Рішення від 17.07.2025 по справі 910/4546/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2025Справа № 910/4546/25Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "АР-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Фрут"

про стягнення 352 464,98 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Приватне підприємство "АР-Транс" (далі - Підприємство) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Фрут" (далі - Товариство) 352 464,98 грн, з яких: 346 000,00 грн - основний борг, 6 464,99 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами заявками: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих транспортно-експедиційних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 позовну заяву Підприємства залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

24.04.2025 через систему "Електронний суд" Підприємство подало заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4546/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позові вимоги Підприємства частково обґрунтованими.

Між Підприємством (за текстом договору - Перевізник) та Товариством (за текстом договору - Замовник) були укладені Договори-заявки: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, відповідно до пунктів 1 яких Замовник доручає, а Перевізник здійснює перевезення експортно/імпортних вантажів відповідно до застосування Правил перевезення вантажів на підставі умов та відомостей вказаних в Договорах.

За умовами Договору №2024/01-15-02 від 15.01.2024, Перевізник взяв на себе зобов`язання за маршрутом Любляна (Словенія) - Хмельницький (Україна) здійснити перевезення вантажу: банан, об`ємом 86 м.куб, реф., вагою до 22 000 кг брутто, з дотриманням температурного режиму +14 (робочий термописець), одним автомобілем з адреси завантаження: Derby centr-letaliska 25 street, 1000 Ljubljana, Slovenia, до адреси вигрузки: Україна, місто Хмельницький, провулок Купріна, 7/3. Також позивач, як Перевізник, зобов`язався подати автомобіль з д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під завантаження 17.01.2024. Сторонами також узгоджено нормативний простій - 96 год. Договірна вартість перевезення становить 166 000,00 грн, яка повинна була бути сплачена відповідачем в безготівковій формі.

За умовами Договору №2024/01-25-01 від 25.01.2024, Перевізник взяв на себе зобов`язання за маршрутом Любляна (Словенія) - Хмельницький (Україна) здійснити перевезення вантажу: банан, об`ємом 86 м.куб, реф., вагою до 22 000 кг брутто, з дотриманням температурного режиму +14 (робочий термрписець), одним автомобілем з адреси завантаження: Derby centr-letaliska 25 street, 1000 Ljubljana, Slovenia до адреси вигрузки Україна, місто Хмельницький, провулок Купріна,7/3. Також позивач, як Перевізник, зобов`язувався подати автомобіль з д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під завантаження 26.01.2024. Сторонами також узгоджено нормативний простій - 96 год. Договірна вартість перевезення сторонами визначена в сумі 155000,00 грн, яка повинна була бути сплачена відповідачем в безготівковій формі.

За умовами Договору №2024/01-25-02 від 25.01.2024, Перевізник взяв на себе зобов`язання за маршрутом Любляна (Словенія)-Рівне(Україна) здійснити перевезення вантажу: банан, об`ємом 86 м.куб, реф., вагою до 22 000 кг брутто, з дотриманням температурного режиму +14 (робочий термописець), одним автомобілем з адреси завантаження: Derby centr-letaliska 25 street, 1000 Ljubljana, Slovenia до адреси вигрузки Україна, місто Рівне, Боярка, 28. Також позивач, як Перевізник, зобов`язався подати автомобіль з д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 під завантаження 26.01.2024. Сторонами також узгоджено нормативний простій - 96 год. Договірна вартість перевезення становить 155 000,00 грн, яка повинна була бути сплачена відповідачем в безготівковій формі.

Положеннями пунктів 1.1. Договорів передбачено, що розрахунки за виконані перевезення вантажів залученим транспортом здійснює Перевізник за дорученням і за рахунок фінансових засобів Замовника. Сторони погодилися, що винагорода Перевізника визначається у вигляді різниці між сумою, отриманою від Замовника, і сумою, сплаченою залученій організації. Перевізник отримує право самостійно визначити суму своєї винагороди шляхом простого математичного розрахунку і залишити її у себе з фінансових засобів перерахованих Замовником на поточний рахунок Перевізника, відразу або після повного перерахування. Рахунки-фактури за транспортні послуги Перевізник виписує протягом 3-х днів після розвантаження товару та перевірки його якості.

За умовами пунктів 2.2. Договорів Замовник зобов`язався сплатити вартість перевезення (пункт д) та провести розрахунок з Перевізником по додаткових витратах, понесених по шляху слідування і сумам штрафних санкцій відповідно до умов даного правочину (пункт е).

За порушення строків оплати встановлено відповідальність у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожним день прострочення оплати (абзацу 6 пункту 3.2. Договорів).

У відповідності до пункту 6.3. Договорів всі зміни до вказаних угод і доповнень до них дійсні в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані обома сторонами.

Підприємством було надано Товариству послуги, обумовлені договорами-заявками: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, загальною вартістю 476 000,00 грн, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): №КОР-24-00648, №КОР-24-01024, №КОР-24-01023.

У зв`язку з наданням вищенаведених послуг, Підприємством було виставлено Товариству шляхом їх направлення поштовим зв`язком рахунки на оплату у загальному розмірі 476 000,00 грн: №101 від 22.01.2024 на суму 166 000,00 грн, №157 від 29.01.2024 на суму 155 000,00 грн та №185 від 30.01.2024 на суму 155 000,00 грн.

06.08.2024 Підприємство звернулося до Товариства з претензією №205\08-1 від 01.08.2024 про сплату заборгованості у розмірі 476 000,00 грн.

Факт відправлення відповідачу вказаної претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа з відтиском печатки календарного штемпеля відділу поштового зв`язку від 06.08.2024, квитанцією про відправку поштового відправлення та накладною від 06.08.2024 №8220800406004.

Товариство звернулося до Підприємства з листом №12 від 16.10.2024, в якому просило розстрочити виконання зобов`язань за договорами-заявками: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, запропонувавши відповідний графік погашення боргу у розмірі 476 000,00 грн шляхом його погашення рівними щотижневими платежами в сумі 40 000,00 грн з 44 тижня 2024 року по 3 тиждень 2025 року та оплатою 36 000,00 грн за 4 тиждень 2025 року.

Однак, свої зобов`язання Товариство виконало частково лише на суму 130 000 грн:

- 11.11.2024 - відповідач оплатив 50 000,00 грн за міжнародні автотранспортні послуги згідно рахунку №101 від 22.01.2024, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку позивача за 11.11.2024;

- 21.11.2024 - відповідач оплатив 40 000,00 грн за міжнародні автотранспортні послуги згідно рахунку №101 від 22.01.2024, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку позивача за 21.11.2024;

- 12.12.2024 відповідач оплатив 40 000,00 грн за міжнародні автотранспортні послуги згідно рахунку №101 від 22.01.2024, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку позивача за 12.12.2024.

Інших доказів матеріали справи не містять та не були надані Товариством.

У березні 2025 відповідачу надіслано для підписання Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024 - 01.03.2025 між Сторонами. Однак даний Акт звірки взаємних розрахунків не було підписано відповідачем.

12.03.2024 Підприємство направило Товариству претензію №196\02-1 від 06.03.2025, в якій вимагало в строк до 16.03.2025 перерахувати на розрахунковий рахунок позивача борг в сумі 346 000,00 грн.

Факт відправлення відповідачу вказаної претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа з відтиском печатки календарного штемпеля відділу поштового зв`язку від 12.03.2025, накладною від 12.03.2025, квитанцією про відправку поштового відправлення та накладною від 12.03.2025 №8220800053551.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8220800053551, претензія №196\02-1 від 06.03.2025 була отримана Товариством 20.03.2025, але була залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несплатою Товариством у повному обсязі вартості наданих послуг за договорами-заявками: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, Підприємство звернулося з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 346 000,00 грн основного боргу та 6 464,99 грн пені.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договорів: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, суд дійшов висновку, що такі за своєю правовою природою є договорами транспортного експедирування, за яким, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться також і в статті 316 ГК України.

Отже, укладення Підприємством та Товариством договорів-заявок: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, було спрямоване на надання позивачем послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, та одночасного обов`язку відповідача по здійсненню їх оплати.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 ЦК України).

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як було раніше встановлено судом, згідно з положеннями пунктів 1 вищезазначених договорів заявок загальна вартість послуг становить 476 000,00 грн:

166 000,00 грн за договором-заявкою №2024/01-15-02 від 15.01.2024;

155 000,00 грн за договором-заявкою №2024/01-25-01 від 25.01.2024;

155 000,00 грн за договором-заявкою №2024/01-25-02 від 25.01.2024.

Обумовлені вказаними договорами-заявками послуги були надані Підприємством, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): №КОР-24-00648, №КОР-24-01024, №КОР-24-01023, а також випливає з листа Товариства №12 від 16.10.2024 про розстрочення сплати заборгованості по вказаним договорам-заявкам.

Оскільки Товариство лише частково виконало свої грошові зобов`язання у розмірі 130000,00 грн, заборгованість останнього перед Товариством становить 346 000,00 грн (476000,00 грн - 130 000,00 грн).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями частини 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Дослідивши умови договорів-заявок: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, судом встановлено, що вказаними правочинами не встановлено ані терміну, ані строку виконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

За положеннями частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 06.08.2024 Підприємство звернулося до Товариства з претензією №205\08-1 від 01.08.2024 про сплату заборгованості у розмірі 476 000,00 грн.

Факт відправлення відповідачу вказаної претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа з відтиском печатки календарного штемпеля відділу поштового зв`язку від 06.08.2024, квитанцією про відправку поштового відправлення та накладною від 06.08.2024 №8220800406004.

Товариство звернулося до Підприємства з листом №12 від 16.10.2024, в якому просило розстрочити виконання зобов`язань за договорами-заявками: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, запропонувавши відповідний графік погашення боргу у розмірі 476 000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що строк (термін) виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості наданих послуг є таким, що настав.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами-заявками: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024 щодо оплати вартості наданих послуг у розмірі 346 000,00 грн (476000,00 грн - 130 000,00 грн), строк (термін) оплати яких настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Також, у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, Підприємцем заявлено до стягнення 6 464,99 грн пені, з яких:

672,66 грн, нарахованих за період з 20.03.2025 по 10.04.2025 на суму боргу у розмірі 36000,00 грн;

2 896,16 грн, нарахованих за період з 20.03.2025 по 10.04.2025 на суму боргу у розмірі 155 000,00 грн;

2 896,16 грн, нарахованих за період з 20.03.2025 по 10.04.2025 на суму боргу у розмірі 155 000,00 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

За порушення строків оплати встановлено відповідальність у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожним день прострочення оплати (абзацу 6 пункту 3.2. Договорів).

У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

Дослідивши положення договорів-заявок, судом встановлено, що сторони не погодили інший строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 ГПК України.

Як було раніше встановлено судом, у договорах-заявках: №2024/01-15-02 від 15.01.2024, №2024/01-25-01 від 25.01.2024 та №2024/01-25-02 від 25.01.2024, не було встановлено ані терміну, ані строку виконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Судом встановлено, що 06.08.2024 Підприємство звернулося до Товариства з претензією №205\08-1 від 01.08.2024 про сплату заборгованості у розмірі 476 000,00 грн. Однак доказів отримання вказаної претензії чи інших доказів доведення її змісту до відома відповідача матеріали справи не містять.

У той же час, Товариство звернулося до Підприємства з листом №12 від 16.10.2024, в якому просило розстрочити виконання зобов`язань за договорами-заявками у розмірі 476000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що претензія від №205\08-1 від 01.08.2024 була отримана відповідачем до 16.10.2024.

Також судом було встановлено, що наступна претензія №196\02-1 від 06.03.2025 була направлена відповідачу 12.03.2025 та отримана ним 20.03.2025. Отже, строк доставлення склав 8 днів.

Виходячи з положень статті 79 ГПК України, якими закріплено стандарт доказування "вірогідності доказів", суд дійшов висновку, що претензія №205\08-1 від 01.08.2024 була пред`явлена (отримана) Товариством 14.08.2024 (06.08.2024 + 8 днів).

Отже, останнім днем для оплати вартості транспортно-експедиційних послуг було 21.08.2024 (14.08.2024 + 7 днів (згідно частини 2 статті 530 ЦК України), відтак 22.08.2924 - початок прострочення Товариства.

Враховуючи положення частини 6 статті 232 ГК України та абзацу 1 частини 3 статті 245 ЦК України, період нарахування пені складав з 22.08.2024 по 22.02.2025.

Судом враховано, що листом №12 від 16.10.2024 Товариство просило Підприємство розстрочити виконання своїх грошових зобов`язань та здійснило три платежі. Однак вказані дії не можуть свідчити про зміну строку виконання грошових зобов`язань, оскільки у відповідності до пункту 6.3. договорів-заявок всі зміни до вказаних угод і доповнень до них дійсні в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані обома сторонами.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги Підприємства про стягнення пені, оскільки останнім здійснено нарахування вказаної штрафної санкцій поза межами присічного шестимісячного строку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи позивача не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, у своєму позові Підприємство просило суд стягнути з Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 25000,00 грн, Підприємством було додано копії: договору про надання професійної правничої допомоги №2Б/0184 від 14.03.2025, акту надання послуг №1 від 14.03.2025, платіжної інструкції №2778 від 24.03.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №388 від 22.07.2005 та ордеру серії ВС №1360895 від 10.04.2025, виданий Адвокатським об`єднанням "Центр захисту при ДТП "Автопоміч" на ім`я адвоката Вілінської Галини Михайлівни.

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

14.03.2025 між Адвокатським об`єднанням "Центр захисту при ДТП "Автопоміч" (за текстом договору - Адвокатське об`єднання) та Підприємством (за текстом договору - Клієнт) було укладено договір, відповідно до пункту 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених даним договором та додатками до нього, за подією, що визначена в Додатках до цього договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що об`єм. Вартість послуг Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги та порядок розрахунків передбачено в додатку (додатках) до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

За умовами пункту 6.4. Договору послуга вважається наданою в повному обсязі, якщо Сторонами підписано Акт виконаних робіт або якщо після надсилання Акту виконаних робіт однією Стороною іншій, протягом 5-ти календарних днів не було надіслано претензію щодо об`єму та якості виконаної роботи.

Між Клієнтом та Адвокатським об`єднанням було підписано та скріплено печатками Акт надання послуг на суму 25 000,00 грн.

Підписавши та скріпивши печатками вказані акти, Клієнт засвідчив відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.

Отже, вищевказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання Адвокатським об`єднанням позивачу послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між ними розмірі 25000,00 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом із цим, вартість наданих послуг була повністю сплачена позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №2778 від 24.03.2025.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також відсутність клопотань відповідач про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Виходячи із часткового задоволення позову, у відповідності до статті 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 24 541,44 грн (25 000,00 грн х 346 000,00 грн/352 464,99 грн) та покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 165, 178, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Фрут" (02125, місто Київ, проспект Воскресенський, будинок 32, офіс 5; ідентифікаційний код 41379601) на користь Приватного підприємства "АР-Транс" (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 96, квартира 42; ідентифікаційний код 31802222) 346 000 (триста сорок шість тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 4 152 (чотири тисячі сто п`ятдесят дві) грн 00 коп. судового збору та 24 541 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок одну) грн 44 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