Ухвала від 09.07.2025 по справі 199/10908/24

Справа № 199/10908/24

(2/199/1798/25)

УХВАЛА

09.07.2025

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.

секретар судового засідання Запара О.В.,

за участі: представника позивача адвоката Соколова Д.І. та представника відповідача адвоката Патики А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання представника відповідача адвоката Патики Андрія Володимировича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський, 65» про зміну формулювання підстави звільнення та про стягнення вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з клопотанням представника відповідача провадження в даній справі підлягає закриттю з передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підстави: спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено також розгляд справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (зокрема посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника,акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересам. На переконання відповідача, спір у цій справі пов`язаний з реалізацією загальними зборами ОСББ права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, зокрема, голови правління, спори, які стосуються поряд створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також спори між головою правління чи колишнім головою правління та ОСББ щодо його звільнення, зміни формулювання причин звільнення і виплати вихідної допомоги, компенсації тощо, предметом спору є поновлення прав позивача, вбачаються наявні ознаки корпоративності спору сторін, а тому такий спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що в даній справі позивач захищає трудові права, оскільки заявлено вимоги про зміну формулювання підстав звільнення та стягнення заборгованості з вихідної допомоги, та ці правовідносини не є корпоративними.

Розглянув клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт24 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04, 29465/04).

Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами ЄСПЛ, розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції», заява № 23805/94).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Наведене дає підстави для висновку, що «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського йадміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають упорядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За змістом положень частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Верховного Суду від 13.11.2024 р. у справі №466/10073/22, провадження №61 160994св23).

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСББ «Слобожанський, 65» про зміну формулювання звільнення в наказі та про стягнення вихідної допомоги, тобто за захистом трудових прав; спори з цього приводу є трудовими спорами та розглядаються за правилами ЦПК України. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від10вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 258, ч. 2 ст. 258, ст.ст. 260 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Патики Андрія Володимировича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський, 65» про зміну формулювання підстави звільнення та про стягнення вихідної допомоги відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складено 14.07.2025 р.

Ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.В.Спаї