Постанова від 15.07.2025 по справі 520/7911/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 р.Справа № 520/7911/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ХКФ ЮНІСОФТ на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 02.05.25 у справі № 520/7911/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХКФ ЮНІСОФТ

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» (далі за текстом також - позивач, ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.11.2024 за №00626920708 про нарахування пені 208 864,42 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04 січня 2023 року №00001270709.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №520/7911/23 скасовано, справу №520/7911/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2025 року зазначив, що під час нового розгляду справи необхідно повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Разом з цим, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово зазначав (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене за неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить обставини справи та зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що обставини форс-мажору, які мали вплив на невиконання зобов`язань за зовнішньоекономічним договором, є конкретними та непереборними, а не абстрактним посиланням на повномасштабне вторгнення; причинний зв`язок між форс-мажором та простроченням поставки є очевидним та не підлягає розумному сумніву; форс-мажор та причинно-наслідковий зв`язок підтверджені у встановленому законом порядку уповноваженим на те органом, тому для його відхилення мають бути вагомі підстави, наявність яких суд не встановив. Зазначає, що позивач, пройшовши передбачену законом процедуру засвідчення форс-мажорних обставин щодо конкретного зобов`язання, мав легітимне очікування, що вказане є достатнім для підтвердження впливу таких обставин на неможливість виконання зобов`язання та розумно розраховував на звільнення його від відповідальності в силу прямої вказівки ч. 6 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував відсутність вини платника податків та його добросовісну поведінку.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Окрім того, позивачем надано клопотання про стягнення правових витрат в апеляційному суді.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» зареєстровано в ЄДРПОУ 17.10.2016 за № 14801020000071029, взято на облік платника податків у контролюючих органах 17.10.2016 за № 203216200554, станом на 29.11.2022 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

На підставі направлень від 22.11.2022 за № 2642, № 2643, виданих ГУ ДПС у Харківській області на підставі Наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.11.2021 за № 1414-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ»» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 12.03.2020 за № 12032020 та від 21.09.2020 за № 2109-2020 за період з 01.07.2021 по 31.10.2022.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт № 5027/20-40-07-09-05/40898837 від 06.12.2022, яким встановлено порушення позивачем:

- частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», за зовнішньоекономічним Контрактом від 12.03.2020 № 12032020, який укладено з компанією «Edi8 S.A.S.» (Франція);

- частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», за зовнішньоекономічним Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020, який укладено з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМ1А, ТВК» (Індонезія).

Зокрема, як установлено в акті перевірки, інформація про суми неповерненутих коштів (вартості товару) у встановлений Національним банком України граничний строк розрахунків суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» (код за ЄДРПОУ 40898837) за зовнішньоекономічним контрактом від 12.03.2020 за № 12032020 (дата операції - 20.07.2021), за зовнішньоекономічним контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 16.07.2021).

Перевіркою дотримання ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за Контрактом від 12.03.2020 за № 12032020, який укладено з компанією «Edi8 S.A.S.» (Франція), за період з 01.07.2021 по 31.10.2022, встановлено, що згідно з умовами вказаного Контракту Виконавець зобов`язується виконати роботи з виготовлення поліграфічної продукції (Продукція), яка замовлена Замовником відповідно до умов Контракту та поставити її останньому, а Замовник зобов`язується прийняти виготовлену та поставлену йому Продукцію і сплатити її вартість відповідно до умов Контракту. Валюта контракту - ЄВРО. Загальна сума Контракту визначається як сума всіх додатків до нього. Умови поставки: при тлумаченні Контракту застосовуються міжнародні правила Інкотермс - 2010.

Умови оплати: розрахунок за кожну виготовлену партію Продукції здійснюється в Євро шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом строку, який вказано у відповідному додатку до Контракту, але не пізніше 90 календарних днів з моменту відправки Замовнику партії Продукції зі складу Виконавця.

ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» у періоді, за який здійснювалася перевірка, на виконання умов Контракту від 12.03.2020 за № 12032020, на адресу компанії «Edi8 S.A.S.» відвантажено товар (друковані книги, зброшуровані, дитячі книжки, друкований матеріал для читання, ілюстрований, не призначений для розваг дітей або разфорбування, не є рекламним матеріалом, не містить текст або малюнки порнографічного характеру. УКТЗЕД 4901990000) на загальну суму 83575,80 Євро (еквівалент - 2609228,05 грн), згідно з митними деклараціями, а саме:

- від 20.07.2021 за № UA807180/2021/004832 на загальну суму 28771,80 Євро (еквівалент- 921598,16 грн), граничний строк надходження валютної виручки - 19.07.2022;

- від 06.05.2022 за № UA205030/2022/008652 на загальну суму 23304,00 Євро (еквівалент - 719149,79 грн), граничний строк надходження валютної виручки - 05.05,2023;

- від 19.05.2022 за № UA305130/2022/013757 на загальну суму 31500,00 Євро (еквівалент - 968480,10 грн), граничний строк надходження валютної виручки - 18.05.2023.

