Рішення від 15.07.2025 по справі 754/14790/24

Справа № 754/14790/24

Провадження № 2/359/1357/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних,-

В С Т А Н О В И В :

17 жовтня 2024 року представник позивача адвокат Білий В.С. звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача втрати від інфляції 10170,33 грн., 3% річних 2387,86 грн., а всього 12558,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 липня 2017 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу Шевролет, д.н.з. НОМЕР_1 . 28 грудня 2017 року в м. Київ сталась дорожньо транспортна пригода (далі по тексту ДТП) за участю автомобіля Шевролет д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Шевролет д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року (справа № 753/313/18), ДТП сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. На підставі договору страхування та вимог Закону України «Про обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «УНІКА» було складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в розмірі - 18 842,83грн. (платіжне доручення №038892). 19 листопада 2019 року Деснянський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 754/10976/19 про стягнення з відповідача на користь ПрАТ «СК «УНІКА» страхового відшкодування в розмірі 18 842,83 грн. На підставі вищевказаного судового рішення видано та пред`явлено для примусового виконання виконавчий лист. 08 лютого 2024 року рішення суду у справі № 754/10976/19 виконано в примусовому порядку, що підтверджує-ться відповідним платіжним дорученням ВДВС Деснянського РУЮ за №2653 на суму - 20 763,83грн., яка включає в собі суму боргу та судові витрати. Зважаюччи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача на власну користь втрати від інфляції (10170,33 грн.), 3% річних (2387,86 грн.) за період невиконання ОСОБА_1 судового рішення.

Ухвалою суду від 02 січня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Натомість представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти винесення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань чи відзиву на позов до суду не подав.

Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно вимог ст.223,280,281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Враховується судом ірішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України,у разінеявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи і наявні в ній докази, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції»від 12червня 2009року за№ 2 передбачено, що відповідно ст.55, 124Конституції України тач.1 ст.4, ч.1 ст.5ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1ст. 76 ЦПК Україниє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року (справа № 754/10976/19) з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» суму в якості страхового відшкодування у розмірі 18842,83 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (а.с. 16-21).

Відповідно ч. 4, 5ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встанов-лені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністра-тивній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи вимогист. 82 ЦПК Українивказані вище обставини, які встановлені рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року у справі №754/10976/19, яке набрало законної сили, повторному встановленню та додатковому доказуванню не підлягають.

За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 липня 2020 року (ВП № 62678014) вбачається, що на виконанні у Деснянському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконав-чого листа №754/10976/19 виданого 09 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» суми в якості страхового відшкодування у розмірі 18842,83 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (а.с. 23-24)

08 лютого 2024 року ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві перерахувало на користь ПрАТ «СК «УНІКА» грошові кошти у розмірі 20763,83 грн., які стягнуто з ОСОБА_1 . Наведене підтверджується копією платіжного доручення № 2653 від 08 лютого 2024 року (а.с. 25).

Згідно положеньст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодав-ства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідност. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наголошував, що мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, розмір якого визначений рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року у справі № 754/10976/19, а саме: страхового відшкодування у розмірі 18842,83 грн. та судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Разом з тим, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснено позивачем на суму заборгованості відповідача у розмірі 12558,19 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріаль-них втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), в постанові від 08 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині 2ст. 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1ст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно ч. 1, 2ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У частині 2ст. 625 ЦК Українизазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховую-ться незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц /провадження № 14-241цс19/, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3013/18 /провадження № 12-116гс19/, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 /провадження № 12-105гс19/).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодав-стві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Відтак, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнен-ня, має саме ОСОБА_1 , а не ПрАТ «СК «УНІКА» (подібні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі за № 913/618/21).

В свою чергу, матеріали справи не містять та відповідачем не надано будь-які докази сплати заборгованості за судовим рішенням до вказаної позивачем дати, а саме 08 лютого 2024 року.

На підтвердження розміру заявлених вимог, позивачем надано розрахунок 3 % річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат, нарахованих за період з 19 листопада 2019 року по 08 лютого 2024 року.

Разом з тим, відповідно норм цивільного процесуального законодавства, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1ст. 273 ЦПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1ст.354 ЦПК України).

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року (справа №754/10976/19), набрало законної сили 20 грудня 2019 року, що встановлено судом на підставі відкритих даних з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с. 16-21).

Позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 19 листопада 2019 року, що вбачається з наданого ПрАТ «СК «УНІКА» розрахунку, виходячи із суми заборгованості у розмірі 12 558 грн. 19 коп. (а.с.3). Тобто, за період, коли судове рішення ще не набрало законної сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат від суми заборгованості та 3 % річних за інший період, а саме з 20 грудня 2019 року по 08 лютого 2024 року.

Так, розрахунок 3% річних проводиться за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Відтак сума 3 % річних за період з 20 грудня 2019 року по 08 лютого 2024 року становить: 18842,83 x 3 % x 1511 : 365 : 100 = 2340, 00 грн.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де ІІ1 індекс інфляції за перший місяць прострочення; ІІ2 індекс інфляції за другий місяць прострочення; ІІ3 індекс інфляції за третій місяць прострочення.

Сукупний індекс інфляції за весь період становить : IIc = (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100.30 : 100) x (100.20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100.50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100.90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100.70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100.10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100.90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) = 1,54286.

Інфляційне нарахування становить : 18842,83 грн. (сума боргу) x 1.54286 (сукупний індекс інфляції) 18842,83 грн. (сума боргу) = 10228,93 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від суми боргу в сумі 2340,00 грн. та інфляційні втрати 10 228,47 грн., а всього 12 568,93 грн.

Однак, ПрАТ «СК «УНІКА» просило суд стягнути із відповідача на власну користь інфляційні втрати в розмірі 10 170 грн. 33 коп..

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відтак, з огляду на неможливість суду виходити за межі заявлених позовних вимог та здійснені судом обрахунки, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ПрАТ «СК «УНІКА» інфляційні втрати саме в розмірі 10 170 грн. 33 коп. та 3% в розмірі 2340 грн. 00 коп., а всього на суму 12510 грн. 33 коп..

Положеннями ст.59Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається без оплат-но. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст.15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч. 1 4 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що представникомпозивача - адвокатом Білик В.С. надано документи на підтвердження понесених судових витрат ПАТ «СК «Уніка» на професійну правничу допомогу, а саме: Додаток №2 до договору про надання правової допомоги №2/23ю від 02 листопада 2023 року, Акт (звіт) прийому передачі наданих послуг №1/23028 до Договору про надання правової допомоги №2/23ю від 01 листопада 2023 року.

Однак, представником позивача Біликом В.С. не надано документально підтверджені витрати понесені позивачем на правову допомогу, також до позовної заяви не додано самого Договору про надання правової допомоги №2/23ю від 02 листопада 2023 року, а тому в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп., слід відмовити.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн. (а.с.8). Відповідно вимог ч. 1 ст. 133 тап. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору в сумі 3028 грн. 00 коп., підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи наведене та керуючисьвимогами ст.10 -13,76 - 81,133,141,223, 259-260,263,264-265,268, 353,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Приватногоакціонерного товариства«Страхова компанія«УНІКА» інфляційнівтрати врозмірі 10170(десятьтисяч стосімдесят)гривень 33(тридцятьтри)копійки та3%річних в розмірі 2340 (дві тисячі триста сорок) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Приватногоакціонерного товариства«Страхова компанія«УНІКА» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - відмовити.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», юридична адреса : 04112, м. Київ, вул. О.Теліги, буд. 6-В, корп 4, код ЄДРПОУ 44294772.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_3 , відомості про паспорт відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 15 липня 2025 року.

Суддя Л.В. Яковлєва