Рішення від 15.07.2025 по справі 600/2280/25-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року м. Чернівці Справа № 600/2280/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Петрович Я.Ф., представників позивача Сидори І.Ю. та Рудницької Т.А., представників відповідача Проскурняк Л.В. та Гричук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІЗІ ГРУП до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІЗІ ГРУП звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2025 року №00000/8406/ж10/24-13-07-02/42127765, №00000/8412/ж10/24-13-07-02/42127765, №00000/8409/ж10/24-13-07-02/42127765.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржуваними рішеннями збільшено позивачу суму грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на 444780,00 грн та з податку на додану вартість на 539796,25 грн, а також встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації) за жовтень 2021 року на суму 62363,00 грн.

Зазначено, що винесення оскаржуваних рішень обумовлено висновками проведеної відповідачем перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів позивача - ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез». Позивачем вказано про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу про фіктивність господарських операцій між ним та названими контрагентами, а отримані від цих контрагентів матеріальні цінності (бітумна емульсія дорожня катіонна ЕКШ50) неправомірно визначено відповідачем як безоплатно отриманий актив та донараховано інший операційний дохід в періоді, що перевірявся на загальну суму 2471000 грн, оскільки ним до перевірки були надані усі необхідні та належні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність цих операцій, прийняті за результатами проведеної перевірки рішення носять суб`єктивний та оціночний характер.

При цьому наголошено, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, ТОВ ІЗІ ГРУП не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Чинне законодавство не зобов`язує платника по чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Також зазначено, що реєстрація контролюючим органом виписаних ТОВ «Магнум Лідер» податкових накладних за загальну суму 1176000 грн (в тому числі ПДВ 196000 грн) та ТОВ «Акмар Синтез» податкових накладних на загальну суму 1789200 грн (в тому числі ПДВ 298200 грн) на постачання позивачу товару (бітумна емульсія дорожня катіонна ЕКШ50) підтверджує, що на момент спірних правовідносин контролюючий орган не вважав, що платники податків ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» відповідають критеріям ризиковості; на момент спірних правовідносин контролюючий орган не вважав, що операції, які відображені в податкових накладних, відповідають критеріям ризикованості. Віднесення ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» до переліку ризикових платників податків після завершення господарських відносин з ТОВ ІЗІ ГРУП не може створювати жодних негативних наслідків для останнього.

Крім цього, указано позивачем і про безпідставність посилань відповідача на технічні помилки, які містяться в товарно-транспортних накладних, що виписувались постачальниками при перевезенні ними товару на адресу позивача, адже транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Відтак, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як ТТН, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з ПДВ.

Ухвалою суду від 20.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про обґрунтованість висновків перевірки та законність оскаржуваних позивачем рішень.

Так, податковим органом вказано про нереальність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез», оскільки до перевірки не було надано доказів відрядження директора ТОВ ІЗІ ГРУП до м. Харкова та м. Маріуполя, де укладалися договори купівлі-продажу та поставки з указаними контрагентами.

Також вказувалося і про не надання позивачем заявки на поставки нафтопродуктів та двосторонніх актів прийому-передачі продукції, що передбачено умовами договорів.

Відповідач зазначав і про те, що за інформацію з баз даних ДПС за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за період діяльності постачальників встановлено, що вони не здійснювали придбання номенклатури товарів (бітумна емульсія дорожня катіонна ЕКШ50), які були згодом реалізовані позивачу. Аналізуючи наявну інформацію в сукупності з перевіреними обставинами щодо реалізації ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» товару на користь позивача у серпні - вересні 2021 року неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, а також з урахуванням відсутності транспортування та трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Фактично, перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів за відсутності факту її реального здійснення.

