Рішення від 17.07.2025 по справі 926/1643/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

17 липня 2025 року Справа № 926/1643/25

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000"

про стягнення штрафних санкцій в сумі 1324700,30 грн

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

І. Стислий виклад позовних вимог.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" про стягнення штрафних санкцій в сумі 1324700,30 грн за прострочення строків поставки товару за державним контрактом (договором) про закупівлю № 32/02-24-РМ від 23.02.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами державного контракту (договору) про закупівлю № 32/02-24-РМ від 23.02.2024 року в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку із чим позивачем відповідно до п. 8.2. договору нарахував пеню за ставкою 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки за період з 23.04.2024 року по 24.04.2024 року (2 календарні дні) у сумі 1324700,30 грн.

ІІ. Стислий виклад заперечень проти позовних вимог

Відповідач посилається на те, що ч. 2 ст. 231 ГК України носить імперативний характер та встановлює уніфікований розмір штрафних санкцій у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Таким чином, з підстав, зазначених вище з урахуванням положень ч. 2 ст. 231 ГК України, сума штрафних санкцій поставки Товару по відношенню до Товариства за прострочення має бути приведена до законодавчо визначеного рівня, а саме: 132470030 грн х 0,1% х 2 дн.= 264940 грн, крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.

III. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.05.2025 року позовну заяву вх. № 1643 передано на розгляд судді Швецю М.В.

Ухвалою суду від 20.05.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2025 року о 11:00 год.

23.05.2025 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" адвоката Галя Є.С. надійшло клопотання вх. № 1709 про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.05.2025 року постановлено здійснювати розгляд справи № 926/1643/25 у закритому судовому засіданні.

29.05.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Бондар О.О. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1785), в якому просить про участь в судових засіданнях (в тому числі і в підготовчому засіданні, яке відбудеться 05.06.2025 року) в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.05.2025 року постановлено клопотання представника позивача Бондар О.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1785) задовольнити, проводити судове засідання призначене на 05.06.2025 року у режимі відеоконференції з представником позивача Бондар О.О.

02.06.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача Галя Є.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1808) в якому просить задовольнити заяву про участь в судовому засіданні призначеному на 05.06.2025 року та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.06.2025 року постановлено заяву представника відповідача Галя Є.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1808) задовольнити, проводити судове засідання призначене на 05.06.2025 року у режимі відеоконференції з представником відповідача Галя Є.В.

05.06.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача Галя Є.В. надійшов відзив на позов вх. № 2356 з доказами надсилання в електронний кабінет позивача.

05.06.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Бондар О.О. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання вх. № 1847, обґрунтоване необхідністю підготувати відповідь на відзив та клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив вх. № 1850.

В судовому засіданні 05.06.2025 року, суд протокольною ухвалою продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив та оголосив перерву до 19.06.2025 року о 14:00 год.

16.06.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Бондар О.О. надійшла відповідь на відзив вх. № 2472 з доказами надсилання у електронний кабінет відповідача.

19.06.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Попова Д.С. надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вх. № 2016, згідно якої просить зменшити позовні вимоги на 264940,06 грн, стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 1324700,30 грн та повернути судовий збір в сумі 3974,10 грн.

19.06.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення вх. № 2541.

Ухвалою суду від 19.06.2025 року постановлено: заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог вх. № 2016 - прийняти до розгляду, нова ціна позову становить 1324700,30 грн; розгляд справи в підготовчому засіданні відкласти на 10.07.2025 року 12:45 год.

01.07.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення вх. № 2690.

03.07.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача Галя Є.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 2201) в якому просить задовольнити заяву про участь в судовому засіданні призначеному на 10.07.2025 року та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.07.2025 року задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні призначеному на 10.07.2025 року о в режимі відеоконферненції.

08.07.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Бондар О.О. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 2256) в якому просить задовольнити заяву про участь в судовому засіданні призначеному на 10.07.2025 року та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.07.2025 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні призначеному на 10.07.2025 року о в режимі відеоконферненції.

10.07.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява вх. № 2784 про проведення підготовчого засідання без представника відповідача, в якій також зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 09.07.2025 року в ухвалі суду від 19.06.2025 року виправлено допущену описку, а саме вірно зазначено дату судового засідання 15.07.2025 року.

15.07.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява вх. № 2876 згідно якої просить провести підготовче засідання призначене на 15.07.2025 року без його участі та зазначає що ним були подані всі наявні докази для правільного вирішення спору, а тому не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.07.2025 року.

До початку судового засідання 17.07.2025 року від представника позивача надійшла телефонограма, в якій просить здійснювати розгляд справи без його участі через технічні проблеми із системою Електронний суд та неможливістю під`єднатись до відеоконференції, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

17.07.2025 року від представника відповідача надійшла заява вх. № 2890, згідно якої просить розглядати справу без його участі через збої в роботі системи ВКЗ, зазначає, що проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях, а також просить задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Пунктом 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами.

IV. Фактичні обставини справи встановлені судом.

23.02.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (далі відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 32/02-24-РМ (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність 1-8) (Корсар М3мп-6) (ДК 021:2015 - 35810000-5: Індивідуальне обмундирування), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-01-25-007929-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Згідно пункту 1.4. Цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни відповідно до:- Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України Агенція закупівель у сфері оборони коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142;- наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 № 716/нм Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 5 Специфікації до договору відповідач погодився поставити 10000 комплектів Товару в строк до 31.03.2024 року.

Поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (п.4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.05.2025 3 не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.

На виконання п. 4.3. договору позивачем направлено заявку №R000047 від 26.02.2024 року на поставку 10000 комплектів Товару. Таким чином, відповідно до письмових заявок замовника сторони узгодили найменування товару, місце, кількість та дату поставки товару.

29.03.2024 року сторонами була укладена Додаткова угода №1 від до договору, якою внесено зміни до п. 5 Специфікації та змінено строк поставки 10000 комплектів Товару до 22.04.2024 року.

Таким чином, відповідач, підписавши Додаткову угоду до Договору, взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у вищезазначені терміни, проте, поставка товару відбулась наступним чином: 30.03.2024 року відповідно до Акту приймання товару № 149 - 4300 комплектів на суму 147953540 грн; 10.04.2024 року відповідно до Акту приймання товару № 199 - 1850 комплектів на суму 63654430 грн; 25.04.2024 року відповідно до Акту приймання товару № 230 - 3850 комплектів на суму 132470030 грн.

Отже, Відповідач порушив своє зобов`язання за договором та прострочив строки поставки 3850 комплектів товару загальною вартістю 132470030 грн на 2 календарні дні.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов Постачальником за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 9.1. договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

Договір підписаний сторонами електронними підписами та скріплений електронними печатками.

01.05.2024 року за вих. №2165/1566 від 30.04.2024 року позивачем направлено відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) №32/02-24-РМ від 23.02.2024 року на загальну суму 1987050,45 грн.

12.05.2025 року за вих. № 2165/3334/06-2025 на електронну адресу відповідача направлено корегувальний розрахунок до претензії вих. №2165/1566 від 30.04.2024 року із сумою штрафних санкції в розмірі 1589640,36 грн.

На підставі вищевикладеного з урахуванням заяви по зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути на підставі п. 8.2. договору штрафні санкції за порушення строку поставки товару в розмірі 1324700,30 грн за період з 23.04.2024 року по 24.04.2024 року (2 календарні дні).

V. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України та статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до пункту 5 Специфікації в редакції додаткової угоди № 1 від 29.03.2024 року строк постачання товару встановлено до 22.04.2024, а поставка продукції підтверджується актами приймання товару, підписаними сторонами № 149 30.03.2024, № 199 10.04.2024, № 230 25.04.2024.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами першою - третьою статті 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Зазначене стосується і зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов`язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.

Так, пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі.

При цьому, положення частин другої статті 231 ГК України передбачають, що навіть у разі, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.

Відповідно до статті 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

За приписами пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Договір це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що сторонами укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 32/02-24-РМ від 23.02.2024 року в добровільному порядку.

При цьому судом встановлено, що умови договору були викладені при оголошені проведення закупівлі. Тобто відповідач не впливав на формулювання умов договору, не міг їх змінити в переддоговірній процедурі.

Проте, відповідач не оспорював умови цього договору в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі жодних зауважень щодо них також не наводив.

Таким чином, між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін, що спростовує посилання відповідача на застосування штрафних санкцій в розмірі 0,1 % відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2024 року у справі 917/1957/23).

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунки пені та визнано його правильними та обґрунтованими (132470,30 * 0,5% * 2 дні = 1324700,30 грн).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90% суд бере до уваги законодавчі положення статей 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо вони є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20) Верховний Суд виклав правову позицію, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК та в ст.233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в п.36 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, ирішуючи питання про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій за клопотанням відповідача та в якому розмірі таке зменшення відповідатиме законодавчим положенням Цивільного і Господарського кодексів України, матеріалам справи, інтересам сторін, і буде розумним та справедливим, суд бере до уваги, що:

- відповідач є виробником та постачальником спеціальних засобів індивідуального захисту та іншої продукції оборонного призначення для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань задля забезпечення потреб оборони України;

- наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 20.03.2024 № 30-КВ визначено, що ТОВ НВП Темп-3000 має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу;

- відповідач має на виконанні 11 державних контрактів та договорів на постачання Збройним Силам України військової амуніції, виконання яких здійснює за власні обігові кошти без отримання передоплати з Державного бюджету України;

- на підприємстві відповідача працевлаштовано 1000 працівників та збільшуються виробничі потужності;

- застосування штрафних санкцій до відповідача у зазначених у позовній заяві розмірах може спричинити наслідки у вигляді відсутності на розрахункових рахунках ТОВ НВП Темп-3000 необхідних обігових коштів для виплати заробітної плати, придбання сировини, неможливості виконувати податкові зобов`язання, що може призвести до порушення виробничого процесу.

Суд також звертає увагу, що прострочення поставки становило 2 дні, зобов`язання за договором відповідачем виконано у повному обсязі, а про збитки позивач не заявляв.

Отже, з урахуванням указаних обставин суд вважає наявними підстави для зменшення штрафних санкцій, які підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з огляду на індивідуальний характер як правової відповідальності особи в цілому, так підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, в межах дискреції суду, якою він наділений у вирішенні цього питання, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за належне зменшити визнані обґрунтованими штрафні санкції на 50% та стягнути з відповідача пеню в сумі 662350,15 грн, у стягненні решти 50% штрафних санкцій в сумі 662350,15 грн у задоволенні позову відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, згідно усталеної судової практики судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Оскільки судом встановлено обґрунтованість порушення відповідачем зобов`язання та прав позивача та прийнято рішення зменшити розмір неустойки, позивач не повинен нести витрати в частині судового збору за зменшений розмір неустойки та відповідно частково задоволені позовні вимоги.

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (58002, м. Чернівці, вул. 28-го Червня, буд. 44, офіс 54; код 31778043) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська буд. 13/24; код 44830311) штрафні санкції в сумі 662350,15 грн та судовий збір в сумі 15896,40 грн.

3. В частині вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 662350,15 грн, відмовити у зв`язку із зменшенням належної до стягнення неустойки на 50%.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.07.2025 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.В. Швець