимчасового ввезення використовувалося не за цільовим призначенням, що виразилося в передачі судна у користування іншій особі.

Відповідно до статті 103 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 6 ст. 104 Митного кодексу України встановлено: « Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу».

За приписами частини 1 статі 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно:

товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1-B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками;

повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу, крім літаків масою порожнього обладнаного апарата понад 10000 кг, але не більше 30000 кг та максимальною пасажиромісткістю від 44 до 110 місць;

військова техніка та інші товари підрозділів збройних сил держав - членів Європейського Союзу, держав - членів Організації Північноатлантичного договору та інших держав, які у встановленому законом порядку допущені на територію України.

У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України ( частина 2 статті 105 МК України).

Відповідно до пункту 7 статті 106 Митного кодексу України, у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов`язань , що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов`язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 286 МК України визначено, що товари, поміщені у митний режим реімпорту, звільняються від оподаткування ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 14 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 цієї статі, до товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному главою 18 цього Кодексу. У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування ввізним митом, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі ввізне мито сплачується у порядку, визначеному частиною сьомою статті 106 цього Кодексу.

До товарів, поміщених у митний режим тимчасового вивезення, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування вивізним митом при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 19 цього Кодексу ( частина 8 статті 286 МК України)

За приписами пункту 132.1 статі 132 Податкового Кодексу України, у разі порушення умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування, а також у разі порушення умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких надано звільнення від оподаткування відповідно до цього Кодексу, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, а також особа, відповідальна за дотримання умов, за яких надається звільнення від оподаткування (щодо цільового використання товарів), зобов`язані сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення), та пеню, нараховану на суму такого податкового зобов`язання за період з дня надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати.

У разі направлення претензій щодо сплати податкових зобов`язань гаранту пеня нараховується на строк, що не перевищує 3 місяці з дня, що наступає за днем закінчення строку виконання зобов`язань, забезпечених гарантією.

Під час здійснення перевезень на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року нарахування пені призупиняється на строк до трьох місяців з дня отримання претензії гарантійним об`єднанням і поновлюється, якщо після закінчення цього строку претензія залишається неврегульованою.

Пунктом 206.16 статті 206 Податкового кодексу України встановлено, що у разі нецільового використання товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування податком на додану вартість, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення.

У разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття митним органом МД для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів (частина четверта статті 296 МК України).

Із змісту вищенаведених нормативно-правових актів колегія суддів висновує, що декларант у разі нецільового використання товарів, ввезених в режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами несе відповідальність у вигляді донарахування податку на додану вартість та митних платежів.

Тобто, для вирішення питання щодо правомірності нарахування податку на додану вартість та митних платежів встановленню підлягає факт нецільового використання позивачем судна «AFINA» (п. 206.16 ст. 206 ПК України), або передання судна третім особам (п. 7 ст. 106 МК України).

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з таких міркувань.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, у вказаних митних деклараціях товар, «морське суховантажне судно «AFINA» ввозилося позивачем на підставі стандартного бербоут - чартеру «Балтійського і міжнародного морського комітету «БІМКО) кодова назва «БЄРКОН 89», №GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, укладеного між компанією іноземної юрисдикції «GLORION S.A.» (Панама) як судновласником та ТОВ «Краншип» як бербоутний фрахтувальником.(а.с.38-94,т.1)

Згідно з умовами договору бербоут-чартеру судно передано під повний контроль фрахтувальника (п.9 ч.ІІ) з правом зміни прапору на підставі договору бербоут-чартеру (п.41 ч.І). Фактична передача судна відбулась 04.08.2020 ( див. акт прийому передачі від 04.08.2020 (а.с.95.т.1)

Згідно з додатком 1-а від 22.04.2021, строк договору бербоут-чартеру був продовжений до 23.07.2026.

Згодом, 18.07.2022, судно було повернуто «GLORION S.A.» (Панама) за актом прийому передачі від 18.07.2022 (а.с. 96.т.1).

В свою чергу, відповідно до ст.ст. 26, 27 Кодексу торговельного мореплавства України та в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 26.09.1997 №1096 « Про затвердження порядку ведення державного суднового реєстру України та Суднової книги України, ТОВ «Краншип» отримало свідоцтва про право плавання під державним прапором України щодо судна «AFINA» серія СВ №001983 від 07.08.2020, серія СВ №001995 від 09.06.2021 (а.с.138- 139,т.1).

Станом на день проведення перевірки судно не було виключено із Державного суднового реєстру України.

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства регулює Кодекс торговельного мореплавства України, затверджений Законом України від 23 травня 1995 року 176/95-ВР, (далі Кодекс).

Відповідно до статті 1 Кодексу під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов`язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибогосподарської діяльності, розвідки та видобування корисних копалин, пошуку і рятування людей, що зазнали лиха на морі, виконання буксирних, криголамних і аварійно-рятувальних операцій, навігаційно-гідрографічних робіт, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей .

Також відповідно до статті 20 Кодексу судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах.

Статтею 203 Кодексу визначено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника (стаття 212 Кодексу).

Статтею 207 Кодексу визначено, що судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

З огляду на вимоги Кодексу торговельного мореплавства України, судно повинно бути придатним до мореплавства. Це означає, що судно повинне відповідати вимогам міжнародних конвенцій, технічним вимогам, що забезпечують умови безпеки плавання відповідно до призначення судна, охорону життя та здоров`я екіпажу, збереження вантажів, екологічну безпеку судна тощо.

Згідно з п.14 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 №1069 (чинною на час виникнення спірних правовідносин), судно зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, на підставі письмової заяви фрахтувальника може бути зареєстроване у Державному судновому реєстрі України тимчасово, на термін, що не перевищує термін чинності такого договору, якщо на момент реєстрації судна воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено, про що судновласник повинен подати відповідний сертифікат.

З урахуванням проаналізованих норм права, а також умов пункту 41 ч. І та п. 9 ч. ІІ договору бербоут-чартеру укладеного між позивачем та між «GLORION S.A.» (Панама) , є очевидним, щодо можливості реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України лише на підставі укладеного договору бербоут-чартеру, позивач обрав в якості підтвердження прав на судно зовнішньоекономічний контракт, що підтверджував його права на володіння, користування та розпорядження судном «AFINA» станом на день ввезення на територію України. Тобто за вказаним договором бербоут-чартеру позивач отримав найбільш повні права судновласника.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що позивач при складанні та поданні митних декларацій дотримався вимог правил митного законодавства.

Відповідач, стверджуючи про передачу судна «AFINA» третім особам для його використання не за цільовим призначенням, після його ввезення в режим тимчасового ввезення, посилається на укладання договорів бербоут-чартеру № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020; № KH-DC- F-01 від 23.07.2020; договору тайм-чартеру № FLEET__DC-AF-01_1806-15 від 23.07.2020.

Проте, суд першої інстанції не вважав укладення вказаних договорів беззаперечним доказом передачі судна для його використання не за цільовим призначенням.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого.

Договір бербоут-чартеру № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020 був укладений між позивачем, який діяв на підставі договору бербоут-чартеру № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020 та компанією іноземної юрисдикції «KIRGAN HOLDING S.A» (Панама). 9а.с. 98-109,т.1)

В п. 41 ч. І договору № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020 зміна прапору не передбачена. В п.12 ч. ІІ цього договору визначена необхідність страхування судна за рахунок фрахтувальника на ім`я Судновласника та фрахтувальника. Додатком А до цього договору передбачено, що компанія «KIRGAN HOLDING S.A» виконує виключно функцію забезпечення страхування судна, укомплектування екіпажем, впровадження та підтримки на належному рівні системи управління безпекою мореплавства без права використання судна у власній комерційній діяльності.

Договір бербоут-чартеру № KH-DC- F-01 від 23.07.2020 укладений між компанією з іноземною юрисдикцією «KIRGAN HOLDING S.A» , яка діяла на підставі контракту № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, та компанією іноземної юрисдикції «DONMAR CORPORATION» (Панама).

В п. 41 ч. І договору № KH-DC- F-01 від 23.07.2020 зміна прапору не передбачена. В Додатку № 2 від 23.07.2020 встановлений обов`язок «DONMAR CORPORATION» на укомплектування судна, введення та підтримання на належному рівні системи управління безпекою.

Додатком А вказаного договору передбачено, що компанія «DONMAR CORPORATION» в межах вказаного договору виконує виключно функції з укомплектування судна екіпажем, впровадження та підтримка на належному рівні системи управління безпекою судна, без права використання у власній комерційній діяльності.

Що стосується договору тайм-чартеру № FLEET__DC-СК-01_1806-15 від 18.06.2015, він був укладений між компанією іноземної юрисдикції «DONMAR CORPORATION» (Панама), яка діяла на підставі договору бербоут-чартеру № KH-DC- F-01 від 23.07.2020, та позивачем (а.с. 110-117,т.1).

Згідно з умовами договору тайм-чартеру № FLEET__DC-СК-01_1806-15 від 18.06.2015 та на підставі додатку U від 23.07.2020 до договору , акту приймання-передачі від 04.08.2020 позивач отримав підготовлене судно (страхове покриття, екіпаж, система управління безпекою) для використання з метою перевезень та перевалки вантажів.

Листом від 04.01.2022 компанія «KIRGAN HOLDING S.A» підтвердила факт виконання в межах договору бербоут-чартеру № KH-DC- F-01 від 23.07.2020, страхування судна (свідоцтво страхування, а.с. 112, т.1), та зазначила, що судно застраховано виключно на фрахтувальника ТОВ «Краншип» та відсутнє користування судном у власних комерційних цілях.

Таким чином, з сукупного аналізу змісту вказаних договорів, додатків, актів виконаних робіт, листа, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією позивача, що вказаний ланцюг виник з метою забезпечення належної експлуатації позивачем судна для здійснення на ньому перевезення та перевалки вантажів.

Окрім іншого, на підтримку висновку суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зазначає, що судно «AFINA» не було тимчасово зареєстровано компаніями «DONMAR CORPORATION» та «KIRGAN HOLDING S.A» у Державному судновому реєстрі України.

Вказане виключає можливість легального використання судна та митній території України, зокрема й у силу особливостей адміністративно-правового регулювання використання суден для перевезення вантажів на митній території України.

Надалі, як мовилось вище, відповідно до частини 7 статті 106 Митного кодексу України у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов`язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов`язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України».

Тобто, для встановлення факту порушення необхідно, щоб передача майна від власника користувачу відбулася після встановлення режиму тимчасового ввезення.

Проте, як вбачається з матеріалів справ та не заперечується відповідачем, договори між позивачем та компаніями «Kirgan Holding S.А.» та «Donmar Corporation» були укладені до розміщення судна «AFINA» в митний режим тимчасового ввезення. Договори були укладені протягом одного дня - 23.07.2020, митний режим оформлявся - 14.08.2020 та 26.08.2021. Позивач був кінцевим користувачем судна «AFINA».

Окрім того, надаючи оцінку правочинами позивача з контрагентами «Kirgan Holding S.А.» та «Donmar Corporation» (далі разом - контрагенти) в межах спірних правовідносин, колегія суддів зауважує, що у вказаних вище договорах бербоут-чартеру та тайм-чартеру, прямо передбачені цілі використання судна укомплектування екіпажам, системою безпеки та страхування, а також міститься застереження щодо заборони використання судна у власних цілях.

В канві наведеного, апеляційний суд враховує принцип тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) згідно з яким сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваностідоговору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Окрім того, не є належним обґрунтуванням спірних рішень виключно посилання митного органу на договори бербоут-чартеру та тайм-чартеру позивача з контрагентами, як на підставу для висновку про фактичне передання судна «AFINA», позаяк факт укладення договору свідчить лише про намір сторін щодо виконання дій (операцій) в майбутньому, проте не свідчить про їх фактичне виконання (див. постанови Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 320/3669/19, від 02.10.2024 у справі № 821/781/18, постанову Верховного Суду України від 01.12.2015 №826/15034/14).

Наведене вище, на думку колегії суддів, підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що вказані договори беззаперечно не свідчать про передачу судна у комерційне користування іншим особам.

Відтак, враховуючи викладене, надані позивачем договори бербоут-чартеру та тайм-чартеру, з застереженнями щодо заборони використання судна контрагентами позивача, колегія суддів оцінює як такі, що є дійсними та виконувались із дотримання застережень щодо заборони використання та такі, що спростовують висновки митного органу про передачу судна позивачем на користь контрагентів позивача.

Відповідач, стверджуючи про передання позивачем судна третім особам, посилається також на банківські документи про рух коштів на рахунках позивача за перевіряємий період, в яких зазначено призначення платежів як «оплата за фрахт/оренду», акти приймання-передачі послуг з оренди судна за договорами стандартного бербоутного чартеру балтійського і міжнародного морського комітету (БІМКО) кодова назва «БЄРКОН 89» № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020 (судновласник -«GLORION S. А») та тайм-чартеру №FLEET_DC-CR_1806-15 від 18.06.2015 (судновласник «DONMAR CORPORATION» судновласником за договором бербоут-чартеру № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020) ( додаток 6 до Акту перевірки, т.1 а.с. 61).

На переконання відповідача такі непрямі докази здатні підтвердити висновки щодо порушення позивачем митного режиму тимчасового ввезення судном «AFINA» та нецільового використання судна позивачем.

Натомість, позивач в підтвердження факту використання ним судна у власній господарській діяльності протягом 2020-2022 років надав як до митного органу так і до суду договори, укладені з контрагентами після ввезення судна «AFINA» в режимі тимчасового ввезення, щодо здійснення перевалки сипучих вантажів, додатки до них, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки, платіжні інструкції, податкові накладні.

Так, з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження факту використання судна «AFINA» у власній господарській діяльності ТОВ «Краншип» до Одеської митниці надало перелік контрагентів за договорами вантажно-розвантажувальних робіт, перевезення вантажів.

Зокрема, використовуючи судно «AFINA», ТОВ «Краншип» надавало послуги за період з 2020 по 2022 роки з перевалки сипучих вантажів згідно угоди з ТОВ «Торгівельна компанія «Восток» № 01CR/VST від 01.08.2020.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатком № 2-ЕВТ до угоди № 01 CR/VST від 21.09.2021 до угоди № 01CR/VST, актом виконаних робіт від 30.09.2021 року, рахунком від 30.09.2021; додатком № 11 від 10.09.2021 року до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 23.09.2021 року, рахунком від 23.09.2021.; додатком № 16 від 22.09.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020 року, актом виконаних робіт від 11.10.2021, рахунком від 11.10.2021; додатком № 17 від 25.09.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 18.10.2021, рахунком від 18.10.2021.; додатком № 18 від 04.10.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 26.10.2021, рахунком від 26.10.2021; додатком № 20 від 07.10.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 20.10.2021, рахунком від 20.10.2021; додатком № 23 від 20.10.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 26.10.2021, рахунком від 26.10.2021; додатком № 25 від 25.10.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 06.11.2021, рахунком від 06.11.2021; додатком № 26 від 25.10.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 06.11.2021, рахунком від 06.11.2021; додатком № 27 від 26.10.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 28.10.2021, рахунком від 28.10.2021; додатком № 30 від 27.10.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 06.11.2021, рахунком від 06.11.2021.; додатком № 32 від 05.11.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 13.11.2021 року, рахунком від 13.11.2021; додатком № 33 від 05.11.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 13.11.2021, рахунком від 13.11.2021; додатком № 38 від 20.11.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 12.12.2021, рахунком від 12.12.2021; додатком № 40 від 02.12.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 12.12.2021, рахунком від 12.12.2021, актом виконаних робіт від 20.12.2021, рахунком від 20.12.2021; додатком № 45 від 24.12.2021 до угоди № 01 CR/VST від 01.08.2020, актом виконаних робіт від 02.01.2022, рахунком від 02.01.2022; платіжними інструкціями № 609 від 17.01.2022 на суму 3 000 000,00 грн.; № 2735 від 14.12.2022 на суму 3 600 000,00 грн.; № 2742 від 16.12.2022 на суму 3 600 000,00 грн.

Також використовуючи судно «AFINA» ТОВ «Краншип» надавало послуги за період з 2020 по 2022 роки з перевалки сипучих вантажів згідно з Угодою № 01CR/ VST від 01.08.2020, що підтверджується наданими позивачем документам, зокрема: додатком № 1 від 01.08.2020 до угоди № 01CR/ VST від 01.08.2020, додатком № 2 від 01.08.2020 до угоди № 01CR/ VST від 01.08.2020, рахунком, актом виконаних робіт від 31.08.2020, додатком до акту виконаних робіт від 31.08.2020, додатком № 3 від 14.09.2020 до угоди № 01CR VST від 01.08.2020, рахунком, актом виконаних робіт від 08.10.2020, додатком № 5 від 01.11.2020 до угоди № 01CR/ VST від 01.08.2020, рахунком, актом виконаних робіт від 15.11.2020; додатком № 6 від 12.11.2020 до угоди № 01CR/ VST від 01.08.2020, рахунком, актом виконаних робіт від 24.11.2020; випискою банку № 1293 від 30.12.2020; випискою банку ПАТ «Банк Восток» за 30.12.2020, документ № 1293 від 30.12.2020 на суму 1 409 931,27 грн.

Окрім того, використовуючи судно «AFINA», ТОВ «Краншип» надавало послуги за період з 2020 по 2022 роки з перевалки сипучих вантажів згідно з угодою з ПП «Сербинівське» № 01CR/SB від 01.10.2020.

Виконання договору підтверджується додатком № 1 від 01.11.2020 до угоди № 01CR/SB від 01.10.2020, рахунком, актом виконаних робіт від 15.11.2020.; додатком № 2 від 03.11.2021 до угоди № 01CR/SB від 01.10.2020, актом виконаних робіт від 13.11.2021, рахунком від 13.11.2021; платіжними інструкціями № 331 від 03.02.2023 на суму 66 705,30 грн., у т. ч. 18 040,76 грн. згідно з актом від 13.11.2021, випискою банку АБ «Південний» за 16.12.2020, документом № 539 від 16.12.2020 на суму 110 572,13 грн.;

Також, надані позивачем послуги з перевалки сипучих вантажів згідно угоди з ПП «Мар?янівське-2014» за спірний період за угодою № 01 CR/MR від 01.10.2020, використовуючи судно «AFINA» підтверджується додатком № 1 від 01.10.2020 до угоди № 01 CR/MR від 01.10.2020, додатком № 2 від 01.11.2020 до угоди № 01 CR/MR від 01.10.2020, додатком № 3 від 01.11.2020 до угоди № 01 CR/MR від 01.10.2020, рахунком, актом виконаних робіт від 15.11.2020; додатком № 4 від 03.11.2021 до угоди № 01 CR/MR від 01.10.2020, актом виконаних робіт від 13.11.2021, рахунком від 13.11.2021; платіжними інструкціями №1468 від 03.02.2023 на суму 157 965,12 грн., в т.ч. 39 933,00 грн. згідно акту від 13.11.2021, випискою банку АБ «Південний» за 16.12.2020, документом № 715 від 16.12.2020 на суму 206 186,46 грн.;

Надання аналогічних послуг позивачем з використанням судна «AFINA» здійснювалось також згідно угоди № 01 CR/AL від 01.10.2020 з ТОВ «Олексіївське-Агро».

Виконання договору підтверджується додатком № 1 від 01.11.2020 до угоди № 01 CR/AL від 01.10.2020, рахунку, актом виконаних робіт від 15.11.2020, випискою банку АБ «Південний» за 16.12.2020, документ № 85 від 16.12.2020 на суму 56 349,68 грн.;

Також у спірний період позивачем надавались послуги з перевезення вантажу згідно договору з компанією «KIRGAN HOLDING S.A.» № 01-CRKH-1 від 01.02.2022.

Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт від 22.03.2022, рахунком від 22.03.2022, платіжними інструкціями № 212106 від 23.05.2022 на суму 102 000,00 USD згідно акту від 22.03.2022;

Крім того, у спірний період позивачем надавались послуги з перевалки сипучих вантажів згідно угоди № 07 CR/AZ від 12.07.2017 з компанією «Azzurile Limited» (Кіпр).

Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт від 21.11.2021 року, розрахунком вартості в листопаді 2021 року, рахунком від 21.11.2021, актом виконаних робіт від 31.01.2022, розрахунком вартості в січні 2022 року, рахунком від 31.01.2022 платіжними інструкціями № 170955 від 08.09.2022 на суму 144 716,12 USD, в т.ч. згідно акту від 21.11.2021 - 46 040,00 USD, № 447978 від 30.12.2022 на суму 177 388,91 USD, в т.ч. згідно з актом ві 31.01.2022 128 459,66 USD.

Так, відповідно до наданих документів позивачем в спірний період надавалися послуги компаніям «Azzurile Limited», ТОВ «Торгівельна компанія «Восток», ПП «Сербинівське», ПП «Мар`янівське - 2014», від яких отримував оплату за надані послуги.

Також, позивач підтвердив надання агентських послуг з компаніями «Поларіс», ТОВ «Вега Шипинг», що також свідчить про фактичне використання позивачем судна.

На всі операції з постачання зазначених послуг позивач на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, склав податкові накладні та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, як того вимагає ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні: № 183 від 31.08.2020, № 226 від 08.10.2020, № 287 від 15.11.2020, № 293 від 24.11.2020, № 285 від 15.11.2020, № 286 від 15.11.2020, № 284 від 15.11.2020, № 443 від 23.09.2021, № 450 від 30.09.2021, № 498 від 11.10.2021, № 502 від 18.10.2021, № 507 від 20.10.2021, № 517 від 26.10.2021, № 518 від 26.10.2021, № 525 від 28.10.2021, № 578 від 06.11.2021, № 579 від 06.11.2021, № 580 від 06.11.2021, № 591 від 13.11.2021, № 593 від 13.11.2021, № 594 від 13.11.2021, № 595 від 13.11.2021, № 759 від 21.11.2021, № 696 від 12.12.2021, № 697 від 12.12.2021, № 705 від 20.12.2021, № 260 від 02.01.2022, № 59 від 31.01.2022, № 130 від 22.03.2022 (а.с. 88-249, т.1, а.с. 1-250, т.2., а.с. 1-75 т. 3 ).

Надаючи правову оцінку вищевказаним доказам сторін колегія суддів виходить з таких міркувань.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частин 1, 3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22)).

ЄСПЛ зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів") (див. постанову Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21).

Перш за все, апеляційний суд зазначає, що вищевказані документи господарської діяльності позивача надавалися позивачем під час проведення перевірки до митного органу. Проте, відповідач не обґрунтував причини невзяття їх до уваги.

В судовому засіданні 08.07.2025 на питання представника позивача чи було враховано документи щодо господарської діяльності позивача та відповідні податкові накладні представник відповідача повідомила, що вказані документи не враховувались під час перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позаяк, на переконання представника відповідача, не мали значення за наявності достатньої інформації про договори бербоут-чартеру та тайм-чартеру укладені між позивачем та «Kirgan Holding S.А.» та «Donmar Corporation».

Поміж тим, у ході судового розгляду справи відповідач не надав документів на спростування вищевказаних доказів позивача.

Такі порушення у процедурі котрі виразилась у ігнорування доказів позивача варто сприймати не як суто формальні, які не впливають на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а як суттєві, значущі, такі, що фактично обумовили постановку питання про оспорюваність рішень і потенційно могли поставити питання про їх протиправність. Відмова у їх дослідженні та недостатня увага до оцінки доказів, які були надані позивачем, фактично спричинили неможливість для митного органу об`єктивно оцінити всі ключові обставини, для обґрунтованого рішення про застосовування фінансових санкцій та визначитись із тим, яким чином це вплинуло на права, свободи та законні інтереси позивача.

Вказані обставини свідчать про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, що може бути самостійною достатньою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Надалі, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи докази щодо господарських операцій з контрагентами «Azzurile Limited», ТОВ «Торгівельна компанія «Восток», ПП «Сербинівське», ПП «Мар`янівське - 2014», «Поларіс», ТОВ «Вега Шипинг» свідчать про цільове використання позивачем судна «AFINA», яке перебувало у митному режимі тимчасового ввезення (а.с. 88-249, т.1, а.с. 1-250, т.2., а.с. 1-75 т. 3 ).

Ба більше, характер наведених господарських операцій та загальноприйняті строки їх виконання, враховуючи особливості строків виконання операцій щодо перевалки зерна та морських перевезень, свідчать про систематичне використання позивачем судна «AFINA» під час їх виконання у спірний період.

Позивач, в ході судового розгляду справи надав прямі докази, які підтверджують обставини використання судна «AFINA» та спростовують інкриміноване митним органом порушення режиму тимчасового ввезення позивачем.

Апеляційний суд акцентує, що для встановлення порушення позивачем митного режиму тимчасового ввезення судна недостатньо, щоб версія митного органу, як суб`єкта владних повноважень, була лише більш вірогідною за версію позивача.

Наведені вище положення частини 2 статті 77 КАС України вимагають, що будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надав суб`єкт владних повноважень, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для доведенні вини позивача у порушенні митного режиму тимчасового ввезення.

Натомість, наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку та рух коштів за договорами, укладеними до поміщення судна «AFINA» у режим тимчасового ввезення, а також самі лише посилання відповідача на укладені договори з компаніями «Kirgan Holding S.А.» та «Donmar Corporation», мають непрямий характер, оскільки не містять інформацію про безпосередню передачу судна позивачем третім особам, або використання судна не за цільовим призначенням та не спростовують доказів позивача, тобто не відповідають критерію інформативності (див. постанову Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 140/1167/22).

Такі докази, з урахуванням згаданого вище принципу favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності, виконуваності), на переконання апеляційного суду, не можуть бути самостійним доказом факту передачі позивачем судна третім осіб.

Протилежна оцінка судом вказаних доказів свідчила б на користь недійсності договорів позивача з компаніями «Kirgan Holding S.А.» та «Donmar Corporation». Проте, правова позиція відповідача зводиться до укладення таких договорів після поміщення судна у режим тимчасового ввезення, дійсності таких договорів та виконуваності їх, що, на переконання митниці, свідчить про порушення позивачем режиму тимчасового ввезення.

Отже, доводи апелянта про необхідність врахування вказаних документів фактично суперечить правовій позиції апелянта та є порушенням принципу «естопель», який застосовується в практиці Європейського суду з прав людини (див. рішення ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України", заява № 41707/98, постанову Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/24323/16).

За наведеного, надані відповідачем документи у своїй сукупності не відповідають критерію достатності доказів, встановленого статтею 76 КАС України.

На підтвердження таких висновків апеляційного суду свідчить й практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 07.11.2022 у справі № 160/3364/19 за змістом якої первинний документ лише містить відомості про господарську операцію, однак не підтверджує її (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2022 у справі № 160/3364/19).

Відтак, проаналізувавши вказані документи, як окремо так і у їх сукупності, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що судно «AFINA» в період перебування судна у митному режимі тимчасового ввезення, а саме: з 14.08.2020 по 31.12.2020, з 26.08.2021 по 22.04.2022 знаходилося в користуванні позивача у відповідності до мети ввезення і цільового призначення, позивач використовував судно «AFINA» у своїх господарських цілях, а саме: надання послуг з перевезення та перевалки вантажів, яка заявлялася під час оформлення режиму тимчасового ввезення.

І наостанок, відповідно до пунктів 1-4 Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) про адміністративні санкції (on administrative sanctions) адміністративні санкції можуть бути накладені органами публічної влади у вигляді штрафу чи будь-якого іншого заходу фінансового чи нефінансового характеру, проте під час застосування адміністративних санкцій необхідно дотримуватися, зокрема, таких умов: адміністративні санкції повинні бути передбачені національним законодавством і бути пропорційними фактичному порушенню; орган публічної влади повинен встановити як факт порушення адміністративної норми права, так і відповідальність певної особи; адміністративні санкції неможливо накладати у зв`язку з діяльністю особи, якщо така діяльність на момент її вчинення була законною або не суперечила відповідній адміністративній практиці.

У призмі наведеного обов`язку податкового органу враховувати практику у адміністративних справах апеляційний суд не може залишити поза увагою правову позицію Верховного Суду, котра викладена у постанові від 12.03.2019 у справі № 813/2435/17 (відомості про відступ від такої правової позиції в порядку статті 347 КАС України, на момент виникнення спірних правовідносин вістуні), за змістом якої передача товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у користування іншій особі, без порушення інших умов митного режиму тимчасового ввезення, зокрема, з дотриманням вимоги щодо своєчасного реекспорту товарів, не може вважатися порушенням митного законодавства, оскільки суперечить положенням Конвенції та загальноприйнятним засадам міжнародного права.

З огляду на все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, складеними без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак - протиправними та такими, що належать до скасування.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано матеріали кримінального провадження стосовно службових осіб позивача.

Так, у відзиві на позовну заяву та у заявах по суті справ апелянт посилається на документи отримані в рамках кримінального провадження № 72023000310000007, зокрема: акти звірки, акти щодо надання послуг по оренді балкера за договором CR-KH-AF-01 від 23.07.2020 та інвойси (акти звірки станом на 01.01.2022 та акт надання послуг від 31.10.2021 між ТОВ «Краншип» та KIRGAN HOLDING S.A.; акти звірки станом на 01.01.2020, інвойс від 31.08.2020, акт надання послуг від 31.10.2020 між ТОВ «Краншип» та KIRGAN HOLDING S.A.; акти звірки станом на 01.04.2021, акт надання послуг від 31.01.2021, акт надання послуг від 01.03.2021, акт надання послуг від 31.03.2021 між ТОВ «Краншип» та KIRGAN HOLDING S.A.; акти звірки станом на 01.07.2021, акт надання послуг від 31.04.2021, інвойс від 31.04.2021, акт надання послуг від 31.05.2021, інвойс від 05.05.2021, акт надання послуг від 30.06.2021 між ТОВ «Краншип» та KIRGAN HOLDING S.A.; акти звірки станом на 01.10.2021, акт надання послуг від 31.07.2021, акт надання послуг від 31.08.2021, акт надання послуг від 30.09.2021 між ТОВ «Краншип» та KIRGAN HOLDING S.A.) (а.с. 16-48, т. 4).

На переконання апелянта, вказані документи підтверджують висновки про передачу позивачем судна «AFINA» третім особам.

Позивач у суді першої інстанції заперечував щодо їх долучення до матеріалів справи обґрунтовуючи таку позицію неналежністю та недопустимістю вказаних доказів, зазначивши, що вказані документи отримані відповідачем після закінчення перевірки, результати якої є предметом спору у даній справі, в рамках саме кримінального провадження та не мають значення для даної справи.

