Постанова від 15.07.2025 по справі 940/1118/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2025 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/1398/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд)

на рішення Тетіївського районного суду Київської області у складі судді Мандзюка С. В.

від 30 квітня 2024 року

та за апеляційною скаргою адвоката Коломійця Максима Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на додаткове рішення Тетіївського районного суду Київської області у складі судді Мандзюка С. В.

від 14 травня 2024 року

у цивільній справі № 940/1118/23 Тетіївського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд)

про стягнення заборгованості за договором, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 17.02.2023 між нею та відповідачем було укладено договір позики № 01/23, за умовами якого позивач передала, а відповідач отримав позику у розмірі 25 000,00 грн, які він зобов`язався повернути не пізніше 6 місяців з дня перерахування коштів на його банківський рахунок, а у разі несвоєчасного повернення позики зобов`язався сплати пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен прострочений день та штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, станом на дату, коли така оплата мала настати.

01.05.2023 наказом Міністерства юстиції України за № 1527/5 від 01.05.2023 було скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.08.2022 № 1003491070009000268 та від 18.08.2022 № 1003491270011000268, проведені державним реєстратором Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенком І. А. щодо Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд). В результаті головою Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) було поновлено ОСОБА_2 .

Позивачка звернулась до поновленого на посаді голови ОСОБА_2 із письмовою вимогою від 16.08.2023 про погашення заборгованості. Враховуючи, що відповідач на дату подачі позову так і не виконав своє грошове зобов`язання перед позивачкою у встановлений строк, позивачкою було нараховано штраф у сумі 5 000,00 грн, пеню за період з 18.08.2023 по 19.09.2023 у сумі 4 000,00 грн та 3% річних у сумі 66,00 грн.

Посилаючись на викладене, та з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просила задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 01/23 від 17 лютого 2023 року в сумі 39 275,00 грн, з яких: заборгованість за договором позики у сумі 25 000,00 грн, штраф у сумі 5 000,00 грн, пеня за період з 18.08.2023 по 30.10.2023 у сумі 9 125,00 грн, 3% річних у сумі 150,00 грн, а також судові витрати по справі

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 30 квітня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 39 275 грн 00 коп., з яких: заборгованість за договором позики у сумі 25 000 грн 00 коп.; штраф у сумі 5 000 грн 00 коп.; пеня за період з 18.08.2023 по 30.10.2023 у сумі 9 125 грн 00 коп.; 3% річних у сумі 150 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 14 травня 2024 року стягнуто з Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1 073 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі Тетіївське районне підприємство по будівництву (Райагробуд), посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вказує, що договір позики був підписаний неуповноваженою особою і був укладений за допомогою підробної печатки, про що відкрите кримінальне провадження. ОСОБА_3 не мав повноважень укладати договір і підписувати його, так як тривало оскарження реєстраційних дії, проведених державним реєстратором Горенко І. А.

27 березня 2023 року наказом № 1527/5 Міністерством юстиції України було задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовані реєстраційні дії в ЄДР від 16.08.2022 № 1003491070009000268 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 18.08.2022 № 1003491270011000268 «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації проведених державним реєстратором Горенко І. А., про що позивач сама й зазначає в позовній заяві. На даний час головою Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) є ОСОБА_2 .

Вважає, що ОСОБА_3 не мав права укладати будь-які угоди, як представник Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд), а оскільки позивач дала кошти саме своєму чоловікові ОСОБА_3 , то саме з нього вона й повинна їх стягувати. За наведених обставин вважає, що підприємство є неналежним відповідачем, а тому наявні всі підстави для відмови у позові.

В апеляційній скарзі адвокат Коломієць М. О., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн за подачу позовної заяви, витрати на правничу допомогу у розмірі - 14 400 грн та вирішити питання щодо судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Вказував, що відповідачем до суду заяв чи клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу чи будь яких інших заяв, щодо судових витрат подано не було. Тобто, суд прийняв рішення щодо зменшення розміру судових витрат виходячи із власних мотивів та переконань, що суперечить загальним принципом змагальності сторін. В той же час, розмір витрат, заявлений позивачем у справі, був передбачений Договором про надання правничої допомоги № 1-008/23 від 19.05.2023, зокрема додатком 1 до договору № 1-008/23 про надання правничої допомоги від 19.05.2023.

Вказує на те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги № 1- 008/23 від 19.05.2023, вартість послуг Об`єднання за цим договором про надання правничої допомоги визначено в додатку 1 до даного договору і є його невід`ємною частиною. Сторони підписали Додаток 1 до Договору, в якому визначили розмір Гонорару, що складається з суми вартості відповідних послуг, відповідно до тарифів, що узгоджені сторонами. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, що включають поштові витрати, витрати на відрядження, тощо.

Таким чином, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язаних із розглядом справи № 940/1118/23 складає 14 400,00 грн, який з огляду на ухвалення Тетіївським районним судом Київської області рішення від 30 квітня 2023 року покладається на Відповідача. В Акті №4 про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №1-008/23 від 19.05.2023, детально описано обсяг виконаних робіт, й суд за відсутності заперечень зі сторони відповідача та обґрунтованих підтверджень щодо не співмірності витраченого адвокатом часу та вартістю його послуг, мав задовольнити заявлені судові витрати у повному обсязі.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду від 30 квітня 2024 року позивач не скористалась.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду від 14 травня 2024 року, відповідач не скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України (у редакції на день відкриття апеляційного провадження) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 30 квітня 2024 року та на додаткове рішення суду від 14 травня 2024 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копій ухвал про відкриття апеляційного провадження на електрону пошту та до електронного кабінету позивача, її адвоката та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 17.02.2023 між Тетіївським районним підприємством по будівництву Райагробуд та ОСОБА_1 укладено договір позики № 01/23, за умовами якого остання зобов`язалася не пізніше семи днів з дня підписання даного договору безоплатно (без сплати процентів) передати в користування Тетіївському районному підприємству по будівництву Райагробуд в позику 25 000 гривень без ПДВ, а Тетіївське районне підприємство по будівництву Райагробуд зобов`язалося повернути суму позики не пізніше шести місяців з дня передачі або перерахування коштів на банківський рахунок позичальника або достроково у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позикодавця, зазначений в даному договорі.

Відповідно до п. 3.2 даного договору (відповідальність сторін), в разі прострочення повернення позики позикодавець має право вимагати пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від несплаченої суми станом на дату коли така оплата мала настати.

18.02.2023 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд 25 000 грн, що підтверджується копією квитанції АТ «Райфайзен Банк» № 43/КЗ від 18.02.2023 (а. с. 12).

Встановлено, що 01.05.2023 наказом Міністерства юстиції України за № 1527/5 від 01.05.2023 задоволено скаргу ОСОБА_2 від 29.08.2022, скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.08.2022 № 003491070009000268 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 18.08.2022 № 1003491270011000268 «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації», проведені державним реєстратором Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенком І. А. щодо Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) (а. с. 13-20).

16.08.2023 позивачка звернулась до голови Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) Сенька В. М. з вимогою про повернення боргу, надіславши її Тетіївському районному підприємству по будівництву (Райагробуд), що підтверджується копією роздруківки накладної з описом (а. с. 23).

Відповідно до складеного позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 01/23 від 17.02.2023 заборгованість відповідача Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) перед позивачкою ОСОБА_1 за період з 18.08.2023 по 30.10.2023 становить 39 275,00 грн, з яких: заборгованість за договором позики у сумі 25 000,00 грн, штраф у сумі 5 000,00 грн, пеня за період з 18.08.2023 по 30.10.2023 у сумі 9 125,00 грн, 3% річних у сумі 150,00 грн (а. с. 24).

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за договором позики, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем зобов`язання по поверненню коштів за договором позики не виконані, кошти повернуті не були.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Частиною другою ст. 1047 ЦК України визначено, що підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16- ц (провадження №14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Згідно з ч.1ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (ч.ч.1,2,3 ст. 77 ЦПК України).

Заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 14-9цс23)).

