Ухвала від 16.07.2025 по справі 902/356/24

УХВАЛА

16 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/356/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області (вх. № 4081/2025)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025

у складі колегії суддів: Юрчук М.І. - головуючий, Коломис В.В., Крейбух О.Г.

та на постанову Господарського суду Вінницької області від 03.02.2025

у складі судді Лабунської Т.І.

у справі № 902/356/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Профіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш"

про банкрутство-

В С Т А Н О В И В:

25.04.2024 ухвалою Господарського суду Вінницької області відкрито провадження у справі № 902/356/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш". Ведено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Болховітіна В. М.

03.02.2025 постановою Господарського суду Вінницької області у справі №902/356/24 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш" та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Болховітіна В. М. у справі № 902/356/24. Визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Слободяна В. М.

05.05.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складений 08.05.2025) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишено без задоволення. Постанову Господарського суду Вінницької області від 03.02.2025 у справі № 902/356/24 - залишено без змін.

28.05.2025 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та постанову Господарського суду Вінницької області від 03.02.2025 у справі №902/356/24.

28.05.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

16.06.2025 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та постанову Господарського суду Вінницької області від 03.02.2025 у справі № 902/356/24 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Також зазначено про необхідність надати Суду докази надіслання усім учасникам справи № 902/356/24 копії касаційної скарги та її уточненої редакції.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.06.2025 у справі № 902/356/24 у встановлений строк подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного клопотання про усунення недоліків, до якого додано уточнену касаційну скаргу та докази надіслання учасникам справи копій касаційної скарги та копій уточненої касаційної скарги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги (уточненої) та дослідивши доводи скаржника, колегія суддів дійшла висновку, що Головне управління ДПС у Вінницькій області не виконало вимоги ухвали Верховного Суду від 16.06.2025 у справі № 902/356/24, оскільки належним чином не обґрунтувало підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Головне управління ДПС у Вінницькій області підставою касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та постанови Господарського суду Вінницької області від 03.02.2025 у справі № 902/356/24 зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.

У постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19 Верховний Суд вказав, що під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Як вбачається з уточненої касаційної скарги, поданої на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.06.2025 у справі № 902/356/24, Головне управління ДПС у Вінницькій області як і в попередній редакції касаційної скарги наголошує на нез`ясуванні судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, та на порушенні норм процесуального права. Зазначає, що неправильне застосування норм процесуального права у цій справі полягає у передчасності переходу до ліквідаційної процедури, оскільки розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ще не завершено, а задоволення судом зазначеної заяви може призвести до закриття провадження у справі про банкрутство.

Водночас скаржником не вказано щодо застосування яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду, як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися у спірних правовідносинах та яку єдину практику застосування правових норм необхідно сформувати Верховному Суду за результатом розгляду його касаційної скарги.

Отже, за оцінкою Суду, наведені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області доводи не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності та змагальності, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом зазначених принципів, а отже вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними, однозначними та належно обґрунтованими.

Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Тож відсутність у поданій касаційній скарзі належного обґрунтування визначених законом підстав (підстави) касаційного оскарження унеможливлює відкриття касаційного провадження за такою касаційною скаргою.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19.12.1997, § 37).

Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

З огляду на викладене, оскільки Головне управління ДПС у Вінницькій області не усунуло недоліки касаційної скарги щодо обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про повернення скаржнику касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та постанову Господарського суду Вінницької області від 03.02.2025 у справі №902/356/24.

При цьому Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 174 ГПК України скаржник не позбавлений права повторно звернутися з касаційною скаргою в загальному порядку після усунення її недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та постанову Господарського суду Вінницької області від 03.02.2025 у справі №902/356/24 - повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік