Рішення від 16.07.2025 по справі 46/436-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2025Справа № 46/436-б (127/27098/19)за позовом ОСОБА_1

до ліквідатора ДАК "Укрресурси" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економіки України

про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості

у межах справи № 46/436-б

за заявою Державного агентства резерву України

до Державної акціонерної компанії "Укрресурси"

про визнання банкрутом

Суддя Івченко А.М.

Представники учасників: не викликалися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси".

02.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до Державної акціонерної компанії "Укрресурси", відповідно до якої просив суд:

- зобов`язати ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну змінити дату його звільнення відповідно до рішення РЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004;

- зобов`язати ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну на виконання рішення РЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати йому офіційну довідку про всю суму боргу повного розрахунку перед ним у справі № 46/436-б;

- стягнути з Державної акціонерної компанії "Укрресурси" (надалі - відповідач) на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 06.04.2010 по 05.10.2019 в розмірі 396.000,00 грн, моральну шкоду в розмірі 1.000.000,00 грн. та відшкодування витрат на правову допомогу в розмір 5.000,80 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2019 позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

10.10.2019 на виконання вимог ухвали від 07.10.2019 ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, до якої було додано відповідні докази та розрахунки суми відшкодування середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні та суми відшкодування моральної шкоди, а також подано позовну заяву у новій редакції з вимогами:

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 та статті 47 КЗпП України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, як про зарахування на посаду, так і про звільнення, виписавши та видавши дублікат трудової книжки;

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 надати офіційну довідку Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ та самому позивачеві про всю суму боргу повного розрахунку перед позивачем, що також визнана ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 46/436-б;

- стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки з 06.04.2018 по 05.10.2019 в сумі 243 000 грн або на день вирішення судом, а також моральну шкоду в розмірі 1767478 грн, а всього суму в 2 010 478 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.10.2019 року прийнято заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

23.12.2019 ОСОБА_1 була подана заява про уточнення позовних вимог (зменшення), відповідно до якої позивач просив суд:

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести зміни до дублікату трудової книжки та видати такий дублікат з оформленням відповідних записів;

- стягнути з ДАК "Укрресурси" моральну шкоду у сумі 200 000 грн та 1000,80 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2020 року постановленою в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати (протокол судового засідання Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/27098/19) судом залишено без розгляду подане позивачем уточнення у зв`язку з порушенням строку та порядку подання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2020 року цивільну справу №127/27098/19 передано до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 (суддя Пасько М.В.) прийнято справу №127/27098/19 до розгляду в межах справи №46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) скасовано, а справу № 46/436-б (127/27098/19) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

13.04.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 46/436-б(127/27098/19) за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Черненченка Дениса Альбертовича, третя особа Міністерство економіки України про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси" була розподілена на суддю Омельченка Л.В.

17.04.2023 суддя Омельченко Л.В. заявив самовідвід від розгляду вищевказаної справи за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Черненченка Дениса Альбертовича, третя особа Міністерство економіки України про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси" у зв`язку з тим, що він брав участь у розгляді справи № 46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси", в межах якої позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 задоволено самовідвід судді Омельченка Леоніда Володимировича від розгляду справи № 46/436-б(127/27098/19). Відведено суддю Омельченка Леоніда Володимировича від розгляду справи

№ 46/436-б(127/27098/19) за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора банкрута Черненченка Дениса Альбертовича, третя особа Міністерство економіки України про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси". Справу № 46/436-б (127/27098/19) передано для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №46/436-б (127/27098/19) передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 прийнято до свого провадження справу №46/436-б (127/27098/19) за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості у розмірі 2 010 478,00 грн. Розгляд справи призначено на 26.07.2023.

20.06.2023 до суду надійшли уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 у справі

№ 46/436-б(127/27098/19).

10.07.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 46/436-б (127/27098/19).

10.07.2023 до суду надійшли пояснення ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2023.

21.08.2023 до суду надійшли пояснення по справі від ОСОБА_1

29.08.2023 до Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін.

Не погоджуючись із прийняти рішеннями ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на вищезазначене рішення та постанову.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну дати його звільнення та відшкодування моральної шкоди. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №46/436-б (127/27098/19) скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №46/436-б (127/27098/19) передано на розгляд судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2024 прийнято до свого провадження справу № 46/436-б (127/27098/19) за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.12.2024 від Міністерства економіки України надійшло повідомлення.

08.01.2025 від позивача надійшли пояснення.

10.01.2025 від позивача надійшли доповнення до пояснень.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у липні 2000 року звертався до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом до Державної акціонерної компанії "Укрресурси" (далі - ДАК "Укрресурси") про встановлення відносно нього факту порушення статей 33, 43, 45, 46 Конституції України, стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 300 000 грн та просив суд зобов`язати відповідача звільнити його з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України в зв`язку з видачею йому трудової книжки або її дублікату, а також повного розрахунку згідно з чинним законодавством.

25.01.2001 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволено частково. Зобов`язано ДАК "Укрресурси" звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства, з видачею йому дубліката трудової книжки з такими записами: "12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Наказ № 46 від 12.03.1992 року; 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.1992 року; 16.11.1992 переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.11.1992 року". Присуджено до стягнення заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2000 по 01.01.2001 в сумі 3 422,8 грн та судові витрати на суму 151 грн.

У подальшому позивач звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з вимогами про скасування наказу № 25-к від 07.03.2002 року та зобов`язання ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до вимог статей 49-2, 49-4 Кодексу законів про працю України.

01.03.2004 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволено частково. Зобов`язано ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу № 25-а-к від 07.03.2002 року про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, та провести з ним повний розрахунок.

19.05.2005 ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці роз`яснено рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, а саме, що ДАК "Укрресурси" сама повинна визначитися щодо дати видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Кодексу законів про працю України, при цьому провести з ним повний розрахунок.

У зв`язку з невиконанням боржником рішень судів, зокрема і рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, позивач звертався до Європейського суду з прав людини.

17.07.2014 рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України", зокрема, постановлено, що упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалених на користь заявників, у т.ч. ОСОБА_1 , які підлягають виконанню, та виплатити по 2 000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

01.12.2015 ліквідатор ДАК "Укрресурси" Давидюк Т.П. видав Наказ № 1, яким змінив дату звільнення ОСОБА_1 з 08.05.2012 на 01.12.2015, як на підставу такого звільнення послався на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001. У відповідності до вказаного Наказу ліквідатором Давидюком Т.П. було внесено до трудової книжки позивача відповідний запис про його звільнення з 01.12.2015.

24.05.2016 постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 127/3844/16-а вирішено включити до трудового стажу позивача у ДАК "Укрресурси" період з 01.12.2015 по 26.12.2015.

У подальшому позивач звертався до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ДАК "Укрресурси" про зобов`язання змінити у трудовій книжці дату звільнення, в якій просив зобов`язати відповідача в межах виконання саме рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 видати наказ про його звільнення з 26.12.2015, про що внести відповідний запис в трудову книжку.

11.01.2017 заочним рішенням Вінницького міського суду зобов`язано відповідача видати наказ про звільнення позивача з 26.12.2015 року, про що внести відповідний запис у трудову книжку.

06.09.2017 на виконання вказаного рішення суду від 11.01.2017 ліквідатором Менчаком В.В. видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з 26.12.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовними вимогами:

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Куделю М.О. змінити дату його звільнення у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 і від 25.01.2001 та статті 47 Кодексу законів про працю України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, яка йому направлена;

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Куделю М.О. на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02 та рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати йому офіційну довідку про всю суму залишку боргу повного розрахунку перед ним у справі № 46/436-б;

- стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 06.04.2018 по 05.10.2019 в розмірі 396 000 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,80 грн, а всього 1 491 000,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 всупереч рішенню Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 не виконані, ОСОБА_1 у належний спосіб не звільнений. Позивач вважає, що ДАК "Укрресурси" в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України повного розрахунку з ним не провів, отже, в силу статті 47 КЗпПУ він має право на компенсацію.

29.07.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 46/436-б (127/27098/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

28.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) скасовано, а справу № 46/436-б (127/27098/19) передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При направленні справи на новий розгляд касаційним судом наголошено, що суду слід належним чином дослідити та встановити дату звільнення позивача (з урахуванням кінцево визначених позовних вимог у цій частині та їх обґрунтованості і відповідності трудовому законодавству); фактичну дату видачі трудової книжки; періоди, охоплені раніше прийнятими судовими рішеннями щодо зобов`язання роботодавця виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Під час нового розгляду справи позивач 10.07.2023 подав до Господарського суду м. Києва уточнені позовні вимоги, відповідно до яких позивач просив:

- змінити дату звільнення з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі, про що Ліквідатору видати негайно відповідний наказ;

- виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з наступними записами: Дирекція Вінницького заводу «Модуль». Запис № 1. 12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Підстава: Наказ № 46 від 12.03.1992 року; Запис № 2. 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Підстава: Наказ № 185 від 19.1992 року; Запис № 3. 01.12.2015. Звільнений з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі ст. 40 п. 1 КзПП України (ліквідація підприємства). Підстава: Наказ ДАК № 1 від 01.12.2015. Запис № 4. 06.09. 2017. Змінено дату звільнення з 01.12.2015 на дату 26.12. 2015. Підстава: Наказ ДАК №06/09/17-1Б від 06.09.2017. Запис № 5. 26.07.2023 (Дата судового рішення). Змінено дату з 26.12.2015 на 26.07.2023. Підстава: Наказ ДАК № ? від 26.07.2023.

- оформлений цими записами дублікат трудової книжки, разом з копією наказу, направити позивачу поштою рекомендованим листом, з описом вкладень, за доданої письмової згоди позивача, але не пізніше наступного дня зміненої дати звільнення, або дати судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток у розмірі 13 500грн. (встановлений рішеннями суду) за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 (13 500грн. х 91 міс.) в сумі 1 228 500 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільнені з 06.04.2018 (до цього періоду стягнуто) по 26.07.2023 (13 500 грн х 52 міс. 20 днів) на суму 711 000 грн, місячну вихідну допомогу в розмірі 13 500 грн, компенсацію за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 (13 500 грн х 91 міс.) на суму 1 228 500,00 грн, моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн. та за витрати по суду і на юридичну допомогу в сумі 25 000 грн, а всього разом на суму 4 206 500 00 грн;

- надати Мінюсту, в копії позивачу, довідку всієї заборгованості, з врахуванням нової дати наказу звільнення та раніше виплачених Мінюстом сум по трьох РЄСПЛ і встановлених постановою ПАГС від 06.12.2021 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну дати його звільнення та відшкодування моральної шкоди. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №46/436-б (127/27098/19) скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При направленні справи на новий розгляд касаційним судом наголошено, що під час нового розгляду справи місцевий господарський суд не надав правової оцінки заяві позивача від 23.12.2019, зважаючи на подання ним остаточно уточнених позовних вимог 10.07.2023. Подана позивачем 10.07.2023, також не отримала належної правової оцінки господарського суду, зокрема, у контексті відповідності предмета і підстав заявлених у ній позовних вимог предмету і підставам позовних вимог, заявлених Позивачем при первісному розгляді справи (з урахуванням змін, здійснених до закінчення підготовчого засідання), та/або наявності передбачених процесуальним законодавством підстав для їх зміни під час нового розгляду.

Верховним Судом зазначено, що наведене стосується як позовних вимог про стягнення з боржника на користь позивача середньомісячного заробітку, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні (за відповідні періоди), місячної вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаних відпусток, так і вимог про зобов`язання боржника виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з відповідними записами, надати довідку щодо заборгованості.

26.12.2024 Міністерством економіки України подано письмові пояснення в яких зазначив, що позивач штучно намагається збільшити свої грошові вимоги до відповідача шляхом подання безпідставного позову, що має ознаки зловживання процесуальними правами, порушує чинне законодавство з процедури банкрутства та призводить до порушення прав інших кредиторів відповідача, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів боржника у відповідності до закону. Щодо вимоги позивача про видачу трудової книжки ліквідатором ОСОБА_2 було видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення позивача з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу «Модуль» з 26.12.2015 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015. У зв`язку з чим, вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06.04.2018 по 05.10.2019 не підлягають задоволенню, оскільки датою звільнення позивача є 26.12.2015, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою проведення розрахунку. Також зазначає, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що йому перераховано 1 900 147,03 грн, зокрема 04.08.2016, тобто після звільнення позивача на його користь було перераховано 1 188 937,30 грн.