Позивачем під час розгляду справи було доведено належними та достовірними доказами факт укладення договору позики і факт передачі коштів позичальнику на вказаних у договорі умовах.

Стороною відповідача не надано належних достовірних доказів повернення позикодавцю грошових коштів у сумі 25 000 грн в обумовлений у договорі від 17 лютого 2022 року строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що Тетіївське районне підприємство по будівництву (Райагробуд) не є належним позивачем, оскільки ОСОБА_3 не мав права укладати будь-які угоди, як представник Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд), колегією суддів відхиляються, оскільки договір позики є чинним, в установленому законом порядку недійсним визнаний не був.

Так, з матеріалів справи слідує, що 16.10.2023 від відповідача Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) до суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору позики № 01/23 від 17.02.2023 недійсним (а. с. 35-40).

Ухвалою суду від 16.11.2023 заяву зустрічний позов Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) до ОСОБА_1 про визнання договору позики № 01/23 від 17.02.2023 недійсним прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) про стягнення заборгованості за договором, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 09.04.2024 зустрічний позов Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) до ОСОБА_1 про визнання договору позики № 01/23 від 17.02.2023 недійсним залишено без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання. Вказана ухвала в установленому законом порядку відповідачем не оскаржувалась.

Отже висновки суду в частині наявності підстав для стягнення основної суми заборгованості є законними і обґрунтованими, й доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків не спростовують.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині наявності підстав для стягнення штрафу у сумі 5 000,00 грн, пені за період з 18.08.2023 по 30.10.2023 у сумі 9 125,00 грн та 3% річних у сумі 150,00 грн у зв`язку із неповеренням боргу в обумовлений договором строк.

Так, за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, умовами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений і на даний час.

За таких обставин, та з врахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 5 000,00 грн, пені за період з 18.08.2023 по 30.10.2023 у сумі 9 125,00 грн та 3% річних у сумі 150 грн задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що висновків про повне задоволення позову, суд першої інстанції дійшов не застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення із Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 25 000 грн.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасуванням рішення, додаткове рішення Тетіївського районного суду Київської області від 14 травня 2024 року також підлягає скасування, адже є невід`ємною частиною рішення у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені на 63,65%.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за подання позову сплатив судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, отже на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати із сплати судового збору за подання позову у розмірі 682,96 грн.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 1 610,40 грн. Отже, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги (36,35%), з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги 585,38 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано договір №1-008/23 від 19.05.2023 укладений із Адвокатським об`єднанням «Коломієць і Федоркін» про надання правової допомоги, за змістом якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу в будь-якому статусі; копію додатку до договору № 1-008/23 про надання правничої допомоги від 19.05.2023, копію акту № 04 про надання послуг згідно договору № 1-008/23 про надання правничої допомоги від 19.05.2023 із зазначенням найменування наданих послуг на загальну суму 14 400 грн, зокрема, складання позовної заяви 3 000 грн, клопотань 900 грн, представництво у суді, у сімох судових засіданнях - 10 500 грн.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представниками процесуальних документів, ціну позову (39 275 грн), а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи у режимі ВКЗ, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 14 400 грн є необґрунтованим та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які позивач змушений був понести у цій справі.

Виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих позивачу послуг з правової допомоги, в контексті положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених позивачем у вказаній справі у розмірі 14 400 грн є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах Демцюри Г. І., а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, ціну позову, категорію та значення справи для сторін, сума витрат у загальному розмірі 7 000,00 грн є співмірною в розумінні ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Водночас, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, підлягають стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000*63,65% = 4 455,50 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже з Тетіївського районного підприємства по будівництву на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 4 553,08 грн (4455,50+ 682,96 грн - 585,38).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд), подану ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Апеляційну скаргу адвоката Коломійця Максима Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 30 квітня 2024 року та додаткове рішення Тетіївського районного суду Київської області від 14 травня 2024 року, скасувати.

Ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) (ЄДРПОУ 03584680) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики у сумі 25 000 грн 00 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) (ЄДРПОУ 03584680) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу у розмірі 4 553 грн 08 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

А. М. Стрижеус

В. В. Саліхов