Податковим органом указано, що нереальність первинного постачання (продажу), а також відсутність підтвердження факту реального одержання (купівлі) кожним із суб`єктів господарювання, які задіяні в ланцюгу постачання, відповідного обсягу ідентифікованого товару від інших (не задіяних у ланцюгу) продавців або внаслідок власного задекларованого виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах доказує нереальність одержання (купівлі) саме цього ідентифікованого товару (засвідчує недійсність (неможливість) формування у кожного з цих СГ відповідного активу), а відтак його наступного постачання (продажу) кожним СГ по всьому ланцюгу його документально оформленого нереального руху, включно від ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» до ТОВ ІЗІ ГРУП. При цьому наголошено, що ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез», а також всі їх контрагенти по ланцюгу постачання ТМЦ відповідають критеріям ризиковості.

Також відповідачем зазначено про недостовірність та неповноту інформації у товарно-транспортних накладних, наданих позивачем для перевірки, адже у них не вказано час (год.хв.) прибуття/ вибуття/ простою ТЗ для навантаження та розвантаження. Крім цього, зазначено і про те, що транспортні засоби, про які вказано у ТТН та на яких здійснювалося перевезення товару позивачу від постачальників, за ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» не зареєстровані, а фізична особа-власник ТЗ не укладав договори з ТОВ ІЗІ ГРУП та ТОВ «Магнум Лідер» щодо транспортного перевезення. Вказано про нереальність господарських операцій, які були предметом дослідження, і з огляду на значну відстань між пунктами навантаження/розвантаження товару та неможливість долати таку відстань щоденно одним водієм.

У судовому засіданні представники позивача, надавши пояснення щодо обставин справи, заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ІЗІ ГРУП (код ЄДРПОУ 42127765) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за місцезнаходженням: вул. Руська, буд. 1-А, офіс 302, м. Чернівці із здійсненням видів економічної діяльності за кодами КВЕД, зокрема: 41.10 Організація будівництва будівель (основний), 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у, 42.11 Будівництво доріг і автострад та інші.

На підставі підпункту п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.78.1.1, п.78.1.4, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ від 17.02.2025 року №416-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІЗІ ГРУП»», яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІЗІ ГРУП» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Магнум Лідер» (ЄДРПОУ 42651844) за період серпень 2021 року та ТОВ «Акмар Синтез» (ЄДРПОУ 43938222) за період вересень 2021 року, жовтень 2021 року щодо правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2021 р., вересень 2021 р., жовтень 2021 р. та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, з 20.02.2025 року терміном 5 робочих днів.

За результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІЗІ ГРУП» податковим органом складено Акт від 05.03.2025 року №9117/Ж5/24-13-07-02/42127765, у якому зазначено про встановлення порушень:

1)п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153 (із змінами), у результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 444780 грн, у тому числі за 2021 рік у сумі 444780 грн;

2)п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за жовтень 2021 року всього в сумі 62363 грн; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 431837 грн, у т.ч. за жовтень 2021 року в сумі 431837 грн.

На підставі Акту перевірки від 05.03.2025 року №9117/Ж5/24-13-07-02/42127765 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 02.04.2025 року винесені податкові повідомлення-рішення:

1)№00000/8406/ж10/24-13-07-02/42127765, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 444780,00 грн;

2)№00000/8412/ж10/24-13-07-02/42127765, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 539796, 25 грн, з яких сума донарахованого ПДВ- 431837 грн, штрафні (фінансові) санкції - 107959,25 грн;

3)№00000/8409/ж10/24-13-07-02/42127765, яким завищене від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (рядок 21 Декларації) за жовтень 2021 р., - всього в сумі 62363 грн.

Не погоджуючись із указаними рішеннями суб`єкта владних повноважень, ТОВ «ІЗІ ГРУП» звернулося до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується та оскаржує прийняті відповідачем-суб`єктом владних повноважень за результатом проведення документальної позапланової виїзної перевірки податкові повідомлення-рішення, якими збільшено ТОВ ІЗІ ГРУП суми грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на 444780,00 грн та з податку на додану вартість на 539796,25 грн, а також встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації) за жовтень 2021 року на суму 62363,00 грн, оскільки, на думку відповідача, позивачем порушені п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п. 137.1 ст.137, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за №860/4153 (із змінами), при взаємовідносинах із ТОВ «Магнум Лідер» за період серпень 2021 року та із ТОВ «Акмар Синтез» за період вересень 2021 року, жовтень 2021 року.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі в редакції на час досліджуваних податковим органом господарських операцій).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України (в редакції на час досліджуваних податковим органом господарських операцій) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно абзаців 1 та 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно абзацу 1 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту і вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім цього, суд звертає увагу і на те, що за приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (даліЗакон №996-XIV у редакції на час спірних відносин) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно частини другої статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також варто зазначити, що відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнають у разі наявності всіх наведених нижче умов (пункт 8 П(С)БО 15): покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов`язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно пункту 10 П(С)БО 15 дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнають виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу, якщо можна достовірно оцінити результат цієї операції. Вважають, що результат може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; ймовірності надходження економічних вигід від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визначають шляхом його рівномірного нарахування за цей період (пункт 12 П(С)БО 15). Виняток становлять випадки, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг.

У разі коли достовірно визначити дохід (виручку) від надання послуг неможливо, тоді його відображають в обліку у розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню (п.13 П(С)БО 15). Якщо ж при цьому ще й відсутня ймовірність відшкодування понесених витрат, то дохід узагалі не визнають. Але якщо надалі суму доходу можна буде достовірно оцінити, дохід визнають за такою оцінкою.

У загальному випадку дохід відображають в обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню (пункт 21 П(С)БО 15).

Визнані доходи класифікують у бухгалтерському обліку за такими групами (пункт 7 П(С)БО 15): дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, окрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи цей спір, суд звертає увагу на те, що Верховним Судом в подібних правовідносинах неодноразово (зокрема, у постановах від 29.07.2021 року у справі №420/3288/20, від 17.06.2021 року у справі №815/498/18, від 09.03.2021 року у справі №826/7270/18) були викладені наступні висновки щодо застосування наведених вище норм матеріального права.

Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

З обставин справи вбачається, що відповідачем ставилась під сумнів реальність господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез».

У зв`язку з цим суд звертає увагу на таке.

Згідно матеріалів справи, 15.08.2021 року між ТОВ «ІЗІ ГРУП» (Покупець) та ТОВ «Магнум Лідер» (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу №025/21-ЕКШ, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов`язується поставити (передати) у власність Покупця товар - Бітумна емульсія дорожня катіонна ЕКШ50 (бочка 200л), а Покупець прийняти цей Товар та повністю оплатити його ціну (вартість) (пункт 1.1 договору).

За приписами пунктів 2.1, 2.5, 2.6, 3.1, 3.6 указаного Договору поставка товару здійснюється на умовах поставки DDP - Україна, Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Колочава (об`єкт Покупця) або Україна, Закарпатська обл., Тячінський р-н, с. Дубове (об`єкт Покупця). Доставка підтверджується або актами приймання - передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін Датою поставки (передачі у власність) партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання - передачі товару. Дані документи засвідчують факт передачі у власність партії товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) партії товару. Загальна вартість (ціна) договору не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за цим договором. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі по кожній окремій партії товару згідно додатків до договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України гривні.

На виконання вимог Договору №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Магнум Лідер» кошти за поставлений товар на загальну суму 1176000,00 грн (в тому числі ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням №571 від 15.09.2021 р. на суму 592000 грн та платіжним дорученням №572 від 16.09.2021 р. на суму 584000 грн (загалом 1176000,00 грн).

Розрахунки між ТОВ «ІЗІ ГРУП» та ТОВ «Магнум Лідер» проводились на підставі рахунку фактури від 15.08.2021 р. №СФ-00025/21ЕКШ у безготівковій формі на загальну суму 1176000,00 грн.