Відповідаючи на вказані аргументи скаржника колегія суддів зазначає таке.

Апеляційним судом з Акту перевірки встановлено, що документальна планова виїзна перевірка позивача проводилась відповідачем за період з 01.12.2018 по 31.10.2021, у період з 24.11.2021 по 23.02.2022.

Проте, з витягу ЄРДР вбачається, що вказане кримінальне провадження зареєстроване 30.01.2023, тобто майже через рік після закінчення перевірки (а.с. 180, т. 3).

Отже, документи, отримані в рамках такого кримінального провадження, не долучались до матеріалів перевірки, а відповідач не міг надати заперечення на ці докази на відповідній стадії процедури проведення перевірки (статті 24, 26, 26-2, 360 Митного кодексу України, а отже, не могли бути покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відтак, такі документи не можуть бути враховані судом при наданні оцінки правомірності спірних рішень, позаяк не були підставою їх прийняття.

Окрім того, апеляційний суд акцентує, що клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи було розглянуто судом першої інстанції у судовому засідання 21.01.2025.

Вирішуючи питання долучення вказаних доказів, суд першої інстанції протокольною ухвалою від 21.01.2025 (а.с. 87, т. 4) відмовив у задоволенні клопотання відповідача з підстав неналежності та недопустимості вказаних доказів в рамках даної справи, предметом якої є податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій до позивача.

При цьому, заперечення щодо такого процесуального рішення суду в порушення приписів частини 3 статті 293 КАС України, не включені апелянтом до апеляційної скарги, тобто, фактично не оскаржені разом з судовим рішенням по суті справи.

На підстави викладеного, варто погодитись із загальним висновком суду першої інстанції про неналежність та недопустимість вказаних доказів, наданих відповідачем.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що навіть якщо і припустити, що матеріали кримінального провадження є належними та допустимими доказами в рамках даної справи, то надані відповідачем докази мають суттєві недоліки.

Зокрема, відповідач посилається, також на аналітичний продукт БЕБ України від 17.01.2023, складений за результатами проведення аналітичного дослідження, з використанням інформації, що міститься в інформаційних системах БЕБ України та інших джерелах, у тому числі інформації, що міститься в заявах або повідомленнях про вчинення кримінального правопорушення, яке проведено щодо оцінювання ризиків та/або правопорушень у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Краншип» (код ЄДРПОУ 32428972) (а.с. 220-229, т.3).

Результатами вказаного аналітичного дослідження встановлено, що сума податку на додану вартість та мита не нарахованого та не сплаченого до державного бюджету України ТОВ «Краншип» (код 32428972) при заявленні транспортного засобу (морське суховантажне судно «AFINA») митному органу в митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за умови передачі протягом 2021-2022 років вказаного транспортного засобу в оренду іншим суб`єктам господарювання та за умови недекларування товару (транспортного засобу) у відповідний митний режим та недотримання вимог такого режиму становить 10 742 250 , грн., а саме: податок на додану вартість - 8 676 433,04 грн; мито на товари 2 065 817,39 грн.

Також, митним органом долучено висновок експерта Висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 72023000310000007.

На вирішення експертизи поставлено питання: «- чи підтверджується документально несплата посадовою особою ТОВ «Краншип» (код 32428972) до Державного бюджету України податків, зборів (обов`язкових платежів ), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що підлягали б сплаті у обсязі, передбаченому законом для ввезення на митну територію України товару - «морського суховантажного судна «AFINA» у митному режимі «імпорт», яке оформлено за митною декларацією ІМ31ДЕ № UA500130/2021/206818 від 26.08.2021 у митному режимі «тимчасове ввезення», за відрахуванням суми, яка була вже сплачена на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами та процентів з сум податкових зобов`язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалось розстрочення податкових зобов`язань відповідно до розділу І Податкового кодексу України, з врахуванням положень частини першої статі 3-1, частини четвертої статті 296 та пункту 206.16 статті 206 ПКУ , якщо так , то на яку суму?».

За змістом вказаного висновку експерта, у межах наданих на дослідження документів підтверджується несплата ТОВ «Краншип» (код ЄДРПОУ 32428972) в бюджет суми мита і податку на додану вартість, належних до сплати при ввезенні на митну територію України товару - «морського суховантажного судна «AFINA» у митному режимі «імпорт», яке оформлено за митною декларацією IM 31 ДЕ №UA500130/2021/206818 від 26.08.2021 у митному режимі «тимчасове ввезення», за відрахуванням суми, яка була вже сплачена на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами у загальній сумі 8 664 878,06 грн (а.с. 181-219, т. 3).

Проте, з матеріалів справи встановлено, що сума оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № UA 5000002024186 від 10.07.2024, № UA 5000002024187 від 10.07.2024 складає 3 637 443,85 грн. та 15 277 264,15 грн. відповідно.

З наведеного виходить, що розрахунки податкових і митних платежів за одне і теж правопорушення суттєво відрізняються.

Апеляційний суд бере до уваги, що в судовому засіданні 08.07.2025 на питання суду щодо відмінності сум у спірних податкових повідомленнях-рішеннях та аналітичному матеріалі і висновку експерта представник апелянта Чумак О.А. зазначила, що різниці сум обумовлені різною методологією нарахування податкового зобов`язання у спірних ППР та недоплачених сум податку у аналітичному матеріалі і висновку експерта.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2024 у справі № 240/27062/22, правильність здійсненого розрахунку розміру штрафних санкцій входить до предмета доказування у спорах цієї категорії.

Проте, колегія суддів зазначає, що висновки Аналітичного продукту БЕБ та Висновку експерта не доводять суму податкового зобов`язання, встановлену відповідачем у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, що становить самостійну підставу для їх скасування.

Щодо доводів апелянта про нарахування коштів на користь позивача від «Kirgan Holding S.А.», колегія суддів зазначає, що позивач ще у Запереченні на акт документальної планової виїзної перевірки від 30.07.2024 за № вих 30/07-02 (а.с.64- ,т.1) пояснив, що компанія «Kirgan Holding S.А.» повертала кошти ТОВ «Краншип» в рамках існуючого договору між «Kirgan Holding S.А.» та «Donmar Corporation» залишок коштів, перерахованих від ТОВ «Краншип» компанії «Донмар Корпорейшн»(Панама) за договором тайм-чартеру № FLEET/ DC-CR 1806-15 від 18.05.2015, після покриття власних витрат на страхування. Кошти зараховувались ТОВ «Краншип» в рамках існуючого зовнішньоекономічного договору від 23.07.2020 між «Kirgan Holding S.А.» і ТОВ «Краншип», що не суперечить валютному законодавству та підлягає оподаткуванню на території України шляхом відображення в ЄРПН та рахунків бухгалтерського обліку.

Наведені обставини, на переконання апеляційного суду, підтверджуються листом «Kirgan Holding S.А.» за змістом якого «Kirgan Holding S.А.» підтверджує не використання судна у комерційних цілях, а також укладення договору з позивачем виключно у цілях страхування судна. Також зазначає, що компанія «Kirgan Holding S.А.» уклала договір з компанією «Donmar Corporation» для укомплектування судна екіпажем та системою управління безпекою, за яким також виключається комерційне використання судна компанією «Donmar Corporation» (а.с. 31, т. 4).

Проте як мовилось вище, відповідач як суб`єкт владних повноважень, в порушення частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодного аргументу на спростування такого доводу позивача, обмежившись лише твердженням про ненадання позивачем підтверджуючих документів.

Принагідно, колегія суддів зазначає, що наведені документи свідчать про отримання суми коштів, які можуть бути базою оподаткування, проте не свідчать про порушення митного режиму тимчасового ввезення, позаяк, як встановлено вище апеляційним судом, вказані платежі надходили на виконання зобов`язань позивача та його контрагентів на виконання договорів, які були укладені до поміщення судна «AFINA» у режим тимчасового ввезення позивачем.

Відповідаючи на доводи апелянта про нецільове використання позивачем судна внаслідок його передачі у користування іншій особі , колегія суддів зазначає про таке.

Щодо питання користування про які суд першої інстанції зазначив у рішенні , колегія суддів вважає за необхідне визначити питання «користування» крізь призму Конвенції про тимчасове ввезення (м.Стамбул,1990 рік). Ратифікованою Законом України №1661-V від 24.03.2004 «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення».

Згідно статті 1 Додатку С до Конвенції

Для цілей цього Додатка, термін:

a) "транспортні засоби" означає: будь-яке судно (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів) і рухомий склад залізничного транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів);

b) "комерційне використання" означає: платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів;

c) "приватне використання" означає: перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання;

Згідно зі статтею 7 Незважаючи на положення статті 5 цього Додатка:

a) транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення;

b) транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Проте Актом перевірки від 13.06.2024 не було встановлене фактів використання судна у комерційних цілях іншими юридичними особами, окрім позивача, що вступило декларантом вказаного товару.

Ба більше, частиною 1 статті 317 Митного кодексу України встановлено, що процедура запиту інформації здійснюється митним органом, який здійснив випуск товарів, у разі встановлення обставин або виникнення подій, що можуть свідчити про невиконання умов митного режиму або митних формальностей, необхідних для завершення митного режиму.

Також, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 565 Митного кодексу України відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися обмін інформацією, у тому числі з використанням інформаційних технологій та систем.

При цьому, митним органом не надано доказів, фактичного передання судна позивачем третім особам контрагентам, а також комерційного або приватного використання судна «Афіна», отриманих, зокрема, у порядку запиту інформації, у тому числі від міжнародних партнерів,

Митним органом на виконання повноважень, встановлених статтями 317, 565 Митного кодексу України, не здійснено дій, щодо отримання інформації від іноземних органів від контрагентів позивача, компаній «Kirgan Holding S.А.» та «Donmar Corporation», за спірними правовідносинами, які на переконання відповідача могли б свідчити на користь правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Апеляційний суд зазначає, що в ході розгляду справи у суді позивач надав докази, які у своїй сукупності підтверджують позицію позивача, викладену у заявах по суті справи, тобто є достатніми, у розумінні положень статті 76 КАС України.

Наведене виключає припущення митного органу про надання судна «AFINA» у користування третім особам, зокрема компаніями «Kirgan Holding S.А.» та «Donmar Corporation».

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 420/31215/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 14 липня 2025 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик