Рішення від 03.06.2025 по справі 204/3972/25

Справа № 204/3972/25

Провадження № 2/204/2553/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності, -

У С Т А Н О В И В:

10квітня 2025року ОСОБА_1 звернувся досуду іззазначеним позовомдо відповідачаВолноваської міськоївійськово-цивільноїадміністрації Волноваськогорайону Донецькоїобласті ізвимогою провизнання прававласності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 70,50 кв. м., житловою площею 43,70 кв.м.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно з актом приймання в експлуатацію завершеного житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника затвердженого рішенням Волноваського міського округу народних депутатів від 14 січня 1987 року № 9, позивачу належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який був прийнятий в експлуатацію з 12 січня 1987 року. З вищевказаного акту убачається, що це І поверховий житловий будинок, що складається із 8 кімнат, кухні, комори. Всього по будинку загальна площа становить 70,50 кв.м., житлова - 43,70 кв.м. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 973619, виданим на підставі рішення Волноваської міської ради №6/9-232 від 05.08.2011 року позивачу належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0729 га, кадастровий номер: 1421510100:01:004:0161, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На вказаному Державному акті міститься реєстраційний напис, згідно якого право приватної власності на вищезазначену земельну ділянку за мною було зареєстровано у відділі Держкомзему у Волноваському районі Донецької області та зроблено записав у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Позивач зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записами з будинкової книги, однак позивач не виготовив документи на будинок, що підтверджують його право власності. Вказує, що маючи намір зареєструвати право власності на вищевказаний житловий будинок позивач звернувся до Виконавчого комітету Луцької міської ради із заявою щодо сприяння у наданні права власності на

будинок, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 . Виходячи із відповіді, звернувся із заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Гейзера С.А., однак, рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 18 лютого 2025 року № 77324145 позивачу було відмовлено в проведені реєстраційних дій. У зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської федерації проти України та активними бойовими діями на території м. Волноваха, Донецької області був вимушений евакуюватися із вказаного населеного пункту, а тому весь пакет документів не був поданий позивачем у визначений строк, оскільки органи державної влади, у яких наявні були правовстановлюючі документи тимчасово не здійснюють свої повноваження. Місто Волноваха Донецької області відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (з відповідними змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), відноситься до територій активних бойових дій. А тому не може зареєструвати право власності на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та позбавлений можливості вільно розпоряджатись своїм майном, що порушує моє право на власність.

Ухвалою суду від 12 травня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін (а. с. 27).

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити (а. с. 50 та на звороті).

Представниця відповідача Шпак О.М., у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 35 та на звороті), за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення.

Судом встановлено, що 25 листопада 1986 року Бюро технічної інвентаризації м. Волноваха було затверджено план на будівлю будинку АДРЕСА_1 (а. с. 6 та на звороті) та копіювання з плану квартала АДРЕСА_2 (а. с. 6).

12 січня 1987 року позивач на підставі Акту приймання в експлуатацію закінченого будівництва жилого будинку в господарських будівель індивідуального забудовника від 12 січня 1987 року, затверджений рішенням Виконавчого комітету Волноваського міського округу народних депутатів від 14 січня 1987 року № 9, отримав в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 5 та на звороті), що складається з 1 поверху, 8 кімнат, кухні, передньої, кладових, корисної площі 62,70 кв. м. та житлової площі 43,70 кв. м.

Відповідно до копії експлікації внутрішньої площі жилого будинку АДРЕСА_1 , житлова площа вказаного будинку 43,70 кв. м. та загальна площа 70,50 кв. м. (а. с. 7).

Згідно з основною інвентаризацією від 25 листопада 1986 року по домоволодінню АДРЕСА_1 , загальна відновна вартість будинку АДРЕСА_1 складає 11173 руб., а загальна дійсна вартість 10999 руб., що підтверджується копією оціночного акту, затвердженого Бюро технічної інвентаризації м. Волновахи (а. с. 7 на звороті).

Відповідно до копії домової книги, ОСОБА_1 з 12 січня 1987 року зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 (а. с. 8-10 та на звороті).

З 27 лютого 2012 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки 0,0729 га, що розташована в АДРЕСА_1 на підставі рішення Волноваської міської ради від 05 серпня 2011 року № 6/9-232, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 973619 від 27 лютого 2012 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 142150001002033 (а. с. 11), кадастровий номер земельної ділянки -1421510100:01:004:0161, затверджений начальником відділу Держкомзему у Волноваському району Донецької області Сімчишиним О.Й. (а. с. 11 на звороті).

Відповідно до відповіді заступника міського голови Виконавчого комітету Луцької міської ради від 15 грудня 2024 року на звернення ОСОБА_1 щодо сприяння у наданні права власності на будинок АДРЕСА_1 , з аналізу норм ст. 23, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом. відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронний формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року с підставою для відмови у державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна. На сьогодні відсутня можливість отримання вказаної вище інформації від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волноваське бюро технічної інвентаризацій" (а. с. 12 та на звороті).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Волноваської області № 77324145 від 18 лютого 2025 року ОСОБА_2 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: на запит державного реєстратора не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року (а. с. 13).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та у 2022 році виїхав і свого будинку до м. Луцьк, згідно з довідкою від 08 квітня 2022 року № 764-5000844120 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 16).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Так, вимогами вимог ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьофіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 3 вказаного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з цим, приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Тобто, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», яка втратила чинність 22 вересня 2004 року.

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35/18/1).

Також, позивач у позовній заяві зазначив про те, що з метою зареєструвати право власності на даний будинок, він звернувся до державного реєстратора із заявою для внесення відомостей про право власності.

Місто Волноваха Донецької області відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громадян на території України 28 лютого 2025 року № 376, з 10 березня 2022 року відноситься до тимчасово окупованих рф територій України, а до цього, з 24 лютого 2022 року по 09 березня 2022 року відносилося до територій ведення активних бойових дій.

При цьому, суд враховує, що за загальновідомою інформацією на теперішній час на території м. Волноваха внаслідок бойових дій майже не залишилось вцілілих будинків, більшість будинків пошкоджені.

05 грудня 2024 року року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Гейзер С.А. з відповідною заявою (реєстраційний номер 64374226) з метою проведення державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст.10Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Волноваської області № 77324145 від 18 лютого 2025 року ОСОБА_2 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: на запит державного реєстратора не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року (а. с. 13).

Відповідно до вимог ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, за приписами ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачами у спорі про визнання права власності є власники - особа, які мають право власності на майно (тобто вже стали його власниками, а не намагаються ним стати через пред`явлення позову).

Так, у роз`ясненнях, наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392ЦК вказано, що власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, позивач маючи на руках оригінал документа на право приватної власності на житловий будинок, не може провести його державну реєстрацію, з тих підстав, що на теперішній час його право власності на будинок АДРЕСА_1 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим він не може здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію його права власності на житловий будинок, що в свою чергу, позбавляє позивача можливості розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, а відтак, з метою захисту своїх прав на нерухоме майно та, з посиланням на статтю 392 ЦК України, останні вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на належний йому житловий будинок.

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивачка, маючи документи на право власності на будинок, не може провести його державну реєстрацію, що в свою чергу, позбавляє її можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або для отримання компенсації за пошкоджене чи знищене майно, зокрема з тих підстав, що на теперішній час її право власності на будинок АДРЕСА_4 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, а відтак вона не може здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію її права власності на даний будинок, зважаючи на те, що позивачка в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за нею права власності на нерухоме майно для захисту свого порушеного права не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_3 право власності на будинок АДРЕСА_4 , а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце фактичного мешкання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна 88; ЄДРПОУ 44048570) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна