Ухвала від 10.07.2025 по справі 161/739/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/739/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/852/25 Суддя доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 03 грудня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2024 року за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці,

якою задоволено клопотання останнього про приведення вироків, якими він був засуджений у відповідність до вимог закону,-

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 03 грудня 2024 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироків, якими він був засуджений у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024.

Постановлено ОСОБА_7 у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, звільнити від покарання призначеного:

- вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 02 травня 2019 року за ч.2 ст.185 КК України;

- вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2019 року за ч.2 ст.185 КК України за епізодом від 27 травня 2019 року, та за ч.3 ст.185 КК України;

- за сукупністю вироків, призначеного вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2019 року на підставі ч.1 ст.71 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

Вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2019 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.185 КК України за епізодом від 04 травня 2019 року у виді позбавлення волі на строк 2 роки, та за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, а також в частині застосування остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяця без конфіскації майна залишено без змін.

Постановлено ОСОБА_7 у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, звільнити від покарання призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2024 року за ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 16 грудня 2023 року.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2024 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 23-24 листопада 2023 року у виді позбавлення волі на строк 5 років, а також в частині застосування остаточного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяців залишено без змін.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що вартість таємно викраденого майна засудженим ОСОБА_7 - 06 лютого 2019 року, 27 травня 2019 року, 30 червня 2019 року та 16 грудня 2023 року майна становила 294,23 грн., 483,33 грн., 1066,67 грн. та 1934 грн. відповідно, тобто сума завданої шкоди була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме: у 2019 році 1921 грн., у 2023 році 2684 грн., отже діяння не підпадають під кримінально карані, передбачені Особливою частиною КК України.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Засуджений ОСОБА_7 в апеляційній скарзіне погоджуючись з ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 03 грудня 2024 року, просить пом`якшити йому остаточне покарання визначене вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2024 року.

В обґрунтування просить врахувати пом`якшуючи покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав необґрунтованою апеляційну скаргу засудженого та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змістуст.370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний судвважає,що вказанихвимог законусуд першоїінстанції дотримавсяу повномуобсязі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п.13 ч.1 ст.537 КПК України.

Згідно із п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Так, як убачається матеріалів кримінального провадження, 23 жовтня 2024 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про вирішення питання про приведення вироків, якими він був засуджений, у відповідність до вимог закону.

Судом було встановлено, що за вироком від 02 травня 2019 року діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 294,23 грн., за вироком від 23 серпня 2019 року в розмірі 7199,67 грн. (епізод від 04 травня 2019 року), 483,33 грн. (епізод від 27 травня 2019 року), 1066,67 грн. (епізод від 30 червня 2019 року), за вироком від 04 березня 2024 року 3867,65 грн. (епізод від 23-24 листопада 2023 року) та 1934 грн. (епізод від 16 грудня 2023 року).

Враховуючи наведене, ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 03 грудня 2024 року було задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироків, якими він був засуджений у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024.

Постановлено ОСОБА_7 у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, звільнити від покарання призначеного:

- вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 02 травня 2019 року за ч.2 ст.185 КК України;

- вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2019 року за ч.2 ст.185 КК України за епізодом від 27 травня 2019 року, та за ч.3 ст.185 КК України;

- за сукупністю вироків, призначеного вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2019 року на підставі ч.1 ст.71 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

Вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2019 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.185 КК України за епізодом від 04 травня 2019 року у виді позбавлення волі на строк 2 роки, та за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, а також в частині застосування остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяця без конфіскації майна залишено без змін.

Постановлено ОСОБА_7 у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, звільнити від покарання призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2024 року за ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 16 грудня 2023 року.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2024 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 23-24 листопада 2023 року у виді позбавлення волі на строк 5 років, а також в частині застосування остаточного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за вироком від 04 березня 2024 року невідбутої частини покарання за попереднім вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2019 року та остаточно ОСОБА_7 до відбуття визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці залишено без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, які діяння, передбачені ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, за вчинення яких засуджено ОСОБА_7 вищевказаними вироками підпадають під змістст.51 КУпАП, у редакціїЗакону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024. Що також не заперечується засудженим ОСОБА_7 в апеляційній скарзі.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги засудженого про наявність підстав для пом`якшення призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2024 року покарання, не є слушними враховуючи наступне.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 районний суд врахував: ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно дост.12 КК Україниє тяжким злочином, особу обвинуваченого, який схильний до вчинення корисливих злочинів, небажання його ставати на шлях виправлення, спосіб життя (не працевлаштований, неодноразово судимий). З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 слід призначити за ч.4 ст.185 КК України (за епізодом від 23-24 листопада 2023 року) покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке необхідно відбувати реально. Також судом при призначенні остаточного покарання ОСОБА_7 правильно застосовано вимоги та правова формула, передбачена ст.71 КК України, що також відповідає принципу індивідуалізації та невідворотності покарання за кожен злочин. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання, явно несправедливим внаслідок суворості, оскільки воно призначено в мінімальних межах санкції статті закону України про кримінальну відповідальність.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що вчинення крадіжки в умовах воєнного стану законодавець врахував як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку, будь-якої крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану, що обумовлює кваліфікацію вчиненого за відповідною частиноюст.185 КК України.

З огляду на викладене, доводи засудженого про необхідність пом`якшення призначеного йому покарання, на переконання апеляційного суду, є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуальногозакону, які б тягли за собою скасування або зміну оскаржуваної ухвали, під час розгляду апеляційної скарги не вбачається, а відтак її слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанціїбез змін.

Керуючись ст. ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 03 грудня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4