Рішення від 17.07.2025 по справі 349/929/25

Справа № 349/929/25

Провадження № 2-о/349/73/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 липня 2025 року м.Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Гаврилюк О.О.

присяжних Г.І.Паньків, Н.Й.Войтко

з участю секретаря судового засідання Берези Г.М.

розглянув у закритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою представника Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» лікаря-психіатра Любінця Володимира Михайловича про госпіталізацію недієздатного ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги ,

учасники судового провадження:

лікар-психіатр Шемберко Р.Я.

(у режимі відеоконференції)

недієздатна особа ОСОБА_1

(у режимі відеоконференції)

представник ОСОБА_1 адвокат Гринчишин І.Я.

прокурор Шувар М.Т.

встановив:

16липня 2025 року представник Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» лікар-психіатр Любінець В.М. звернувся до суду з заявою про госпіталізацію недієздатного ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів та згоди його опікуна.

В обгрунтування заяви зазначено, що на підставі рішення суду ОСОБА_1 визнаний недієздатним.

14 липня 2025 року за заявою опікуна хворий поступив на лікування до віддаленого структурного підрозділу № 2 Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради».

За висновком комісії лікарів-психіатрів від 15 липня 2025 року в ОСОБА_1 наявний тяжкий психічний розлад у формі параноїдної шизофренії, безперервно-прогредієнтний перебіг, тривожно параноїдний синдром з галюцинаторними включеннями на фоні вираженого емоційно-вольового дефекту особи, він неспроможний задовольнити свої життєві потреби, тому потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

З врахуванням вимог ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», рішення Конституційного Суду України № 13-р/2018 від 20 грудня 2018 року, лікар-психіатр просив ухвалити рішення про госпіталізацію хворого.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті у закритому судовому засіданні. Доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката для здійснення представництва інтересів недієздатного ОСОБА_1 .

У судовому засіданні лікар-психіатр Шемберко Р.Я. заяву підтримав з підстав, які наведені в обгрунтування заяви.

Опікун ОСОБА_2 подав заяву про розгляд вказаного питання за його відсутності.

Представник недієздатного ОСОБА_1 - адвокат Гринчишин І.Я., прокурор Шувар М.Т. не заперечували щодо задоволення заяви.

Судом встановлено такі обставини справи.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним. Встановлено опіку над ОСОБА_1 та призначено йому опікуна ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 07 квітня 2014 року.

11 червня 2025 року опікун надав згоду на госпіталізацію ОСОБА_1 до віддаленого структурного підрозділу № 2 комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради», у зв`язку з погіршенням його психічного стану.

Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» від 12 червня 2025 року у хворого ОСОБА_1 наявний діагноз: параноїдна шизофренія, безперервно-прогредієнтний перебіг, тривожно параноїчний синдром з галюцинаторними включеннями на фоні вираженого емоційно-вольового дефекту особи. Хворий напружений,неспокійний.Доступний формальномуконтакту.На запитаннявідповідає однослівно,після паузи,в основномупо суті.Скаржиться напоганий сон,наявність «голосів»які йому«погрожують,наказують щосьз собоюзробити».Фон настроюзнижений.Емоційно-вольоваактивність подавлена.Пам`ять таінтелект знижені.Критика досвого станувідсутня.Виявляє бажаннялікуватися.Оскількихворий страждає тяжким психічним розладом, представляє небезпеку для себе та оточуючих, тому потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню або покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим або іншим дослідам.

Згідно статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Відповідно до положень четвертого речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою.

Цією нормою права цим реченням окреслюються засади і порядок поміщення особи до закладу з надання психіатричної допомоги. Так, для поміщення у заклад встановлена засададобровільностіта два варіанти отримання вільного волевиявлення недієздатної особи для госпіталізації: особисте прохання; усвідомлена письмова згода особи, яка має бути госпіталізована.

Згідно з ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це; над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун; відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (частина 1 статті 39,частина 1 статті 40,стаття 41).

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Усвідомлена згода особи це згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування.

Свобода волі як єдність внутрішньої волі та зовнішнього волевиявлення розглядається як можливість приймати рішення на основі власної волі на основі нормативних приписів.

Внутрішня свобода волі корелюється з недоторканністю права на свободу мислення та не підлягає обмеженням, проте зовнішній прояв свободи волі через волевиявлення обмежується правовими приписами. Імперативні норми майже не залишають місця для свободи волі, а диспозитивні, характерні для приватного права, створюють механізми для правомірного волевиявлення. Свобода волі фізичної особи виникає з моменту її народження, а її обсяг змінюється протягом життя. Він може збільшуватися через інтелектуальний розвиток, зміну дієздатності та правового статусу, та зменшуватись при обмеженні дієздатності, зміні правового статусу або в разі визнання особи недієздатною свобода волі неможлива.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦК Україниза заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року у справі

№1-1/2016 визнано таким, що не відповідаєКонституції України

(є неконституційним), положення третього речення частини першої статті

13 Закону України «Про психіатричну допомогу» у взаємозв`язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатрабез судового контролю.

Також у рішенні від 20 грудня 2018 року (справа №1-170/2018)Конституційний Суд України дійшов висновку, щоположення статті 13 Закону щодонедобровільної госпіталізації недієздатної особи до психіатричного закладуне відповідають частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55 Основного Закону України, оскільки передбачають госпіталізацію недієздатної особи до закладу з надання психіатричної допомоги без рішення суду.

Системний аналіз чинного законодавства, рішень Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року,від20 грудня 2018 року, а також практики ЄСПЛдає підстави вважати, що у разі, якщо недієздатна особа нездатна за станом психічного здоров`я надати усвідомлену письмову згоду на поміщення її до психіатричного закладу, таке поміщення є примусовим і, відповідно, потребує відповідного рішення суду.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 758/4817/23.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку визнаний судом недієздатним, який станом на день госпіталізації нездатний за станом психічного здоров`я надати усвідомлену письмову згоду на поміщення його до закладу з надання психіатричної допомоги, висновок комісії лікарів-психіатрів про необхідність його госпіталізації та згоду опікуна, суд дійшов висновку про задоволення заяви про госпіталізацію хворого до вказаного закладу.

Керуючись ст.7, 263-265, 268, 342, 430 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву представника Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» лікаря- психіатра Любінця В.М. - задовольнити.

Примусово госпіталізувати недієздатного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до закладу з надання психіатричної допомоги - віддаленого структурного підрозділу № 2 Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради».

Судове рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.О.Гаврилюк

Присяжні Г.І.Паньків

Н.Й.Войтко