Ухвала від 10.07.2025 по справі 910/1052/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

10.07.2025Справа № 910/1052/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" від 22 червня 2025 року на дії державного виконавця у справі № 910/1052/23 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" та Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення, про скасування рішень та державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, визнання недійним договору оренди,

за участю представників:

Прокуратури: Константинової І.В.;

КМУ: Бєльського-Панасюка О.О.;

ФДМУ по місту Києву: Павленка А.В.;

Товариства: Романюка С.П.;

Підприємства: Кісельова Є.О.;

третьої особи: Косих С.І.;

Державного виконавця: Задорожної Т.А.;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" (далі - Товариство) та Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" (далі - Підприємство) з вимогами про: скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Макарова Олега В`ячеславовича від 8 листопада 2018 року № 43945130 та проведену на його підставі реєстрацію змін до запису про реєстрацію права власності Товариства на майновий комплекс, загальною площею 7425,5 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К), по вулиця Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1560674380000); скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Рисак Олени Олександрівни від 10 грудня 2018 року № 44498710 та проведену на його підставі 5 грудня 2018 року державну реєстрацію права власності Товариства на майновий комплекс, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000); витребування у Товариства на користь держави в особі КМУ нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери Г, загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літера А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000); визнання недійсним договору оренди від 16 грудня 2019 року № 16/12-2019-ОР, укладеного між Товариством та Підприємством, предметом якого є нежитлові офісні приміщення, загальною площею 905,46 м2 по вулиці Ямській, 72 у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, - Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (далі - Укрсоюзсервіс).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року, яке залишене в силі постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 28 січня 2025 року, позов Прокурора задоволено частково, витребувано в Товариства на користь держави в особі КМУ нежитлову будівлю - виробничий корпус № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000), а також стягнуто з Товариства на користь Київської міської прокуратури 368 359,62 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3 березня 2025 року Господарським судом міста Києва видано відповідні накази на примусове виконання вказаного рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 квітня 2025 року задоволено заяву КМУ від 24 березня 2025 року та виправлено помилку, допущену в наказі Господарського суду міста Києва від 3 березня 2025 року про примусове виконання рішення від 13 червня 2024 року в справі № 910/1052/23, яким витребувано в Товариства на користь держави в особі КМУ нежитлову будівлю - виробничий корпус № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000), - шляхом виключення з вказаного виконавчого документа слів: "ідентифікаційний код 00031101", щодо КМУ.

23 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла скарга від 22 червня 2025 року на дії головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожної Тетяни Андріївни (далі - Відділ та Виконавець відповідно) щодо проведення 16 червня 2025 року вилучення належного Товариству майна, оформленого актом вилучення та передачі майна стягувачу від 16 червня 2025 року у виконавчому провадженні № 78174556 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року в справі № 910/1052/23. У цій скарзі Товариство просить суд вказані дії Виконавця визнати неправомірними, а вищезазначений акт вилучення та передачі майна стягувачу від 16 червня 2025 року - скасувати. Крім того, Товариство просить суд визнати протиправною бездіяльність Виконавця в рамках вказаного виконавчого провадження у частині неповернення наказу Господарського суду міста Києва від 3 березня 2025 року про примусове виконання рішення від 13 червня 2024 року в справі № 910/1052/23 стягувачу без виконання з підстав, визначених пунктом 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) (у зв`язку з відсутністю в боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він повинен передати за таким виконавчим документом стягувачу в натурі).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 червня 2025 року вказану скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 липня 2025 року.

7 липня 2025 року через загальний відділ канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення щодо скарги Товариства від цієї ж дати вих. № 01/1-386. У цих поясненнях третя особа вказала, що, на її думку, оскаржувані дії Виконавця, вчинені у виконавчому провадженні № 78174556, є правомірними та вчинені у межах повноважень Виконавця, визначених Законом. У свою чергу, скарга Товариства направлена на умисне гальмування процесу повернення належного державі майна. Оскільки у Товариства взагалі відсутні майнові права на спірне майно, посилання останнього на необхідність його виділу з майнового комплексу за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, - у зв`язку з фактичним перебуванням спірного майна у спільній частковій власності, є необґрунтованими. У свою чергу, спірний виробничий корпус № 2, який підлягає витребуванню з володіння Товариства за рішенням Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року у даній справі, є окремо розташованою, відмежованою будівлею, яка має окремий вхід та відособлену прилеглу територію.

8 липня 2025 року від через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшли заперечення від вказаної дати на скаргу Товариства, у яких останній вказав, що Виконавцем при проведенні оскаржуваних примусових заходів у Товариства було вилучено саме державне майно, яке витребувано у скаржника за рішенням Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року, а не власне майно Товариства. Крім того, з огляду на відсутність доказів повернення відповідачем спірного майна в добровільному порядку, безпідставними є доводи скаржника щодо протиправності бездіяльності виконавця в частині неповернення наказу суду від 3 березня 2025 року про примусове виконання рішення у справі № 910/1052/23 стягувачу без виконання з підстав, визначених пунктом 6 частини 1 статті 37 Закону. Так само необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність технічної документації на об`єкт, доступ до якого обмежено Товариству, оскільки така документація наявна в матеріалах даної справи. Також не відповідають обставинам справи доводи відповідача про необхідність проведення будівельно-технічної експертизи для визначення можливості виділення площі спірного майна з площ нежитлової будівлі літера "Г", на яку, на його переконання, після набрання судовим рішенням у справі № 910/1052/23 законної сили, виникло право спільної часткової власності, оскільки вказаним рішенням суду підтверджено належність державі виробничого корпусу № 2, загальною площею 904,00 м2, по вулиці Ямській, 72-А в місті Києві, а не виникнення прав часткової власності на нежитлову будівлю літера "Г" по вулиці Ямській, 72 у місті Києві. При цьому, належний державі виробничий корпус № 2 по вулиці Ямській, 72-А у місті Києві став складовою частиною нежитлової будівлі літери "Г", площею 905,46 м2, по вулиці Ямській, 72 у місті Києві тільки після проведення незаконної реєстрації права власності на нього за Товариством. До цього вказане майно виступало самостійним (окремим) об`єктом нерухомості та було передане на баланс третьої особи. Відтак, факт реєстрації вказаного майна відповідачем як складової частини будівлі літери "Г" по вулиці Ямській, 72 у місті Києві не змінює правового статусу спірного майна. У свою чергу, дії Виконавця щодо блокування заїзду на територію, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, узгоджуються з положеннями статті 120 Земельного кодексу України, у якій закріплено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній споруди. Натоміть відповідачем не долучено до скарги жодного документу, який би підтверджував наявність у нього права користування земельної ділянкою, у тому числі, на якій розміщено витребуване судом державне майно. У зв`язку з цим Прокурор просив визнати скаргу Товариства необґрунтованою та відмовити в її задоволенні.

Цього ж дня через загальний відділ канцелярії суду від КМУ надійшли заперечення на скаргу Товариства, у яких останній зазначив, що в порядку пункту 6 частини 1 статті 37 Закону поверненню підлягають лише виконавчі документи, за якими стягувачу необхідно передати визначене виконавчим документом майно в натурі. При цьому, обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є достеменне встановлення виконавцем факту відсутності майна, яке за виконавчим документом підлягає передачі в натурі (внаслідок його знищення, загублення, тощо). Однак, докази відсутності спірного нерухомого майна у боржника чи його знищення у матеріалах справи відсутні. На думку КМУ, правові підстави для повернення відповідного виконавчого документа стягувачу (державі в особі КМУ) у даній справі відсутні. У свою чергу, оскаржуваний відповідачем акт вилучення майна відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, оскаржувані рішення та дії Виконавця були прийняті й вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, у межах визначених Законом повноважень, будь-які права Товариства порушені не були.

9 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від Виконавця надійшли заперечення на скаргу Товариства від цієї ж дати, у яких вказана особа зазначила, що під час вчинення заходів з примусового виконання наказу суду від 3 березня 2025 року № 910/1052/23 про витребування в Товариства на користь держави в особі КМУ спірної нежитлової будівлі виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904,00 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, нею було дотримано вимог Закону, спірне майно було передано представнику КМУ згідно акта вилучення та передачі майна стягувачу від 16 червня 2025 року, який складений з дотриманням вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) (далі - Інструкція).

У судовому засіданні 10 липня 2025 року представник Товариства підтримав подану скаргу, просив її задовольнити. Представники КМУ, третьої особи, Виконавець та Прокурор просили суд у задоволенні скарги відмовити в зв`язку з її необґрунтованістю. Представник Підприємства питання про задоволення скарги Товариства залишив на розсуд суду.

Розглянувши зазначену скаргу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2025 року до Відділу за вхідним номером 10577 надійшла заява стягувача (КМУ) про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання наказу від 3 березня 2025 року № 910/1052/23, виданого Господарським судом міста Києва, про витребування в Товариства на користь держави в особі КМУ нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000).

Цього ж дня Виконавцем на підставі статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78174556. Копія вказаної постанови з доказами її направлення сторонам виконавчого провадження наявні в матеріалах справи, а також містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження № 78174556 за ідентифікатором доступу: В88ЕЕ47856ББ.

10 червня 2025 року Виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення від вказаної дати № 78174556, яким призначено виконання рішення суду в справі № 910/1052/23 на 16 червня 2025 року об 11:00 год., а також запропоновано сторонам виконавчого провадження взяти участь у проведенні відповідних виконавчих дій.

З наявних у матеріалах справи копій постанов Виконавця від 9 червня 2025 року та 10 червня 2025 року, вбачається, що до проведення зазначених виконавчих дій Виконавець залучив: працівників Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, - для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту Виконавця й залучених ним осіб при проведенні виконавчих дій; спеціаліста Ляльку Ганну Олексіївну, - для проведення замірів площі витребовуваного майна. Вказані постанови є чинними і в установленому законом порядку боржником не оскаржувалися. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

В акті вилучення та передачі майна стягувану від 16 червня 2025 року № 78174556 зафіксовано, що 16 червня 2025 року за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72 об 11:00 год., під час вчинення відповідних виконавчих дій були присутні: Виконавець, залучені ним особи, а також представник стягувача Шамрай В.Б. Боржник явку свого повноваженого представника для участі в проведенні виконавчих дій з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року не забезпечив, хоча був повідомлений про дату, час та місце їх вчинення в установленому Законом порядку. Жодних заперечень чи клопотань Відділу та Виконавцю боржник також не подав, у тому числі доказів виконання вказаного судового рішення у добровільному порядку.

Із вказаного акта вбачається, що витребовуване в Товариства майно було вилучено Виконавцем та передано уповноваженій особі стягувача, - Шамраю Б.В., у присутності понятих: Сухого Сергія Вікторовича та Кушнірука Євгена Григоровича, яким роз`яснені їхні права й обов`язки, встановлені Законом. Будь-які зауваження, заяви, клопотання та пропозиції присутніх осіб при проведені вказаних виконавчих дій і складання спірного акта були відсутні.

На думку Товариства, вчиненні Виконавцем дії з вилучення спірного майна, оформлені вищевказаним актом від 16 червня 2025 року, відбулось з порушенням приписів чинного законодавства, зокрема, без виділення його в натурі та з безпідставним обмеженням доступу до території, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості. Відтак, відповідні дії Виконавця підлягають визнанню протиправними, а спірний акт - скасуванню. Крім того, скаржник вважає, що за наслідками розгляду заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження Виконавець повинен був повернути пред`явлений КМУ наказ Господарського суду міста Києві від 3 березня 2025 року без виконання, у зв`язку з відсутністю витребовуваного майна у Товариства на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону.

Згідно із статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 1 та 5 статті 74 Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 341 ГПК України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону заходом примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 37 Закону (на яку посилалося Товариство у своїй скарзі) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини 1 цієї статті, виконавець складає акт, а про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову (частини 2, 4 статті 37 Закону).

Разом із цим, з аналізу вказаних вище норм чинного законодавства вбачається, що поверненню виконавцем виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону має передувати встановлення факту відсутності в боржника в натурі майна, що має бути передано стягувачу на виконання рішення суду.

Отже, у порядку пункту 6 частини 1 статті 37 Закону поверненню підлягають лише виконавчі документи, за якими стягувачу необхідно передати визначене виконавчим документом майно. Обов?язковою умовою для застосування зазначеної норми є достеменне встановлення виконавцем факту відсутності майна, яке за виконавчим документом підлягає передачі стягувачу в натурі (внаслідок його знищення, загублення, тощо). При цьому, навіть встановлення судами обставин щодо наявності у боржника майна в іншому технічному стані не є підставою для повернення виконавчого документа стягувану внаслідок відсутності у боржника майна, визначеного виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 2 березня 2023 року в cправі № 917/1275/17.

У матеріалах справи відсутні докази відсутності витребовуваного в Товариства нерухомого майна, у тому числі його знищення. Зафіксовані в акті Виконавця від 16 червня 2025 року обставини щодо вилучення спірного майна та його передачі стягувачу (державі в особі КМУ) також спростовують доводи Товариства про відсутність у нього спірного майна на момент проведення відповідних виконавчих дій.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що правові підстави для повернення Виконавцем виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києві від 3 березня 2025 року, стягувачу - державі в особі КМУ, на підставі приписів пункту 1 частини 6 статті 37 Закону відсутні. У зв`язку з цим скарга Товариства в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності Виконавця в рамках виконавчого провадження № 78174556 у частині неповернення виконавчого документа стягувачу без виконання з підстав, визначених пунктом 6 частини 1 статті 37 Закону (у зв`язку з відсутністю в боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він повинен передати за таким виконавчим документом стягувачу в натурі) є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону - шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні. При цьому, судове рішення про витребування нежитлових приміщень у боржника не визначає імперативно лише спосіб добровільного виконання рішення та може бути виконано із застосуванням іншого порядку, з урахуванням положень статей 10, 60 Закону та положень Інструкції, для ефективного відновлення порушених прав стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 24 червня 2021 року в справі № 914/2614/13, від 30 травня 2018 року в справі № 2-690/11, а також у постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 8 червня 2022 року в справі № 369/13690/20.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів і протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 8 розділу 1 Інструкції акт - це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об?єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім?я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер пропозиції, проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також, у разі потреби, висновки та кому вони надаються (надсилаються). У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта. Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією й іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами 23, 24 розділу VIII Інструкції передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону, якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин. Виконавець у присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Судом встановлено, що оскаржувані дії Виконавця щодо вилучення у Товариства витребовуваної за рішенням Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904,00 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000), - були вчинені у визначеному статтею 60 Закону та пунктом 23 розділу VIII Інструкції порядку, а складений за результатами вчинення вказаних дій акт від 16 червня 2025 року - відповідає вимогам до форми та змісту, встановленим пунктом 8 розділу І та пунктом 24 розділу VIII Інструкції.

Суд звертає увагу на те, що за приписами статті 361 ЦК України об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 295/4514/16-ц.

Разом із цим, за наслідками прийняття та набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року в справі № 910/1052/23, яким було витребувано в Товариства на користь держави в особі КМУ спірне нерухоме майно, у боржника не виникло жодних майнових прав на таке майно, у тому числі прав спільної часткової власності. Докази набуття Товариством будь-яких майнових прав на витребовуване за вказаним судовим рішення майно на момент вчинення Виконавцем оскаржуваних дій у матеріалах справи відсутні й Товариством до суду надані не були.

Докази того, що Виконавцем при проведенні примусових заходів щодо виконання рішення суду від 13 червня 2024 року було вилучено саме майно, належне Товариству на праві власності, а не майно, належне державі в особі КМУ, що було витребувано у боржника на підставі зазначеного рішення суду, у матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Товариством не доведено належними доказами порушення оскаржуваними діями та актом Виконавця його прав, як боржника у виконавчому провадженні № 78174556 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року в справі № 910/1052/23, суд дійшов висновку про необґрунтованість даної скарги та про відмову в її задоволенні.

Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної скарги Товариства, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні скарги боржника від 22 червня 2025 року.

Керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" від 22 червня 2025 року на дії державного виконавця у справі № 910/1052/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 15 липня 2025 року.

СуддяЄ.В. Павленко