Постанова

від 22.10.2010 по справі 2-а-15/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2010 року                                                                           справа № 2-а-15/10/1070

(2-а-158/08/1070)

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., при секретарі – Гавриловій С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Державної інспекції з контролю за цінами в Київської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідія»

про

стягнення економічних санкцій,

в с т а н о в и в:

Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області (далі - Позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідія» (далі - Відповідач) про стягнення економічних санкцій на загальну суму 881,94 грн.

Позов обґрунтовано тим, що при формуванні та застосуванні роздрібних цін на хліб та хлібобулочні послуги відповідачем застосовано торгівельну надбавку до оптової ціни виробника (митної вартості), що перевищує граничний рівень, через що відповідачем необґрунтовано одержано виручку в сумі 293,98 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, його представник у призначений день і час до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.

В письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує, аргументуючи це тим, що позивачем в порушення вимог п. 1.2 розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 937 від 22.12.2004 року неправомірно не було включено транспорті витрати в розрахунок для визначення розміру граничних торгових надбавок.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області проведено перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідія» з питань додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів за період з 01.01.2007 року по 30.09.2007 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 25.03.2008 року № 095.

Перевіркою було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідія» за період з 03.01.2007 року по 29.05.2007 року при формуванні та застосуванні цін на хліб та хлібобулочні вироби застосовано торговельну надбавку в розмірі від 21,1% до 24,2% до оптово-відпускної ціни виробника, що перевищує граничний рівень 15 %, в результаті чого необґрунтовано одержано суму виручки 293,98 грн.

На підставі даного акта Державною інспекцію з контролю за цінами в Київській області прийнято рішення № 109 від 25.03.2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом вилучення у відповідача в доход державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки в сумі 293,98 грн. та штрафу в сумі 587,96 грн.

З прийнятого рішення № 109 від 25.03.2008 року вбачається, що відповідачем порушено вимоги п.п.1.2 п. 1 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 25.04.2005 року № 210 «Про внесення змін до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 22.12.2004 року № 937 «Про заходи щодо стабілізації ситуації на продовольчому ринку області».

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення» та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Державне регулювання цін і тарифів відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, та повноваження органів державного управління в галузі встановлення та застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) покладено на Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницької-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов’язкового декларування (зміни) цін і тарифів на окремі види продукції.

Так, відповідно до п. 12 вказаної постанови Рада Міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) граничні торгівельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, олію соняшникову, яйця курячі не вище 15 % без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні.

Підпунктом 1.2 пункту 1 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 25.04.2005 року № 210 «Про внесення змін до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 22.12.2004 року № 937 «Про заходи щодо стабілізації ситуації на продовольчому ринку області» (чинного на момент спірних правовідносин) встановлені граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості), незалежно від кількості посередників і перепродажу, зокрема, на борошно, хліб та хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, цукор, ковбаси варені, молоко, сир, масло вершкове, олію, яловичину та свинину – не вище 15 відсотків. Транспортні витрати включаються додатково в ціну реалізації за фактичними і економічно обґрунтованими цінами.

Судом встановлено, що на момент складання акту перевірки № 95 від 25.03.2008 року відповідачем розрахунок транспортних витрат за фактичними та обґрунтованими цінами позивачу наданий не був. Доказів надання зазначеного розрахунку на момент прийняття позивачем рішення № 109 від 25.03.2008 року, відповідачем також надано не було.    

Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Стаття 3  Положення «Про державну інспекцію з контролю за цінами» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 передбачає, що основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Пунктом 4 Положення передбачено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї повноважень у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що державна інспекція з контролю за цінами в Київській області в межах наданих їй повноважень здійснила перевірку додержання відповідачем порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів при наданні послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819  «Про державну інспекцію з контролю за цінами» одним з основних завдань Держцінінспекції є організація роботи з підготовки висновків щодо економічного обґрунтування витрат при формуванні цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів).

Відповідно до п.1.4 ст. 1. Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог чинного законодавства.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. (п. 3.1 ст. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами).

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що позивачем було правомірно застосовано норму ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», яка передбачає, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету АРК, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно з ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Факт вчинення відповідачем порушення державної дисципліни цін доказується актом перевірки від 25.03.2008 року № 95 та рішенням про застосування економічних санкцій від 25.03.2008 року № 109.

Належних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 109 від 25.03.2008 року є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», статтями 11, 14, 70, 71, 72, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Київської області – задовольнити.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідія» (09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, 98, ідентифікаційний код 24213769) в доход Державного бюджету України (ВДК Богуславського району Київської області, код бюджетної класифікації 21081100, код ЗКПО 23569501, рахунок 31114106700080, банк одержувача ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018) економічні санкції в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 94 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя:  /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                А.І. Балаклицький

Повний текст постанови складено та підписано 26 жовтня 2010 року.

Постанова станом на 26 жовтня 2010 року законної сили не набрала.