Постанова від 15.07.2025 по справі 910/5902/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5902/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,

учасники справи:

боржник - Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь",

представник боржника - не з`явився,

розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Буркуш О.А. - не з`явився,

кредитор - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві,

представник кредитора - Іващенко Д.А., в порядку самопредставництва,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Головного управління ДПС у місті Києві

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 22.07.2024

у складі судді: Чеберяка П.П.

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 27.02.2025

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. - головуючий, Сотнікова С.В., Пантелієнка С.В.,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінфініті"

до Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/5902/18 про банкрутство Відкритого акціонерного товариство "Готельний комплекс "Либідь" (далі - ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", боржник), провадження в якій відкрито ухвалою суду 20.06.2018 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінфініті" (далі - ТОВ "Трансінфініті", кредитор).

2. 25.07.2018, в межах встановленого строку, до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві, кредитор) правонаступником якого є ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 9 262 802,79 грн., з яких:

- заборгованість з ПДВ у розмірі 7 532 481,37 грн. (основне зобов`язання - 3 167 598,02 грн., штрафні санкції - 1 074 244,50 грн., пеня - 3 290 638,85 грн.);

- заборгованість з орендної плати за землю юридичних осіб у розмірі 1 730 321,40 грн. (основне зобов`язання - 958 417,31 грн., штрафні санкції - 46 254,16 грн., пеня - 725 649,92 грн.).

3. В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на невиконання боржником податкових зобов`язань.

Короткий зміст ухвали попереднього засідання суду першої інстанції

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5902/18 (за результатами попереднього засідання), зокрема, визнано кредитором боржника ГУ ДПС у м. Києва, як відокремлений підрозділ ДПС в розмірі 639,26 грн. - вимоги третьої черги;

відмовлено у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києва, як відокремленого підрозділу ДПС в розмірі 9 262 802,79 грн. (розмір вимог, у визнанні яких відмовлено, в редакції ухвали від 22.07.2024)

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлені кредитором грошові вимоги складаються з боргу банкрута по додатковим зобов`язанням за період з 29.11.2011 по 15.08.2016 роки. На момент пред`явлення грошових вимог до боржника (липень 2018) строк давності визначений ГК України, ЦК України та ПК України щодо стягнення податкового боргу по більшій частині податкових зобов`язань минув, і ці податкові зобов`язання повинні були списані контролюючим органом, тому грошові вимоги у розмірі 9 262 163,53 грн. не можуть бути визнані у повному обсязі.

Головним управлінням ДФС у м. Києві не здійснювались заходи щодо стягнення податкового боргу у примусовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 року у справі №910/5902/18 залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 року у справі №910/5902/18 в частині розгляду заяви Головного управління Державної податкової служби у місті Києві з грошовими вимогами до боржника залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками та рішенням місцевого господарського, відхилив посилання скаржника постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2025 року у справі № 826/18433/14 про стягнення з боржника податкової заборгованості у розмірі 5 144 549,19 грн., оскільки постанову Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято 03.03.2015, в той час як з кредиторськими вимогами до боржника податковий орган звернувся 25.07.2018, тобто з пропуском трирічного строку для пред`явлення даного судового рішення до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18, з вимогою:

8.1. Скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 й постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18 у частині відмови Головному управлінню ДПС у м. Києві у визнанні кредитором у суму 9 262 802,79 грн.

8.2. Визнати кредитором Головне управління ДПС у м. Києві по відношенню до боржника у сумі 9 262 802,79 грн, з яких 4 126 015,33 грн. - вимоги третьої черги,

5 136 787,46 грн. - вимоги шостої черги.

8.3. В іншій частині ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 й постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18 залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5902/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 08.04.2025.

10. Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

11. 22.05.2025 заявник, засобами електронного зв`язку, звернувся із заявою про усунення недоліків касаційної скарги разом з доказами сплати судового збору в сумі 5 368,40 грн. 12. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5902/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, датою проведення судового засідання визначено 15.07.2025.

14. У зв`язку з відпусткою суддів Васьковського О.В. та Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5902/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025.

15. В судовому засіданні 15.07.2025 представник Головного управління ДПС у м. Києві повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній.

Просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 й постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18 у частині відмови Головному управлінню ДПС у м. Києві у визнанні кредитором, ухвалити нове рішення, яким заявлені Головним управлінням ДПС у м. Києві грошові вимоги визнати в повному обсязі.

16. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, а ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

17. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (15.07.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 15.07.2025.

18. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.04.2025 № 4356-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/5902/18 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Головного управління ДПС у м. Києві)

19. В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає про неправильне застосування статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 922/2727/20.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

20.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі перегляду справі судом касаційної інстанції, виходячи зі змісту доводів та вимог касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві, предметом касаційного перегляду є оскаржені судові рішення у цій справі в частині відмови у визнанні кредиторських вимог до боржника контролюючого органу.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

23. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

24. В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

25. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

26. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

27. Заявник самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.

29. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

29.1. У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));

29.2. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

30. Предметом перегляду, в цьому випадку, є правомірність відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві в розмірі 9 262 802,79 грн. (сума в редакції ухвали Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18).

31. З цього питання колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

31.1. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

32.2. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

33. ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).

34. Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

35. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

36. Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

37. Частиною 102.4. статті 102 ПК України законодавцем встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами проведення його податкової перевірки, у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

38. Отже, податковим законодавством встановлено спеціальний строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу, який застосовується імперативно (в силу закону), на відміну від визначеної статтею 256 ЦК України позовної давності, наслідки спливу якої застосовуються лише за заявою сторони спору згідно частини 3 статті 267 ЦК України.

39. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

40. При розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16).

41. Якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1. ст. 102 ПК України).

42. Верховний Суд у поставі від 06.02.2018 по справі № 807/2097/16 (№К/9901/99/17) зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

43. Водночас, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

44. Виходячи із зазначених вище приписів Верховний Суд акцентує, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

45. Наведене узгоджується з висновками про застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі № 822/2243/17, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15, від 11.06.2020 у справі № 823/127/17 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11 (пункт 10.6), а також у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №922/2727/20, на неврахування якої наголошував скаржник у касаційній скарзі.

46. Колегія суддів суду касаційної інстанції наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

47. Відсутність встановлення судами попередніх інстанцій обставин щодо наявності чи відсутності в матеріалах справи обставин стягнення з боржника заборгованості в межах судової справи № 826/18433/14 та надання вказаному рішенню оцінки з встановленням фактичних обставин, за умови що Скаржник звертав увагу судів попередніх інстанцій на вказані обставини (заперечення на письмові пояснення арбітражного керуючого від 21.05.2024) є свідченням того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази для встановлення обставин, які мають значення для правильного повного та всебічного розгляду заяви з кредиторськими вимогами Головного управління ДПС у м. Києві.

48. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку щодо пропуску трирічного строку для пред`явлення даного судового рішення до виконання, не дослідив вчинених податковим органом дій щодо виконання судового рішення, причини невиконання рішення боржником або обсяг виконаного за постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2015 у справі №826/18433/14.

49. За наведеного вище, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій передчасно прийнято рішення в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до боржника в розмірі 9 262 802,79 грн. (сума в редакції ухвали Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до приписів частини 3 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

51. З урахуванням того, що скаржник у касаційній скарзі навів довід про те, що суди попередніх інстанцій не врахували обставин стягнення з боржника заборгованості в межах судової справи № 826/18433/14 і того що вказаний довід був заявлений під час розгляду справи судом першої інстанції на який не було надано відповідь з встановленням відповідних фактичних обставин справи, судами не було враховано правової позиції Верховного Суду у постанові від 18.08.2021 у справі № 922/2727/20, колегія суддів суду касаційної інстанції з урахуванням приписів частини 2 статті 300, частини 3 статті 310 ГПК України дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 й постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18 у частині відмови Головному управлінню ДПС у м. Києві у визнанні кредитором слід скасувати, а вказану справу у скасованій частині слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. Виходячи з викладеного касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає частковому задоволенню.

53. Відповідно до приписів частини 5 статті 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києва, як відокремленого підрозділу ДПС в розмірі 9 262 802,79 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18 - скасувати.

3. Справу № 910/5902/18 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

К.М. Огороднік