Вказане відповідає умовам Договору №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року щодо ціни (вартості) товару та його оплати.

З матеріалів справи також вбачається, що за підписами Постачальника ТОВ «Магнум Лідер» та Покупця ТОВ «ІЗІ ГРУП» видавалися видаткові накладні: №РН-0000151 від 16.08.2021 р. на суму товару 420000,00 грн, №РН-0000159 від 17.08.2021 р. суму товару 420000,00 грн та №РН-0000165 від 18.08.2021 р. суму товару 336000,00 грн (загалом 1176000,00 грн), які згідно наведених вище приписів Договору №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року щодо порядку та умов передачі товару підтверджують факт доставки (передачі у власність) товару від Продавця Покупцю.

Крім цього, на підтвердження факту поставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні №151 від 16.08.2021 р., №159 від 17.08.2021 р. та №165 від 18.08.2021 р., у яких перевізником, замовником та вантажовідправником вказано ТОВ «Магнум Лідер», а вантажоодержувачем ТОВ «ІЗІ ГРУП»; пункт навантаження Харківська область, Куп`янський район, с. Гряниківка, а пункт розвантаження - Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Колочава, що також узгоджується із умовами Договору №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року щодо порядку та умов передачі товару.

Також судом встановлено, що за операцією продажу товару за Договором №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року ТОВ «Магнум Лідер» виписало ТОВ «ІЗІ ГРУП» податкові накладні №366 від 16.08.2021 р., №369 від 17.08.2021 р. та №370 від 18.08.2021р., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що 01.09.2021 року між ТОВ «ІЗІ ГРУП» (Покупець) та ТОВ «Акмар Синтез» (Постачальник) був укладений Договір поставки №01/09, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а саме: Бітумну емульсію дорожню катіонну ЕКШ-50 (бочка 200л), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).

За приписами пунктів 2.1, 2.3, 2.5, 3.1, 3.3, 3.4 указаного Договору Постачальник передає Покупцю товар на умовах СРТ - поставка, до названого Покупцем пункту призначення. Датою поставки вважається дата отримання Товару Покупцем відповідно до умов договору, що засвідчується підписом уповноважених представників сторін на видаткових накладних на Товар (партію Товару). Фактичну передану кількість товару при відвантаженні Товару автомобільним транспортом відображає накладна (товарно-транспортна накладна або видаткова накладна для перевезень на території України), підписана уповноваженими представниками Постачальника та Покупця. Ціна Товару (партії Товару) встановлюється в національній валюті України гривні та визначається в рахунку на оплату, що виданий на підставі Заявки як невід`ємної частини договору та відповідає ціні Товару (партії Товару) у видатковій накладній. Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів, зазначених в рахунках на оплату, на поточний рахунок Постачальника.

На виконання вимог Договору поставки №01/09 від 01.09.2021 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Акмар Синтез» кошти за поставлений товар на загальну суму 1789200,00 грн (в тому числі ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням №623 від 12.10.2021 р. на суму 500000,00 грн, платіжним дорученням №627 від 13.10.2021 р. на суму 300000,00 грн, платіжним дорученням №640 від 19.10.2021 р. на суму 400000,00 грн та платіжним дорученням №650 від 21.10.2021 року на суму 589200,00 грн (загалом 1789200,00 грн).

Розрахунки між ТОВ «ІЗІ ГРУП» та ТОВ «Акмар Синтез» проводились на підставі рахунку фактури від 20.09.2021 р. №СФ-00000154 у безготівковій формі на загальну суму 1789200,00 грн.

Вказане відповідає умовам Договору поставки №01/09 від 01.09.2021 року щодо ціни товару і порядку розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що за підписами Постачальника ТОВ «Акмар Синтез» та Покупця ТОВ «ІЗІ ГРУП» видавалися видаткові накладні: № РН-0000128 від 02.09.2021 р. на суму товару 445200,00 грн, № РН-0000149 від 16.09.2021 р. суму товару 445200,00 грн, №РН-0000151 від 17.09.2021 р. суму товару 445200,00 грн та №РН-0000155 від 20.09.2021 р. на суму товару 453600,00 грн (загалом 1789200,00 грн).

Також у матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні №128 від 02.09.2021 року, №149 від 16.09.2021 року, №151 від 17.09.2021 року та №155 від 20.09.2021 року, у яких перевізником, замовником та вантажовідправником вказано ТОВ «Акмар Синтез», а вантажоодержувачем ТОВ «ІЗІ ГРУП»; пункт навантаження Харківська область, Куп`янський район, с. Гряниківка, а пункт розвантаження - Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Колочава.

Указані документи згідно наведених вище приписів Договору №01/09 від 01.09.2021 року щодо умов поставки товару та порядку приймання підтверджують факт доставки (передачі у власність) товару від Постачальника Покупцю.

Також судом встановлено, що за операцією поставки товару за названим правочином ТОВ «Акмар Синтез» виписало ТОВ «ІЗІ ГРУП» податкові накладні №17 від 02.09.2021 р., №18 від 20.09.2021 року, №19 від 16.09.2021 р. та №20 від 17.09.2021 р., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім цього, позивачем на підтвердження необхідності придбання за Договорами №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року та №01/09 від 01.09.2021 року товару (Бітумна емульсія дорожня катіонна ЕКШ50) та подальшого його використання було надано: Договір субпідряду №02/07/2021-СП-2 від 02.07.2021 року, укладений з ТОВ «МЕГО ЛТД» (Генпідрядник), згідно якого ТОВ «ІЗІ ГРУП» як Субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах цього договору своїми силами і засобами на власний ризик виконати роботи капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070602 Колочава - Усть Чорна - Бедевля км 47+000-77+600 Закарпатської області; акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2 за серпень, вересень, жовтень та грудень 2021р.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень, вересень, жовтень та грудень 2021р.; журнали проводок за 01.08.21р.31.12 21р. Місця зберігання: основний, ТМЦ: Емульсія бетонна дорожна; карта рахунку №361; журнал-ордер і відомість по рахунку 361, 281.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що надані позивачем первинні документи, які є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались, дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, підтверджуються факти оплати (відповідачем не заперечується надходження коштів від позивача до контрагентів на підставі платіжних доручень і списання їх з рахунку позивача на рахунки контрагентів), доставки та подальшого використання придбаного товару. Господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Наявні у справі первинні документи, які були також подані позивачем відповідачу для перевірки, відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

При цьому у ході судового розгляду справи податковий орган не вказував про не чинність первинних документів щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез», а також не навів обґрунтованих доводів наявності у цих документах суттєвих (значних) недоліків, які би могли свідчити про нереальність вказаних вище господарських операцій.

Фактично, як свідчить зміст відзиву та згідно наданих у судовому засіданні пояснень, єдиний недолік у поданих позивачем до перевірки документах, на думку податкового органу, виразився у неповноті інформації у товарно-транспортних накладних, наданих для перевірки (ТТН №151 від 16.08.2021 р., №159 від 17.08.2021 р., №165 від 18.08.2021 р., №128 від 02.09.2021 року, №149 від 16.09.2021 року, №151 від 17.09.2021 року та №155 від 20.09.2021 року), а саме: усупереч вимогам пункту 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, у вказаних ТТН не зазначено час (год.хв.) прибуття/ вибуття/ простою ТЗ для навантаження та розвантаження.

Однак такі доводи відповідача суд відхиляє тому, що самі по собі деякі помилки у оформленні документа не є підставою для беззаперечних висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

При цьому суд звертає увагу і на те, що за змістом пункту 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом обов`язок щодо зазначення часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження покладається на Замовника, тобто у даному випадку на ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез», а не на позивача ТОВ ІЗІ ГРУП, який згідно досліджуваних ТТН є лише Вантажоодержувачем.

