Постанова від 15.07.2025 по справі 910/11961/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11961/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Дідченко О. І. (самопредставництво), Закарлюка І. С. (адвокат),

відповідача - Данилов К. О. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення.

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон» (далі - ТОВ «ІК «Візеріон», позивач ) звернулося до суду із позовом, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 27.06.2024 № 208-р, прийнятого за результатами розгляду справи № 145-26.13/53-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - рішення АМК), яким, зокрема, ТОВ «ІК «Візеріон» визнано винним у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції та застосовано штраф у загальному розмірі 2 162 260 гривень.

Позовна заява мотивована, зокрема, тим, що рішення АМК прийнято: за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи, і які визнано встановленими; за невідповідності висновків, викладених у рішенні АМК, обставинам справи.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 (суддя Мандриченко О. В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (колегія суддів: Яценко О.В., Хрипун О. О., Мальченко А. О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «ІК «Візеріон», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 6, 50 та 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III).

Щодо обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено статті 86, 89 ГПК України: неналежна оцінка доказів у справі, зокрема заяв свідків, які необґрунтовано визнані неналежними через формальні недоліки. Відсутність належної вмотивованості висновків: не здійснено критичний аналіз економічного сенсу відносин між компаніями.

Скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не здійснено глибокого аналізу економічної доцільності та сенсу зазначених у рішенні АМК дій , зокрема:

- не досліджено характер господарських відносин між компаніями;

- не проаналізовано фінансову логіку надання поворотної допомоги;

- не досліджено об`єктивні альтернативи технічним збігам (IP,час, платформа);

- не надано оцінки реальної конкуренції на торгах.

5. Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Антимонопольний комітет України (далі - АМК, Комітет, відповідач) заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. АМК також звертає увагу Суду, що доводи скаржника фактично зводяться до власного бачення обставин справи.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 25.03.2024 № 03/88-р розпочато розгляд справи № 145-26.13/53-24 за ознаками вчинення позивачем та ПП «Спецтехекспорт» порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «штори до пасажирських вагонів» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2023-03-31-007518-a), які проводила Філія «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідачами у антимонопольній справі є:

- ТОВ «ІК «Візеріон»;

- ПП «Спецтехекспорт».

Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що філія «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» провела торги на закупівлю «штори до пасажирських вагонів» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2023-03-31-007518-a).

Дата оприлюднення: 31 березня 2023 року о 16 год 27 хв. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 10 квітня 2023 року о 18 год 00 хв. Початок аукціону: 10 квітня 2023 року о 18 год 01 хв. Очікувана вартість: 31 620 000,00 грн із ПДВ.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в Торгах тендерні пропозиції подали: позивач; ПП «Спецтехекспорт».

Ціна тендерних пропозицій, запропонованих відповідачами на Торги, становила:

- позивач - 31 617 760, 00 грн.;

- ПП «Спецтехекспорт» - 31 620 000,00 грн.

Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію позивача, з яким замовник уклав договір від 12.06.2023 № ПК/МТ3/23361/10 (далі - договір).

Під час розгляду справи № 145-26.13/53-24 Комітетом встановлено перебування однієї і тієї ж фізичної особи у трудових відносинах із відповідачами та перебування фізичної особи - працівника ПП «Спецтехекспорт» у трудових відносинах із заводом - виробником продукції, яку представляли обидва відповідачі на Торги.

Як встановлено Комітетом у пункті 22 рішення АМК, на підставі інформації Пенсійного фонду України в м. Києві, наданою в листах від 14.06.2023 № 2800-050203-5/32701 та від 26.01.2024 № 953/5/99-00-20-01-04-05, встановлено, що в період до Торгів та по 31.12.2023:

- ОСОБА_1 працював у позивача на посаді юрисконсульта та в ПП «Спецтехекспорт» на посаді юриста - заступника директора з розвитку;

- ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ПП «Спецтехекспорт» та ТОВ «Торгівельний будинок «Згода», продукцію якого відповідачі пропонують на торгах, при тому, що позивач від 17.01.2023 є офіційним дилером із правом продажу всієї виробленої продукції на території України згідно з інформацією ТОВ «Торгівельний будинок «Згода», наданою листом від 22.11.2023 № УЗ/22/11-01 (вх. Комітету від 22.11.2023 № 8-03/13829).

За таких обставин суд першої інстанції погодився з висновками Комітету про те, що встановлені обставини, які у своїй сукупності з іншими доказами у справі доводять, що перебування, зокрема одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) у трудових відносинах із відповідачами (зокрема, ОСОБА_1 на посадах юрисконсульта, юриста - заступника директора з розвитку) та перебування фізичної особи ПП «Спецтехекспорт» у трудових відносинах із заводом - виробником продукції, яку представляли обидва відповідачі на торгах, свідчить про їх пов`язаність через одних і тих же фізичних осіб та про можливість обміну інформацією, у зв`язку із чим відповідачі мали можливість бути обізнаними з діяльністю один одного та мали можливість доступу до інформації один одного й обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності, зокрема щодо участі в торгах.

У позові позивач зазначає про те, що Комітет не дослідив підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 угоди про нерозголошення комерційної таємниці, зазначивши, що:

- кожна фізична особа ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), залучена до процесу підготовки торгів, мала підписані угоди про нерозголошення комерційної інформації, що відігравало важливу роль у забезпеченні конфіденційності та захисту інтересів компаній, з якими вони співпрацювали;

- ОСОБА_1 погодився з положенням про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, що діє в межах ТОВ «ІК «Візеріон». Згідно з цим положенням, він зобов`язався не передавати жодну комерційну та конфіденційну інформацію, яка належить компанії, іншим особам;

- зі свого боку, ОСОБА_2 також взяв на себе зобов`язання щодо збереження конфіденційності, згідно з пунктами 8.1 та 8.2 цивільно-правового договору від 20.04.2023 №1, згідно з якими кожна зі сторін договору зобов`язана зберігати конфіденційність отриманої від іншої сторони інформації, включаючи технічні, фінансові, комерційні дані та іншу інформацію, що може мати важливе значення для діяльності компанії.

Щодо вказаного суди зазначили, що за змістом положень чинного законодавства склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб`єктом господарювання відповідно до закону. При цьому прийняття вказаними вище фізичними особами відповідних зобов`язань щодо захисту конфеденційної інформації не може свідчити про те, що вказані особи не мали можливість обміну інформацією, з огляду на що відповідачі мали можливість бути обізнаними з діяльністю один одного та мали можливість доступу до інформації один одного й обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності, зокрема щодо участі в торгах.

Суди зазначили про те, що як у Комітету, так і суду відсутня будь-яка можливість перевірити дотримання вказаними особами відповідних зобов`язань щодо захисту конфеденційної інформації, проте одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) у трудових відносинах із відповідачами є беззаперечним доказом того, що такі відповідачі мали можливість бути обізнаними з діяльністю один одного та мали можливість доступу до інформації один одного й обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності.

Як встановлено Комітетом у пункті 24 рішення АМК, відповідно до інформації, яку надало Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») листом від 30.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231114/24831:

- ТОВ «ІК «Візеріон» повертало та надавало фінансову допомогу ПП «Спецтехекспорт» протягом періоду з 01.01.2022 по 01.10.2023 на загальну суму 60 500,00 грн (згідно з договором від 18.07.2022 № ФП1/2022, від 18.08.2022 № ФІ2/2022, від 05.04.2023 № ФІ 2023/1);

- ПП «Спецтехекспорт» повертало фінансову допомогу ТОВ «ІК «Візеріон» протягом періоду з 01.01.2022 по 01.10.2023 на загальну суму 204 500,00 грн (зокрема, згідно з договором від 05.04.2023 № ФП 2023/1) та надавало фінансову допомогу - на загальну суму 54 000 грн. Отже, ще до оприлюднення замовниками оголошення про проведення торгів та в період проведення торгів, а також після торгів (у 2022, 2023 роках) між позивачем та ПП «Спецтехекспорт» існували договірні відносини щодо надання фінансової допомоги, зокрема договір від 05.04.2023 № ФП 2023/1 укладено в період проведення торгів (період проведення торгів: з 31.03.2023 по 13.06.2023).

Як встановлено у оскаржуваному рішенні АМК:

- фінансова допомога на поворотній основі не може вважатися фінансовим кредитом, тому що не передбачає ні цільового використання отриманих коштів, ні одержання їх під процент;

- водночас суб`єкт господарювання, який надає фінансову допомогу, зацікавлений у фінансових результатах того, хто таку допомогу отримує, оскільки розраховує на її повернення;

- за своєю суттю фінансова допомога може надаватися між суб`єктами господарювання, які поєднані або споріднені спільністю економічних інтересів, оскільки вона надається на безвідсотковій основі;

- оскільки за договором безпроцентної позики немає мети отримання прибутку у вигляді процентів, немає ніякої іншої компенсації за користування коштами, відповідачі, надаючи один одному кошти в позику, з огляду на інфляційні показники та інші чинники, можуть отримати збиток.;

- тобто відповідачі усвідомлено йдуть на ризик втрати можливого прибутку з метою фінансової підтримки свого конкурента.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, зазначив, що встановлені Комітетом у справі обставини у своїй сукупності доводять, зокрема, що фінансові взаємовідносини між позивачем та ПП «Спецтехекспорт» стосувалися надання й повернення фінансової допомоги та, зокрема, укладення між відповідачами договору про надання фінансової допомоги № ФП 2023/1 саме в період проведення торгів, що свідчить про їх фінансову підтримку один одного в господарській діяльності, єдність економічних інтересів відповідачів та відсутність конкуренції між ними.

Також, як було встановлено Комітетом, відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» листом від 21-11-2023 № 20.1.0.0.0/7-231116/16430 (вх. № 11-01/1571-кі від 27.11.2023), позивач і ПП «Спецтехекспорт» надали такі контактні дані відповідальних осіб для участі в Торгах:

- позивач - ОСОБА_3 ;

- ПП «Спецтехекспорт» - ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 , відповідно до інформації з ЄДР є засновником позивача (із часткою 100 %) та керівником позивача, зокрема в період проведення Торгів.

В свою чергу, ОСОБА_4 , відповідно до інформації з ЄДР є засновником ПП «Спецтехекспорт» (із часткою 100 %) та є керівником ПП «Спецтехекспорт», зокрема в період проведення Торгів. Тобто, зазначені вище фізичні особи були, відповідно, керівниками відповідачів 1, 2 та підписували їх тендерні пропозиції подані на торги.

Комітетом у пункті 37 рішення АМК встановлено, що відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» листом від 30.11.2023 №20.1.0.0.0/7-231114/24831 (вх. Комітету № 11-01/1610-кі від 05.12.2023), встановлено грошові взаєморозрахунки між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . З наведеного вбачається, що дійсно, ще до проведення Торгів та у період проведення Торгів, між керівником позивача й керівником ПП «Спецтехекспорт» у 2022 і 2023 роках існували грошові взаєморозрахунки.

Суди попередніх інстанцій зауважили позивачу на тому, що надані ним документи, які він називає заявами свідків ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) у розумінні положень ГПК України не можуть вважатися заявами свідків, оскільки вони оформлені з недотриманням положень статті 88 ГПК України щодо нотаріального посвідчення підпису свідка на заяві свідка.

Комітетом також встановлено, наявність грошових взаєморозрахунків між відповідачами у період з 01.01.2022 по 01.10.2023 (крім фінансової допомоги), так як у період проведення торгів та після торгів відповідачі були пов`язані договірними відносинами, а саме:

- ПП «Спецтехекспорт» сплатило позивачу кошти на загальну суму 6 530 392 грн.;

- позивач сплатив ПП «Спецтехекспорт» 14.09.2023 кошти на суму 70 910 грн.

За таких обставин суд першої інстанції, як і апеляційний господарський суд, погодився з висновками Комітету про те, що встановлені у справі обставини у своїй сукупності доводять, зокрема, що наявність господарських відносин між позивачем та ПП «Спецтехекспорт» з 01.01.2022 по 01.10.2023, до участі в торгах, у період проведення торгів та після торгів, а також грошові взаєморозрахунки між керівниками відповідачів ще до проведення торгів, у період проведення торгів свідчать, що ці суб`єкти господарювання були не конкурентами, а партнерами, що, у свою чергу, свідчить про наявність у відповідачів спільних інтересів та взаємозв`язків між ними, обізнаність та узгодженість їх поведінки та утворення умов для обміну інформацією, що за умов справжньої конкуренції було б неможливо.

Також Комітетом, на підставі інформації, наданої Державною податковою службою України (далі ДПС) листом від 19.06.2023 № 7498/5/99-00-20-01-04-05 (вх. Комітету № 7-03/8660 від 28.06.2023) встановлено, що позивач та ПП «Спецтехекспорт» протягом періоду з 01.01.2022 по 01.06.2023 подавали звітність до органів ДПС із використанням однієї і тієї ж самої IP-адреси НОМЕР_1 у період до проведення Торгів, у період проведення Торгів та після Торгів (див. додаток 2 до цього рішення).Під час аналізу дат надходження документів до органів ДПС спостерігається синхронність дій позивача та ПП «Спецтехекспорт», оскільки є непоодинокі випадки, коли звітність подавалася в одні й ті ж самі дні, з незначною різницею в часі та з однієї і тієї ж ІР-адреси, зокрема протягом періоду проведення торгів (що відображено у пункті 43 рішення АМК).

Послуги доступу до мережі Інтернет через ІР-адресу НОМЕР_1 надавалось ПрАТ «Київстар» (ідентифікаційний код юридичної особи 21673832).

Відповідно до інформації, наданої ПрАТ «Київстар» листом від 30.10.2023 № 30683/01 (вх. Комітету №8-03/1468-кі від 01.11.2023), ІР-адреса НОМЕР_1 належить до діапазону статичних IP-адрес для доступу до мережі Інтернет для абонентів ПрАТ «Київстар» фіксованого зв?язку.

У період з 01.01.2022 по 01.10.2023 зазначена ІР-адреса була закріплена за ТОВ «Горлиця світу» (ідентифікаційний код юридичної особи 41974756, місцезнаходження: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 413, офіс 302).

Відповідно до замовлення № 4 до договору від 31.08.2018 № 1-2083/18 на послуги «Доступу до Інтернет» місце надання послуг: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 413, каб. 201.

Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що викладені вище обставини свідчать, що відповідачі, маючи місцезнаходження - Запорізька обл., обидва протягом періоду з 01.01.2022 по 01.06.2023, подавали звітність до органів ДПС із використанням однієї і тієї ж самої ІР-адреси НОМЕР_1 у період до проведення торгів, у період проведення торгів та після торгів, при тому, що зазначена IP-адреса використовувалась у Черкаській обл., яка територіально знаходиться понад 300 км від Запорізької обл. - місцезнаходження відповідачів, та навіть ці області не є суміжними, що не є випадковим збігом обставин, а свідчить про наявність створення умов для обміну інформацією, про узгодженість дій відповідачів під час підготовки й участі в торгах, а також про обізнаність щодо дій один одного під час участі в торгах.

Також Комітетом було встановлено наступне.

Відповідно до інформації, наданої ДП «Прозорро» листом від 08.06.2023 №206/01/862/04 (вх. № 8-03/8161 від 14.06.2023), позивач та ПП «Спецтехекспорт» брали участь у Торгах з одного й того ж самого майданчика НОМЕР_2 (АТ КБ «Приватбанк»).

За інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» листом від 21.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231116/16430 (вх. № 11-01/1571-кі від 27.11.2023), під час реєстрації, входу до кабінету учасника та інших дій, пов`язаних зі створенням пропозиції та участю в Торгах, позивач та ПП «Спецтехекспорт» використовували одні й ті ж ІР-адреси НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (що відображено в додатку 3 до рішення АМК).

Послуги доступу до мережі Інтернет через ІР-адресу НОМЕР_4 надавало ТОВ «Космонова».

Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Космонова» листом від 18.01.2024 № 20004/01:

- статична ІР-адреса НОМЕР_4 у період з 01.01.2022 по 30.06.2023 (у період до проведення Торгів, під час проведення Торгів та після Торгів) була виділена абоненту - юридичній особі ТОВ «Гріффін сервіс» (місцезнаходження: вул. Харківське шосе, 182, м. Київ);

- адреса надання послуг Інтернету з ІР-адреси НОМЕР_4 (розташування обладнання абонента): АДРЕСА_1 ;

- ТОВ «Космонова» договорів із позивачем та ПП «Спецтехекспорт» не укладало.

Послуги доступу до мережі Інтернет через IР-адресу НОМЕР_3 надавало ТОВ «Січ-Інфоком».

За інформацією, наданою ТОВ «Січ-Інфоком» листом від 24.01.2024 № 27, ІР-адреса НОМЕР_3 протягом усієї дії договору належала клієнту ТОВ «ІК «Візеріон», зокрема в період з 01.01.2022 по 30.06.2023 змін абонента або IP-адреси не було.

Відповідно до договору від 07.09.2021 № 61110049 на надання послуг передачі даних, укладеного ТОВ «Січ-Інфоком» з позивачем, адреса надання послуг доступу до мережі Інтернет із використанням IP-адреси НОМЕР_3 : АДРЕСА_2 .

З наведеного вбачається, що відповідачі в антимонопольній справі використовували під час реєстрації, входу до кабінету учасника та інших дій, пов`язаних зі створенням пропозиції та участю в Торгах, одні й ті ж самі ІР-адреси.

Разом із тим відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» листом від 30.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231114/24831 (вх. Комітету № 11-01/1610-кі від 05.12.2023), Комітетом встановлено, що:

- ПП «Спецтехекспорт» під час реєстрації в електронному кабінеті (дата входу - 14.04.2023) для доступу до системи електронних платежів використовувало IР-адресу НОМЕР_3;

- позивач під час входу до автоматизованої банківської системи електронних платежів використовував IP-адресу НОМЕР_3 у період до проведення Торгів, під час проведення Торгів та після Торгів.

Таким чином, суд першої інстанції цілком правильно вказав, що встановлені Комітетом у справі обставини у своїй сукупності доводять, зокрема, що використання відповідачами одних і тих же IР-адрес:

- 89.162.190.28 для подання податкової звітності, неодноразово звітність подавалася в одні й ті ж самі дні, з незначною різницею в часі та з однієї і тієї ж IP-адреси, зокрема протягом періоду проведення Торгів, при тому, що зазначена IP-адреса використовувалась у Черкаській обл., яка територіально знаходиться понад 300 км від Запорізької обл. (місце реєстрації Відповідачів), та навіть ці області не є суміжними;

- 95.67.67.170 під час реєстрації, входу до кабінету учасника та інших дій, пов?язаних зі створенням пропозицій та участю в Торгах при тому, що ця IP-адреса була виділена абоненту - юридичній особі ТОВ «Гріффін сервіс», місцезнаходження: вул. Харківське шосе, 182, м. Київ, а місцезнаходження відповідачів - Запорізька обл.;

- НОМЕР_3 позивач та ПП «Спецтехекспорт» під час реєстрації, входу до кабінету учасника та вчинення інших дій, пов`язаних зі створенням пропозиції та участю в Торгах та ПП «Спецтехекспорт» під час реєстрації в електронному кабінеті для доступу до системи електронних платежів та позивач під час входу до автоматизованої банківської системи електронних платежів, при тому, що використання IP-адреси НОМЕР_3 належить позивачу, у період до проведення Торгів, під час проведення торгів та після торгів, свідчить про те, що під час здійснення господарської діяльності позивач та ПП «Спецтехекспорт» діяли узгоджено, що сприяло обміну інформацією між ними, при тому, що вони мали виступати конкурентами на Торгах.

В свою чергу, Комітетом також встановлено, що відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій під час участі у процедурі закупівлі UA-2023-03-31-007518-а відповідачі подавали свої тендерні пропозиції в один день, 10.04.2023, та з незначною різницею в часі всього 10 хв. (пункт 58 рішення АМК).

Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 10.04.2023 о 18 год 00 хв.

Отже, факт подання позивачем та ПП «Спецтехекспорт» заявок на участь в Торгах в один день - 10 квітня, який є кінцевим строком подання тендерних пропозицій, з незначною різницею в часі, а саме 10 хвилин, свідчить, з урахуванням сукупності інших доказів у справі, про узгодження дій відповідачів.

Наведене вище свідчить, що встановлені у справі обставини у своїй сукупності доводять, що, зокрема, подання відповідачами заявок на участь в Торгах в один день з незначною різницею в часі не може вважатися випадковим збігом обставин та свідчить про спільну підготовку до участі в Торгах.

При цьому, згідно з інформацією, наданою ДП «Прозоро» листом від 08.06.2023 № 206/01/862/04, Комітетом встановлено що позивач та ПП «Спецтехекспорт» здійснювали вхід та дії, пов`язані з їх участю в Торгах, з одного майданчика zakupivli24 (privatmarket.ua).

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» листом від 21.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231116/16430, відповідачі перераховували кошти з метою можливості участі в Торгах в один день та в один час (див таблицю 7 рішення №208-р).

Отже, перерахування позивачем та ПП «Спецтехекспорт» коштів із метою можливості участі в торгах в один день свідчить про обізнаність з діяльністю один одного й можливість доступу до інформації один одного та обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності, зокрема й щодо участі в торгах.

Також слід зазначити, що Комітетом було встановлено отримання відповідачами банківської гарантії від одного банку, оплата за банківську гарантію в один день.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 розділу ІІ Тендерної документації торгів, затвердженої рішенням уповноваженої особи філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» від 31.03.2023, забезпечення тендерної пропозиції надається учасником у вигляді банківської гарантії.

У складі тендерних пропозицій позивач та ПП «Спецтехекспорт» надали банківські гарантії від одного банку - АТ «Банк Альянс» - та з майже послідовною нумерацією з незначною різницею в 14 номерів, а саме: позивач - № 1463-23, ПП «Спецтехекспорт» - № 1477-23.

Відповідно до інформації, наданої АТ «Банк Альянс» (лист від 27.11.2023 №21.5/3246-БТ, вх. Комітету № 11-01/1581-кі від 29.11.2023), перерахування коштів за отримання банківських гарантій позивачем та ПП «Спецтехекспорт» здійснено в один день (таблиця 8 рішення № 208-р).

Отже, позивач та ПП «Спецтехекспорт» надали банківські гарантії від одного банку, сплатили за них в один день та майже з послідовною нумерацією з незначною різницею в 14 номерів, що не може бути простим збігом обставин та свідчить про обізнаність та пов`язаність між відповідачами а саме, про спільну, узгоджену підготовку в період Торгів.

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» листом від 21.11.2023 №20.1.0.0.0/7-231116/16430, позивач та ПП «Спецтехекспорт» синхронно, в один день, 10.04.2023, та близький час вчинили дії під час авторизації на майданчику, завантаження файлів, накладення кваліфікованого електронного підпису, натискання кнопки публікації заявки (додаток 3 до рішення АМК).

Отже, синхронність дій позивача та ПП «Спецтехекспорт», пов`язаних з участю в Торгах, а саме під час авторизації на майданчику, завантаження файлів, накладення КЕП, натискання кнопки публікації заявки свідчить про те, що позивач та ПП «Спецтехекспорт» у період проведення Торгів діяли узгоджено, що сприяло обміну інформацією між ними, при тому, що вони мали виступати конкурентами на Торгах.

Відповідно до додатка № 3 до тендерної документації Торгів, затвердженої рішенням уповноваженої особи Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 31.03.2023, учасник Торгів надає сканований файл (з оригіналу або копії) довідки МВС України (або відповідного уповноваженого органу відповідно до законодавства) або електронного документа, або електронного документа, відтвореного на папері, або витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

Комітетом також встановлено, що позивач та ПП «Спецтехекспорт» надали витяги для своїх керівників з інформаційно-аналітичної системи про судимість, сформовані в один день, 05.04.2023, та з незначною різницею в номерах, що не є випадковим збігом обставин, а свідчить про координацію та узгодження дій відповідачами під час підготовки до Торгів.

Судом першої інстанції зазначено, що за умови, якщо б відповідачі окремо готувалися до участі в торгах та не узгоджували власних дій, керівники позивача та ПП «Спецтехекспорт» могли звернутися в різні періоди до Міністерства внутрішніх справ України для отримання витягів з інформаційно-аналітичної системи про судимість, зокрема залежно від власного вільного часу, для подання запиту на отримання зазначених витягів в електронній формі.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що встановлені Комітетом у справі обставини у своїй сукупності доводять, що синхронність дій відповідачів, пов`язаних з участю в Торгах:

- подання заявки на участь в торгах в один день та незначною різницею в часі;

- перерахування коштів відповідачами з метою можливості участі в Торгах в один день та один час;

- отримання банківської гарантії від одного банку, оплата банківської гарантії в один день та, як наслідок, майже послідовна нумерація банківських гарантій;

- синхронність дій під час авторизації на майданчику, завантаження файлів, накладення КЕП, натискання кнопки публікації заявки;

- отримання витягів з інформаційно-аналітичної системи про судимості з різницею у 8 номерів,

свідчить, що відповідачі діяли узгоджено, що сприяло обміну інформацією між ними, при тому, що вони мали виступати конкурентами на Торгах.

Крім вказаного, Комітетом також встановлено надання на торги товару одного виробника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок ЗГОДА»), при тому, що позивач є офіційним дилером вказаного товариства.

В додатку № 1 до тендерної документації торгів, затвердженої рішенням уповноваженої особи Філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» 31.03.2023, зазначено загальні вимоги щодо переліку та кількості товару, який є предметом закупівлі в торгах.

Згідно з тендерними пропозиціями, наданими на торги, позивач та ПП «Спецтехекспорт» запропонували товар одного виробника - ТОВ «ТБ ЗГОДА».

Відповідно до інформації, наданої ТОВ «ТБ ЗГОДА» листом від 22.11.2023 № УЗ/22/11-01, встановлено, що позивач листом від 10.01.2023 № 01 звертався до ТОВ «ТБ ЗГОДА» щодо надання дилерських повноважень на право продажу всієї продукції ТОВ «ТБ ЗГОДА» на території України з наявністю необхідних гарантійних зобов`язань та наданням повного пакета документів на відповідну продукцію з можливістю їх використання та розповсюдження.

Листом від 17.01.2023 № 1701/1 ТОВ «ТБ ЗГОДА» повідомило позивача, що погоджує надання дилерських повноважень на право продажу всієї продукції на території України.

Відповідно до сертифіката офіційного дилера від 17.01.2023 позивач є офіційним дилером ТОВ «ТБ ЗГОДА». Позивачу надається право продажу всієї продукції ТОВ «ТБ ЗГОДА» на території України. На продукцію, що продає позивач, поширюються гарантійні зобов`язання ТОВ «ТБ ЗГОДА» як виробника такої продукції відповідно до нормативних документів. ТОВ «ТБ ЗГОДА», як виробник товару гарантує належну якість продукції. Сертифікат є чинним із моменту його підписання і діє до 31.12.2024.

Також встановлено надання позивачем та ПП «Спецтехекспорт» товару на Торги одного виробника (ТОВ «ТБ ЗГОДА»), при тому, що ринок товару, який є предметом Торгів, конкурентний, свідчить про те, що позивач та ПП «Спецтехекспорт», у період до проведення Торгів діяли узгоджено, що сприяло обміну інформацією між ними, при тому, що вони мали виступати конкурентами на Торгах.

Також Комітетом встановлено знаходження об`єктів оподаткування, через які проводиться діяльність відповідачів за однією і тією ж адресою.

Наведене свідчить, що встановлені Комітетом у справі обставини у своїй сукупності доводять, зокрема, що наявність у позивача та ПП «Спецтехекспорт» об`єктів оподаткування (цех, офіс та склад), які використовуються в господарській діяльності, за спільною адресою, у період до проведення Торгів, під час проведення Торгів, після Торгів, не може бути простим збігом обставин та свідчить про обізнаність та пов`язаність між відповідачами, у тому числі під час здійснення господарської діяльності, що могло призвести до обміну інформацією.

Крім того, Комітетом встановлено однакові властивості електронних файлів, які завантажили позивач та ПП «Спецтехекспорт».

Також Комітетом встановлено, відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» листом від 30.11.20223 № 20.1.0.0.0/7-231114/24831 (вх. Комітету № 11-01/1610-кі від 05.12.2023):

- в інформації, яка була дійсною та/або яку надавала ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) АТ КБ «Приватбанк» під час (для) отримання банківських карток за період з 01.01.2022 по 01.10.2023, зазначено номер телефону НОМЕР_6 ;

- у реєстраційних даних, що були використані під час реєстрації в електронному кабінеті для доступу до системи електронних платежів щодо позивача зазначено контактний номер НОМЕР_8;

- в анкеті належної перевірки клієнта юридичної особи - резидента позивача зазначено, зокрема контактний телефон НОМЕР_6; основний керівник підприємства, особа з правом фінансового підпису - ОСОБА_3;

- в інформації, яка була дійсною та/або яку надавала ОСОБА_4 АТ КБ «Приватбанк» під час (для) отримання банківських карток за період з 01.01.2022 по 01.10.2023, зазначено номер телефону НОМЕР_7 ;

- в анкеті належної перевірки клієнта юридичної особи - резидента позивачем та ПП «Спецтехекспорт» зазначено, зокрема, контактний телефон НОМЕР_7; основний керівник підприємства, особа з правом фінансового підпису - ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації з ЄДР (витяг від 07.05.2024 за кодом 152450707224 станом на 31.03.2023) на період проведення Торгів засновником (із часткою 100 %) та керівником позивача була ОСОБА_3.

Відповідно до інформації з ЄДР (витяг від 07.05.2024 за кодом 419239840866 станом на 31.03.2023) на період проведення Торгів засновником (із часткою 100 %) та керівником позивачем та ПП «Спецтехекспорт» була Багурова Сніжана Валентинівна.

Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Лайфселл» листом від 30.04.2024 № 1900 (вх. Комітету № 8-03/722-кі від 30.04.2024), встановлено, що 16.03.2023 здійснювалося з`єднання за номерами телефонів НОМЕР_6 (який здійснює виклик) та НОМЕР_7 (який приймає виклик), тривалість з`єднання - 42 секунди (див. додаток 4 до рішення № 208-р).

Відповідно до інформації, наданої Приватним акціонерним товариством «Київстар» листом від 07.05.2024 № 13310/01, встановлено що протягом періоду з 15.03.2023 по 15.06.2023 (до проведення Торгів та під час проведення Торгів) здійснювалося з`єднання між номерами телефонів НОМЕР_8 (позивач) та НОМЕР_7 (ПП «Спецтехекспорт» ) загальною тривалістю дзвінків 1,525 год (додаток 5 до рішення АМК).

Вищенаведені факти свідчать про комунікацію між позивачем та ПП «Спецтехекспорт» незадовго до проведення торгів та під час торгів.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що узгодивши свою поведінку та свої пропозиції, учасники тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М., склад судової колегії касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025, який наявний в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування рішення АМК в частині, що стосується позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210-III, які стосуються спотворення результатів торгів.

Відповідно до приписів Закону №2210-III:

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210-III.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Як вже було зазначено, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним рішення АМК (в частині, що стосується позивача), яким визнано, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовили у задоволенні позовних вимог, вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону, для скасування оскаржуваного рішення АМК.

Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і ухваленні нового рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника зводяться, зокрема, до того, що :

- суди попередніх інстанцій не оцінили, чи мало місце фактичне спотворення конкуренції - жодного аналізу дій на результат торгів не зроблено;

- не доведено наявності узгодженості дій, тобто спільного наміру, домовленості або хоча б усвідомленої спільної поведінки учасників;

- наявність господарський, фінансових або персональних зв`язків ще не є тотожною ознакою змови, якщо не доведено, що ці зв`язки використовувалися саме з антиконкурентною метою.

В цій частині скаржник звертає увагу на постанову Верховного Суду у справі № 910/17126/19.

Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

-недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Стосовно доводу скаржника означеного вище, слід зазначити про те, що Суд наголошує, що Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19 (на яку посилається скаржник), від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20, які є релевантними і для цієї справи з точки зору застосування статті 86 ГПК України.

Відтак, вказаний аргумент не свідчить про неправильне застосування статей 6, 50, 59 Закону та статей 73-76, 86 ГПК України.

Скаржник також зазначає про неврахуванням судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.05.2020 зі справи № 910/8399/19 щодо застосування норм права. При цьому скаржник посилається на такий аргумент, викладений у постанові: «…технічний працівник не може мати жодного відношення до процедур закупівель та не може впливати на господарську діяльність інших учасників торгів.".

Як зазначалося вище, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб`єктів. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

У наведеній вище цитаті з постанови Верховного Суду у справі № 910/8399/19 не міститься висновку щодо застосування норми права або ряду норм у подібних правовідносин, а наводиться міркування, з яких суд касаційної інстанції погодився з аргументами та мотивами судів попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться лише до виокремлення деяких висновків Верховного Суду (зокрема у справі 917/1424/17 та № 914/2554/16), пов`язаних з сукупною оцінкою доказів, вказаних Комітетом у рішенні. Зміст касаційної скарги свідчить, що скаржник виокремлює такі висновки на спростування деяких окремих фактів правопорушення, що встановлені у рішенні АМК, а доводи касаційної скарги в цій частині стосуються переважно заперечення обставин, встановлених Комітетом та судами попередніх інстанцій, у контексті, зокрема: «не можуть підтверджувати», «не доводять належним чином».

Судами попередніх інстанцій зазначено, що рішення АМК, у справі, що розглядається, обґрунтовано встановленням під час розгляду справи обставин, які, на думку відповідача, свідчать про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, а саме:

- перебування однієї і тієї ж фізичної особи у трудових відносинах із відповідачами та перебування фізичної особи - працівника ПП «Спецтехекспорт» у трудових відносинах із заводом - виробником продукції, яку представляли обидва відповідачі на торги;

- надання фінансової допомоги;

- грошові взаєморозрахунки між керівниками відповідачів 1,2 та між відповідачами 1, 2;

- використання одних і тих же IP-адрес (під час подання податкової звітності; під час реєстрації, входу до кабінету учасника торгів та вчинення інших дій, пов`язаних зі створенням пропозиції та участю в торгах; під час використання автоматизованої банківської системи електронних платежів);

- синхронність дій відповідачів, пов`язаних з участю в торгах (подання відповідачами заявок на участь в торгах в один день та з незначною різницею в часі; перерахунок коштів відповідачами з метою можливості в торгах і один день; отримання банківської гарантії від одного банку, оплата за банківську гарантію в один день; синхронність дій під час авторизації на майданчику, завантаження файлів, накладення КЕП, натискання кнопки публікації заявки; надання витягів з інформаційно-аналітичної системи про судимість, сформованих в один день та з незначною різницею в номерах);

- надання на торги товару одного виробника (ТОВ «ТБ ЗГОДА»), при тому, що ТОВ «ІК «Візеріон» є офіційним дилером ТОВ «ТБ ЗГОДА»;

- знаходження об`єктів оподаткування, через які проводиться діяльність Відповідачів за однією і тією ж адресою;

- однакові властивості електронних файлів, які завантажили ТОВ «ІК «Візеріон» і ПП «Спецтехекспорт»;

- комунікація між відповідачами.

За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Водночас згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 09.12.2021 зі справи № 916/3366/20, від 14.06.2022 зі справи № 910/1667/21, і підстави для відступу від неї відсутні.

Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Закон № 2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2019 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 26.01.2021 зі справи № 910/2576/20, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20.

Суд при розгляді цього спору, в контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, відповідно до якого: «кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині».

Різність фактично - доказової бази у кожній із зазначених справ не має правового значення у контексті необхідності дослідження обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Норми права, за якими відповідачем здійснена кваліфікація правопорушення (пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини другої статті 6 Закону), та про неправильне застосування яких, зазначає скаржник, є загальними нормами при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень про притягнення суб`єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів/аукціонів.

Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частини першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Крім того, сукупна оцінка доказів, вказаних АМК в оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження.

Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справ за участю органів АМК України, предметом яких є визнання недійсним його рішень, встановлені у рішенні АМК обставини та докази підлягають оцінці судами, виходячи з положень частини третьої статті 86 ГПК України і саме від встановлення відповідних обставин справи на підставі правильної оцінки доказів щодо всебічності, повноти та об`єктивності залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами, визначеними у статті 86 ГПК України.

Отже, при порівнянні щодо визначення подібності має значення застосування судами положень частини третьої статті 86 ГПК України, таким чином, щоб виключити ймовірнісний характер вірогідності.

Відтак, Суд зазначає, що скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, не враховує, що такі доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.

Скаржник, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, вказує про понятійні категорії, такі як «обставини справи» і «докази у справі», порушуючи питання, що пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів. Проте, наведене не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як «суду права», а не «суду факту» відповідно до визначених статтею 300 ГПК України повноважень. А перевірка зазначених доводів виходить за визначені цією статтею межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що судами надано обґрунтування своєї позиції про відсутність підстав для визнання недійсним і скасування рішення АМК, з урахуванням сталої та послідовної практики Верховного Суду стосовно оцінки доказів у порядку статті 86 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), слід зазначити таке.

Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

Проте, як уже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, а тому і підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.

Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі № 910/11961/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю.Власов