Постанова

від 19.12.2007 по справі 28/189-07-4363а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/189-07-4363А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

      12 год.20 хв.                                                                         м.Одеса

"19" грудня 2007 р.Справа  № 28/189-07-4363А

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючий суддя                          Гуляк Г.І..

суддів                                               Демешина О.А.

                                                         Торчинської Л.О.

при секретарі                                   Бандиш Г.І.

За участю представників сторін:

від позивача –                               Ченкова Н.Я.- за дорученням;

від відповідача –                           не з'явився;

від третіх осіб

на стороні відповідача:                  Панасюк О.Ю.- за дорученням;

                                                         Юзишина І.В. –за дорученням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” до Міністерства палива та енергетики України, за участю третіх осіб: Теплодарська міська рада та МКП „Одеська ТЕЦ-2”  про часткове визнання неправомірним наказу,

 ВСТАНОВИВ:  

Відкрите акціонерне  товариство ”Енергопостачальна компанія” Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Міністерства палива та енергетики України за участю третіх осіб Теплодарської міської ради та МКП ”Одеська ТЕЦ-2” про часткове визнання неправомірним наказу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 травня 2007 року відкрито провадження у справі № 28/189-07-4363А та призначено попереднє судове засідання на 18 червня 2007 року.

Теплодарська міська рада 18 червня 2007 року надала заперечення проти позову, згідно яких вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити, відповідно до ст.99, 100 КАС України.    

Ухвалою господарського суду Одеської області від 9 липня 2007 року у справі №28/189-07-4363А закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

20 липня 2007 року ухвалою суду справа №28/189-07-4363А прийнята до провадження колегією суддів у складі —головуючий суддя  - Гуляк Г.І., суддя -Демешин О.А. та суддя  Торчинська Л.О.

Відповідач 20 вересня 2007 року надав до канцелярії суду заперечення проти адміністративного позову, згідно яких вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити, відповідно до ст.99, 100 КАС України. Також відповідач надав клопотання про розгляд справи у відсутності представника Міністерства палива та енергетики.

Треті особи  -  Теплодарська міська рада Одеської області та МКП” Одеська ТЕЦ-2 ” позовні вимоги не визнають, оскільки вважають їх необґрунтованими та незаконними, у зв'язку з чим просять суд в їх задоволенні відмовити, про що зазначають  у запереченнях та додатках до заперечень на позов.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2007 року провадження у справі було зупинено до 16 листопада 2007 року. Ухвалою суду від 16 листопада 2007 року прийнято до розгляду зміну адміністративних позовних вимог, витребуванні письмові докази та зупинено провадження у справі до 10 грудня 2007 року, крім того залучено іншого відповідача –Фонд Державного майна України.

11 жовтня 2007 року позивач надав заяву про зміну адміністративних позовних вимог, згідно яких просить суд визнати противоправною бездіяльність Міністерства палива та енергетики України щодо не скасування Наказу Міністерства палива та енергетики України №543 від 3 вересня 2004 року „Про передачу державного майна до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар Одеської області” в частині пунктів 3-8  Додатку №1 до Наказу Міністерства палива та енергетики України №543 від 3 вересня 2004 року та скасувати Наказ Міністерства палива та енергетики України №543 від 3 вересня 2004 року „Про передачу державного майна до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар Одеської області” в частині пунктів 3-8  Додатку №1 до Наказу Міністерства палива та енергетики України №543 від 3 вересня 2004 року.

У  зв'язку з  набранням  01  вересня 2005 року  чинності  Кодексом адміністративного судочинства України , господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п.6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши   пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду , який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного Суду України  № 02-5/35 від 26.01.2000р. ” Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” чинним законодавством не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними.

 Позивача   було  належним   чином  повідомлено про затвердження Міністерством палива та енергетики України наказу від 03.09.2004 року №543 листом від 20.09.2004 року №10/18-1979.Отже , позивач дізнався про наказ Міністерства палива та енергетики України від 03.09.2004 року №543,  згідно з яким до комунальної власності передається відповідне державне майно, яке не увійшло до статутного фонду позивача, ще у 2004 році.