Водночас суд зауважує, що товарно-транспортна накладна призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна (а в даній ситуації подання позивачем ТТН, як стверджував відповідач, з недоліками у їх заповненні) не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 року у справі №826/12528/17, від 28.09.2021 року у справі №806/7669/13-а, від 06.022018 року у справі №816/166/15-а.

Також в контексті досліджуваних ТТН податковий орган вказував про те, що транспортні засоби, вказані у них (RENAULT НОМЕР_1 , причіп/ напівпричіп НОМЕР_2 ; DAF НОМЕР_3 , причіп/ напівпричіп НОМЕР_4 ) не були зареєстровані за ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» згідно з отриманою інформацією від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернівецькій області (філія ГСЦ МВС) від 13.12.2021 року №31/24/05-4584 (вх. №12920/5 від 13.12.2021), а власник ТЗ RENAULT BI 5599 BE та напівпричепу НОМЕР_2 ОСОБА_1 , згідно його пояснень від 20.01.2022 року, не укладав договори з ТОВ ІЗІ ГРУП та ТОВ «Магнум Лідер» щодо транспортного перевезення.

Проте такі доводи відповідача суд відхиляє, оскільки питання законності (правових підстав) використання контрагентами позивача транспортних засобів, зазначених у ТТН, згідно яких здійснювалося перевезення придбаного ТОВ ІЗІ ГРУП товару, не впливає на вирішення питання реальності господарських операцій з купівлі-продажу/поставки товару саме між позивачем та ТОВ «Магнум Лідер», ТОВ «Акмар Синтез».

Указані повідомлені відповідачем обставини не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій саме між позивачем та названими вище контрагентами і бути підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім цього, на думку відповідача, господарські операції за Договорами №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року та №01/09 від 01.09.2021 року є нереальними з огляду на значну відстань між пунктами навантаження товару (Харківська область, Куп`янський район, с. Гряниківка) і його розвантаження (Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Колочава) та неможливість долати таку відстань (1335 км) щоденно одним водієм ОСОБА_2 .

Утім, таку позицію відповідача суд оцінює критично, адже вказане є фактично припущенням податкового органу. При цьому суд звертає увагу на те, що згідно наявних у справі ТТН перевезення товару здійснювалося не одним, а двома водіями - ОСОБА_2 й ОСОБА_3 , та не щодня одним водієм.

До цього суд зауважує, що згідно змісту акту перевірки від 05.03.2025 року №9117/Ж5/24-13-07-02/42127765 у ході її проведення податковим органом не було відібрано пояснень у вказаних фізичних осіб щодо обставин здійснення ними перевезень вантажу, придбаного ТОВ ІЗІ ГРУП у ТОВ «Магнум Лідер», ТОВ «Акмар Синтез».

Щодо доводів відповідача, наданих в обґрунтування нереальності досліджуваних операцій між ТОВ ІЗІ ГРУП та ТОВ «Магнум Лідер», ТОВ «Акмар Синтез» про те, що до перевірки не було надано доказів відрядження директора ТОВ ІЗІ ГРУП до м. Харкова та м. Маріуполя, де укладалися Договори №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року та №01/09 від 01.09.2021 року, то такі суд оцінює критично, адже факт не подання доказів відрядження директора ТОВ ІЗІ ГРУП сам по собі не може бути підставою для визнання фіктивними господарських операцій купівлі-продажу/поставки товару. До того ж такі документи не є первинними документами бухгалтерського обліку згідно приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Водночас у судовому засіданні представником позивача було зазначено про відсутність необхідності прийняття наказів на відрядження директора ТОВ ІЗІ ГРУП з метою укладання договорів з ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез», оскільки після проведення переговорів та погодження усіх істотних умов директор ТОВ ІЗІ ГРУП ОСОБА_4 підписав та завірив печаткою товариства договори з указаними контрагентами, які попередньо були відправлені на адресу товариства засобами поштового зв`язку.

Указаних тверджень відповідачем у ході судового розгляду справи не спростовано.

Стосовно доводів відповідача про не надання позивачем заявки на поставки нафтопродуктів та двосторонніх актів прийому-передачі продукції, що передбачено умовами Договорів №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року та №01/09 від 01.09.2021 року, то такі суд також оцінює критично, оскільки заявка на поставу не є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому суд зважає і на доводи представника позивача у судовому засіданні, не спростовані відповідачем, про те, що відсутність такої заявки була обумовлена досягненням сторонами договорів усіх істотних умов (щодо предмету, ціни, поставки товару), відносно не виконання яких претензій у сторін договорів не було. А не подання актів прийому-передачі продукції зумовлено тим, що до перевірки були подані видаткові накладні, які згідно умов Договорів №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року та №01/09 від 01.09.2021 року підтверджують факт поставки (передачі у власність) товару продавцем покупцю.

Поряд з цим у ході судового розгляду справи відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідачем також не спростовано доводів позивача про факт оплати ним придбаного у своїх контрагентів товару, відсутність заборгованості перед ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез», та подальше використання придбаного товару (Бітумна емульсія дорожня катіонна ЕКШ50) згідно Договору субпідряду №02/07/2021-СП-2 від 02.07.2021 року, відносно виконання якого позивачем податковий орган не заперечував.

До цього варто зазначити і те, що підставою для правомірного відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, включення відповідної суми до податкового кредиту є наявність первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції та відповідна податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН.

Судом встановлено та визнавались відповідачем в ході судового розгляду цієї справи факти реєстрації в ЄРПН усіх податкових накладних (№366 від 16.08.2021 р., №369 від 17.08.2021 р. та №370 від 18.08.2021р., №17 від 02.09.2021 р., №18 від 20.09.2021 року, №19 від 16.09.2021 р. та №20 від 17.09.2021 р.), виписаних контрагентами позивача ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» у досліджуваних операціях.

Суд критично оцінює доводи відповідача, надані в обґрунтування нереальності досліджуваних операцій між ТОВ «ІЗІ ГРУП» та ТОВ «Магнум Лідер», ТОВ «Акмар Синтез», про включення останніх до переліку ризикових платників податків, оскільки відповідні рішення були прийняті контролюючим органом 08.12.2021 року та 02.02.2022 року (це визнавалося відповідачем), тобто вже після проведених операцій за Договорами купівлі-продажу №025/21-ЕКШ від 15.08.2021 року та поставки №01/09 від 01.09.2021 року.

Також в обґрунтування своєї позиції податковий орган вказував, що за інформацію з баз даних ДПС за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за період діяльності постачальників встановлено, що вони не здійснювали придбання номенклатури товарів (бітумна емульсія дорожня катіонна ЕКШ50), які були згодом реалізовані позивачу. Аналізуючи наявну інформацію в сукупності з перевіреними обставинами щодо реалізації ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» товару на користь позивача у серпні - вересні 2021 року неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, а також з урахуванням відсутності транспортування та трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Тобто, позиція відповідача ґрунтується на висновках перевірки про наявність порушень норм податкового законодавства контрагентами контрагентів позивача у ланцюгу постачання. Тому, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, який позбавлений права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Зміст акту перевірки та надані відповідачем доводи свідчать про те, що дослідження господарських операцій позивача з ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» зводиться податковим органом до дослідження ланцюгів постачання товару позивачу. І під час такого дослідження відповідачем встановлено обрив цих ланцюгів на контрагентах контрагентів позивача.

З огляду на таку позицію податкового органу у спірних відносинах, вирішуючи цей спір суд звертає увагу на сталу та послідовну практику Верховного Суду (зокрема, постанови від 08.07.2025 року у справі №200/2320/22, від 05.06.2025 року у справі №160/4145/23, від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 19.03.2021 у справі №460/143/19, від 20.05.2021 року у справі №826/17615/15, від 17.112020 року у справі №816/5040/14) з висновками про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

У ході судового розгляду цієї справи відповідачем не було надано жодних доказів того, що позивач був обізнаний щодо недобросовісної податкової поведінки, за твердженнями податкового органу, як своїх контрагентів ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез», так і контрагентів названих підприємств у ланцюгу постачання товару, а також щодо злагодженості дій між ними.

З обставин справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на отриманій в ході проведення перевірки позивача інформації з баз даних податкового органу щодо контрагентів позивача та їх контрагентів.

Втім, згідно позиції Верховного Суду в подібних відносинах, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Наведене відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 року у справі №815/498/18, від 26.05.2021 року у справі №380/2404/20, від 23.10.2018 року у справі №802/1428/17-а.

Крім цього, як зазначено судом касаційної інстанції у постановах від 25.02.2021 року у справі №640/3515/19, від 28.11.2018 року у справі №816/1959/17 чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства. Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Верховний Суд у постанові від 03.09.2019 року у справі №810/3790/17 також вказував, що висновки про відсутність у контрагентів (по "ланцюгу" постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів, незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Враховуючи викладене, суд відхиляє наведені вище доводи відповідача. Такі не є безумовною підставою для висновків про нереальність виконання спірних операцій за умови наявності чинних, належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичний рух активів, що і є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ ІЗІ ГРУП як платника податку або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання; судових рішень/вироків; також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про нереальність господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов`язань. Разом з тим, спрямованість господарських операцій ТОВ ІЗІ ГРУП на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства. А тому за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій ІЗІ ГРУП та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Стверджуючи про порушення контрагентами ТОВ ІЗІ ГРУП та контрагентами ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку позивача-платника податків.

Аналогічне наведено і у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року у справі №826/12528/17.

Проте доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів контрагента позивача та їх контрагентів відповідачем не надано.

В контексті доводів відповідача суд звертає увагу і на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, згідно указаної конституційної норми межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому не передбачено юридичної відповідальності суб`єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 року у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 року у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

З матеріалів справи вбачається, що як під час документальної перевірки податковим органом, так і в ході розгляду справи позивач надав відповідні належно оформлені первинні документи щодо придбання товару у своїх контрагентів ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез», які в сукупності з доказами подальшого використання придбаного товару свідчать про реальність факту вчинення господарських операцій, наявність мети цих операцій та рух активів підприємства в процесі здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям ґрунтуються на припущеннях відповідача про наявність порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та їх контрагентами у ланцюгу постачання. Внаслідок цього контролюючий орган дійшов необґрунтованих та передчасних висновків, що надані позивачем первинні документи по операціях з ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а тому він позбавлений законного права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Магнум Лідер» та ТОВ «Акмар Синтез» є необґрунтованими та помилковими. Відтак, прийнятті на їх підставі й оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 02.04.2025 року: №00000/8406/ж10/24-13-07-02/42127765, №00000/8412/ж10/24-13-07-02/42127765, №00000/8409/ж10/24-13-07-02/42127765 визнаються судом протиправними, а тому вони підлягають скасуванню.

Отже, заявлені у позові вимоги підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції від 16.05.2025 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 14237,32 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІЗІ ГРУП до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю ІЗІ ГРУП податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року: №00000/8406/ж10/24-13-07-02/42127765, №00000/8412/ж10/24-13-07-02/42127765, №00000/8409/ж10/24-13-07-02/42127765.

Стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІЗІ ГРУП судові витрати у виді судового збору у розмірі 14237,32 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16.07.2025 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ІЗІ ГРУП (вул. Руська, буд. 1-А, офіс 302, м. Чернівці, ЄДРПОУ 42127765), відповідач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.П. Лелюк