Виручка за відвантажений товар за Контрактом від 12.03.2020 за № 12032020 надійшла на рахунок ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» № UA305130/2022/013757, відкритий в АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209, з урахуванням комісії банку, в сумі 83575,80 Євро (еквівалент - 3071834,22 грн), саме:

- 02.08.2022 в сумі 28771,80 Євро (еквівалент - 1076447,98 грн);

- 31.10.2022 в сумі 54804,00 Євро (еквівалент - 1995386,24 грн).

Контролюючий орган в ході проведеної перевірки встановив, що грошові кошти в сумі 28771,80 Євро (еквівалент - 1076447,98 грн) надійшли з порушенням строків розрахунків, які передбачені Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», через що дійшов висновку про те, що ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» порушено частину 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Також у процесі проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ», укладено з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» (Індонезія) імпортний Контракт від 21.09.2020 № 2109-2020 на купівлю паперової продукції.

Так, на виконання умов указаного Контракту від 21.09.2020 за № 2109-2020 ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 згідно з платіжним дорученням від 16.07.2021 за № 35 на рахунок компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» здійснено передплату на суму 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн), граничний строк розрахунків - 15.07.2022.

ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 отримало від компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» товар на загальну суму 81498,34 Євро (еквівалент-2848784,33 грн).

Товар надійшов на територію України частково з порушенням строків розрахунків, передбачених Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», товар на суму 13655,79 Євро на територію України не надійшов, що є порушенням частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Станом на 31.10.2022 за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 перевіркою встановлено дебіторську заборгованість в сумі 13655,79 Євро, що відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ».

Як зазначено в акті перевірки, згідно з вимогами Положення № 5 на операцію з перерахування ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 грошових коштів за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 на рахунок компанії «PT FABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, ТВК» в сумі 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн) поширюються граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 2 січня 2019 року N 7.

В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов відповідач також зазначає, що відповідно до вимог Інструкції N 7 операція перерахування ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 грошових коштів за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 на рахунок компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, TBK» в сумі 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн) підпадає під валютний нагляд в уповноваженому банку.

Підпунктом 2 пункту 7 розділу III Інструкції N 7 передбачено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).

Отже, відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків за операцією з перерахування грошових коштів 16.07.2021 в сумі 57785,0 Євро за імпортним Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 розпочався з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а саме з 16.07.2021, граничний строк надходження товару становить 15.07.2022 включно.

Також дебіторська заборгованість за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 в сумі 13655,79 Євро станом на 31.10.2022 підтверджена даними бухгалтерського обліку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» (Картка рахунку 632 за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020, контрагент «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, ТВК, Індонезія»).

За змістом акта перевірки, ураховуючи вимоги Положення № 5, на суму дебіторської заборгованості за вказаним Контрактом станом на 30.06.2021 у розмірі 37369,13 Євро поширюються граничні строки розрахунків, а саме: на суму 12604,13 Євро - граничні строки розрахунків 20.01.2022; на суму 24765,00 Євро - граничні строки розрахунків 29.06.2022.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 04.01.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №00001270709, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 208864,42 грн.

Не погодившись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 15.03.2023 за № 6323//6/99-00-06-01-02-06 ДПС України залишило без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 04.01.2023 за №00001270709, а скаргу - без задоволення.

Скориставшись правом на оскарження податкового повідомленням-рішенням у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин суб`єкт владних повноважень забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, оскільки із достатньою повнотою з`ясував обставини спірних правовідносин, належну норму закону визначив правильно, помилок у тлумаченні змісту цієї норми не припустився і за відсутності документально підтвердженого безпосереднього причинно - наслідкового зв`язку між фактором повномасштабної військової збройної агресії Російської Федерації проти України (розпочатої 24.02.2022) і недотриманням заявником вимог ч.2 ст.13 та ч.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" вчинив правомірне управлінське волевиявлення з приводу нарахування пені у порядку ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та ураховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним законодавчим актом, що регулює засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, є Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі також Закон № 2473-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За змістом ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно з цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» надано право Національному банку України встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України затвердив дві постанови, якими встановлено відповідні граничні строки: Постанову правління Національного банку України від 02.01.2019 за № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» та Постанову правління Національного банку України від 24.02.2022 за № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Постановою Правління Національного банку України від 04.04.2022 за №68 Постанову №18 доповнено, зокрема пунктами такого змісту: «142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; «144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

Постановою Правління Національного банку України від 07.06.2022 за №113 та Постановою Правління Національного банку України від 07.07.2022 за №172 до п.142 Постанови №18 внесені чергові зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180".

Отже, за загальним правилом імпорт товарів до України має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати).

До 05.04.2022 такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів.

З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту.

Відповідно до вказаних змін у період з 05.04.2022 по 07.06.2022 такі строки становили 90 календарних днів, з 07.06.2022 по 07.07.2022 - 120 календарних днів, з 07.07.2022 - 180 календарних днів.

Водночас змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05.04.2022.

Пункт 14-3 Постанови № 18 визначає, що граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови: 1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; 2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.14-4 Постанови №18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Порядок зарахування коштів встановлено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою правління Національного банку України від 28.07.2009 за № 216 (далі Постанова № 216).

У силу спеціального застереження, наведеного у ч.6 ст.13 Закону №2473-VIII, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває до теперішнього часу.

Згідно з ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.141 Закону України від 02.12.1997 за №671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Рішенням президії ТПП України 15.07.2014 за №40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.

Верховним Судом у постанові від 12.12.2024 (справа № 380/839/24) та у постанові від 14.01.2025 (справа № 440/17191/23) із посиланням на постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22 зазначено, що усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17) підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з актом від 11.11.2021 за №20063/20-40-07-04-08/40898837 планової виїзної перевірки ТОВ «ХКФ Юнісофт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2021 за Контрактом №2 станом на 30.06.2021 обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 37 369,13 Євро.

Згідно з додатком №10 «Зведені дані імпортних операцій у розрізі контрагентів-нерезидентів, укладених контрактів та стан розрахунків ТОВ «ХКФ Юнісофт» за період з 01.10.2018 по 30.06.2021» структура цієї дебіторської заборгованості має такий вид:

1) оплата товару здійснена платіжним документом від 13.10.2020 на суму 111 048,00 Євро (еквівалент 16 693 774, 80 грн), граничний строк отримання товару 13.10.2021. Згідно з митною декларацією № 70577 товар перетнув митний кордон 23.12.2020 на суму 53 019,68 Євро (еквівалент 1 832 725, 98 грн), тобто товар за декларацією надійшов без порушення граничних строків розрахунків і пеня не нараховується, але товар надійшов не на повну суму, розмір якої не перевищує 400 000 грн;

2) оплата товару здійснена платіжним документом від 21.01.2021 на суму 128.424,90 Євро (еквівалент 4385556,23 грн), граничний строк отримання товару - 21.01.2022. Згідно з МД № 7432 товар перетнув митний кордон 11.02.2021 на суму 52.300,64 Євро (еквівалент 1.760.727,20 грн), тобто товар за декларацією надійшов без порушення граничних строків розрахунків і пеня не нараховується, але товар надійшов не на повну суму, розмір якої не перевищує 400 000,00 грн;

3) оплата товару здійснена платіжним документом від 30.06.2021 на суму 24.765,00 Євро (еквівалент 799.954,08 грн), граничний строк отримання товару - 30.06.2022. Згідно з МД № 23829 товар перетнув митний кордон 22.04.2021 на суму 121.548,45 Євро (еквівалент 4.096.012,60 грн), тобто товар за декларацією надійшов без порушення граничних строків розрахунків і пеня не нараховується.

Загальна сума проведеної ТОВ «ХКФ Юнісофт» на користь нерезидента оплати склала 264.237,90 Євро.

Загальна сума поставленого нерезидентом продавцем на користь ТОВ «ХКФ Юнісофт» товару склала 226.868,77 Євро.

Дебіторська заборгованість (сума заборгованості нерезидента перед ТОВ «ХКФ Юнісофт») склала - 37.368,13 Євро (264.237,90 Євро 226.868, 77 Євро = 37.367,90 Євро).

У межах Контракту №2 - 16.07.2021 згідно з платіжним дорученням від 16.07.2021 за № 35 на рахунок компанії «РТ РАВКІК КЕRTAS TJIWI KIMIA, ТВК» (Індонезія) здійснено передплату на суму 57.785,00 євро (еквівалент 1.862.809,27 грн; граничний строк розрахунків 15.07.2022).

У межах Контракту №2 позивачем отримано від нерезидента продавця товар:

1) ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» за Контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020 отримало від компанії «РТ РАВКІК КЕRTAS TJIWI KIMIA, ТВК» (Індонезія) товар за МД вiд 05.01.2022 за № UA807200/2022/000027 на cуму 29.141,52 євpo (еквiвалент - 901.131,57гpн). Згiднo з вiдбитком Одеської митницi ДФС нa товаросупровідному дoкyментi - iнвойсi вiд 21.10.2021 за № 568021235, який вiдoбpаженo y графі « 44» МД (типу IМ - 40) вiд 05.01.2022 за № UA807200/2022/000027, товар фактично надійшов на територію України 27.12.2021 (тобто товар за цієї декларацією надійшов без порушення граничних строків розрахунків і пеня не нараховується).

Оскільки за Контрактом №2 у позивача обліковувалась дебіторська заборгованість (37.367,90 Євро), то сума товару - 29.141,52 євpo у цілях з`ясування дотримання положень ч.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» підлягає урахуванню у погашення цієї дебіторської заборгованості, унаслідок залишок дебіторської заборгованості складає 8.227,61 Євро (37.369,13 29.141,52 = 8.227,61).

Окрім того, у зв`язку з проведенням заявником платежу на суму 57.785,00 Євро сума дебіторської заборгованості зростає до 66.012,61 Євро (57.785,00 + 8.227,61 = 66.012,61 Євро).

2) За МД від 22.07.2022 за № UА205030/2022/022587 ТОВ «ХКФ Юнісофт» отримано товар на суму 12.449,82 Євро (еквівалент 463.991,10 грн). Згідно з відбитком Волинської митниці ДФС на товаросупровідному документі - інвойсі від 11.01.2022 за №5680213058, який відображено у графі «44» МД (типу ІМ - 40) від 22.07.2022 за №UА205030/2022/022587, товар фактично надійшов на територію України 21.07.2022 (тобто з порушенням граничних строків розрахунків). Період порушення граничних строків розрахунків розпочинається з наступного дня з 16.07.2022 по 21.07.2022 на загальну кількість днів 6 на суму простроченої дебіторської заборгованості 57.785,00 (суму переплати). Нарахована сума пені за складає 30 450,22 грн.

Сума отриманого товару на 12.449,82 Євро у цілях з`ясування дотримання положень ч.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» підлягає урахуванню у погашення існуючої дебіторської заборгованості, унаслідок чого арифметичне значення залишку дебіторської заборгованості склало 53.562,79 Євро (66.012,61 12.449,82 = 53.562,79).

3) За МД від 26.07.2022 за № UА205030/2022/022816 позивачем отримано товар на суму 13.633,90 Євро (еквівалент - 510 064,65 грн), який надійшов з порушенням граничних строків розрахунків. Строк порушення граничних строків розрахунків починається з 22.07.2022 і закінчується 26.07.2022 (загальна кількість днів 5). Сума простроченої дебіторської заборгованості 53.562,79 Євро. Сума нарахованої пені складає 23.521,08 грн.

Залишок суми дебіторської заборгованості складає 39.928,89 Євро (53.562,79 13.633,90 = 39.928,89).

4) За МД від 27.07.2022 за № UА205030/2022/022876 позивачем отримано товар на суму 13.037,50 Євро (еквівалент - 483.128,03 грн), який надійшов з порушенням граничних строків розрахунків. Період порушення з 27.07.2022 по 27.07.2022 (загальна кількість днів 1). Сума простроченої дебіторської заборгованості складала 39.928,89 Євро. Сума нарахованої пені - 3.506,80 грн.

5) За МД від 27.07.2022 за № UА205030/2022/022875 позивачем отримано товар на суму 13.235,60 Євро (еквівалент - 490.468,98 грн), який надійшов з порушенням граничних строків розрахунків. Період порушення з 27.07.2022 по 27.07.2022 (загальна кількість днів 1). Сума простроченої дебіторської заборгованості складала 39.928,89 Євро. Сума нарахованої пені - 3.506,80 грн.

Залишок суми дебіторської заборгованості склав 13.055,79 Євро (39.928,89 13.037,50 13.235,60 = 13.055,79 Євро).

У межах Контракту №2 проведено 4 операції, які є об`єктом валютного контролю.

13.10.2020 здійснено передплату за товар в розмірі 111.048,00 євро. Товар на суму 105.320,32 євро надійшов в Україну двома партіями згідно з МД UA807170/2020/070577 від 23.12.2020 і UA807170/2021/007432 від 11.02.2021.

За наслідками цієї операції утворилась дебіторська заборгованість за контрактом на суму 5.727,68 євро.

21.01.2021 здійснено наступну передплату за товар в розмірі 128.424,90 євро. Підставою для оплати стала проформа-інвойс INV5002590, що підтверджується графою 70 платіжної інструкції №6 від 21.01.2021.

Товар на суму 121.548,45 євро надійшов в Україну однією поставкою, згідно з МД UA807170/2021/023829 від 22.04.2021.

За наслідками цієї операції утворилась дебіторська заборгованість у сумі 6.876,45 євро.

Сукупно із дебіторською заборгованістю за першою поставкою загальна заборгованість за Контрактом №2 станом на 30.06.2021 склала 12.604,13 євро.

30.06.2021 у межах Контракту №2 здійснено передплату на суму - 24.765,00 євро, а 16.07.2021 - на суму 57.785,00 євро (загалом на суму 82.550,00 євро).

Підставою обох передплат була проформа інвойс INV5002902 (додаток 3), про що вказано у графах 70 платіжних інструкцій від 30.06.2021 за №34 і від 16.07.2021 за №35.

Надходження товару відбулося у 5 епізодів, а саме: 05.01.2022 надійшов товар на суму 29.141,52 євро (МД № UA807200/2022/000027 від 05.01.2022. Обсягом товару, що надійшов, була повністю в межах строку розрахунків 365 днів закрита передплата від 30.06.2021 на суму 24.765,00 євро; частково закрита передплата від 16.07.2021 на суму 4.376,52 євро. Залишок незакритої передплати від 16.07.2021 склав: 57.785,00 (29.141,52 24.765,00) = 53.408,48 євро.

Залишок передплати у сумі 53.408,48 євро закрито: поставкою згідно з МД № UA205030/2022/022587 від 22.07.2022 на суму 12.449,82 євро (залишок 40.958,66 євро); МД від 26.07.2022 за №UA205030/2022/022816 на суму 13.633,90 євро (залишок 27.324,76 євро); МД від 27.07.2022 за №UA205030/2022/022876 на суму 13.037,50 євро (залишок 14.287,26 євро); МД від 27.07.2022 за №UA205030/2022/022875 на суму 13.235,60 євро (залишок 1.051,66 євро).

За наслідками здійснених поставок дебіторська заборгованість за Контрактом №2 склала 13.655,79 євро.

13.10.2020 позивачем здійснено передплату за товар в розмірі 111.048,00 євро. Товар на суму 105.320,32 євро надійшов двома партіями, згідно з МД № UA807170/2020/070577 від 23.12.2020 і № UA807170/2021/007432 від 11.02.2021, у зв`язку з чим дебіторська заборгованість за операцією склала 5.727,68 євро. Офіційний курс на 11.02.2021 з 33,6655 грн/євро, отже заборгованість за операцією склала в еквіваленті 192.825,21 грн., що менше 400 тис. грн., а тому валютний нагляд за операцією завершено у зв`язку з досягненням суми незавершених розрахунків незначної суми.

21.01.2021 позивачем здійснено наступну передплату за товар в розмірі 128.424,90 євро. Товар на суму 121.548,45 євро надійшов в Україну однією партією, згідно з МД UA807170/2021/023829 від 22.04.2021, у зв`язку з чим дебіторська заборгованість за операцією склала 6876,45 євро. Офіційний курс на 22.04.2021 33,6986 грн/євро, отже заборгованість за операцією склала в еквіваленті 231.726,73 грн, що менше 400 тис. грн, а тому валютний нагляд за операцією завершено у зв`язку з досягненням суми незавершених розрахунків незначної суми.

З огляду на наведене станом на 30.06.2022 (здійснення першої з передплат, які стали предметом перевірки) за жодною з попередніх операцій за контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 не здійснювався валютний нагляд.

В подальшому за Контрактом №2 позивачем здійснено передплату від 30.06.2021 на суму 24.765,00 євро і від 16.07.2021 на суму 57.785,00 євро, а всього на суму 82.550,00 євро, що стало підставою для початку здійснення валютного нагляду за кожною з передплат.

05.01.2022 надійшов товар на суму 29.141,52 євро (МД UA807200/2022/000027 від 05.01.2022). Обсягом товару, що надійшов, була повністю в межах строку розрахунків 365 днів закрита передплата від 30.06.2021 на суму 24.765,00 євро і частково закрита передплата від 16.07.2021 на суму 4.376,52 євро. Залишок незакритої передплати від 16.07.2021 склав: 57.785,00 (29.141,52 - 24.765,00) = 53.408,48 євро. Отже, валютний нагляд за передплатою від 30.06.2021 на суму 24.765,00 євро завершено 05.01.2022 у зв`язку із завершенням розрахунків у строк 365 днів.

Залишок передплати від 16.07.2021 у сумі 53.408,48 євро закрито: поставкою згідно з МД №UA205030/2022/022587 від 22.07.2022 на суму 12.449,82 євро (залишок 40.958,66 євро); МД від 26.07.2022 за №UA205030/2022/022816 на суму 13.633,90 євро (залишок 27.324,76 євро); МД від 27.07.2022 за №UA205030/2022/022876 на суму 13.037,50 євро (залишок 14.287,26 євро); МД від 27.07.2022 за №UA205030/2022/022875 на суму 13.235,60 євро (залишок 1.051,66 євро). Отже, валютний нагляд за передплатою від 16.07.2021 завершено 27.07.2022 у зв`язку із завершенням розрахунків за імпортною операцією.

Із застосуванням правил обчислення строків згідно з ст.253 Цивільного кодексу України порушення строків розрахунків за передплатою від 16.07.2021 склало: 1) на суму 53.408,48 євро з 17.07.2022 по 21.07.2022 (5 днів затримки) розмір пені за курсом 29.2754 складає 53.408,48 х 29.2754 х 5 х 0,3% = 23.453,31 грн; 2) на суму 40.958,66 євро з 22.07.2022 по 25.07.2022 (4 днів затримки) розмір пені за курсом 29.2754 складає 40.958,66 х 29.2754 х 4 х 0,3% = 14.388,97 грн; 3) на суму 27.324,76 євро з 26.07.2022 по 26.07.2022 (1 день затримки) розмір пені за курсом 29.2754 складає 27.324,76 х 29.2754 х 1 х 0,3% = 2.399,83 грн.

Перша партія товару у межах Контракту №2 ввезена на територію України 05.01.2022 на суму 29.141,52 євро (МД UA807200/2022/000027 від 05.01.2022).

Решта товару за поставкою відправлена морським транспортом в порт Південний (Одеса) 23.01.2022, що підтверджується коносаментом №215078149.

Продавцем-нерезидентом на адресу позивача направлено інформаційний лист від 20.07.2022, яким повідомлено, що 23.01.2022 відправлено товар (офсетний папір у рулонах) ТОВ «ХКФ Юнісофт» (Україна) згідно з інвойсом №5680213058 від 11.01.2022 на умовах постачання СІФ Південний, коносамент 21507849. Дата відправки товару (23.01.2022) відповідала п. 1 додаткової угоди №2 до Контракту №2109-2020 від 21.09.2020 (додана разом з додатковими поясненнями від 26.03.25), згідно з якою сторони узгодили, що відправка товару за проформою-інвойсом №INV5002902 від 23.06.2021 буде здійснена не пізніше 01.02.2022, очікувана дата доставки товару 01.04.2022.

05.03.2022 сторони Контракту №2 узгодили зміну кінцевого пункту доставки на порт м. Гданськ, Польща, про що свідчить інформаційний лист PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA від 05.03.2022. Викладеним вище підтверджується, що обставини непереборної сили, зазначені в сертифікаті № 6300-23-3430 від 28.07.2023, а саме військова агресія РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, закриття морських портів України, зокрема порту Південний, куди доставлявся Товар, які діяли з 24.02.2022 по 27.07.2022, об`єктивно унеможливили поставку товару згідно з інвойсами від 21.10.2021 за №5680211235 і від 11.01.2022 за №5680213058 за Контрактом № 2109-2020 у межах граничного строку розрахунків і перебували у причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю позивачем дотриматись строку.

З урахуванням відсутності між учасниками спору суперечностей між календарними датами проведення заявником платежів на користь нерезидента продавця та календарними датами отримання виручки за зовнішньоекономічним договором з експорту товару і товару за зовнішньоекономічним договором з імпорту товару ключовими питаннями у спірних правовідносинах є відповіді на те: 1) чи поширюється дія абз.11 п.52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України на випадки застосування міри юридичної відповідальності у вигляді пені у порядку ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції"; 2) чи є фактор збройної повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022 форс-мажором у розумінні ч.6 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" в аспекті виконання зобов`язань контрагентами нерезидентами за укладеними резидентом України зовнішньоекономічними контрактами у разі, коли місце виконання цих зобов`язань припадає не на територію України або коли на території України знаходиться лише місце доставки товару морський порт; 3) чи поширюються правила обчислення строків згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України на випадки застосування міри юридичної відповідальності у вигляді пені у порядку ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції"; 4) чи підлягають урахуванню суми невиконаних зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами у розмірі менше за 400.000,00 грн під час застосування міри юридичної відповідальності у вигляді пені у порядку ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції".

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо ця обставина вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Тож сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання.

Натомість ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз ч.6 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції", яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15))

Відповідні висновки викладено і у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16.

Отже, неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку.

За матеріалами справи у межах зобов`язань за Контрактом №2 позивачем проведено безготівкові грошові платежі на користь нерезидента-постачальника, котрий знаходиться поза межами України та на якого за обсягом наявних у справі доказів фактор повномасштабної військової збройної агресії Російської Федерації проти України (розпочатої 24.02.2022) не впливає.

Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів того, що проміжок часу від початку повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України (24.02.2022) і до граничного допустимого строку виконання зобов`язань у межах Контракту №2 з імпорту товарів до України був недостатнім на поставки товару із дотриманням положень ч.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції".

Сертифікат Харківської Торгово-промислової палати від 28.07.2023 за №651/63.01-6 не містить взагалі жодних об`єктивних даних відносно впливу фактору повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України (24.02.2022) на виконання зобов`язань учасниками суспільних відносин поза межами України чи на зміну маршрутів доставки товару до України морським шляхом або на збільшення завантаженості морських портів країн Європейського Союзу тощо та спростовується фактичними обставинами здійснення реальної поставки товару до України у межах спірних правовідносин (т.1 а.с.1182-184).

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 також не містить об`єктивних даних відносно впливу фактору повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України (24.02.2022) на виконання зобов`язань учасниками суспільних відносин поза межами України і з наведених вище міркувань не може бути кваліфікований у якості сертифікату торгово-промислової палати.

Стосовно Контракту №1 суд зазначає, що контрагент позивача за цим правочином є резидентом Французької Республіки і у межах Контракту №1 повинен був виконати зобов`язання з проведення переказу безготівкових грошових коштів на рахунки позивача у банківських установах.

Доказів існування взагалі будь-якого зв`язку, а не лише прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між фактором повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України (24.02.2022) і непроведенням нерезидентом грошового платежу матеріали справи не містять.

Натомість, суд зазначає, що підтверджені матеріалами справи обставини проведення контрагентом нерезидентом поставок товару на митну територію України навпаки підтверджують факт наявності фізичної змоги проведення безпечних господарських операцій з поставки товару до України.

Тож приписи ч.6 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" не можуть бути кваліфіковані у спірних правовідносинах у якості належної правової підстави для визнання протиправним оскарженого рішення через недоведеність безпосереднього та прямого причинно-наслідкового зв`язку між фактором повномасштабної військової збройної агресії Російської Федерації проти України (розпочатої з 24.02.2022) та недотриманням вимог ч.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції".

Щодо існування правових підстав для застосування до спірних правовідносин абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, суд зазначає, що відповідно до змісту цієї норми права протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 липня 2024 року (справа №240/25642/22) сформулював висновок, відповідно до якого з 01.01.2021 пеня, нарахування якої встановлено частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Окрім того, судова палата у зазначеній справі дійшла висновку відносно застосування приписів підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПК України (яким встановлено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадках, передбачених цим Кодексом) на правовідносини з нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті, зазначивши, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абз. 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Верховним Судом здійснено відступ від висновку, викладеного в постановах від 15 лютого 2024 року у справі №420/1538/23 (який помилково застосовано судами попередніх інстанцій), від 28 березня 2024 року у справі №380/17879/22, від 13 травня 2024 року у справі №420/11208/23 про неможливість нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тож положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України не можуть бути кваліфіковані у якості належної правової підстави для визнання протиправним оскарженого податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.11.2024 за №00626920708.

Стосовно поширення на спірні правовідносини положень п.п.112.8.9 ст.112 Податкового кодексу України суд зазначає, що згідно з цією нормою права обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

З огляду на те, що питання зупинення нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин врегульовано спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», відповідно на ці правовідносини не розповсюджуються положення п.п.112.8.9 ст.112 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абз.11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 (справа № 240/25642/22).

Отже, положення п.п.112.8.9 ст.112 Податкового кодексу України також не можуть бути кваліфіковані в якості належної правової підстави для визнання протиправним оскарженого рішення ГУ ДПС у Харківській області.

Стосовно доводів позивача про те, що залишок невиконаних зобов`язань у межах зовнішньоекономічного договору у розмірі менше за 400.000,00 грн не підпадає під заходи валютного контролю і не може братись до уваги під час обчислення пені у порядку ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції", колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за змістом ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

За визначенням ст.1 Закону України від 16.04.1991 за №959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

За наведеними у ст.1 Закону України від 16.07.1999 за №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначеннями: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно зі ст.2 Закону України від 16.07.1999 за №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (далі також Закон №996-ХIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (ч.1 ст.2); Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.2).

За змістом ст.4 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі; нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

За змістом ч.1 ст.9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Кореспонденція приписів ч.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" із положеннями ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" та кореспонденція приписів ч.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" із положеннями ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції", а також зміст ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" свідчить, що об`єктом цього правопорушення є обсяг невиконаних в визначений національним законом України строк усіх зобов`язань за одним зовнішньоекономічним договором, а не обсяг невиконаних в визначений національним законом України строк зобов`язань за однією валютною операцією у межах одного зовнішньоекономічного договору.

Водночас суд бере до уваги, що правила проведення валютних операцій деталізовані нормами Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (затверджене Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5; далі за текстом - Положення №5) та Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (затверджена Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 за №7; далі за текстом - Інструкція №7).

Так, згідно з п.п.7 п.2 Положення № 5 незначний розмір валютної операції (далі - незначний розмір) - розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до п.п.1 п.9 Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків - якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог).

Проте положення наведених норм права не можуть бути кваліфіковані в якості правових підстав для неврахування субєктом владних повноважень залишку дебіторської заборгованості контрагента-нерезидента за попередньою валютною операцією у розмірі менше за 400.000,00 грн. у межах одного і того ж зовнішньоекономічного договору під час визначення (обчислення) обсягу виконаних (або невиконаних, несвоєчасно виконаних) зобов`язань за наступними поточними валютними операціями у межах одного і того ж зовнішньоекономічного договору.

До того ж, п.3.1 Контракту №2 чітко передбачає, що умовою поставки товару є 100% попередня оплата.

Указане унеможливлює поставку у межах Контракту №2 товару без настання події оплати 100% вартості такого товару.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність зазначеної позивачем обставини у якості підстави для визнання протиправним оскарженого рішення відповідача.

Окремо суд зауважує, що у цьому конкретному випадку сума існуючої дебіторської заборгованості у межах Контракту №2 не була кваліфікована суб`єктам владних повноважень у якості об`єкту для нарахування пені у порядку ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції", а була застосована у алгоритмі розрахунків виключно у якості арифметичної величини, котра зменшувала розмір виконаних зобов`язань за наступними валютними операціями у межах одного і того ж зовнішньоекономічного договору.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що правильність такого тлумачення змісту ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII підтверджується тією обставиною, що 08.12.2022 нерезидент-продавець повернув позивачеві суму дебіторської заборгованості - 13.655,79 Євро, відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків за період 21.09.2020-31.12.2022, складеного між позивачем та компанією PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМIА, ТВК (Індонезія).

Отже, існуючий обсяг невиконаних зобов`язань за одним і тим же зовнішньоекономічним договором правомірно врахований суб`єктом владних повноважень під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.11.2024 за №00626920708 про нарахування пені 208 864,42 грн.

Щодо правил обчислення визначених Законом України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" строків суд зазначає, що згідно з ч.3 ст.3 зазначеного Закону у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

На подальший розвиток положень ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" прийнято Інструкцію №7, відповідно до п.7 Розділу ІІ якої банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків із дати: 1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством Україні підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів; 2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів .

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Тож у межах спірних правовідносин належною нормою слід визнати приписи Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" та Інструкції №7, а не положення ст.253 Цивільного кодексу України.

Звуажаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ»

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а отже підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослідив усі аргументи сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи викладене та положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору, а також стягнення правових витрат в апеляційному суді, відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ХКФ ЮНІСОФТ залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/7911/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді Я.М. Макаренко О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 16.07.2025