На думку Мінекономіки, не підлягає задоволення позовна вимога про надання позивачу офіційної довідки про всю суму боргу повного розрахунку перед ним у справі №46/436-б. Розмір коштів, що перераховані позивачу на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 чітко визначений довідкою Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини № 65/20.1/23 від 24.07.2017, яка подана позивачем до суду самим.

Мінекономіки зазначає, що всі грошові вимоги позивача до відповідача розглянуті та визнані судом в межах справи № 46/436-б про банкрутство ДАК «Укрресурси», проте позивач у цій справі фактично просить здійснити перегляд обставин, встановлених у інших рішеннях.

08.01.2025 та 10.01.2025 позивачем подано пояснення та письмові пояснення, як виступ на засіданні суду, стосовно вимог. Зазначені пояснення є схожими за змістом та зводяться по суті до заяви про зміну предмету та підстав позову.

У вказаних поясненнях позивач зазначає, що після подачі первинного позову у даній справі, прийнято дві чинних постанови Вінницького апеляційного суду від 12.01.2021 у справі № 127/12474/16-ц та від 05.05.2021 у справі № 127/937/17 щодо стягнення коштів з відповідача на користь позивача. Стягнення у зазначених справах впливають на вимоги первинного позову.

Зазначаючи про порушення відповідачем прав позивача останній просить суд (нові позовні вимоги):

- стягнути з відповідача середньомісячний заробіток в розмірі 20322 грн за час затримки видачі трудової книжки з 27.12.2015 по 19.09.2017 в сумі 422 748 грн;

- доплату 50% за сумісництво посад головного бухгалтера за період з 01.03.2002 по 26.12.2015 в сумі 1 119 432,50 грн.

- вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку за один місяць в 20 322 грн;

- відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, а саме: відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні з врахуванням заробітку при доплаті за сумісництвом посад за період з 27.12.2015 по 06.04.2018 в сумі 182250 грн; відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні з врахуванням середньомісячного в 20322 грн за період з 07.04.2018 по 08.10.2024 в сумі 1 585 116 грн;

- компенсація втрати частини коштів внаслідок затримки термінів їх виплати при інфляції за період з липня 2016 по дату прийняття судом рішення у справі.

10.01.2025 від позивача надійшли доповнення до пояснень від 04.01.2025 в яких позивач зазначає, що у зв`язку із неконструктивною позицією Мінекономіки щодо змінення позивачем позовних вимог, позивач змушений надати додаткові пояснення в яких вказує, що вимога виписати і видати дублікат трудової книжки з записами є невиконаною. Також, з самої першої редакції позову є незмінною вимога про зобов`язання ліквідатора виконати рішення Замостянського райсуду від 01.03.2024.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення трудового спору, пов`язаного зі звільненням Позивача, внесенням Боржником відповідних записів до трудової книжки, виплатою Позивачеві належних йому при звільненні сум, а також відшкодуванням моральної шкоди.

Предметом спору у даній справі є дотримання трудового законодавства в частині дотримання вимог трудового законодавства під час звільнення найманого працівника, внесенням записів про звільнення до трудової книжки та виплати належних йому при звільненні сум.

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Звертаючись до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до відповідача про: зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" арбітражного керуючого Куделю М.О. змінити дату звільнення позивача відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004; зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" арбітражного керуючого Куделю М.О. на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати позивачу офіційну довідку про всю суму боргу повного розрахунку перед ним у справі № 46/436-б; стягнення з відповідач на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 06.04.2010 по 05.10.2019 в розмірі 396 000 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн та відшкодування витрат на правову допомогу в розмір 5000,80 грн.

Тобто у позовній заяві 24.09.2019 позивачем було чітко визначено предмет позову та зазначено обставини якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем було усунуто недоліки та змінено предмет позову, зокрема позивач просив зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 та статті 47 КЗпП України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, як про зарахування на посаду, так і про звільнення, виписавши та видавши дублікат трудової книжки; зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 надати офіційну довідку Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ та самому позивачеві про всю суму боргу повного розрахунку перед позивачем, що також визнана ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 46/436-б; стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки з 06.04.2018 по 05.10.2019 в сумі 243 000 грн або на день вирішення судом, а також моральну шкоду в розмірі 1767478 грн, а всього суму в 2 010 478 грн.

21.12.2019 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (зменшення) в якій просить зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести відповідний запис в дублікат трудової книжки; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 200 000 грн та 1000,80 грн понесених фактичних витрат на надання юридичної допомоги.

В судовому засіданні 27.01.2019 Вінницьким міським судом Вінницької області протокольною ухвалою заяву позивача про уточнення позовних вимог було залишено без розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2019 справу № 127/27098/19 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 29.07.2021 у задоволені позовних відмовлено.

Проте, слід звернути увагу на вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 12.09.2024 - судами попередніх інстанцій залишено поза увагою заяву позивача від 21.12.2019 про уточнення позовних вимог та уточнених позовних вимог від 10.07.2023. Подана позивачем заява від 10.07.2023 про остаточно уточнені позовні вимоги не отримала належної оцінки у контексті заяви від 21.12.2019.

Приймаючи ухвалою від 02.03.2020 справу № 127/27098/19 до розгляду в межах справи № 46/436-б про банкрутство відповідача, судом залишено поза увагою наявність заяви позивача про уточнення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Визначення відповідача / відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У силу приписів частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При поданні заяви про зміну предмета позову позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Тому в разі подання позивачем заяви, спрямованої на одночасну зміну предмета і підстав позову, Господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що подана позивачем заява від 21.12.2019 про уточнення позовних вимог за своїм змістом та суттю є заявою про зміну предмета позову.

Позовні вимоги складаються із наступних вимог, а саме: зобов`язати ліквідатора ДАК «Укрресурси» на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести відповідний запис в дублікат трудової книжки; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 200 000 грн та 1000,80 грн понесених фактичних витрат на надання юридичної допомоги.

Щодо поданої 10.07.2023 позивачем заяви про остаточно уточнені позовні вимоги суд зазначає, звертаючись із даною заявою позивачем фактично змінено предмет та підстави позову, що суперечить засадам процесуального законодавства. Надавши оцінку змісту заяви про остаточне уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про залишення даної заяви без розгляду, оскільки одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

Також розглядаючи справу повторно судом залишаються без розгляду додаткові пояснення позивача подані в січні 2025 року, в яких також змінено позовні вимоги не у порядку визначеному процесуальним законодавством.

Відмова у прийнятті до розгляду заяви від 10.07.2023 та заяв від 04.01.2025 та 10.01.2025 обґрунтовується також тим, що зазначені заяви не підлягають прийняттю до розгляду з огляду на положення ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Слід зазначити, що позивачем неодноразово вносились зміни/уточнення/доповнення позовних вимог, які було подано до суду в формі заяв про усунення недоліків позовної заяви/апеляційної скарги/касаційної скарги, уточнення позовних вимог, пояснень, апеляційних скарг, касаційних скарг, що на думку суду суперечить вимогам процесуального законодавства.

Також позивачем жодного разу не було наведено обґрунтувань щодо зміни фактичних обставин після закінчення підготовчого засідання, у зв`язку з чим суд вважає, що подання численних заяв/клопотань позивача про зміну/доповнення/збільшення/зменшення позовних вимог підлягають залишенню без розгляду.

Крім того, суд звертає увагу на зауваження позивача щодо небажання судів розглянути позовні вимоги по суті та винести об`єктивне та справедливе рішення, затягування часу розгляду справи.

Численні заяви позивача про зміну, доповнення, збільшення та зменшення позовних вимог містить ознаки суперечливої поведінки позивача.

Доктрина римського права «venire contra factum proprium» (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб`єкта права як добросовісної або недобросовісної.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).

Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).

Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19).

На думку суду неодноразове подання заяв та клопотань позивача про зміну/доповнення/збільшення/зменшення позовних вимог є суперечливою поведінкою позивача, яка суперечить основним принципам судочинства, перешкоджає реалізації основних завдань господарського судочинства та правам інших учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, оскільки позовні вимоги розглядаються відповідно до вимог викладених у заяві позивача від 23.12.2019, то, законним та справедливим рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Суд зазначає, що вимоги позивача щодо зміни дати звільнення позивача та стягнення моральної шкоди були предметом розгляду як під час первісного розгляду, так і під час повторного розгляду справи у Господарському суді міста Києва.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 під час перегляду рішення Господарського міста Києва суду від 03.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 було зроблено висновок про залишення без змін вказаних рішень в частині внесення змін про дату звільнення позивача та стягнення моральної шкоди.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.07.2025

Суддя Івченко А.М.