Ухвала від 15.07.2025 по справі 911/2929/19

УХВАЛА

15 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2929/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Колодяжна А. В.,

позивача - Литвин А. А.,

відповідачів - Алексєєв І. С., Крамаренко Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 (судді: Коробенко Г. П., Сибіга О. М., Кравчук Г. А.) у справі

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра Інвест", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Славутич-Дельфін", 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпроект", 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокс-Бізнес"

про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 911/2929/19, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.07.2025.

Під час вивчення матеріалів касаційної скарги і матеріалів справи, колегія суддів установила, що предметом розгляду в справі № 911/2929/19 є вимоги заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра Інвест", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Славутич-Дельфін", 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпроект", 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокс-Бізнес", про витребування земельних ділянок.

Після нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 позов заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено повністю, витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" земельну ділянку площею 24,394 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0080 та ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельну ділянку площею 10,222 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0079.

Суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації (далі - Київської облдержадміністрації) фактично змінено цільове призначення земельних ділянок із земель лісового фонду на землі рекреаційного призначення на підставі позитивних висновків землевпорядної організації та листів Київліс, якими погоджено зміну цільового призначення земельних ділянок.

Разом з тим, переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (стаття 42 Лісового кодексу України).

Суд установив, що станом на момент прийняття Київською облдержадміністрацією розпоряджень від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88 та від 17.09.2004 № 646 органу лісового господарства, який погоджував зміну цільового призначення земель, зокрема, земель лісового фонду, не існувало.

Згідно з чинним на той час законодавством вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності площею понад 10 гектарів для нелісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування (оренду) належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а не обласних або районних державний адміністрацій.

Суд першої інстанції установив, що спірні земельні ділянки на час виникнення спірних правовідносин були вилучені декількома масивами приблизно по 10 га та передані у приватну власність зі зміною цільового призначення без відповідного рішення Кабінету Міністрів України, що є порушенням вимог частини 2 статті 19 Конституції України, статей 20, 57, 122, 149 Земельного кодексу України, статей 9, 42 Лісового кодексу України.

Київська облдержадміністрація та Обухівська райдержадміністрація розпорядилися землями лісового фонду, що є землями державної власності, з перевищенням передбачених законом повноважень.

З посиланням на положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позивних вимог про витребування земельних ділянок, вказавши на те, що оскільки, матеріалами справи встановлено відсутність погодження Кабінету Міністрів України на вилучення, передання в оренду та подальшого продажу земель лісового фонду, то спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею держави.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 скасовано в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0079. В решті рішення залишено без змін. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі викладено в такій редакції: "1. Позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України - задовольнити частково. 2. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 27-Б; код ЄДРПОУ: 33447980) земельну ділянку площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080. 3. В решті позову відмовити".

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, придбаної на підставі відплатного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2016, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко В. І., оскільки сторони зазначеного правочину не знали, і виходячи з обставин справи, які існували на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, не могли знати, що придбана земельна ділянка вибула з власності держави та відповідно відсутності у продавця прав на її відчуження, тому висновок місцевого суду про недобросовісність відповідача-2 не відповідає фактичним обставинам справи.

У випадку витребування на користь держави із приватної власності ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" (відповідач-2) земельної ділянки, право товариства, який придбав спірне майно у встановленому законом порядку, на власність зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, прокурор просить у касаційній скарзі її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 1, 2, 11, 13, 76-80, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України та неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, викладених у наведених у касаційній скарзі постановах щодо застосування зазначених норм права та визначення критерію добросовісності/недобросовісності набувача майна.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав, наведених у відзиві, акцентуючи увагу, зокрема, на тому, що позивачем не доведено належними доказами, що до розумної обачності товариства при придбанні спірної земельної ділянки у 2016 році належало визначити та врахувати вік, характер та природу розташованої на ній рослинності, а також вивчити всі обставини виникнення та зміни правового режиму цієї земельної ділянки починаючи з 2003-2004 років.

ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" у відзиві звертає увагу на тому, що земельні ділянки, за рахунок яких було сформовано спірну земельну ділянку, придбану товариством, були вперше передані з державної власності понад 21 рік тому, а відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Водночас під час вивчення матеріалів касаційної скарги колегія суддів установила, що судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з ухвалою від 20.03.2025 прийнято до розгляду справу № 922/82/20, в якій 10.07.2025 направлено лист вченому секретарю Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права та, зокрема, зазначено, що в основі кваліфікації особи як "добросовісного набувача" лежить загальний принцип цивільного права - добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 5 статті 12 Цивільного кодексу України). Тобто набувач буде вважатися добросовісним доки не буде доведено протилежне.

У листі Верховного Суду вказано, що науковці зазначають про те, що добросовісним вважається такий набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно в особи, яка не мала права його відчужувати.

ОСОБА_1 вважає, що поняття "знав" охоплює не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно у суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення нею факту порушення прав іншої особи. Поняття "міг знати" характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставинами його набуття міг і зобов`язаний був про це знати (наприклад, особа набула майно у незнайомого відчужувача у сумнівній ситуації).

ОСОБА_2 вважає, що "добросовісність набувача" визначається на момент отримання майна від неуповноваженого відчужувача. Добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь поінформованість набувача про правомірність набуття майна в особи, яка не має права на його відчуження. Добросовісність дій набувача оцінюється судом у кожному конкретному випадку.

Зміст "добросовісності набувача" розкривала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19. Однак, наразі відсутній єдиний підхід щодо концепції "добросовісності набувача" за обставин того, що на торгах продається майно, щодо продажу якого існує пряма заборона, але в процедурі торгів інформації про цю заборону немає, але сама по собі характеристика об`єкту свідчить про високу ймовірність заборони на продаж такого об`єкту.

У листі запропоновано надати науковий висновок щодо застосування положень законодавства, зокрема, щодо питання стосовно того, які критерії визначають концепцію добросовісного набувача; чи є обставина пов`язаності першого і другого покупців (власників) майна, придбаного на торгах такою, що виключає добросовісність другого покупця (власника) за умови, що незаконність придбання майна першим покупцем (власником) буде доведена в судовому порядку; чи охоплює концепція розумної обачливості аналіз об`єктивних характеристик об`єкта, який придбавається.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи наведене, а також задля забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з метою дотримання єдиного підходу до визначення критерію добросовісності/недобросовісності набувача майна виходячи з положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, та дотримання сталого підходу для застосування такого критерію, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 911/2929/19 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/82/20.

Керуючись статтями 228, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

Зупинити касаційне провадження у справі № 911/2929/19 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/82/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак