Постанова від 09.07.2025 по справі 927/252/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 927/252/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

учасників справи:

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представників учасників справи:

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Мостепанюк В.І.,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - Єлманова В.А.,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_5 - не з`явився,

ОСОБА_6 - не з`явився,

ОСОБА_7 - не з`явився,

ОСОБА_8 - не з`явився,

ОСОБА_9 - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 (суддя Романенко А.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (колегія суддів: Коротун О.М., Сулім В.В., Ткаченко Б.О.)

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)

до відповідачів:

1) ОСОБА_3 ,

2) ОСОБА_4 ,

3) ОСОБА_1 ,

4) ОСОБА_2 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) ОСОБА_6 ,

7) ОСОБА_7 ,

8) ОСОБА_8 ,

9) ОСОБА_9

про стягнення 890 479 316,90 грн шкоди.

СУТЬ СПОРУ

1. Відповідачі, які були членами правління та кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк", протягом 2013-2014 років ухвалювали рішення, за наслідком яких банк уклав 11 кредитних договорів. Забезпеченням за кредитними договорами виступали майнові права на отримання коштів за договорами купівлі-продажу неліквідних цінних паперів. Кредитні кошти позичальники використовували для погашення заборгованостей за іншими кредитними договорами перед цим же банком.

2. В подальшому, на підставі рішень правління та кредитного комітету строки користування кредитами неодноразово продовжувалися, а сплата відсотків переносилась.

3. 25.09.2014 банк було віднесено до категорії неплатоспроможних, 29.09.2014 - запроваджено тимчасову адміністрацію у банку, 30.01.2015 - відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

4. 16.04.2015 Фонд затвердив перелік (реєстр) вимог кредиторів (з урахуванням змін, внесених рішенням від 03.06.2019), 02.06.2015 - ліквідаційну масу банку (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення від 10.05.2018), а 13.06.2019 - ліквідаційний баланс.

5. 23.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи.

6. У березні 2021 року Фонд звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди.

7. Розмір шкоди (збитків) розрахований шляхом різниці балансової вартості кредитів (891 851 425,01 грн) та суми реалізації прав вимог за кредитами на торгах, проведених під час процедури ліквідації (1 372 108,11 грн).

8. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін апеляційним господарським судом, позов задовольнив повністю.

9. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду.

10. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи обґрунтовано нараховано відсотки за розрахунковими кредитними операціями після настання строку повернення кредиту або заявлення вимог (позовів) до позичальників, отримання судових рішень із конкретно визначеними сумами заборгованостей;

- чи належно виконував Фонд свої обов`язки та чи впливає ця обставина на розмір заподіяної шкоди;

- чи підлягає врахуванню презумпція правомірності кредитних договорів та договорів на їх забезпечення;

- чи є допустимими надані Фондом докази;

- чи пропустив Фонд позовну давність.

11. Верховний Суд касаційні скарги задовольнив частково, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. Правління НБУ прийняло постанову №600 від 25.09.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" (далі - ПАТ "Банк "Демарк", Банк) до категорії неплатоспроможних".

13. У постанові НБУ, зокрема зазначено, що за результатами аналізу даних статистичної звітності, що подається Банком до НБУ, установлено, що в Банку недостатньо коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами та його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства України і нормативно-правових актів НБУ.

14. На підставі вказаної постанови НБУ виконавча дирекція Фонду 26.09.2014 прийняла рішення №102 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Демарк", за яким з 29.09.2014, в Банку запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

15. Відповідно до постанови правління НБУ №66 від 30.01.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Демарк", відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації Банку.

16. За рішенням виконавчої дирекції Фонду від 30.01.2015 №18 розпочата ліквідаційна процедура та призначена уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку.

17. Виконавча дирекція Фонду рішенням №088/15 від 16.04.2015 затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк "Демарк" (з подальшими змінами від 03.06.2019 №1411) на суму 1 171 771 994,81 грн.

18. Виконавча дирекція Фонду рішенням №118/15 від 02.06.2015 затвердила ліквідаційну масу ПАТ "Банк "Демарк" (з урахуванням змін від 10.05.2018 №1300), за якою балансова вартість (з урахуванням позабалансових рахунків) становить 1 963 356 422,44 грн, ринкова вартість - 236 362 652,91 грн.

19. Виконавча дирекція Фонду рішенням №1505 від 13.06.2019 затвердила ліквідаційний баланс.

20. Недостатність майна ПАТ "Банк "Демарк" для покриття вимог кредиторів Банку становить 935 409 341,90 грн (1 171 771 994,81 грн - 236 362 652,91 грн).

21. Звіти про оцінку активів складені ТОВ "Стоун Брідж": 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19/13 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16307/14 від 16.04.2014).

22. У процедурі ліквідації ПАТ "Банк "Демарк", за рахунок майна Банку, частково задоволені вимоги кредиторів на суму 123 502 465,28 грн. Залишились незадоволеними у зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення - 1 048 269 529,53 грн.

23. Під час здійснення процедури ліквідації, позивачем був проведений аналіз кредитного портфелю ПАТ "Банк "Демарк"; виявлені факти, які свідчать про проведення банківської діяльності, яка не була спрямована на забезпечення інтересів банку та його кредиторів, у тому числі встановлено, що значна частина кредитів видана в 2013 - 2014 роках низці позичальників, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (майновими правами на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів), так і особою боржників за такими договорами купівлі-продажу цінних паперів (ТОВ "Інтегра Кампені", ТОВ "ФВП Груп", ТОВ "Українська група консалтингу та розвитку"), неповернення яких завдало Банку шкоди.

24. Так, в процесі аналізу кредитного портфеля Банку встановлено проведення таких кредитних операцій, що затверджені протоколами правління та кредитного комітету ПАТ "Банк "Демарк":

1) 22.02.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Видавтороптресурс" укладений кредитний договір №180 на суму 38 000 000 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.05.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №24 від 22.02.2013) та членами правління Банку (протокол №6 від 22.02.2013);

2) 14.02.2014 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Компанія "Дніпро-Холдінг" укладений кредитний договір №187 на суму 38 000 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 26.03.2015. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №20 від 14.02.2014) та членами правління Банку (протокол №9 від 14.02.2014);

3) 01.11.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Кондор" укладений кредитний договір №1487 на суму 38 000 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 03.09.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №142 від 01.11.2013) та членами правління Банку (протокол №48 від 01.11.2013);

4) 11.04.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Торгово-Промисловий Альянс "Континент" укладений кредитний договір №400 на суму 38 000 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 24.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №50 від 11.04.2013) та членами правління Банку (протокол №20 від 11.04.2013);

5) 28.03.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Технологія інформаційного забезпечення" укладений кредитний договір №328 на суму 38 000 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.06.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №43 від 28.03.2013) та членами правління Банку (протокол №16 від 28.03.2013);

6) 27.03.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Будівельна компанія "Арте" укладений кредитний договір №323 на суму 38 000 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 26.06.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №42 від 27.03.2013) та членами правління Банку (протокол №15 від 27.03.2013);

7) 12.03.2014 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Лігал Офіс" укладений кредитний договір №324 на суму 38 000 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 20.01.2016. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №35 від 12.03.2014) та членами правління Банку (протокол №16 від 12.03.2014);

8) 26.12.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Ювелірний дім "Фаворі" укладений кредитний договір №1757 на суму 37 980 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 23.02.2015. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №161 від 26.12.2013) та членами правління Банку (протокол №56 від 26.12.2013);

9) 02.04.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Просперіті АВ" укладений кредитний договір №342 на суму 37 600 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №45 від 02.04.2013) та членами правління Банку (протокол №18 від 02.04.2013);

10) 27.02.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Росток-Енергія" укладений кредитний договір №201 на суму 36 500 000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 27.11.2014. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №27 від 27.02.2013) та членами правління Банку (протокол №9 від 27.02.2013);

11) 18.06.2013 між ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Імпульс-Ю", укладений кредитний договір №768 на суму 38 000 000,00 грн строком до 19.07.2013 та на суму 20 000 000,00 грн строком по 20.02.2014, для забезпечення поточної діяльності. Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол №82 від 18.06.2013) та членами правління Банку (протокол №30 від 18.06.2013).

25. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 22.02.2013 №180 укладений договір застави від 22.02.2013 №180/1 з ТОВ "Видавтороптресурс". Предметом застави виступають майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ4/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, укладеному між ТОВ "Видавтороптресурс" та ТОВ "Інтегра Кампені". За цим договором купівлі-продажу №БВ4/163/12 від 27.12.2012 ТОВ "Інтегра Кампені" купує в ТОВ "Видавтороптресурс" простий вексель емітента ТОВ "СТАВР ГРУП" (код 35779742) № бланку серія АА №2419003, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунок має бути проведений до 27.06.2014.

