Рішення від 17.07.2025 по справі 754/16804/23

Номер провадження 2/754/21/25

Справа №754/16804/23

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне виготовлено 17.07.2025)

17 липня 2025 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Вакуленко, справа № 754/16804/23

ОСОБА_1 - позивач

ОСОБА_2 - відповідач

Сьома київська державна нотаріальна контора - третя особа

Микитишин О.М. - представник позивача (адвокат)

Ковальчук С.М. - представник відповідача (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов у якому посилаючись на вчинення правочину, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, позивач просить: 1) Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений 01.07.2022 і відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла все її майно де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все, що їй буде належати на день смерті, і на що вона матиме право ОСОБА_2 ; 2) Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною 05.10.2023 № 1-1526 на ім`я ОСОБА_2 на 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 22.11.2022 відкрито провадження (загальне).

Ухвалою суду від 22.11.2022 забезпечено позов.

Ухвалою суду від 22.11.2022 витребувано докази.

Ухвалою суду від 22.11.2022 витребувано докази.

Ухвалою суду від 22.11.2022 виправлено описку в ухвалі про витребування доказів.

Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 10.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.10.2024 призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.

Ухвалою суду від 09.04.2025 поновлено провадження.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

У засіданні сторона позивача позов підтримала, просила відмовити в задоволенні заяви сторони відповідача про відкладення розгляду справи посилаючись на навмисне затягування стороною відповідача розгляду справи та ненадання доказів про поважність причин своєї неявки, а також сторона позивача не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи.

Третя особа в судове засідання не з`явилась і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надала та надіслала листа з проханням про розгляд справи за її відсутності.

Сторона відповідача (адвокат Ковальчук С.М.) через систему «Електронний суд» 17.07.2025 сформувала/подала заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі палати КГС від 08.12.2022 у справі № 921/542/20 «40. Відповідно до частин першої, третьої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. 41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії"). 42. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини"). 43. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі "Гуржий проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі "Мускат проти Мальти" (Muscat v. Malta). 44. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).».

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

У заяві сторони відповідача про відкладення розгляду справу зазначено, що відповідач вважає, що висновок судово-психіатричного експерта № 1787 від 23.12.2024 є необґрунтованим, необ`єктивним, наданий з істотним порушенням визначеного законом порядку, тому, відповідач звернувся до державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» з метою отримання рецензії на висновок судової експертизи. При цьому у заяві про відкладення розгляду справи не зазначено коли конкретно сторона відповідача звернулась за рецензією та чим конкретно це підтверджується у самій заяві про відкладення розгляду справи не зазначено і до самої заяви про відкладення розгляду справи жодних конкретних правових доказів не додано.

Крім того, після ухвалення ухвали суду від 09.04.2025 про поновлення провадження у справі судом тричі призначались судові засідання та в жодне з трьох судових засідань сторона відповідача не з`явилась надсилаючи заяви про відкладення розгляду справи з причин зайнятості представника відповідача (адвокат Ковальчук С.М.) у інших судових засіданнях. Зокрема, до заяв про відкладення розгляду справи призначених на 19.05.2025 і 17.06.2025 додано витяги з інформації по справах у яких прізвище учасника справи (адвокат Ковальчук С.М.) відсутнє.

Можливе звернення сторони відповідача за рецензією не є правовою підставою для неявки сторони відповідача в судове засідання 17.07.2025 (третє судове засідання після поновлення провадження).

Тому, доводи сторони позивача про недоведеність стороною відповідача доказами поважності причин своєї неявки в судове засідання суд вважає спроможними і в задоволенні заяви сторони відповідача про відкладення розгляду справи відмовляється.

З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з`явились.

Вислухавши сторону позивача (позивач, адвокат Микитишин О.М.), показання свідків сторони позивача ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ), показання свідків сторони відповідача ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), оглянувши медичну документацію ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.09.2022 у справі № 754/1668/22 (суддя Зотько Т.А.) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата формування 05.10.2023 час 09:30:03) позивачу, відповідачу, спадкодавцю за життя кожному окремо належало на праві власності 1/3 частина кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 21.04.1976 позивач є сином ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 04.09.2010 дошлюбне прізвище відповідача було ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 10.02.2021 (повторне) відповідач є дочкою ОСОБА_4 .

Відповідно до нотаріально посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною заповіту від 01.07.2022, який оспорюється позивачем, ОСОБА_4 заповіла все її майно де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все, що їй буде належати на день смерті, і на що вона матиме право ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 23.12.2022 ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною 05.10.2023 № 1-1526 на ім`я ОСОБА_2 , остання успадкувала за заповітом 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 225 ЦК України, 1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. 2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред`явити її опікун. 3. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв`язку із вчиненням такого правочину.

Згідно ст. 13 ЦПК України, 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 4. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

Свідок ОСОБА_5 (зі сторони позивача) у своїх показаннях зазначила, що у спадкодавця в 2017 році був інсульт. У 2022 році свідок спадкодавця не бачила. Останній раз спадкодавця свідок бачила в літку 2021 р.. До 2021 р. спадкодавець жила за адресою: АДРЕСА_2 , а де жила спадкоємець після свідок не знає. У 2019 р. спадкодавець була в реабілітаційному центрі. Також свідок зазначила, що спадкодавець не бачила на ліве око, а потім свідок поправилась у своїх показаннях та зазначила, що спадкодавець не бачила на праве око. У 2021 р. спадкодавець могла підписуватись сама.

Свідок ОСОБА_6 (зі сторони позивача) у своїх показаннях зазначила, що вона була при складанні заповіту і підписувала замість спадкодавця. Нотаріус все з`ясовувала, спадкодавець все розуміла, а бачила погано і не могла прочитати сама. При посвідченні заповіту були свідок, нотаріус, ще два свідки (жінка і чоловік) та спадкодавець. Спадкодавець сама повідомила нотаріусу, що хоче скласти заповіт на дочку. Приїхати до нотаріуса свідка просила ОСОБА_12 (відповідач).

Свідок ОСОБА_7 (зі сторони позивача) у своїх показаннях зазначив, що позивач його батько, відповідач його тітка, спадкодавець його рідна баба. Останній раз спадкодавця свідок візуально бачив у 2021 р., а спілкувався із спадкодавцем у 2020 р.. На думку свідка спадкодавець була неадекватною.

Свідок ОСОБА_1 (зі сторони позивача) у своїх показаннях зазначив, що останній раз живою бачив матір у листопаді 2021 і з матір`ю не спілкувався, а останній раз спілкувався з матір`ю у 2020 р..

Свідок ОСОБА_8 (зі сторони відповідача) у своїх показаннях зазначила, що нічого з приводу заповіту не знає. У 2021 і 2022 р. спілкувалась із спадкодавцем і розумових відхилень у спадкодавця свідок не помітила.

Свідок ОСОБА_9 (зі сторони відповідача) у своїх показаннях зазначила, що відповідач є її невісткою. Спадкодавець у 2019 р. отримала травму тазобедреного суглобу. Праве око у спадкодавця не відкривалось. Спадкодавець рухалась сама. З приводу розумових розладів у спадкодавця у свідка питань і підозр не виникало.

Свідок ОСОБА_10 (зі сторони відповідача) у своїх показаннях зазначила, що є однокласницею відповідача. У 2022 р. літом по відеозв`язку спілкувалась із спадкодавцем, питала у спадкодавця, як справи і сама спадкодавець сказала, що все добре.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 1787 від 23.12.2024 час 18:30 ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у момент складання заповіту 01.07.2022 страждала на стійкий, хронічний психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку поєднаного генезу (судинно-атрофічного, ГПМК від 10.08.2017) з інтелектуально-мнестичним зниженням та емоційно-вольовим порушенням (F 07.8 згідно МКХ-10) за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту 01.07.2022. ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у момент складання заповіту 01.07.2022 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Доказів, які б давали правові підстави для відхилення висновку судово-психіатричного експерта № 1787 від 23.12.2024 час 18:30, суду не надано.

Вищевикладене дає правові підстави для висновку про доведеність стороною позивача своїх доводів про те, що спадкодавець вчинила заповіт у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

За таких обставин позов задовольняється.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 4 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ,3. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Докази сплати судового збору: квитанція від 20.11.2023, сума 2140,20 грн. (дві позовні вимоги немайнового характеру за мінімальною ставкою судового збору у 2023 р.); квитанція від 20.11.2023, сума 805,20 грн. (за подання заяви про забезпечення позову).

До початку судових дебатів стороною позивача заявлено, що докази правничої допомоги будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений 01.07.2022 і відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла все її майно де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все, що їй буде належати на день смерті, і на що вона матиме право ОСОБА_2 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною 05.10.2023 № 1-1526 на ім`я ОСОБА_2 на 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача ( ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до позову адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 ) на користь позивача ( ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до позову адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_5 ) 2952,40 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: