Ухвала від 14.07.2025 по справі 120/7614/22

УХВАЛА

14 липня 2025 року

м. Київ

справа №120/7614/22

адміністративне провадження № К/990/22348/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №120/7614/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Варта - Н» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2022 №00479040101 та №00480040101.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.09.2022 №00479040101 та №00480040101.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2024 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №120/7614/22 скасовано, справу №120/7614/22 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Варта - Н» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2022 №00479040101 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2021 року на суму 998807,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 499403,50 грн, від 01.09.2022 №00480040101 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) звітного періоду на суму 80988,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду 26.05.2025 надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №120/7614/22.

Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, належного викладення підстав касаційного оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.

Податковим органом зазначено, що первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційної скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, повторне подання касаційної скарги відбулось у межах строку касаційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження і вжиття всіх можливих та залежних заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг.

Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційну скаргу подано вдруге 26.05.2025, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 24.04.2025 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зазначає, що скаржником не обґрунтовано належними доводами надмірне зволікання з повторним поданням касаціної скарги.

Так, право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.06.2025 про залишення касаційної скарги без руху контролюючим органом надіслано уточнену касаційну скаргу. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статтю 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не враховано правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 28.05.20220 у справі №826/15364/17, від 28.05.2020 у справі №820/379/16, від 15.06.2020 у справі №1440/2276/18.

Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.12.2019 у справі №826/13060/18, від 05.01.2021 №820/1124/17, від 06.07.2023 у справі №120/17523/21-а. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, посилань на неповне дослідження судами доказів у справі, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Відтак, контролюючим органом не усунуто недоліки касаційної скарги щодо належного викладення підстав касаційного оскарження.

Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).

Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №120/7614/22.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №120/7614/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева М.М. Гімон