Ухвала від 09.07.2025 по справі 908/1276/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

09.07.2025 м.Дніпро Справа № 908/1276/21(908/62/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.01.2025 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі № 908/1276/21(908/62/25)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ"

відповідач-2 Акціонерне товариство "МетаБанк"

про забезпечення позову

в межах справи № 908/1276/21

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1276/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ".

Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду Запорізької області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд: заборонити акціонерному товариству "МЕТАБАНК" вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів та списання (стягнення) грошових коштів ПАТ "Запоріжжяобленерго", що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "МетаБанк", який використовується для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів при виплаті заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 заяву Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом: Заборони акціонерному товариству "МЕТАБАНК", МФО 313582 вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів та списання (стягнення) грошових коштів ПАТ "Запоріжжяобленерго", що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "МетаБанк", який використовується для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів при виплаті заробітної плати.

Не погодившись з вказаною ухвалою Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.01.2025 у справі № 908/1276/21 (908/62/25) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ПАТ «Запоріжжяобленерго» взагалі не є учасником справи № 908/1276/21(908/62/25) про банкрутство ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ», а тому в силу норм статті 136 ГПК України не вправі подавати заяви про забезпечення позову. Більше того, зі змісту ухвали від 07.01.2025 незрозумілим є те, чим саме порушуються на сьогодні чи можуть бути порушені в подальшому права ПАТ «Запоріжжяобленерго» в ході розгляду справи про банкрутство ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ». З огляду на відображені обставини, очевидним є те, що боржник за допомогою подібних судових рішень ухиляється від виконань судових рішень у справах № 908/948/23, № 908/374/23 про стягнення коштів в користь державного підприємства на суму понад 624 млн. грн;

- заборона вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів та списання (стягнення) грошових коштів негативно впливає на виконання рішень суду, в тому числі на виконання майбутніх рішень суду. Зокрема, грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «МетаБанк» і які на момент прийняття рішення використовувались виключно для виплати заробітної плати, зборів і обов`язкових платежів при виплаті заробітної плати в подальшому можуть використовуватись боржником для інших цілей, а саме для ухилення від сплати заборгованості за іншими виконавчими документами, а також виконавчого збору, що справляється в дохід Держави;

- судом першої інстанції не дотримано процесуальних норм, що регламентують інститут забезпечення позову, порушуються права та інтереси державного підприємства та перешкоджається виконання судового рішення, а тому вжиті ухвалою заходи забезпечення позову мають бути скасовані, як того вимагає положення ГПК України.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

07.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ПАТ "Запоріжжяобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Також, просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.01.2025 року на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України

11.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення у справі щодо апеляційної скарги, в яких останнє підтримало доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та наполягало на їх задоволенні.

01.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ПАТ "Запоріжжяобленерго" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Крім того, наголошує на необхідності закриття апеляційного провадження.

08.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія» «Укренерго» надійшли письмові пояснення у справі, в яких зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.

08.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ПАТ "Запоріжжяобленерго" надійшла заява про закриття провадження у справі.

В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.07.2025 року скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.01.2025 у справі № 908/1276/21(908/62/25), якою заборонено акціонерному товариству "МЕТАБАНК", МФО 313582 (69006, м. Запоріжжя, проспект Металургів, 30, mbank@mbank.com.ua, код ЄДРПОУ 20496061) вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів та списання (стягнення) грошових коштів АТ "Запоріжжяобленерго" (ЄДРПОУ 00130926), що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ "МетаБанк", м. Запоріжжя, МФО 313582, який використовується для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів при виплаті заробітної плати. Отже, на сьогоднішній день, ухвала від 07.01.2025 яку просить переглянути та скасувати заявник, по суті вичерпала свою дію, тому предмет спору став відсутній, а тому просить відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі.

Проте, в даному випадку колегія суддів звертає увагу заявника на те, що закриття провадження у справі, підстави та порядок якого регламентовано ст.231 ГПК України, не є тотожними із закриттям апеляційного провадження, яке визначено ст.264 названого кодексу.

Окрім того, ГПК України не передбачено закриття провадження чи закриття апеляційного провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета оскарження.

Приписами ч. 1 ст. 264 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У даному переліку відсутня така підстава для закриття апеляційного провадження, як відсутність предмета спору.

До того ж, законність судового рішення перевіряється на момент його прийняття, відповідно обґрунтованість підстав для вжиття заходів забезпечення позову встановлюється судом незалежно від подальшого їх скасування ухвалою суду першої інстанції в подальшому, підстави чого окремо визначені процесуальним кодексом.