Керуючись ч.1 ст.100 КАС України суд вважає, що пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Позивач  стверджує, що у пунктах  3-8  Додатку до оскаржуваного наказу зазначено об'єкти , які увійшли до статутного фонду ВАТ ”Одесаобленерго” під час приватизації та корпоратизації.

Такі твердження Позивача є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно  до ч.1 ст.71 Кодексу  адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтується її вимога та заперечення.

Позивачем не було надано доказів того, що саме те майно , яке зазначене у пунктах 3-8 Додатку до наказу Міністерства палива та енергетики України  від 03.09.2004 року №543, а саме: цех металоконструкцій №55, службово побутовий корпус №56, тепло холодний склад №9, полігон з/б конструкцій №53, тимчасовий бетонний завод СБ-75 С, усі комунікації , підстанції, спорудження й обладнання м. Теплодар та промзони, що не ввійшли до статутного фонду підприємства, не було державною власністю на час видання зазначеного наказу, а також, що саме це майно не було тим, що не увійшло до статутного фонду ВАТ ”Одесаобленерго” у процесі його приватизації. Отже, не надано доказів того, що Міністерство палива та енергетики України не мало повноважень щодо управління майном , вказаним у пунктах 3-8 Додатку до наказу Міністерства палива та енергетики  України від 03.09.2004 р.№543, як орган , уповноважений управляти державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі згідно з Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68.

Позивач просить суд скасувати наказ Міністерства палива та енергетики України від 03.09.2004 р. №543 нечинним ” Про передачу державного майна до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар Одеської області” в частині пунктів 3-8 Додатку до вищевказаного наказу.

Відповідно  до п.1 , п.2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють , чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноваження з метою , з якою це повноваження надано.

Крім   того,  згідно листа  Вищого  Господарського суду України від 24.07.2001 року №01-8/824 ”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів”  акт державного органу може бути визнано недійсним лише у разі його невідповідності вимогам чинного законодавства та /або визначеній законом компетенції органу , який видав цей акт.

Оскаржуваний  наказ Міністерства палива та енергетики України  від 03.09.2004 року №543 відповідає вимогам законодавства, яке було дійсним на момент його прийняття, а Міністерство палива та енергетики України погоджуючи рішення про передачу державного майна, яке не увійшло до статутного фонду позивача, до комунальної власності діяло в межах повноважень,  передбачених законодавством, а також відповідно до Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого Указом Президента України від 15.12.1992 р. №8-92 ” Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”.

Міністерство палива та енергетики України є органом, уповноваженим управляти державним майном паливно-енергетичного комплексу, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Пунктом 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р.№908/68 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.1999р. За № 414/3707) встановлено, що управління державним майном , яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до принципів , визначених цим Положенням. Відповідно до вказаного Положення одним із шляхів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації  , але перебуває на їх балансі є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України ”Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”.

Відповідно  до ч.1 ст. 2   Закону  України ”Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” об'єктами передачі є цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів; нерухоме майно( будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських  товариств; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури.

Згідно з п.4 листа Вищого Арбітражного Суду України від 31.01.2001 р .№01-8/98 ” Про деякі приписи законодавства , яке регулює питання , пов'язані із  здійсненням права власності та його захистом” при вирішенні спорів слід мати на увазі, що з моменту передачі майна підприємствам їх засновниками ( учасниками) у власність зокрема , як внеску до статутного фонду згідно зі статтями 12 і 13 Закону України ”Про господарські товариства”, та державної реєстрації відповідних підприємств засновники (учасники) набувають права власності на статутний фонд (капітал) або його частку (пай), включаючи права на управління , отримання відповідної частини прибутку юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації.

Таким чином, Міністерством палива та енергетики України прийнято наказ від 03.09.2004 р. №543 у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже відповідачем не порушено жодної норми матеріального права при прийнятті оскаржуваного наказу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи  надані  докази  в  сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства  та не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовлено повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254  Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                            Гуляк Г.І.

Суддя                                                                                                  Демешин О.А.

Суддя                                                                                                  Торчинська Л.О.