26. У подальшому строк користування кредитом пролонгувався до 27.06.2014, до 29.09.2014, а також перенесений строк сплати відсотків, нарахованих за травень-серпень 2014 року по 29.09.2014 (протоколи засідання кредитного комітету №65 від 27.05.2014, №68 від 30.05.2014, №82 від 27.06.2014 та протоколи засідання правління №30 від 27.05.2014, №31 від 30.05.2014, №35 від 27.06.2014). Також сторонами перенесений і строк розрахунків для ТОВ "Інтегра Кампені" по договору №БВ4/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, до 27.04.2015, хоча в разі здійснення ТОВ "Інтегра Кампені" оплати ТОВ "Видавтороптресурс" мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед банком.

27. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 14.02.2014 №187, укладений договір застави від 14.02.2014 №187/1 з ТОВ "Компанія "Дніпро-Холдінг". Предметом застави виступають майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ4-1-14 купівлі-продажу цінних паперів від 20.01.2014, укладеному між ТОВ "ФВП Груп" та ТОВ "Компанія "Дніпро-Холдінг". За договором купівлі-продажу цінних паперів ТОВ "ФВП Груп" купує у ТОВ "Компанія "Дніпро-Холдінг" іменні інвестиційні сертифікати ТОВ "КУА "НЬЮ ЕССЕТ" ПВНЗІФ "Укрнадра" (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 26.04.2015.

28. У подальшому сторонами за кредитним договором перенесений строк сплати відсотків нарахованих за червень-серпень 2014 року на 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету №82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління №35 від 27.06.2014).

29. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 01.11.2013 №1487, укладений договір застави від 01.11.2013 №1487/1 з ТОВ "Кондор", предметом якого є майнові права, зокрема, право вимоги коштів по договору №БВ2/83/13 купівлі-продажу цінних паперів від 11.09.2013. За договором №БВ2/83/13 купівлі-продажу цінних паперів від 11.09.2013 ТОВ "ФВП Груп" купує у ТОВ "Кондор" іменні інвестиційні сертифікати ТОВ "КУА "НЬЮ ЕССЕТ" ПВНЗІФ "Укрнадра" (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, розрахунки проводяться до 11.09.2015.

30. Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ "Златонафта" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №2406 від 31.10.2011 в сумі 30 000 000,00 грн.

31. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 11.04.2013 №400, укладений договір застави від 11.04.2013 №400/1 з ТОВ "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ18/160/12 купівлі-продажу цінних паперів від 24.12.2012. За договором №БВ18/160/12 купівлі-продажу цінних паперів від 24.12.2012 ТОВ "Інтегра Кампені" купило в ТОВ "Торгово-Промисловий Альянс "Континент" простий вексель емітента ТОВ "СТАВР ГРУП" (код 35779742) № бланку серія АА №2419008 складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальна вартість 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 24.12.2014.

32. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 28.03.2013 №328, укладений договір застави від 28.03.2013 №328/1 з ТОВ "Технологія інформаційного забезпечення", предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012. За договором №БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012 ТОВ "Інтегра Кампені" купує у ТОВ "Технологія інформаційного забезпечення" простий вексель емітента ТОВ "СТАВР ГРУП" (код 35779742) № бланку серія АА №2419006, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 28.06.2014.

33. У подальшому строк користування кредитом пролонгований по 19.02.2015, а також перенесений строк сплати відсотків нарахованих за червень-серпень 2014 року по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету №82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління №35 від 27.06.2014). Перенесено і строк розрахунків для ТОВ "Інтегра Кампені" по договору №БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів, по 28.02.2015, хоча в разі здійснення ТОВ "Інтегра Кампені" оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ "Технологія інформаційного забезпечення" мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед банком.

34. В рахунок забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 27.03.2013 №323, укладений договір застави від 27.03.2013 №323/1 з ТОВ "Будівельна компанія "Арте", предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ8/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ "Інтегра Кампені" купило в ТОВ "Будівельна компанія "Арте" простий вексель емітента ТОВ "СТАВР ГРУП" (код 35779742) № бланку серія АА №2419005, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.06.2014.

35. В подальшому строк користування кредитом пролонгований по 09.01.2015, а також перенесений строк сплати відсотків, нарахованих за червень-серпень 2014 року, по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету №81 від 26.06.2014 та протокол засідання правління №35 від 27.06.2014). Перенесений був і строк розрахунків для ТОВ "Інтегра Кампені" по договору №БВ8/163/12 купівлі-продажу цінних паперів, по 27.01.2015, хоча в разі здійснення ТОВ "Інтегра Кампені" оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ " Будівельна компанія "Арте" мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед банком.

36. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 12.03.2014 №324, укладений договір застави від 12.03.2014 №324/1 з ТОВ "Лігал Офіс", за яким предметом застави є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ2-9-14 купівлі-продажу цінних паперів від 05.02.2014, за яким ТОВ "ФВП Груп" купує у ТОВ "Лігал Офіс" іменні інвестиційні сертифікати ТОВ "КУА "НЬЮ ЕССЕТ" ПВНЗІФ "Укрнадра" (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717), код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 05.02.2016.

37. Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ "Музейні технології" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №1311 від 30.06.2011 в сумі 35 080 000,00 грн по кредиту та 2 475 218,89 грн по відсоткам.

38. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 26.12.2013 №1757, укладений договір застави від 26.12.2013 №1757/1 з ТОВ "ЮД "Фаворі", предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ4-39-12 купівлі-продажу цінних паперів від 16.12.2012, за яким ТОВ "ФВП ГРУП" (код 36273386) купує у ТОВ "ЮД "Фаворі" іменні інвестиційні сертифікати ТОВ "КУА "НЬЮ ЕССЕТ" ПВНЗІФ "Укрнадра" (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN 4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 24.03.2015. У подальшому був перенесений строк сплати відсотків за червень-серпень 2014 року по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету Банку №82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління Банку №35 від 27.06.2014).

39. Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ "Інформаційні системи "Джет" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №2041 від 19.12.2012 в сумі 38 000 000,00 грн.

40. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 02.04.2013 №342, укладений договір застави від 02.04.2013 №342/1 з ТОВ "Просперіті АВ", предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ10/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ "Інтегра Кампені" купляє у ТОВ "Просперіті АВ" простий вексель емітента ТОВ "СТАВР ГРУП" (код 35779742) № бланку серія АА №2419007, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.12.2014.

41. Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ "Музейні технології" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №1311 від 30.06.2011 в сумі 35 080 000,00 грн по кредиту та 2 475 218,89 грн по відсоткам.

42. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 27.02.2013 №201, укладений договір застави від 27.02.2013 №201/1 з ТОВ "Росток-Енергія", предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ2/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ "Інтегра Кампені" купило в ТОВ "Росток-Енергія" простий вексель емітента ТОВ "СТАВР ГРУП" (код 35779742) № бланку серія АА №2419001, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.12.2014.

43. Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ "Торгово-Промисловий Альянс "Континент" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №1844 від 30.08.2011 в сумі 33 366 500,00 грн по кредиту; для погашення заборгованості ТОВ "ТРК "Українське кабельне телебачення" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №551 від 12.05.2008 по відсоткам в сумі 1 525 000,00 грн; для погашення заборгованості ТОВ "Брама ЛТД" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №229 від 04.03.2009 по відсоткам в сумі 610 000,00 грн та погашення заборгованості ТОВ "Сигматрейд" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №73 від 26.01.2009 по відсоткам в сумі 392 000,00 грн.

44. У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту за договором від 18.06.2013 №768, укладений договір застави від 18.06.2013 №768/1 з ТОВ "Імпульс-Ю", предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору №БВ12/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012, за яким ТОВ "Українська група консалтингу та розвитку" купує в ТОВ "Імпульс-Ю" простий вексель емітента ТОВ "СТАВР ГРУП" (код 35779742) № бланку серія АА №2419015, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 28.12.2014. У подальшому пролонгований строк користування кредитом по 27.02.2014, по 28.04.2014, по 27.02.2015 та перенесені строки сплати відсотків за березень 2014 року по 28.04.2014, за квітень-червень 2014 року по 30.06.2014, за травень-серпень 2014 року на 30.09.2014 (протоколи засідань кредитного комітету №23 від 20.02.2014, №27 від 27.02.2014, №44 від 31.03.2014, №55 від 28.04.2014 та 82 від 27.06.2014). Перенесений був також і строк розрахунків для ТОВ "Українська група консалтингу та розвитку" по договору №БВ12/164/12 купівлі-продажу цінних паперів по 28.03.2015, хоча в разі здійснення ТОВ "Українська група консалтингу та розвитку" оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ "Імпульс-Ю" мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед Банком.

45. Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ "Авто Бастіон" перед ПАТ "Банк "Демарк" за кредитним договором №1119 від 26.06.2012 в сумі 38 000 000,00 грн.

46. Членами правління та членами кредитного комітету ПАТ "Банк "Демарк", за участю яких прийняті рішення про кредитування: TOB "Видавтороптресурс", TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг", TOB "Кондор", TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", TOB "Технологія інформаційного забезпечення", TOB "Будівельна Компанія "Aрте", TOB "Лігал Офіс", TOB "Просперіті AB", TOB "Росток-Енергія", TOB "Імпульс-Ю", TOB "Ювелірний Дім "Фаворі", є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .

47. Виходячи зі змісту пунктів 11.1, 11.26 статуту ПАТ "Банк "Демарк", затвердженого загальними зборами акціонерів від 29.09.2009 (з подальшими змінами), органами управління Банку є загальні збори акціонерів, спостережна рада та правління Банку.

48. Постійно діючим виконавчим органом Банку є правління в кількості не менш як 4-х осіб, яке здійснює управління поточною діяльністю Банку і несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з цим статутом та положенням про правління.

49. Членами правління Банку можуть бути тільки працівники Банку.

50. До складу правління входять голова, заступники голови та інші члени правління. Голова та члени правління призначається на посаду та звільняється з посади спостережною радою Банку.

51. Правління діє від імені Банку в межах, передбачених Законом та цим статутом.

52. Протягом 2013 - 2014 років ОСОБА_3 займала посаду голови правління ПАТ "Банк "Демарк"; ОСОБА_4 - заступника голови правління; ОСОБА_2 - головного бухгалтера (член правління); ОСОБА_1 - начальника юридичного управління (член правління); ОСОБА_5 - начальника відділу фінансового моніторингу (член правління). За підписом перелічених осіб, проставлених в протоколах засідання правління Банку, ухвалені рішення про кредитування неплатоспроможних позичальників.

53. Відповідно до Положення про кредитний комітет ПАТ "Банк "Демарк", кредитний комітет є органом банку, що створюється з метою забезпечення застосування кредитної політики при прийнятті рішень про надання кредитів, гарантій, поручительств, здійснення інших ризикових операцій, що носять кредитний характер, оцінки якості активів банку, підготовки пропозицій щодо формування та використання резервів на покриття можливих збитків за кредитними операціями Банку та вирішення інших питань, що стосуються кредитної діяльності Банку.

54. До функціональних задач кредитного комітету Банку належить:

- розгляд питань надання кредитів, гарантій, поручительств, та прийняття рішень про здійснення інших ризикових операцій, які носять кредитний характер та затвердження умов відповідних договорів;

- розгляд питань змін умов договорів про надання кредитів, гарантій, поручительств, тощо;

- затвердження лімітів кредитування на банки контрагенти;

- оцінка якості активів та затвердження розміру страхового резерву під можливі ризики за кредитними операціями;

- розгляд питання списання безнадійної заборгованості по кредитам та нарахованими доходами за рахунок сформованих резервів та винесення прийнятого рішення на затвердження правління Банку;

- аналіз стану проблемної заборгованості за кредитами, гарантіями, поручительствами, іншими кредитними операціями та розробка заходів по погашенню цієї заборгованості;

- розгляд питань вкладень в боргові цінні папери та прийняття рішень про здійснення операцій купівлі - продажу боргових цінних паперів;

- вирішення інших питань кредитної діяльності Банку.

55. Протоколом №1 розширеного засідання правління ПАТ "Банк "Демарк" від 21.01.2013 затверджений кредитний комітет у складі 7 чоловік, яким членами кредитного комітету призначені: ОСОБА_3 (голова правління), ОСОБА_1 (член правління, начальник юридичного управління), ОСОБА_7 (начальник відділу безпеки), ОСОБА_4 (заступник голови правління), ОСОБА_8 (начальник відділу грошового обігу), ОСОБА_6 (заступник голови правління), та в разі прийняття рішень за кредитними проектами суб`єктів господарювання - ОСОБА_9 (начальник управління по роботі з корпоративними клієнтами). За підписом перелічених осіб, проставлених в протоколах засідання кредитного комітету Банку, ухвалені рішення про кредитування неплатоспроможних позичальників.

56. За результатами перевірки діяльності ПАТ "Банк "Демарк" на предмет додержання вимог законодавства від 01.10.2018 з висновку Фонду вбачається, що кредитні кошти витрачені позичальниками не для забезпечення поточної господарської діяльності або обслуговування власної заборгованості по кредиту, а на погашення кредитної заборгованості інших юридичних осіб у тому ж самому банку.

57. Статутна діяльність позичальників містить наступні види діяльності за КВЕД (основний): TOB "Видавтороптресурс" - 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Кондор" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Технологія інформаційного забезпечення" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Лігал Офіс" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Росток-Енергія" - 27.12 виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; TOB "Імпульс-Ю" - 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; TOB "Просперіті AB" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Будівельна Компанія "Aрте" - 82.33 надання інших допоміжних комерційних послуг; TOB "Лігал Офіс" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Ювелірний Дім "Фаворі" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

58. Виходячи з фінансових звітів перелічених позичальників, що складені за різні періоди з 2012 - 2014 років вбачається, що на момент видачі кредитів фінансовий стан позичальників був незадовільним, необоротні активи (основні засоби, статутний капітал) Товариств та їх чистий прибуток, були недостатні для покриття довгострокових зобов`язань перед Банком, що ставить під сумнів доцільність кредитування цих Товариств у значних обсягах (близько 38 млн. грн по кожному з позичальників). Активність господарської діяльності Товариств на низькому рівні. Чистий дохід від реалізованої продукції в більшості відсутній. Основним оборотним активом, з тенденцію до зростання, була дебіторська заборгованість контрагентів, разом з тим простежувались тенденції стрімкого зростання поточних зобов`язань самих Товариств; рентабельність діяльності Товариств вкрай низька.

59. Банк не здійснював аналіз фінансового стану ні боржника, ні емітентів цінних паперів, у частині їх спроможності миттєво здійснити викуп власних емітованих та наданих у заставу паперів, не проведений аналіз фінансового стану покупців за договорами купівлі-продажу цінних паперів та їх можливість розрахуватись за придбання цінних паперів.

60. Предметом угод купівлі-продажу є іменні інвестиційні сертифікати пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду (ПВНЗІФ) "Укрнадра", що створений компанією з управління активами ТОВ "КУА "НЬЮ ЕССЕТ"; та векселі, виписані ТОВ "Ставр Груп" (емітент), номіналом 50 млн. грн, з датою погашення - за пред`явленням, але не раніше 10.12.2022.

61. За звітом про незалежну оцінку вартості прав вимог, що були передані в заставу ПАТ "Банк "Демарк", складеним 14 - 17.02.2021 суб`єктом оціночної діяльності (СОД) ТОВ "Північно-Східна Консалтингова Група" (оцінка цінних паперів проведена на дату їх передачі в заставу), ринкова вартість іменних інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Укрнадра", створеного ТОВ "КУА "НЬЮ ЕССЕТ", дорівнювала 0,00 грн. За висновком оцінювача: ризик дефолту позичальників - 100%; ризик дефолту за договорами купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів - 100%; перспективи задоволення прав вимог за рахунок активів покупця відсутні, оскільки в нього майже немає активів.

62. Також за вказаним звітом про незалежну оцінку вартості прав вимог, що були передані в заставу ПАТ "Банк "Демарк", складеним 14 - 17.02.2021 суб`єктом оціночної діяльності (СОД) ТОВ "Північно-Східна Консалтингова Група" (оцінка цінних паперів проведена на дату їх передачі в заставу), ринкова вартість простих векселів ТОВ "Ставр Груп" дорівнювала 0,00 грн. За висновком оцінювача: ризик дефолту позичальників - 100%; ризик дефолту за векселями - 100%.

63. З метою банківського регулювання і нагляду, безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів, на виконання функції банківського нагляду НБУ проведена перевірка ПАТ "Банк "Демарк".

64. У Звіті НБУ про інспектування ПАТ "Банк "Демарк" за період з 2011 - 2012 років зазначається, що вплив кредитного ризику на капітал є великим.

65. Активам Банку притаманний високий рівень ризику, такий, що несе загрозу значних збитків. Якість активів має тенденцію до погіршення, в зв`язку зі зростанням обсягу негативно-класифікованих кредитів та нарахованих несплачених доходів.

66. Управління кредитною діяльністю потребує вдосконалення.

67. Факторами, які підвищують кількість кредитного ризику є: тенденція до збільшення рівня негативно-класифікованих активів, постійна пролонгація строків повернення кредитних коштів та нарахованих за ними відсотків, що свідчить про те, що їх повернення потребує значного часу, втрати за активними операціями можуть серйозно вичерпати існуючі резерви або вимагати значних додаткових резервів.

68. З метою запобігання збільшенню рівня негативно-класифікованих активів протягом періоду інспектування Банк продовжував перенесення строку сплати нарахованих відсотків, перенесення (пролонгацію) строків погашення основного боргу за кредитними операціями.

69. Також, під час інспектування встановлені факти, що підвищують кредитний ризик, а саме практика надання кредитів позичальникам київського регіону, в балансі яких основну частку займають дебіторська та кредиторська заборгованість, в структурі якої значну питому вагу (майже 100%) займають вимоги/зобов`язання за договорами купівлі-продажу цінних паперів (векселів).

70. Залишок заборгованості зазначених позичальників за кредитом за станом на 01.10.2012 складав 884,18 млн. грн або 73,15% кредитного портфеля СГД. Заборгованість за нарахованими доходами - 24,65 млн. грн або 35,57% загальної суми нарахованих доходів. Майже всі кредитні угоди були неодноразово пролонговані, а сплата відсотків, як правило, переносилась.

71. Забезпеченням за кредитними договорами, укладеними з указаними позичальниками, виступали майнові права на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів.

72. Якість управління ризиком ліквідності така, що потребує вдосконалення. Сукупний ризик ліквідності - високий. Очікуваний напрямок зміни - такий, що зростає. Сукупний ризик може нести загрозу для капіталу та надходжень Банку. Найбільш негативний вплив на ризик ліквідності та висновки щодо його якості має кредитний ризик.

73. Негативно на ризик ліквідності впливає ризикова кредитна політика, яка привела до залежності ліквідності Банку від фінансового стану обмеженого кола позичальників, яким належить 61,73% загальних активів.

74. Результати інспектування вказують на недостатність надходжень Банку для формування резервів під активні операції, підтримання капталу на необхідному рівні.

75. Окремі ділянки системи внутрішнього контролю потребують особливої уваги з боку керівництва Банку в частині посилення контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх положень Банку, а саме: в супроводженні кредитних операцій та формуванні статистичної звітності.

76. За наслідком інспекційної перевірки Банку було рекомендовано:

- посилити контроль за рівнем ризику, який притаманний активам Банку, а також їх якістю (особливо щодо кредитного портфеля та нарахованих доходів);

- при здійсненні кредитування звертати увагу на виявлені під час перевірки фактори, які підвищують кредитний ризик, та уникати появи нових та аналогічних факторів;

- посилити контроль за наявністю, станом та ліквідністю забезпечення отриманого від позичальників;

- здійснювати реальні заходи щодо зменшення концентрацій та покращення якості кредитного портфеля та активів в цілому;

- заміни застави в вигляді майнових прав на кошти за договорами купівлі-продажу векселів, отриманої за кредитними операціями на більш ліквідну.

77. За Аудиторським звітом ТОВ "АФ "Актив-Аудит", складеним за результатами перевірки річної фінансової звітності ПАТ "Банк "Демарк" за 2013 фінансовий рік, структура забезпечення кредитних операцій потребує вдосконалення, оскільки на звітну дату із загальної заборгованості клієнтів за кредитами 63,7% забезпечені іншими майновими правами (на отримання грошових коштів, товарів за договорами). Нерухомим майном забезпечено 20,5% заборгованості клієнтів (у тому числі 1% - нерухомістю житлового призначення, майновими правами на депозитні кошти, що розміщені в Банку - 6%). Якість моніторингу забезпечення потребує вдосконалення, зокрема в частині обмеження прийняття в забезпечення майнових прав на отримання грошових коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів, посилення контролю за відповідністю забезпечення критеріям, визначеним нормативно-правовими актами НБУ. Якість управління кредитним ризиком потребує вдосконалення, так само як і методика оцінки фінансового стану позичальників Банку, показника ризику та формування резервів за кредитними операціями. Принципи формування резервів за кредитними операціями станом на звітну дату потребують приведення до нормативно-правових актів НБУ та Міжнародних стандартів фінансової звітності в частині правильного визначення теперішньої вартості попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за кредитними інструментами.

78. Розмір збитків розрахований шляхом різниці балансової вартості кредиту та суми реалізації прав вимог за кредитами на торгах, проведених під час процедури ліквідації ПАТ "Банк "Демарк" (договір №40-072 відступлення (купівлю-продаж) прав вимог від 14.05.2019, укладений за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019 04-02-000005-b від 11.04.2019).

79. Загальна балансова вартість прав вимог за кредитними договорами на дату їх продажу становила 891 851 425,01 грн, а сума від продажу цих кредитів на торгах склала 1 372 108,11 грн. Різниця між цими показниками становить 890 479 316,90 грн.

80. 23.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №10641110033001921 про державну реєстрацію припинення ПАТ "Банк "Демарк" як юридичної особи.

Короткий зміст позовних вимог

81. У березні 2021 року Фонд звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідачів (членів правління та кредитного комітету банку) про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди, яка виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов`язаними особами Банку (в розумінні ст.52 Закону "Про банки і банківську діяльність"), операцій, які прямо суперечили інтересам Банку, а саме прийняття рішень про надання кредитів за кредитними договорами.

82. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "Банк "Демарк", він виявив факти прийняття пов`язаними особами Банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб, без додержання основних принципів кредитування, зокрема перевірки кредитоспроможності позичальників та наявності ліквідного забезпечення кредитів, за результатом яких було здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам Банку та його кредиторам.

83. Відповідачі в складі органів управління Банку (правління та кредитного комітету), відповідно до прийнятих у 2013 - 2014 роках рішень правління та рішень кредитного комітету, шляхом проставлення особистих підписів на протоколах цих органів, погодили отримання: TOB "Видавтороптресурс", TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг", TOB "Кондор", TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", TOB "Технологія інформаційного забезпечення", TOB "Будівельна Компанія "Aрте", TOB "Лігал Офіс", TOB "Просперіті AB", TOB "Росток-Енергія", TOB "Імпульс-Ю", TOB "Ювелірний Дім "Фаворі" кредитних коштів від Банку.

84. Як вказано у позові, в ході проведення процедури ліквідації був проведений аналіз кредитного портфелю Банку; виявлено факти, які свідчать про проведення банківської діяльності, яка не була спрямована на забезпечення інтересів Банку та його кредиторів, у тому числі встановлено, що значна частина кредитів видана в 2013 - 2014 роках низці позичальників, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (майновими правами на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів), так і особою боржників за такими договорами купівлі-продажу цінних паперів (ТОВ "Інтегра Кампені", ТОВ "ФВП Груп", ТОВ "Українська група консалтингу та розвитку"), неповернення яких завдало Банку шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

85. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 07.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, позов Фонду про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди задовольнив повністю.

86. Рішення судів мотивовані, зокрема, таким:

- нормою ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, зокрема, повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків, понесених банком та/або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку; Фонд наділений правом звертатися до суду в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку; таке право не може бути відчужене за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, оскільки обумовлене особливістю права, яке захищається (права кредиторів, вимоги яких не були задоволені у процедурі виведення і припинення банку) та законодавчим визначенням органу, який наділений повноваженнями захищати такі інтереси;

- у цій справі спірні правовідносини (прийняття рішень кредитного комітету, правління та спостереженої ради Банку) виникли у 2013-2014 роках; відповідно ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на 2013-2014 роки;

- члени правління та члени кредитного комітету Банку, за участю яких прийняті спірні рішення про кредитування, є належними відповідачами в справі та відповідають критеріям, установленим у ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази;

- не береться до уваги зміст рецензій на звіти про незалежну оцінку прав вимог, переданих у заставу ПАТ "Банк "Демарк", складних СОД ТОВ "Агенство нерухомості "Експертус" (додані відповідачем 2 до відзиву), оскільки повноваження рецензента ОСОБА_10 на проведення оцінки не підтверджені належними доказами; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ЦМК №10 від 01.10.2015 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК №3568-ПК від 13.08.2019 видані на іншу особу - ОСОБА_11 , яка в ході перевірки ФДМ України (ініційованої позивачем) заперечувала факт складання зазначених рецензій;

- не зважаючи на вимоги НБУ щодо зменшення ризикового кредитування, отримання реального забезпечення по кредитам, їх не було виконано, навпаки, продовжувались дії щодо аналогічного кредитування під неліквідне забезпечення (майнові права за договорами купівлі - продажу цінних паперів); такі активні операції створювали надмірну концентрацію ризику та ризик виникнення проблем із ліквідністю;

- виникнення простроченої заборгованості перед ПАТ "Банк "Демарк" стало наслідком довготривалої невиваженої кредитної політики з боку керівників Банку (зокрема правління та кредитного комітету) та зловживання посадовими особами повноваженнями при здійсненні активних операцій;

- виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів; водночас, якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку; невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели Банк до неплатоспроможності, та були підставою для звільнення їх від відповідальності;

- позивач скористався правом надати докази, які на його думку, підтверджували неправомірність та винність дій відповідачів; відповідачі при цьому не надали жодного доказу щодо вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом "Про банки і банківську діяльність" обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю банку, запобігання можливим ризикам;

- не береться до уваги висновок судово-економічної експертизи №СЕ-19/121-23/4152-ЕК від 30.03.2023 у справі № 927/252/21 (на замовлення відповідача 2), оскільки висновки судового експерта ґрунтуються на ряді нормативно-правових актів, що є обов`язковими для застосування банками України; натомість з дати відкликання банківської ліцензії, ПАТ "Банк "Демарк" не підпадає під визначення цього терміну;

- загальний розмір збитків, спричинений діями керівництва в особі членів правління та кредитного комітету Банку складає 890 479 316,90 грн;

- позивач довів повний склад цивільного правопорушення зі сторони відповідачів, зокрема неправомірність поведінки, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вину заподіювача шкоди, яка презюмується;

- реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.04.2015 №088/15 (зміни були внесені рішенням Фонду від 03.06.2019 №1411), оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси банку затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.06.2015 №118/15 (зміни внесені рішенням Фонду від 10.05.2018 №1300), ліквідаційний баланс затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду №1505 від 13.06.2019; ключовим є затвердження ліквідаційного балансу; з урахуванням наведених обставин позивач не пропустив позовну давність.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи

87. 05.02.2025 ОСОБА_4 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

88. 08.02.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

89. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) скаржники, доводи касаційних скарг яких збігаються, посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287, ч.3 ст.310 ГПК, та, зокрема, зазначають:

- суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права (посилається на статті 625, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)) у подібних правовідносинах (відносно відсутності права нарахування відсотків за розрахунковими кредитними операціями після настання строку повернення кредиту або заявлення вимог (позовів) до позичальників, отримання судових рішень із конкретно визначеними сумами заборгованостей), викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 та від 28.03.2018 у справі №444/9519/12; дії позивача в частині зміни підстав позову зроблені не у процесуальний спосіб; як наслідок, суд апеляційної інстанції встановив обставин, що мають суттєве значення (щодо розміру шкоди), на підставі недопустимих доказів, що є додатковою підставою касаційного оскарження, передбаченою ч.3 ст.310 ГПК;

- суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права (посилається на статті 256, 257, 261 ЦК, ч.7 ст.38, статті 48, 50 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") у подібних правовідносинах (відносно визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах щодо стягнення з пов`язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №916/3724/21;

- суди попередніх інстанцій застосували ст.204 ЦК без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, від 06.02.2019 у справі №554/5223/14-ц та від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, стосовно презумпції правомірності кредитних договорів та договорів на їх забезпечення;

- наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2024 у справі №910/4149/21; існує позиція, що "Фонд завжди правий", його дії є безапеляційно законними та ніколи не втручаються у причинно-наслідкові зв`язки спричинення шкоди; відповідачі не мають процесуальних можливостей, захищати себе, пояснюючи те, що саме дії, рішення та бездіяльність Фонду в частині проведення процедури виведення банку з ринку стали справжньою причиною виникнення шкоди та здійснили вирішальний вплив на її розмір;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості й обсягу застосування "спеціального банківського законодавства", зокрема, під час обліку кредитних операцій та пов`язаних із ними показників (резервів під конкретні кредитні операції) впродовж існування процедури виведення банку з ринку (період тимчасової адміністрації, ліквідаційної процедури); сума стягнення, яку Фонд ототожнює з сумою шкоди, створена виключно діями Фонду з порушенням фідуціарних обов`язків, шляхом штучного (незаконного) збільшення кредитних заборгованостей з 2015 по 2019 роки, із порушенням статей 1048-1050 ЦК та виключенням (неврахуванням) складової частини балансової вартості кредитів - резервів;

- усі документи, якими Фонд обґрунтовує позов, не є допустимими доказами через той факт, що повноваження Фонду у якості ліквідатора банку припинились за законом 23.01.2020, відповідно усі документи банку в порядку ст.52-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у відповідній редакції були передані до архіву, а також в частині кредитних справ, звітності позичальників та протоколів кредитного комітету, правління передані покупцю лоту; тобто Фонд не мав документів банку після 23.01.2020, Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено зберігання документів ліквідованих банків у Фонду, отже усі копії документів, які Фонд подав до суду, не мають законного походження.

90. 10.04.2025 Фонд через систему Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 , в якому просить закрити касаційне провадження в частині підстав неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права (статті 625, 1048, 1050, 1054 ЦК), які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 та від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, оскільки ці висновки не стосуються правовідносин, які є подібними до справи, що переглядається; касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

91. У відзиві Фонд вказує, зокрема, таке:

- сума збитків, визначна Фондом, є економічно обґрунтованою та відповідає сумі втрачених (неотриманих) активів внаслідок проведення кредитних операцій; при цьому, незалежно від обрання будь-якого з трьох методів підрахунку балансової вартості і збитків результат буде ідентичним на дату вибуття активу з балансу, а тому не впливає на загальну суму збитків від кредитних операцій;

- ототожнення суми, яка зазначена у рішенні суду про стягнення боргу, та суми збитків, є неможливим з двох таких ознак: по-перше, з точки зору правової природи збитків і суми стягнення за порушення зобов`язань; по-друге, з точки зору економічних складових зобов`язання і економічних складових збитку, облікованого на балансі;

- правова природа спірних правовідносин у цій справі пов`язана з пред`явленими до пов`язаних осіб ПАТ "Банк "Демарк" вимог про відшкодування майнової шкоди завданої у зв`язку із вчиненням такими особами цивільного правопорушення, тобто є деліктними (позадоговірними правовідносинами);

- розрахунок балансової вартості, зроблений експертом, є таким самим, як і розрахунок вартості, зазначений Фондом у позовній заяві і долучених документах; сума збитків, визначена Фондом, є економічно обґрунтованою та відповідає сумі втрачених (неотриманих) активів внаслідок проведення кредитних операцій, а метод визначення балансової вартості кредиту не впливає на загальну суму збитків від кредитної операції; скаржник неправильно трактує ним же подані документи;

- позиція ОСОБА_4 про помилковість розрахунків є необґрунтованою, спростована як судовою практикою, так і нормативними актами і повністю документально підтверджена матеріалами справи;

- як підстави для застосування позовної давності відповідач наводить розрахунок строків з урахуванням попередньо сформованої позиції Верховного Суду у справі №910/11027/18 як дата первісного затвердження розміру ліквідаційної маси або реєстру вимог кредиторів; водночас у цій справі на момент подачі позову (на відміну від справи №910/11027/18) діяв Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції з квітня 2020 року, зі змісту якого виключено поняття "недостатність майна банку"; тобто, заявлена обставина і аргументи щодо пропуску строку не можуть бути у жодному разі враховані, як такі, що були не передбачені законом на момент подачі позову;

- у цій справі окрім змін у законодавстві необхідно врахувати, що реєстр вимог кредиторів і розмір ліквідаційної маси є змінними величинами, водночас їх як первісний, так і остаточний розмір у жодному разі не впливають на розрахунок розміру заподіяних збитків, оскільки позов пред`явлено у сумі реальних втрат Банку від ризикових операцій (890 млн.), а не від розміру незадоволених вимог кредиторів (1 048 млн.), а тому позиція відповідача про пропуск строків ґрунтується на елементах, які не можуть бути враховані і застосовані;

- право звернення із остаточною вимогою до пов`язаних осіб виникло за наслідками завершення процедури ліквідації у будь-якому разі не раніше 13.06.2019, адже саме в цей день рішенням виконавчої дирекції Фонду №1505 затверджено ліквідаційний баланс Банку та звіт про завершення процедури ліквідації;

- зміна законодавства, яке уточнило і доповнило порядок і процедури щодо відшкодування шкоди (збитків) є обов`язковими для застосування як норми процедурного характеру у силу ч.3 ст.3 ГПК, і не є підставою для висновку, що у позивача були відсутні права на звернення до суду в порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у травні 2021 року;

- припинення юридичної особи навпаки є підставою для звернення Фонду до суду з позовом до про відшкодування шкоди;

- щодо віднесення кредитних договорів до категорії нікчемних правочинів, чи визнання їх недійсними - такі аргументи підлягають відхиленню, оскільки виходять за межі предмету доказування у справі;

- твердження відповідача, щодо недопустимості доказів є надуманими, а саме лише посилання на припинення Банку як юридичної особу не спростовує того, що докази, які наявні в матеріалах справи є достовірними.

92. 21.04.2025 Фонд через систему Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить закрити касаційне провадження в частині підстав неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права (статті 625, 1048, 1050, 1054 ЦК), які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 та від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, оскільки ці висновки не стосуються правовідносин, які не є подібними до справи, що переглядається; касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

93. Доводи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 є ідентичними доводам відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_4 , які (скарги) також є ідентичними, про що зазначає сам Фонд у відзиві.

94. 12.06.2025 від Фонду надійшли клопотання про передачу справи №927/252/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Надходження касаційних скарг на розгляд Верховного Суду

95. Верховний Суд ухвалами від 24.03.2025 та від 08.04.2025 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 16.04.2025.

96. Верховний Суд ухвалою від 16.04.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 07.05.2025, ухвалою від 07.05.2025 - до 16.06.2025, ухвалою від 16.06.2025 - до 25.06.2025, а ухвалою від 25.06.2025 - до 09.07.2025.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо клопотань Фонду про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду

97. Як було зазначено Фонд просить передати справу на розгляд об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої

Палати Верховного Суду.

98. Відповідно до ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

(І) щодо клопотання про передачу справи на розгляд об?єднаної палати Касаційного господарського суду

99. Наявність підстав для передання справи на розгляд об`єднаної палати, Фонд обґрунтовує необхідністю відступити від висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 в справі №906/1155/20 (906/1113/21), а також низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки такі висновки не узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

100. Фонд вважає, що надані Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду висновки щодо моменту початку перебігу позовної давності, викладені в постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, не узгоджуються з висновками з цього ж питання (неоднакове застосування положень статей 261, 1166 ЦК), сформованим палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також численним висновкам, викладеним у постановах колегій суддів палати для розгляду справ про банкрутство.

101. Згідно з ч.2 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

102. Разом з тим, як вбачається зі змісту ч.2 ст.302 ГПК, підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати може бути необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

103. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

104. У справі, що переглядається, як і у інших подібних справах за позовами Фонду до колишніх посадових осіб банку про стягнення шкоди (збитків), визначальним є те, що при визначенні початку перебігу позовної давності поряд із загальними положеннями, передбаченими ЦК, підлягають застосуванню також положення спеціального банківського законодавства, а саме Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, його ст.52, яке не застосовується при розгляді справ про банкрутство.

105. Зазначені особливості є такими, що зумовлюють неподібність правового регулювання та, відповідно, неподібність правовідносин у справах про банкрутство та у справах за позовами Фонду до колишніх посадових осіб банку щодо стягнення шкоди (збитків) за змістовим критерієм.

106. Виходячи із зазначеного, висновки щодо застосування норм права, від яких вважає за необхідне відступити Фонд, зроблені у правовідносинах, які не є подібними до справи, що переглядається, відповідно, підстави для застосування ч.2 ст.302 ГПК та передання на її підставі справи на розгляд об?єднаної палати відсутні.

(ІІ) щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

107. Наявність підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Фонд обґрунтовує необхідністю: 1) остаточно визначити, чи підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в скасованій постанові від 25.05.2021 в справі №910/11027/18; 2) вирішення виключної правової проблеми, пов`язаної з визначенням моменту початку перебігу позовної давності у спорах, ініційованих Фондом проти пов`язаних з банками осіб про відшкодування шкоди (збитків) в порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з метою формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права, з огляду на неоднакове застосування судами різних юрисдикцій норм права у подібних правовідносинах.

108. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (ч.3 ст.302 ГПК).

109. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (ч.4 ст.302 ГПК).

110. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (ч.5 ст.302 ГПК).

111. Питання про те, чи підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в скасованій постанові від 25.05.2021 в справі №910/11027/18, вже вирішене Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2022 у справі №904/315/19, 24.04.2023 у справі №916/1522/22, від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 тощо.

112. Верховний Суд у зазначених постановах вказав, що скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 відбулось не через зміну правової позиції суду, яка викладена у вказаній постанові, а у зв`язку з іншими обставинами, встановленими касаційним судом при розгляді заяви особи про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами. Висновки зі скасованої постанови, які неодноразово були наведені Верховним Судом у своїх інших постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, є чіткою і усталеною судовою практикою, від якої Верховний Суд не відступав.

113. Також, у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду навів правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

114. Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom, заява №27238/95, п.70) наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

115. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно керується підходом, за яким для відступу від висловлених раніше правових позицій вона повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними, необґрунтованими, неузгодженими, чи застосований у цих рішеннях підхід повинен бути очевидно застарілим унаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

116. З огляду на викладене, оскільки на сьогоднішній день існує висновок щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності у спорах, ініційованих Фондом проти пов`язаних з банками осіб про відшкодування шкоди (збитків) в порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та заявник не обґрунтував наявності підстав для відступу від відповідних висновків, а саме не довів їх помилковість, неефективність, необґрунтованість, неузгодженість чи застарілість (враховуючи, що такі висновки зроблені лише 04.06.2024), то відсутні підстави як для відступу від таких правових висновків, так і для передання справи на розгляд Великої палати Верховного Суду на підставі ч.5 ст.302 ГПК.

117. Окрім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що він ухвалою від 28.08.2024 іншу подібну справу - №910/18526/21 передавав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, однак Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.10.2024 повернула справу №910/18526/21 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

118. Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання Фонду про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо нараховування відсотків

119. Скаржники зазначають, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права (статей 625, 1048, 1050, 1054 ЦК) відносно відсутності права нарахування відсотків за розрахунковими кредитними операціями після настання строку повернення кредиту або заявлення вимог (позовів) до позичальників, отримання судових рішень із конкретно визначеними сумами заборгованостей, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 та від 28.03.2018 у справі №444/9519/12:

- "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункти 80-87 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16);

- припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (п.6.19), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.91));

- у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором (п.141 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

120. Фонд у відзиві просить закрити касаційне провадження в частині підстав неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права (статей 625, 1048, 1050, 1054 ЦК), які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 та від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, оскільки ці висновки не стосуються правовідносин, які є подібними до справи, що переглядається.

121. Оцінюючи вказані доводи Верховний Суд зазначає таке.

122. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

123. Верховний Суд звертає увагу скаржників на ту обставину, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

124. Розгляд скарг Верховним Судом покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження (зокрема, підставі касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК) вводяться для забезпечення ефективності судочинства.

125. Оскільки скаржники, наводячи свої обґрунтування, послалися на підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, то вони мають мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судами попередніх інстанцій посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а не наводити власні міркування.

126. Тобто, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржники мають навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.

127. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

128. У справі №444/9519/12 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а у справі №910/4518/16 Акціонерне товариство "Сбербанк" та Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулись до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" із заявами про визнання грошових вимог до боржника; вимоги кредиторів ґрунтувалися на положеннях договорів про відкриття кредитних ліній (кредитних договорів).

129. У справі №912/1120/16 на аналогічні висновки із якої також посилаються скаржники, Публічне акціонерне товариств "Державний ощадний банк України" у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" звернулося із заявою про визнання поточних грошових вимог до банкрута.

130. Враховуючи, що у жодній з наведених справ не розглядався позов Фонду про стягнення суми збитків (шкоди) з колишніх посадових осіб банку, правовідносини у справах №444/9519/12 та №910/4518/16 (а також №912/1120/16) за змістовим критерієм не є подібними до справи, що переглядається.

131. Таким чином, доводи скаржників у цій частині зводяться до висловлення ними незгоди зі встановленими судами обставинами справи, їх правовою оцінкою та викладення власного довільного тлумачення щодо питання застосування правових норм.

132. Верховний Суд також відхиляє доводи про зміну підстав позову на стадії апеляційного провадження (надання розрахунків на підставі ст.625 ЦК) та, як наслідок, встановлення обставин, що мають суттєве значення (розміру шкоди), на підставі недопустимих доказів (на змінених не у процесуальний спосіб підставах).

133. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).

Щодо виконанням Фондом своїх обов`язків та впливу цієї обставини на розмір шкоди

134. Скаржники також вказують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості й обсягу застосування "спеціального банківського законодавства", зокрема, під час обліку кредитних операцій та пов`язаних із ними показників (резервів під конкретні кредитні операції) впродовж існування процедури виведення банку з ринку (період тимчасової адміністрації, ліквідаційної процедури); сума стягнення, яку Фонд ототожнює з сумою шкоди, створена виключно діями Фонду з порушенням фідуціарних обов`язків, шляхом штучного (незаконного) збільшення кредитних заборгованостей з 2015 по 2019 роки, із порушенням статей 1048-1050 ЦК та виключенням (неврахуванням) складової частини балансової вартості кредитів - резервів.

135. Окрім цього стверджують, що наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2024 у справі №910/4149/21; існує позиція, що "Фонд завжди правий", його дії є безапеляційно законними та ніколи не втручаються у причинно-наслідкові зв`язки спричинення шкоди; відповідачі не мають процесуальних можливостей, захищати себе, пояснюючи те, що саме дії, рішення та бездіяльність Фонду в частині проведення процедури виведення банку з ринку стали справжньою причиною виникнення шкоди та здійснили вирішальний вплив на її розмір.

136. Як встановлено у цій справі, виконавча дирекція Фонду рішенням №088/15 від 16.04.2015 затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк "Демарк" (з подальшими змінами від 03.06.2019 №1411) на суму 1 171 771 994,81 грн; рішенням №118/15 від 02.06.2015 затвердила ліквідаційну масу ПАТ "Банк "Демарк" (з урахуванням змін від 10.05.2018 №1300), за якою балансова вартість (з урахуванням позабалансових рахунків) становить 1 963 356 422,44 грн, ринкова вартість - 236 362 652,91 грн; рішенням №1505 від 13.06.2019 затвердила ліквідаційний баланс; недостатність майна ПАТ "Банк "Демарк" для покриття вимог кредиторів Банку становить 935 409 341,90 грн (1 171 771 994,81 грн - 236 362 652,91 грн); у процедурі ліквідації ПАТ "Банк "Демарк", за рахунок майна Банку, частково задоволені вимоги кредиторів на суму 123 502 465,28 грн. Залишились незадоволеними у зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення - 1 048 269 529,53 грн.

137. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 вказала, що невчинення Фондом дій щодо віднесення правочинів до нікчемних і незвернення з позовом до продавців облігацій про повернення коштів, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності.

138. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, зокрема, зазначив:

"6.96. За змістом частини другої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

6.97. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 №1575 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.

6.98. Отже станом на 24.06.2019 було підтверджено неліквідність Банку, факт недостатності майна Банку у сумі 154 699 660,00 грн, що відповідає залишку незадоволених вимог кредиторів.

6.99. Відтак, установлення указаних обставин недостатності майна Банку та наявності у діях відповідачів повного складу правопорушення, є підставою для покладення на останніх відповідальності згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, право на пред`явлення якого виникає з 25.06.2019), що, у свою чергу, свідчить про правильність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог у цій справі.

6.100. Водночас питання щодо оцінки дій Фонду/уповноваженої особи при здійсненні процедури виведення банку з ринку не входить у предмету доказування у цьому спорі, оскільки недостатність майна Банку у сумі, яка значно перевищує розмір заподіяної останньому шкоди, презюмується станом на 24.06.2019.

…

6.103. З огляду на вказаний предмет доказування у цій категорії спорів, у справі №910/4149/21 заперечення відповідачів повинні спрямовуватись на спростування наведених позивачем в інтересах неплатоспроможного Банку обставин у позові (прийняття відповідачами в 2015 році недобросовісного рішення про придбання пакету неліквідних цінних паперів емітента ТОВ "Торгімпорт" з ознаками фіктивності не в інтересах Банку з порушенням фідуціарних обов`язків) та спростування доказів, якими підтверджуються ці обставини. Водночас, посилання відповідачів на порушення Фондом законодавства, яким унормовано його діяльність у процедурі виведення несплатоспроможних банків з ринку, не повинні враховуватися при вирішенні цього спору, адже вказані обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із порушенням відповідачами їх фідуціарних обов`язків та завданих унаслідок саме цього порушення збитків Банку.

6.104. Протиправність дій третіх осіб може бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності у разі доведення особою, до якої заявлені вимоги про стягнення шкоди, впливу таких дій третіх осіб саме на відносини, в яких було завдано шкоди. Втім протиправні дії/бездіяльність третіх осіб, у випадку їх об`єктивного існування, (в даній ситуації Фонду/уповноваженої особи), вчинені у інших відносинах (у даному випадку в управлінських відносинах виведення Банку з ринку, що є відносинами Банку, його кредиторів та Фонду), які не пов`язані з протиправними діями особи, до якої пред`явлені відповідні вимоги, не впливають ні на обставини щодо обсягу завданої відповідачами цим порушенням шкоди (на момент її завдання), ні на обставини наявності вини останніх у її завданні, а отже не може мати впливу на вирішення такого спору. Зазначене висновується, зокрема, й з того, що розмір шкоди оцінюється Фондом не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів, а визначається в залежності від безпосередніх наслідків дій відповідачів.

6.105. Виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (пункт 218 постанови постанов Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).

6.106. Тобто підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з відповідачів шкоди на користь саме Банку, а не Фонду, може бути доведення відповідачами обставин відповідності їх діяльності (у 2015 році щодо придбання цінних паперів) інтересам Банку та відсутності підстав для їх відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії/бездіяльність. Однак обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

6.107. Саме у вказаний спосіб (доведення відсутності своєї вини у стверджуваному порушенні, спростування наявності інших елементів складу правопорушення у спірних правовідносинах з Банком на момент вчинення порушення) забезпечується дотримання права на справедливий суд для відповідача, а не у спосіб доведення останнім обставин, які не стосуються спірних правовідносин.

6.108. Такий висновок узгоджується як із загальними нормами законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, так і з визначеними нормативними приписами підставами відповідальності посадових осіб за завдану шкоду перед юридичною особою, зокрема банком, які пов`язують її застосування із наявністю у діях заподіювача шкоди чотирьох елементів складу правопорушення, однак не пов`язують покладення такої відповідальності із необхідністю з`ясування інших обставин, які не стосуються стверджуваного порушення.

6.109. Відтак, до предмету доказування у справі №910/4149/21 належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2015 році. Водночас обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі".

139. З огляду на викладене, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду відступив від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, про те, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування у такому спорі входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо).

140. На висновки зі справ №910/11027/18 та №910/4149/21 послався Верховний Суд у постановах від 18.03.2024 у справі №910/12955/20 та від 29.05.2024 у справі №910/15260/18.

141. Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2024 у справі №910/12955/20 зазначив:

"377. Фонд не може виконувати повноцінно функції органів управління банку і не наділений фідуціарними обов`язками щодо нього. Його завданням є швидко сформувати ліквідаційну масу, продати майно та інші активи банку, розрахуватися з вкладниками та кредиторами.

378. Натомість саме відповідачі протягом 2014 - 2016 років постійно приймали рішення про перенесення сплати відсотків за користування кредитними коштами та перенесення сплати всієї (основної) суми наданих кредитних коштів (тіла кредиту), що відповідно не мало жодної економічної доцільності для банку та збільшувало ризики неповернення кредитних коштів позичальниками.

379. Не існувало також ліквідного забезпечення виконання кредитних зобов`язань, за рахунок якого Банк міг задовольнити свої кредиторські вимоги, адже погоджене відповідачами у справі забезпечення, у вигляді цінних паперів (заставна вартість 0,0 грн.) та іпотеки (заставною вартістю 385 000 000,00 грн), не могли покрити вимоги Банку".

142. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №910/15260/18:

"167. …Фонд не може виконувати повноцінно функції органів управління банку і не наділений фідуціарними обов`язками щодо нього. Його завданням є швидко сформувати ліквідаційну масу, продати майно та інші активи банку, розрахуватися з вкладниками та кредиторами. Відтак законодавство не покладає на Фонд обов`язок, зокрема, щодо вчинення дій, спрямованих на стягнення коштів з відповідачів за рішеннями судів, які набрали законної сили".

143. Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, обставини щодо того, чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування.

144. Разом з тим, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.

145. Однакове й уніфіковане застосування правових норм зумовлює загальнообов`язковість і передбачуваність закону, рівність перед законом і правову визначеність, яка є складовою верховенства права. На цьому акцентувала увагу Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) у Висновку №20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону (п.1).

146. Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom, заява №27238/95, п.70) наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

147. Інститут "overruling of precedent", який використовується у системі загального права, з метою дотримання балансу між юридичною визначеністю та розвитком права визнає за можливе не слідувати прецеденту у таких випадках: у разі зміни правових відносин або відповідних правових принципів; якщо попередній висновок суду ґрунтується на неправильному застосуванні положень закону чи прецедентів, у тому числі зумовленому їх помилковим тлумаченням, і визнаний неправильним; якщо він не діє на практиці.

148. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно керується підходом, за яким для відступу від висловлених раніше правових позицій вона повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними, необґрунтованими, неузгодженими, чи застосований у цих рішеннях підхід повинен бути очевидно застарілим унаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

149. З огляду на викладене, оскільки скаржники належно не обґрунтували наявність підстав для відступу від відповідних висновків, а саме не довели їх помилковість, неефективність, необґрунтованість, неузгодженість чи застарілість (враховуючи, що такі висновки зроблені лише 05.02.2024), відсутні підстави для відступу від правових висновків, викладених у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21.

150. Таким чином, оскільки обставини щодо того, чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування, то Верховний Суд відхиляє доводи, що сума стягнення, яку Фонд ототожнює з сумою шкоди, створена виключно діями Фонду з порушенням фідуціарних обов`язків, шляхом штучного (незаконного) збільшення кредитних заборгованостей з 2015 по 2019 роки. Також відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо можливості й обсягу застосування "спеціального банківського законодавства", зокрема, під час обліку кредитних операцій та пов`язаних із ними показників (резервів під конкретні кредитні операції) впродовж існування процедури виведення банку з ринку (період тимчасової адміністрації, ліквідаційної процедури).

Щодо презумпції правомірності договорів

151. Скаржники також зазначають, що суди попередніх інстанцій застосували ст.204 ЦК без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, від 06.02.2019 у справі №554/5223/14-ц та від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, стосовно презумпції правомірності кредитних договорів та договорів на їх забезпечення.

152. Як уже зазначалося, оскільки скаржники, наводячи свої обґрунтування, послалися на підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, то вони мають мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судами попередніх інстанцій посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а не наводити власні міркування.

153. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

154. Разом з тим, правовідносини у справах, на які посилаються скаржники, обґрунтовуючи свої доводи у цій частині (№643/17966/14-ц, №554/5223/14-ц та №2-1383/2010), є неподібними до справи, що переглядається. У жодній із вказаних справ не розглядався позов Фонду про стягнення суми збитків (шкоди) з колишніх посадових осіб банку.

155. Так, у справі №643/17966/14-ц Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося з позовом, в якому просило у рахунок погашення заборгованості фізичної особи за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - належну іншій фізичній особі квартиру, шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу з початковою ціною 316 200,00 грн із наданням позивачу повноважень продавця.

156. У справі №554/5323/14-ц (у касаційних скаргах помилково зазначено №554/5223/14-ц) Публічне акціонерне товариство "Марфін банк" звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця та фізичної особи, в якому просило стягнути у солідарному порядку з відповідачів 8 688 949,88 грн заборгованості за кредитом, 2 243 983,80 грн заборгованості за відсотками, 725 253,47 грн пені.

157. А у справі №2-1383/2010 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів (двох фізичних осіб) заборгованість за кредитним договором та договором поруки, що склала 228 603,40 грн, з якої: заборгованість за кредитом - 202 544,85 грн, у тому числі 17 651,18 грн - за простроченим кредитом; 24 212,81 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, у тому числі 21 867,69 грн - за простроченими відсотками; 1 845,74 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

158. Таким чином, скаржники належним чином, із посиланням на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, як того вимагає положення п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не довели обґрунтованість своїх доводів та, відповідно, не спростували правильність рішень судів попередніх інстанцій.

159. Верховний Суд у контексті відповідних доводів скаржників також погоджується з Фондом, що питання віднесення кредитних договорів до категорії нікчемних правочинів, чи визнання їх недійсними виходять за межі предмету доказування у цій справі.

Щодо допустимості доказів

160. На думку скаржників, усі документи, якими Фонд обґрунтовує позов, не є допустимими доказами через той факт, що повноваження Фонду у якості ліквідатора банку припинились за законом 23.01.2020, відповідно усі документи банку в порядку ст.52-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у відповідній редакції були передані до архіву, а також в частині кредитних справ, звітності позичальників та протоколів кредитного комітету, правління передані покупцю лоту; тобто Фонд не мав документів банку після 23.01.2020, Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено зберігання документів ліквідованих банків у Фонду, отже усі копії документів, які Фонд подав до суду, не мають законного походження.

161. Верховний Суд вважає такі доводи необґрунтованими.

162. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

163. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 ГПК).

164. Відповідно до частин 1, 3, 4 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

165. За загальним правилом позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.80 ГПК).

166. Допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст.77 ГПК).

167. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (п.6.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (провадження №12-52гс21)).

168. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанова Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №914/2200/20).

169. Згідно з ч.5 ст.34 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

170. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд.

171. Статтею 52-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання усіх, у тому числі фінансово-господарських, документів неплатоспроможного банку протягом ліквідаційної процедури. До завершення ліквідації неплатоспроможного банку Фонд зобов`язаний забезпечити збереженість архівних документів неплатоспроможного банку і передати їх на зберігання до НБУ. НБУ зобов`язаний прийняти документи неплатоспроможного банку на зберігання по мірі їх подання Фондом.

172. Фонд має право отримувати від НБУ та органів виконавчої влади документи та інформацію, необхідну для виконання Фондом функцій, передбачених цим Законом (ч.1 ст.56 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

173. НБУ на запит Фонду надає документи та інформацію, у тому числі отриману під час проведення банківського нагляду, про операції банку, стан його ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інші документи та інформацію, необхідні для виконання Фондом функцій, передбачених цим Законом (ч.4 ст.56 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

174. Верховний Суд враховує доводи Фонду про те, що частина документів є документами останнього, а частина з документів була отримана у архівному управлінні НБУ (рішення органів управління та керівництва банку, які у зберігаються у оригіналі безпосередньо у НБУ).

175. Таким чином, Фонд може отримати копії необхідних документів як самостійно, під час перебування у статусі тимчасового адміністратора банку, так і витребувати їх від інших органів та осіб, зокрема, НБУ.

176. Зворотного, щодо неможливості позивачем у законний спосіб отримати відповідні докази (документи), скаржники не довели.

Щодо позовної давності

177. Скаржники вважають, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права (статей 256, 257, 261 ЦК, ч.7 ст.38, статей 48, 50 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") відносно визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах щодо стягнення з пов`язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

178. У постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, на яку посилаються як скаржники, так і суд апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо визначення позовної давності (аналогічні містяться також у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №910/12803/18 (п.5.9), від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 (п.85)):

"8.3.Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

8.4. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.

8.5.Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

8.6.Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.

8.7.Так, за положеннями статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ "АБ "Укоопспілка" до категорії неплатоспроможних, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

8.8.Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та у разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

8.9. Як зазначено вище, якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.

8.10.Відповідно до статті 48 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.

8.11.Установлений статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).

8.12.Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна).

8.13. Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів".

179. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуженням майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (п.7.60).

180. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку (п.7.61).

181. Також, у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду навів правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", поданими після припинення банку.

182. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у вказаній постанові зазначив, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

183. Тобто палата визначила, з якого моменту в цьому випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме - з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

184. Враховуючи, що відповідно до ст.29 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд та вкладники банку набувають статусу кредитора банку на день початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку, палата вказала, що розмір шкоди (збитків), завданий кредиторам банку (зокрема і Фонду) визначається на підставі затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку, а відтак, Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов`язаних із банком осіб саме з моменту затвердження останнього з двох зазначених вище документів.

185. Зазначене узгоджується з мотивами, викладеними в ухвалі від 11.04.2025, якою Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду повернув справу №910/18526/21 колегії суддів для подальшого розгляду.

186. Суд апеляційної інстанції зазначив, що "суд першої інстанції правомірно встановив, що реєстр акцептованих вимог кредиторів банку затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.04.2015 №088/15 (зміни були внесені рішенням Фонду від 03.06.2019 №1411), оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси банку затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.06.2015 №118/15 (зміни внесені рішенням Фонду від 10.05.2018 №1300), ліквідаційний баланс затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду №1505 від 13.06.2019. Тоді як з відповідним позовом у даній справі Фонд звернувся - 12.03.2021. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що ключовим питання визначення розміру заподіяної шкоди (з метою визначення початку перебігу строку позовної давності) в даній справі є затвердження ліквідаційного балансу, який відбувся 13.06.2019".

187. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій в контексті питання позовної давності не відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 та від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, натомість доводи скаржників у цій частині знайшли своє підтвердження.

188. Пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, однак як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, 09.03.2023 надійшла письмова заява позивача щодо питань захисту його прав та інтересів згідно з гл.19 ЦК, зокрема, щодо обставин відсутності порушення строків позовної давності або (в разі протилежного висновку суду) поважності причин його пропуску.

189. Разом з тим, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про не пропущення Фондом позовної давності, доводи останнього щодо поважності причин пропуску строку залишилися без жодної правової оцінки.

190. При цьому суд касаційної інстанції, в силу положень ч.2 ст.300 ГПК, яка передбачає, що він не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, позбавлений можливості надати самостійну оцінку таким доводам, дослідити відповідні докази, подані на їх підтвердження, та, як наслідок, встановити (вважати доведеною) обставину щодо наявності або відсутності поважних причин пропуску строку.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

191. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

192. Згідно з ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

193. Частиною 1 ст.316 ГПК передбачено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

194. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційних скарг відповідачів, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

195. Оскільки суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу справи №927/252/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №927/252/21 скасувати.

4. Справу №927/252/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець