Вирок від 16.07.2025 по справі 344/11823/25

Справа № 344/11823/25

Провадження № 1-кп/344/1155/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409, ч.5 ст. 28 ч.2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, ухилився від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану; а також умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам, тобто вчинив пособництво у зловживання службовим становищем,

Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, в період часу з 10.03.2022 по 29.04.2025 ухилявся від несення обов`язків військової служби шляхом обману, а саме перебував у вказаний період часу поза межами військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , проводячи при цьому час на власний розсуд, хоча згідно відповідної службової документації даної військової частини перебував на службі та отримував грошове забезпечення і додаткову винагороду.

При цьому, начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , відносно якого здійснюється окреме кримінальне провадження, обіймаючи посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової служби НОМЕР_1 , перебуваючи за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 , зо за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в період часу з 10.03.2022 по 29.04.2025, зловживаючи своїм службовим становищем щодо підлеглого особового складу, використовуючи його всупереч інтересам служби, жодним чином не реагував на перебування без будь-яких поважних причин поза межами військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , на невиконання останнім при цьому обов`язків військової служби та проведення часу на власний розсуд, погоджуючи та підписуючи при цьому всю необхідну документацію щодо виплати солдату ОСОБА_5 грошового забезпечення та додаткової винагороди (рапорти на виплату щомісячної премії, додаткової винагороди та допомоги на оздоровлення).

Водночас, солдат ОСОБА_5 виступив пособником у зловживанні начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , відносно якого здійснюється окреме кримінальне провадження, службовим становищем, а саме, перебуваючи в період часу з 10.03.2022 по 29.04.2025 без поважних на те причин поза межами розташування даної військової частини, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не виконуючи при цьому обов`язки військової служби та проводячи час на власний розсуд, безпідставно отримуючи грошове забезпечення та додаткову винагороду за вказаний період часу, сприяв своєму начальнику, відносно якого здійснюється окреме кримінальне провадження, використанні свого службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання останнім неправомірної вигоди, шляхом передачі йому грошових коштів, здобутих кримінально-протиправним шляхом, у вигляді безпідставно нарахованого та виплаченого вищевказаного грошового забезпечення додаткової винагороди за цей період часу на загальну суму 1 376 075,06 грн. У i

У зв`язку із цим, військовій частині НОМЕР_3 заподіяно шкоду на загальну суму 1 376 075,06 грн., що у відповідності до примітки до ст. 364 КК України, є тяжкими наслідками.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнав повністю та беззастережно, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення відповідно до викладеного в обвинувальному акті, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 30.06.2025 року просив затвердити. Наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього в разі затвердження укладеної угоди, та виключні підстави оскарження вироку розуміє. У вчиненому щиро розкаявся.

Захисник підтримав думку свого підзахисного.

Прокурор вважав, що угода відповідає встановленим вимогам закону і повинна бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_5 під час розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, з`ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз`яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, вважає, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання винуватості та укладенні відповідної угоди про визнання винуватості немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.

Суд також враховує наступне.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами, та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджуються обвинувачений ОСОБА_5 є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч.4 ст. 409 та ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, так як обвинувачений ОСОБА_5 вчинив, будучи військовослужбовцем, ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану; а також умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам, тобто вчинив пособництво у зловживання службовим становищем, що ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребують підтвердження іншими доказами.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України з використанням умов воєнного стану.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , раніше не судимий, на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України є правильною, а запропоноване угодою покарання також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи, обставинами, що пом`якшують покарання, якими згідно ч.1 ст.66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушення, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази в справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 314, 368, 370, 373, 374, 468-476, ч.15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 30 червня 2025 року укладену між прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , - затвердити.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст.. 409 КК України 5 (п`ять) років позбавлення волі;

- за ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 364 КК України 3 (три) роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконання організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій та функцій представника влади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 2 (два) роки та зі сплатою штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконання організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій та функцій представника влади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 2 (два) роки та зі сплатою штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки, якщо він в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом пробації.

Контроль за його поведінкою покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а в разі звільнення з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.

Суддя ОСОБА_7