Інші учасники справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" своїм правом на подання відзиву не скористалися.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 09.07.2025 приймали участь представники апелянта Міністерства юстиції України та позивача ПАТ "Запоріжжяобленерго". Інші учасники провадження №908/1276/21(908/62/25), будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги тривалість провадження та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з`явилися.

Представник апелянта в судовому засіданні 09.07.2025 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити: скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, зазначених у відзиві та поясненнях, наполягав на необхідності закриття апеляційного провадження та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1276/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ».

06.01.2025 року до Господарського суду Запорізької області надійшла заява (вх. № 254/08-08/25) про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд: 1. Прийняти заяву про забезпечення позову до розгляду. 2. Заборонити акціонерному товариству "МЕТАБАНК", МФО 313582 (69006, м. Запоріжжя, проспект Металургів, 30, mbank@mbank.com.ua, код ЄДРПОУ 20496061) вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів та списання (стягнення) грошових коштів ПАТ "Запоріжжяобленерго" (ЄДРПОУ 00130926), що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "МетаБанк", м. Запоріжжя, МФО 313582, який використовується для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів при виплаті заробітної плати.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.01.2025 року вищевказану заяву передано на розгляд судді Юлдашеву О.О. у межах справи № 908/1276/21 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ.

В обґрунтування заяви вказано, що Позивач має в АТ «МетаБанк» відкритий рахунок № НОМЕР_1 м. Запоріжжя, МФО 313582, який призначений для виплати заробітної плати, зборів і обов`язкових платежів при виплаті заробітної плати.

Зазначене підтверджується додатковою угодою № 2 від 14.01.2022 до Договору № 1986 від 13.01.2017 банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування, укладеного між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та АТ "МетаБанк".

Враховуючи, що виконання Акціонерним товариством «МетаБанк» оспорюваного рішення матиме наслідком унеможливлення виплати заробітної плати, сплати податків з заробітної плати, лікарняних та інших виплат працівникам, що невідворотно призведе до порушення конституційних прав громадян на оплату праці, які працюють на підприємстві позивача, тому заборона акціонерному товариству "МЕТАБАНК", МФО 313582 (69006, м. Запоріжжя, проспект Металургів, 30, mbank@mbank.com.ua, код ЄДРПОУ 20496061) вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів та списання (стягнення) грошових коштів ПАТ "Запоріжжяобленерго" (ЄДРПОУ 00130926), що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ "МетаБанк", м. Запоріжжя, МФО 313582, який використовується для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів при виплаті заробітної плати дозволить запобігти виникненню обставин, що призведе до порушення прав громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Суд першої інстанції погодився з таким обґрунтуванням та виснував, що такі заходи забезпечення позову, про які просить заявник, є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять порушення прав громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, вони не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності учасників судового процесу, та спрямовані на запобігання імовірним порушенням прав позивача його працівників, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Господарський суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення інтересів позивача, які захищені законом щодо виплати заробітної плати, які безпосередньо пов`язані із гарантованим Конституцією України правом працівників на отримання оплати праці.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

У процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Такі обмеження знаходять свої відображення у положеннях ГПК України щодо прийнятності апеляційної скарги, зокрема, у статтях 254, 256, 260, 261 цього Кодексу стосовно строку на апеляційне оскарження, можливості та підстав для його поновлення, наслідків визнання цих підстав неповажними.

Застосування таких процесуальних запобіжників задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини" від 12.07.2001, "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19.12.1997 та інші).

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Апеляційний суд зауважує, що суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція сформована суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:

- подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 23 Закону про банкрутство, частина перша статті 45 КУзПБ);

- розгляд господарським судом заяв конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ);

- визнання вимог таких кредиторів, що формалізується у судовому рішенні господарського суду - ухвалі (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ).

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі статтею 1 КУзПБ є кредитори у справі.

Можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності особами, які подали письмові заяви з вимогами до боржника, зокрема правом на оскарження судових рішень, пов`язана з фактом набуття такою особою статусу кредитора (сторони) у справі про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про визнання (повністю або частково) вимог кредитора до боржника.

При поданні апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене у справі про банкрутство до набуття особою статусу кредитора (учасника) у цій справі, початок перебігу строку на апеляційне оскарження такого рішення має обраховуватися з дати постановлення ухвали суду про визнання кредиторських вимог цієї особи.

Подібний підхід у застосуванні положень щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення наведено у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 902/560/20, від 29.04.2021 у справі № 904/5874/19.

Верховний Суд в постанові від 30.09.2021 у справі № 903/718/20 вкотре підтримав раніше викладену ним правову позицію, що законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

За приписами ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

Аналогічний за змістом правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15.

Судом встановлено, що в межах справи № 908/1276/21 про банкрутство ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» до Господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» якій зазначає, що у межах строку визначених ст. 138 ГПК України до Господарського суду Запорізької області буде подана позовна заява публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» та акціонерного товариства "МетаБанк" про визнання зобов`язання припиненим та визнання рішення недійсним.

Також, просить суд:

- Прийняти заяву про забезпечення позову до розгляду.

- Заборонити акціонерному товариству "МЕТАБАНК", МФО 313582 (69006, м. Запоріжжя, проспект Металургів, 30, mbank@mbank.com.ua, код ЄДРПОУ 20496061) вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів та списання (стягнення) грошових коштів ПАТ "Запоріжжяобленерго" (ЄДРПОУ 00130926), що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "МетаБанк", м. Запоріжжя, МФО 313582, який використовується для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів при виплаті заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 заяву Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову.

Міністерство юстиції України, яке подало апеляційну скаргу на згадану ухвалу, не є а ні стороною спору, а ні учасником у справі про банкрутство ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ», а ні тим органом державної виконавчої служби, дії якого оскаржувалися в межах цієї справи про банкрутство.

Колегія суддів враховує, що правом оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство наділені, зокрема, учасники такої справи, а оскільки Міністерство юстиції України не набуло статусу кредитора у справі № 908/1276/21, останнє не наділено процесуальним правом на оскарження судових рішень у справі про банкрутство за відсутності необхідного для цього обсягу процесуальної дієздатності.

Водночас, слід наголосити, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення стаття 254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Водночас, як зазначалося вище, відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів України", ГПК України, КУзПБ (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 903/354/21).

У розумінні статті 254 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв`язку є обов`язковим при розгляді справ про банкрутство.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведене, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №924/699/20).

Таким чином, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Такі правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 11.03.2024 у справі № 922/5628/14.

Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16; постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 11.07.2019 у справі №911/2635/17, від 01.04.2021 у справі № 910/17428/19, від 16.07.2021 у справі № 908/570/20, від 30.09.2021 у справі № 903/718/20, від 29.06.2022 у справі № 910/6065/18).

Таким чином, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3).

Слід зазначити, що з наведеного апелянтом обґрунтування наявності в нього права на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.01.2025 не вбачається порушення його прав та (або) інтересів, а питання про права, інтереси та (або) обов`язки Міністерства юстиції України оскаржуваною ухвалою не вирішувалося.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається зі змісту ухвали суду першої інстанції, ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не містяться згадування чи висновки щодо прав, інтересів або обов`язків Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки скаржник не набув статусу сторони чи учасника у справі № 908/1276/21, права та інтереси скаржника оскаржуваною ухвалою не порушені та рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, відтак скаржник не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 07.01.2025.

З огляду на все вищевикладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки апелянт не має статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ», а ухвалою господарського суду не вирішувались питання про його права та інтереси та (або) обов`язки і відсутні судження про них.

При цьому варто наголосити, що закриття апеляційного провадження не може тлумачитися як порушення права на судовий захист та доступ до правосуддя, враховуючи процесуальні фільтри, встановлені процесуальним законодавством, які відповідають висновкам Європейського Суду з прав людини у рішеннях «Філіс проти Греції» §59, «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції» §28 і «Станєв проти Болгарії» (ВП) §229.

В свою чергу, у пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 зазначено, що право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Подібний підхід щодо можливості обмеження права на доступ до правосуддя заради легітимної мети визнається виправданим й Європейським Судом з прав людини (п. 37 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.02.2011), яким встановлено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вказане не позбавляє ПАТ НЕК «Укренерго», фактично в чиїх інтересах подано апеляційну скаргу, доводити порушення своїх прав оскаржуваною ухвалою в розрізі безпосередньої неможливості виконання судових рішень на його користь, що стосуються вимог до ПАТ «Запоріжжяобленерго», про які згадується апелянтом, внаслідок прийнятих судом обмежень в ухвалі про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 271, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.01.2025 у справі №908/1276/21(908/62/25).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 17.07.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко