Постанова від 15.07.2025 по справі 120/7999/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7999/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

15 липня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

представника позивача: Галич І.Л.,

представника відповідача: Дубіцька Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2024 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Курилівці Агро, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0121372300 від 05.04.2024.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області № 0121372300 від 05.04.2024.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Курилівці Агро" судовий збір у розмірі 30280 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України та не в повному обсязі досліджено обставини по справі, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт вказує, що спір між ТОВ «Курилівці Агро» та ГУ ДПС у Вінницькій області виник у зв`язку з невизнанням податковим органом права позивача на застосування зменшеної ставки оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% на підставі Конвенції, укладеної між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012 (ратифікована 04.07.2013, дата набрання чинності для України 07.08.2013) з посиланням на те, що компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED (Кіпр) не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від ТОВ «Курилівці Агро», оскільки здійснювала подальше перерахування процентів на користь компанії NCH AGRIBUSINESS PARTNERS LP (Кайманові острови; далі також компанія NAP).

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0121372300 від 05.04.2024 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 42 579832,00 грн (податкове зобов`язання у розмірі 34 063 866,00 грн та штрафні санкції у розмірі 8 515 966,00 грн).

ГУ ДПС у Вінницькій області не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування позивачем у охопленому перевіркою періоді податкової преференції, встановленої міжнародним договором України з Республікою Кіпр про уникнення подвійного оподаткування, при виплаті нерезиденту доходів із джерелом їх походження з України, оскільки вважає, що платник податків має право на застосування зменшеної ставки податку при виплаті доходів нерезиденту, якщо це передбачено положеннями чинного міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата, та якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, що підтверджується відповідною довідкою.

При цьому, «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі. Апелянт не заперечує, що компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED була резидентом Республіки Кіпр у розумінні Конвенції у спірні періоди і що вона надавала довідки на підтвердження цієї обставини, видані компетентним(уповноваженим) органом Республіки Кіпр.

Проте, для визначення особи фактичним отримувачем доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і повинна визначати подальшу економічну долю доходу та не бути пов`язаною договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі.

Разом з тим, передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу.

Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку уразі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

Отже, в контексті спірних у цій справі правовідносин згідно із статтею 11 Конвенції та статтею 103 ПК України, основною умовою для застосування звільнення (зменшення) від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту є його статус бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.

На думку апелянта, угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом на нерезидентом не пов`язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового) податкового режиму. Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу.

При цьому, судом першої інстанції не наведено обґрунтованих аргументів, які б спростовували наведені у акті перевірки обставини та свідчили б про зворотнє, беззаперечно підтверджували, що згаданий нерезидент - отримувач доходу дійсно є бенефіціарним (фактичним) його власником у розумінні пунктів 103.2, 103.3 статті103 ПК України за угодою позики, укладеною із позивачем, та, як наслідок, не перевірили економічну сутність розглядуваних операцій, доцільність укладення договору із нерезидентом та функції, які виконує отримувач процентного доходу, наявності в нього реального комерційного інтересу за угодою із позивачем та можливості самостійного визначення подальшої економічної долі доходу, обставин пов`язаності AGROPROSPERIS 2 LIMITED договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншим особам тощо.

Відтак, на думку апелянта, для правильного вирішення спору у даній справі необхідно здійснити комплексне дослідження доказів, адже для цілей податкового обліку з метою звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України насамперед мають значення економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості їх оформлення. Тобто, при визначенні бенефіціарного (фактичного) власника суд має застосувати підхід превалювання суті над формою та з`ясувати справжню сутність(зміст) правовідносин.

Апелянт вказує, що фактично компанія-нерезидент з Республіки Кіпр AGROPROSPERIS 2 LIMITED є посередником (транзитером коштів) між компанією NAP (Кайманові Острови) та позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Курилівці Агро» (Україна), з огляду на що не може вважатися бенефіціарним отримувачем(власником) доходу від сплати зобов`язань за цим договором.

Окрім того, внаслідок аналізу всіх відповідей ІКО встановлено, що джерелом походження коштів, за рахунок яких було надано позики українським підприємствам, є кошти компанії NAP (Кайманові Острови), а не власні кошти компаній ATSAGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, AMARISTA LIMITED та AGROPROSPERIS2 LIMITED. Також прослідковується послідовний взаємозв`язок між виплатою процентного доходу, викупом привілейованих акцій і зменшенням суми позики.

З моменту укладення договорів позики ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED з українськими підприємствами, після передачі кредитного портфелю українських підприємств на користь компанії NAP нараховувались відсотки компаніями ATSAGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED та AMARISTA LIMITED, а отже, були зобов`язання щодо перерахування процентів, отриманих від українських підприємств на користь NAP (Кайманові Острови). Розмір відсоткової ставки за позикою від NAP був вищий, ніж розмір відсоткової ставки за позиками українських підприємств.

Зміна власника ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, а саме передача її на користь компанії AMARISTA LIMITED, не змінила транзитності отриманих процентних доходів від українських підприємств на користь компанії NAP (Кайманові острови). Отже, ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, AMARISTA LIMITED та AGROPROSPERIS 2 LIMITED діяли лише як проміжна ланка між українськими підприємствами та NAP (Кайманові острови).

Всі ризики щодо переданого кредитного портфеля українських підприємств несе компанія NCH AGRIBUSINESS PARTNERS LP (Кайманові острови). Всі кіпрські компанії, які належать фонду NCH AGRIBUSINESS PARTNERS LP (Кайманові Острови), мають спільних директорів, а контроль за фінансовими операціями, транзакціями по банківських рахунках AGROPROSPERIS 2 LIMITED, AMARISTALIMITED здійснюється нью-йоркським офісом компанії NCH Capital Inc, дочірньою компанією якої є NCH AGRIBUSINESS PARTNERS LP (Кайманові Острови).

З огляду на викладене, апелянт вважає, що основною метою виплати процентів на користь AGROPROSPERIS 2 LIMITED було виведення доходу з-під оподаткування і формальне здійснення операцій з метою використання переваг, які надаються Конвенцією, адже при виплаті процентів на користь NAP (Кайманові Острови) було б застосовано ставку оподаткування 15%.

Отже, на думку ГУ ДПС у Вінницькій області, податкове повідомлення-рішення № 0121372300 від 05.04.2024 є правомірним, прийнятим на підставі, в межах повноважень та спосіб, передбачене чинним законодавством, а відтак не підлягає скасуванню.

10.06.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Курилівці Агро», в якому представник позивача просила врахувати викладені у відзиві пояснення та аргументи, з врахуванням яких апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також, 10.07.2025 до суду надійшли додаткові пояснення від представник позивача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд задовольнити її з підстав та мотивів, викладених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2023 р. змінено назву ТОВ «Агрофірма Рубанський» на ТОВ Курилівці Агро, що відображено на арк. 3 акту перевірки.

ТОВ Курилівці Агро зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності ТОВ Курилівці Агро згідно КВЕД є, зокрема, вирощування зернових культур, допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність.

Учасником цього товариства з найбільшою часткою у розмірі 99,90% є ТОВ "Рей Агро.

13 серпня 2008 року позивач та компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" уклали кредитний договір №1/08-РР, згідно пп. 1.1-1.3 якого Кредитор передає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "Кредит", для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, а Позичальник зобов`язується використовувати Кредит для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, повернути Кредитору на умовах цього Договору таку ж суму Кредиту та сплачувати Кредитору проценти за користування Кредитом. Загальна сума Кредиту складає 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США . Розмір ставки відсотків за користування Кредитом складає 11% річних, виходячи з 365 календарних днів у році".

Згідно п.5.2 цього Договору позичальник повертає кредит Кредитору шляхом банківського переказу із свого поточного рахунку на поточний рахунок Кредитора.

01 жовтня 2009 року позивач та компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" уклали договір позики №3-CD/09, згідно пп. 1.1-1.3 якого Кредитор передає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "Позика", для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, а Позичальник зобов`язується використовувати Кредит для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, повернути Кредитору на умовах цього Договору таку ж суму Кредиту та сплачувати Кредитору проценти за користування Кредитом. Загальна сума Кредиту складає 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США . Розмір ставки відсотків за користування Кредитом складає 15% річних, виходячи з 365 календарних днів у році".

Згідно п.5.1 цього Договору позичальник повертає всі суми позики не пізніше , ніж з настанням календарного дня виробничого циклу позичальника.

11 травня 2010 року позивач та компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" уклали кредитний договір №4/10-LA, згідно пп. 1.1-1.3 якого Кредитор передає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "Кредит", для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, а Позичальник зобов`язується використовувати Кредит для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, повернути Кредитору на умовах цього Договору таку ж суму Кредиту та сплачувати Кредитору проценти за користування Кредитом. Загальна сума Кредиту складає 2 000 000 (два мільйонів) доларів США . Розмір ставки відсотків за користування Кредитом складає 11% річних, виходячи з 365 календарних днів у році".

Згідно п.5.2 цього Договору позичальник повертає кредит Кредитору шляхом банківського переказу із свого поточного рахунку на поточний рахунок Кредитора.

21 квітня 2011 року позивач та компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" уклали кредитний договір №CF-7/11, згідно пп. 1.1-1.3 якого Кредитор передає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "Кредит", для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, а Позичальник зобов`язується використовувати Кредит для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, повернути Кредитору на умовах цього Договору таку ж суму Кредиту та сплачувати Кредитору проценти за користування Кредитом. Загальна сума Кредиту складає 6 500 000 (шість мільйонів п`ятсот тисяч) доларів США . Розмір ставки відсотків за користування Кредитом складає 11% річних, виходячи з 365 календарних днів у році".

Згідно п.5.2 цього Договору позичальник повертає кредит Кредитору шляхом банківського переказу із свого поточного рахунку на поточний рахунок Кредитора.

01 грудня 2016 року між компанією "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД", компанією Амаріста Лімітед та компанією "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" підписано Договір про реструктуризацію.

За умовами цього Договору ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" передає компанії Амаріста Договори позики за кредитним портфелем, як компенсацію за викуплені акції компанії "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС".

"АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" збільшує свій акціонерний капітал шляхом випуску привілейованих акцій та передає їх компанії Амаріста в обмін на всі пов`язані із кредитним портфелем права, титули та відсоток.

16 грудня 2016 року між компанією "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД", компанією "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" та позивачем укладено Додаткову угоду №5 до Договору №1/08-РР, згідно якої відбулась заміна попереднього кредитора на нового кредитора компанію "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", зареєстровану у Республіці Кіпр .

01 грудня 2016 року між компанією "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД", компанією "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" та позивачем укладено Додаткову угоду №3 до Договору №4/10-LA, згідно якої відбулась заміна попереднього кредитора на нового кредитора компанію "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", зареєстровану у Республіці Кіпр .

16 грудня 2016 року між компанією "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД", компанією "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" та позивачем укладено Додаткову угоду №5 до Договору №CF-7/11, згідно якої відбулась заміна попереднього кредитора на нового кредитора компанію "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", зареєстровану у Республіці Кіпр .

16 грудня 2016 року між компанією "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД", компанією "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" та позивачем укладено Додаткову угоду №3 до Договору №3-CD/09, згідно якої відбулась заміна попереднього кредитора на нового кредитора компанію "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", зареєстровану у Республіці Кіпр .

Відтак, протягом 2017-2018 років, на виконання вище вказаних кредитних договорів та додаткових угод до них, позивач здійснював виплату доходу на користь нерезидента компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED у вигляді процентів за кредитними договорами та договорами позики.

При виплаті такого доходу позивачем застосовано зменшену ставку оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% на підставі Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у період з 26.02.2024 року по 01.03.2024 року, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 та п.п. 69.2-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 23.02.2024 року № 1012к, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ТОВ Курилівці Агро (попередня назва ТОВ «Агрофірма Рубанський) з метою дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування доходів отриманих нерезидентом AGROPROSPERIS 2 LIMITED (Республіка Кіпр) із джерелом їх походження в Україні.

За результатами податкової перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 08.03.2024 року №9702/02-32-23-00-09/35353973, в якому контролюючий орган дійшов висновку, що позивач не мав правових підстав для застосування зменшеної ставки податку на процентні доходи компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED із джерелом їх походження з України у розмірі 2% у 2017-2019 роках на підставі Конвенції, оскільки, компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED не є кінцевим отримувачем грошових коштів, а є проміжним агентом, тобто здійснює лише транзит безпосередньо або через акціонера HAUGENS ENTERPRISES LIMITED компанії NCH New Europe Property Fund LP (Кайманові Острови). Відтак, зафіксовано порушення вимог п. 103.2, п. 103.3 ст.103, п.п.141.4.2 п. 141.4 ст.141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента із джерелом походження з України за період з 01.01.2017 до 31.12.2019 всього в сумі 34 063 866 грн, у тому числі: за 2017 рік 14 953 325 грн, за 2018 рік- 9 604 428 грн., за 2019 рік- 9 506 113 грн.

Позивач скористався процедурою подання заперечень на акт.

За наслідком розгляду заперечень листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 02.04.2024 повідомлено, що висновки акту залишено без змін.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управління ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0121372300 від 05.04.2024 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 42 579 832 грн (податкове зобов`язання у розмірі 34 063 866 грн та штрафні санкцій у розмірі 8 515 966 грн).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, підписаної між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр 08.11.2012 року та ратифікованої Україною 04.07.2013 року (далі - Конвенція), дія цієї Конвенції поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

Відповідно до статті 2 наведеної Конвенції визначаються податки, на які поширюється дія Конвенції. Зокрема, зазначається, що дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.

За вимогами Конвенції доходи у вигляді процентів за позиками передбачені статтею 11 Проценти, в якій зазначено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Положеннями пункту 103.1 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті (п. 103.2 ст. 103 ПК України).

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VII Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Україна забезпечує, щоб існуючі закони та майбутнє законодавство поступово досягли сумісності з acquis ЄС.

Так, суд першої інстанції вказав на справу щодо об`єднаних справ № С 116/16, № С 117/16, № C 115/16, №C 118/16, № C 119/16 та № С 299/16, яка стосується тлумачення положень Директиви Ради № 90/435/ЄЕС Щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується до материнських компаній та дочірніх підприємств різних держав-членів (далі - Директива), які були розглянуті Судом ЄС у межах спору між кількома юридичними особами, зареєстрованими на території Євросоюзу, з однієї сторони, та данським Міністерством у справах оподаткування, з іншої сторони.

Суд ЄС дійшов висновку, що національним судам потрібно досліджувати такі обставини діяльності платника податків для встановлення факту зловживання правом: чи є укладені угоди з будь-яких економічних підстав; чи вони були укладені лише з метою недобросовісного застосування пільги, для того щоб ухилитися від сплати податку з джерела доходу.

Суд постановив, що група компаній може бути визнана штучною структурою, якщо заснована не для ведення економічної діяльності, а для отримання необґрунтованої податкової вигоди, що суперечить меті прийняття застосовного податкового законодавства (тобто структура групи має формальний характер).

Тобто, визначаючи компанію транзитною (кондуїтною), слід спиратися на аналіз мети її економічної діяльності, а також управлінської структури.

Отже, як підкреслив ЄС, розроблена ОЕСР концепція бенефіціарного власника може застосовуватися до цієї Директиви в тому випадку, коли компанія, зареєстрована на території Євросоюзу, вважається особою, яка фактично має право на дохід у вигляді відсотків або роялті, тільки якщо вона без будь-яких обмежень визначає подальшу економічну долю отриманих доходів і не діє як посередник.

Суд першої інстанції встановив, що протягом 2007-2012 років українські аграрні підприємства групи NCH, включаючи ТОВ Курилівці Агро, уклали кредитні договори та договорів позики з компанією ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС LIMITED, відповідно до яких компанія надала відповідним компаніям кредити з метою поповнення обігових коштів та налагодження фінансово- господарської діяльності.

У жовтні 2016 року було утворено компанію AGROPROSPERIS 2 LIMITED, кінцевими бенефіціарними власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є керівниками компанії NCH .

01.12.2016 укладено Договір реструктуризації, відповідно до умов якого: компанія ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС зменшує свій акціонерний капітал шляхом викупу своїх акцій привілейованих акцій, що підлягають викупу у свого акціонера компанії Амаріста, а взамін передає цій компанії кредитний портфель, який включає кредитні договори та договори позики з окремими українськими аграрними підприємствами, як компенсацію за свої викуплені акції.

У подальшому компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED збільшує свій акціонерний капітал шляхом випуску привілейованих акцій, що підлягають викупу, та їх передачі своєму акціонеру компанії Амаріста в обмін на всі пов`язані з кредитним портфелем права, титули та відсотки, що належать компанії Амаріста. При цьому такий кредитний портфель передається компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED як внесок в її акціонерний капітал.

У зв`язку з укладенням Даного договору реструктуризації у грудні 2016 року замінена на нового кредитора у вищеописаних кредитних договорах та договорах позики компанію AGROPROSPERIS 2 LIMITED.

Вказане, у свою чергу, свідчить про подальшу діяльність AGROPROSPERIS 2 LIMITED у сфері інвестування.

Відповідно до доводів відповідача, AGROPROSPERIS 2 LIMITED не є кінцевим отримувачем грошових коштів, а здійснює лише транзит, оскільки у 2017-2019 роках усі нараховані та отримані проценти від українських підприємств AGROPROSPERIS 2 LIMITED перераховує безпосередньо або через акціонера Компанії NCH.

Досліджуючи матеріли справи, суд першої інстанції зазначив, що договір про реструктуризацію від 01.12.2016 було укладено з метою передачі функцій фінансування в межах групи компаній AGROPROSPERIS 2 LIMITED.

Тобто, за наслідками укладення такого договору компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED набула права вимоги до українських компаній групи за кредитними договорами, стороною яких вона стала, однак остання не набула статусу агента, номінального утримувача (номінальним власником) чи посередника щодо доходу, отримуваного за такими кредитними договорами.

Вказане підтверджується й аналізом додаткових угод №3, 5 від 16.12.2016 р. та №3 від 01.12.2016 року до кредитних договорів, якими, відповідно, замінено особу, що має право вимоги .

Також, оцінюючи зміст договорів та додаткових угод компаній AGROPROSPERIS 2 LIMITED не містить зобов`язань з передання отриманих за кредитними договорами процентів третім особам.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що спрямування отриманих AGROPROSPERIS 2 LIMITED відсотків на викуп привілейованих акцій не свідчить про те, що останнє не є кінцевим бенефіціаром.

Суд вказав, що факт зміни структури внутрішньогрупового фінансування у 2016 році не може доводити відсутність у AGROPROSPERIS 2 LIMITED статусу бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від позивача у ході своєї діяльності.

При цьому, наявність вітки корпоративної мережі жодним чином не свідчить про те, що створені компанії, зокрема й AGROPROSPERIS 2 LIMITED, не є самостійними учасниками відповідного ринку послуг.

Також, суд дійшов висновку, що чинне законодавство не встановлює вимоги щодо джерела походження коштів, за рахунок яких нерезидент надає позику платнику податків, як щодо умови, яка визначає беніфіціарного власника процентів, виплачених за позикою.

Крім того, як слідує з фінансової звітності компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED за 2017-2019 роки, в результаті використання своїх фінансових інструментів (включаючи надання кредитів позивачу) остання самостійно несе такі ризики: ризик зміни відсоткової ставки, кредитний ризик, ризик втрати ліквідності, ризик зміни цін на ринку, операційний ризик, ризик нормативно-правової невідповідності, судовий ризик, репутаційний ризик.

Суд першої інстанції вказав, що відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду цієї справи не довів, що "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не має повноважень визначати подальшу економічну долю такого доходу у вигляді відсотків тобто не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, а з наданих позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, не вбачається, що вказана компанія має будь-які зобов`язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, як відсутні і будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу.

З урахування вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що формування висновків про транзитність грошових коштів на рахунках AGROPROSPERIS 2 LIMITED в 2017-2019 роках є безпідставним та таким, що свідчить про формування висновків акту перевірки на відомостях з відкритих баз даних та припущеннях, за відсутності їх документального підтвердження, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин) податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з пунктами 103.1, 103.2, 103.3 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підпунктами 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків та доходів від 08 листопада 2012 року, яка ратифікована 04 липня 2013 року, дата набрання чинності для України 07 серпня 2013 року.

Статтею 11 Конвенції передбачено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів.

Докладне визначення терміну «бенефіціарний власник» наведено в Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР.

Відповідно до пункту 9 Коментарів до статті 11, вимогу щодо бенефіціарного власника додано до пункту другого статті 11 для того, щоб роз`яснити значення слів «і сплачуються резиденту», які використовуються в пункті 1. Зрозумілим є той факт, що країна джерела не зобов`язана поступатись у праві оподатковувати проценти на тій лише підставі, що проценти були сплачені саме резиденту Держави, з якою укладено міжнародний договір. Термін «фактичний власник доходу» використовується не у вузькому технічному сенсі, а розуміється в контексті та світлі завдань і цілей Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування, попередження випадків ухилення від сплати податків та уникнення оподаткування.

Пільга або звільнення від оподаткування по будь-якому із видів доходу, що надається Державою, з якої походить дохід, резиденту іншої Договірної держави з метою уникнення повністю або частково подвійного оподаткування, яке може виникнути у зв`язку із повторним оподаткуванням такого доходу Державою резиденства. Коли цей вид доходу отримує резидент Договірної Держави, що діє як агент чи номінальний отримувач, надання Державою, з якої походить дохід, такої пільги або звільнення виключно на підставі статусу безпосереднього отримувача доходу як резидента іншої Договірної Держави буде суперечити цілям та завданням Конвенції. Безпосередній отримувач в цій ситуації кваліфікуватиметься як резидент, однак цей статус не призводить до потенційного подвійного оподаткування, оскільки отримувач не розглядається як власник доходу для цілей оподаткування в Державі резиденства. Надання державою, з якої походить дохід, пільги або звільнення від оподаткування також буде суперечити цілям та завданням Конвенції, якщо резидент Договірної Держави, не використовуючи такі інструменти, як агентування або номінальної власності, буде діяти як проміжна ланка для іншої особи, котра фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Проміжна ланка не може розглядатися як фактичний власник, якщо навіть за свого формального статусу власника, на практиці вона має досить вузькі повноваження щодо такого доходу, що надає можливість її розглядати як просту довірену особу, або управляючу особу, що діє від імені зацікавлених осіб (пункт 10 Коментарів до статті 11).

Відтак, Угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом на нерезидентом не пов`язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового) податкового режиму. Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу.

Застосування податкових преференцій визнається неправомірним, коли сукупність угод (операцій) дозволяє зробити висновок про те, що основною їхньою метою були виведення доходу з-під оподаткування і формальне здійснення операцій з метою використання переваг за міжнародною угодою.

Результатом такої оцінки може стати перекваліфікація виплати з відповідною зміною режиму оподаткування, а також кваліфікація сукупності угод із застосуванням норм національного законодавства по виведеному з-під оподаткування доходу.

У випадках, які наводяться в Коментарях (агент, номінал, посередник тощо), безпосередній отримувач процентів не вважається бенефіціарним власником, оскільки право отримувача вільно розпоряджатись такими процентами обмежено в силу наявності договірних або інших юридичних обов`язків передати отриманий платіж іншій особі. Такий обов`язок зазвичай випливає з юридичних документів, однак також може з`ясовуватись на підставі фактів та обставин, які вказують, що по суті отримувач процентів не має право вільно розпоряджатись такими процентами.

За загальним правилом ознаками, які можуть вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, є, зокрема:

1) відсутність фактичного самостійного здійснення господарської діяльності особою нерезидентом, яка зареєстрована в Державі, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, на відповідній території;

2) характер грошових потоків свідчить про наявність юридичних та фактичних обов`язків щодо подальшого перерахування отримуваних процентів особою-нерезидентом третій особі та відсутність у особи-нерезидента можливості самостійного прийняття рішення щодо долі отримуваного доходу та контролю щодо отримуваного доходу;

3) мінімальний часовий інтервал між: укладенням договору (видачею позики) між резидентом та особою-нерезидентом, з Державою якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, а також договору (видачею позики) між останнім та третьою особою; отриманням доходу особою-нерезидентом, з Державою якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, і виплатою грошових коштів третій особі;

4) відсутність диференційованих, що розрізняються умов договорів, правових документів, на підставі яких особа-нерезидент отримує дохід і в подальшому перераховує кошти;

5) вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою;

6) фактичні ризики, пов`язані із наданням позики резиденту, несе третя особа, а не особа-нерезидент.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 640/8578/19.

Отже, надаючи оцінку вищевикладеному, колегія суддів приходить до висновку, що право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог:

- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.

Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

В момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Аналогічна висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24 червня 2025 року у справі №120/10439/24 та від 02 липня 2025 року у справі №120/14477/24.

У контексті викладеного суд звертає увагу на те, що відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VII Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Україна забезпечує, щоб існуючі закони та майбутнє законодавство поступово досягли сумісності з acquis ЄС.

У контексті наведеного суд вважає за доцільне звернутися до дослідження судової практики Європейського Суду справедливості.

Так, суд вказує на справу щодо об`єднаних справ № С 116/16, № С 117/16, № C 115/16, №C 118/16, № C 119/16 та № С 299/16, яка стосується тлумачення положень Директиви Ради № 90/435/ЄЕС Щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується до материнських компаній та дочірніх підприємств різних держав-членів (далі - Директива), які були розглянуті Судом ЄС у межах спору між кількома юридичними особами, зареєстрованими на території Євросоюзу, з однієї сторони, та данським Міністерством у справах оподаткування, з іншої сторони.

Усталена правозастосовна практика Суду ЄС спирається на фундаментальні принципи, один з яких говорить про те, що право Євросоюзу не повинно захищати інтереси, в основі яких лежить зловживання правом, а також не може використовуватися зацікавленими особами для отримання пільг шляхом недобросовісних дій. Цей принцип повинен застосовуватися незалежно від того, чи права платника податків засновані на міжнародному договорі, чи на Директиві ЄС (принцип заборони зловживання правом).

Директива була прийнята з метою стимулювання створення груп компаній ЄС для підвищення конкурентоспроможності європейського бізнесу на міжнародному рівні. Отже, використання положень цієї Директиви недобросовісними особами виключно з метою економії на сплаті податків суперечить цілям її прийняття і повинно бути обмежено, оскільки така практика підриває ефективне функціонування європейського ринку через виникнення нерівних умов економічної конкуренції. При цьому вибір платником податків найбільш вигідного режиму ведення підприємницької діяльності з позиції оподаткування не може розглядатися як зловживання правом.

Суд ЄС дійшов висновку, що національним судам потрібно досліджувати такі обставини діяльності платника податків для встановлення факту зловживання правом: чи є укладені угоди з будь-яких економічних підстав; чи вони були укладені лише з метою недобросовісного застосування пільги, для того щоб ухилитися від сплати податку з джерела доходу.

Суд постановив, що група компаній може бути визнана штучною структурою, якщо заснована не для ведення економічної діяльності, а для отримання необґрунтованої податкової вигоди, що суперечить меті прийняття застосовного податкового законодавства (тобто структура групи має формальний характер).

Тобто, визначаючи компанію транзитною (кондуїтною), слід спиратися на аналіз мети її економічної діяльності, а також управлінської структури.

Отже, як підкреслив ЄС, розроблена ОЕСР концепція бенефіціарного власника може застосовуватися до цієї Директиви в тому випадку, коли компанія, зареєстрована на території Євросоюзу, вважається особою, яка фактично має право на дохід у вигляді відсотків або роялті, тільки якщо вона без будь-яких обмежень визначає подальшу економічну долю отриманих доходів і не діє як посередник.

З матеріалів справи встановлено, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED є резидентом Республіки Кіпр у розумінні Конвенції, що підтверджується свідоцтвами від 20.02.2017 та від 19.04.2018, виданими Міністерством фінансів Республіки Кіпр.

В свою чергу, дотримання позивачем пункту 103.2 статті 103 ПК України не заперечується відповідачем та не є спірним у цій справі.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що протягом 2007-2012 років українські аграрні підприємства групи NCH, включаючи ТОВ Курилівці Агро, уклали наступні кредитні договори та договорів позики з компанією ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС LIMITED, а саме:

-13.08.2008 між позивачем та компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTSLIMITED укладено кредитний договір №1/08-РР, згідно з пп. 1.1-1.3 якого кредитор передає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "кредит", для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника, а позичальник зобов`язується використовувати кредит для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника, повернути кредитору на умовах цього договору таку ж суму кредиту та сплачувати кредитору проценти за користування кредитом;

-01.10.2009 позивач та компанія ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED уклали договір позики №3-CD/09, за умовами пп. 1.1-1.3 якого кредитор передає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "позика", а позичальник зобов`язується використовувати кредит для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника, повернути кредитору на умовах цього договору таку ж суму кредиту та сплачувати кредитору проценти за користування кредитом;

-11.05.2010 позивач та компанія ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED уклали кредитний договір №4/10-LA, за умовами пп. 1.1-1.3 якого кредитор передає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "кредит", а позичальник зобов`язується використовувати кредит для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника, повернути кредитору на умовах цього договору таку ж суму кредиту та сплачувати кредитору проценти за користування кредитом;

-21.04.2011 позивач та компанія ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED уклали кредитний договір №CF-7/11, за умовами пп. 1.1-1.3 якого кредитор передає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "кредит", а позичальник зобов`язується використовувати кредит для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника, повернути кредитору на умовах цього договору таку ж суму кредиту та сплачувати кредитору проценти за користування кредитом

У жовтні 2016 року було утворено компанію AGROPROSPERIS 2 LIMITED, кінцевими бенефіціарними власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є керівниками компанії NCH .

01.12.2016 укладено Договір реструктуризації, відповідно до умов якого: компанія ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС зменшує свій акціонерний капітал шляхом викупу своїх акцій привілейованих акцій, що підлягають викупу у свого акціонера компанії Амаріста, а взамін передає цій компанії кредитний портфель, який включає кредитні договори та договори позики з окремими українськими аграрними підприємствами, як компенсацію за свої викуплені акції.

У подальшому компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED збільшує свій акціонерний капітал шляхом випуску привілейованих акцій, що підлягають викупу, та їх передачі своєму акціонеру компанії Амаріста в обмін на всі пов`язані з кредитним портфелем права, титули та відсотки, що належать компанії Амаріста. При цьому такий кредитний портфель передається компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED як внесок в її акціонерний капітал.

У зв`язку з укладенням Даного договору реструктуризації у грудні 2016 року замінена на нового кредитора у вищеописаних кредитних договорах та договорах позики компанію AGROPROSPERIS 2 LIMITED.

Вказане, у свою чергу, свідчить про подальшу діяльність AGROPROSPERIS 2 LIMITED у сфері інвестування.

В апеляційній скарзі апелянт не заперечує, що компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED була резидентом Республіки Кіпр у розумінні Конвенції у спірні періоди, про що свідчать надані довідки, видані компетентним (уповноваженим) органом Республіки Кіпр.

При цьому, податковий орган зазначає, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED не є кінцевим отримувачем грошових коштів, а здійснює лише транзит, оскільки у 2017-2019 роках усі нараховані та отримані проценти від українських підприємств AGROPROSPERIS 2 LIMITED перераховує безпосередньо або через акціонера Компанії NCH.

В свою чергу, апеляційний суд зауважує, що дата реєстрації AGROPROSPERIS 2 LIMITED 27.10.2016 року та дата передачі кредитного портфелю 01.12.2016 року свідчать про те, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED була створена саме з метою переведення кредитного портфелю. Компанія не використовувала власні кошти для фінансування українських підприємств. Метою випуску привілейованих акцій була передача кредитного портфелю українських підприємств від первинного кредитора ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС LIMITED до нового кредитора AGROPROSPERIS 2 LIMITED через спільного акціонера AMARISTA LIMITED та подальше процентного доходу на компанію NCH (Кайманові Острови).

При цьому, договір про реструктуризацію від 01.12.2016 укладено з метою передачі функцій фінансування в межах групи компаній AGROPROSPERIS 2 LIMITED.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наслідками укладення такого договору компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED набула права вимоги до українських компаній групи за кредитними договорами, стороною яких вона стала, однак остання не набула статусу агента, номінального утримувача (номінальним власником) чи посередника щодо доходу, отримуваного за такими кредитними договорами.

Вказане підтверджується й аналізом додаткових угод №3, 5 від 16.12.2016 р. та №3 від 01.12.2016 року до кредитних договорів, якими, відповідно, замінено особу, що має право вимоги.

Крім того, згідно змісту договорів та додаткових угод компаній AGROPROSPERIS 2 LIMITED не містить зобов`язань з передання отриманих за кредитними договорами процентів третім особам.

В свою чергу, спрямування отриманих AGROPROSPERIS 2 LIMITED відсотків на викуп привілейованих акцій не свідчить, про те, що останнє не є кінцевим бенефіціаром.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що в пункті 32 листа компетентного органу Республіки Кіпр № 3.10.43.2/AV.216 P.822 від 18.01.2021 щодо компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED, зазначено, що отримані проценти не були передані далі, оскільки відсутні договірні або законні зобов`язання передавати отримані проценти іншій стороні. Компанія має повне право використовувати та користуватися отриманими проценти. Директори Компанії уповноважені здійснювати операції по рахунку, з контролем функції в офісі у Нью- Йорку.

У листі від 11.05.2023 р. №3.10.43.2/АV..268 Р 972 зазначено, що кредитний портфель переданий в якості статутного капіталу AGROPROSPERIS 2 LIMITED. При цьому, Амаріста не проводила переказів на користь останнього чи на користь інших осіб.

Також у листі від 18.06.2018 р. № TD 3.10.43.2/АV.150 Р.634 зазначено, що "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" є прямим одержувачем відсотків і немає жодних зобов`язань по їх передачі іншій стороні.

Надаючи оцінку викладеному, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт зміни структури внутрішньогрупового фінансування у 2016 році не може доводити відсутність у AGROPROSPERIS 2 LIMITED статусу бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від позивача у ході своєї діяльності.

При цьому, наявність вітки корпоративної мережі жодним чином не свідчить про те, що створені компанії, зокрема й AGROPROSPERIS 2 LIMITED, не є самостійними учасниками відповідного ринку послуг.

Також, дослідивши управлінські звіти компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED, судом встановлено, що основними видами діяльності компанії є здійснення капіталовкладень та фінансування пов`язаних компаній.

Аналіз Установчого договору компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED свідчить про те, що управління діяльністю компанії здійснюється Радою Директорів компанії, яка повноважна на укладення договорів (п. 4 Установчого договору); на викуп, випуск привілейованих акцій, що підлягають викупу, розпорядження акціями (пп. 5.4, 5.6 Установчого договору); на пред`явлення вимог до учасників стосовно сплати грошей, несплачених за їх акції (п. 20 Установчого договору); на конфіскацію акцій учасників у разі несплати ними заборгованості відповідно до вимоги про сплати (п. 43-45 Установчого договору).

Здійснення відповідних повноважень директорами підтверджується наявними у справі кредитними договорами, договорами позиками, додатковими угодами до цих договорів та рішеннями компанії про зворотній викуп привілейованих акцій.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що директори AGROPROSPERIS 2 LIMITED здійснювали управління компанією на підставі Генерального договору про надання послуг від 02 січня 2020 року та виконували функції директорів в інших компаніях. Водночас, такі функції вони виконували лише в межах компанії груп на підставі відповідних договорів.

Суд зауважує, що відповідно до п. 6 Генерального договору про надання послуг від 02.01.2020 року AGROPROSPERIS 2 LIMITED здійснює оплату саме за послуги ATS Agribusiness Investments Limited, у які входить і відшкодування витрат ATS Agribusiness Investments Limited на виплату заробітної плати залученим працівникам.

В свою чергу, в реаліях сьогодення відсутність працівників у штаті підприємства не є підставою стверджувати про не здійснення таким підприємством господарської діяльності, з огляду на наявність послуг аутсорсингу та аутстафінгу, які фактично є передачею підприємством на підставі договору певних функцій підприємницької діяльності іншій профільній компанії, яка діє в необхідній галузі.

Так, відповідно до листа компанії ATS Agribusiness Investments Limited від 21.12.2023 року компанія ATS Agribusiness Investments Limited виплатила за 2017 рік 104 677 євро, а в 2018 році 125 050 євро, за 2019 рік 114 571 євро, в якості винагороди директорів пов`язаних компаній-учасників групи.

Із урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку, що виконання директорами функцій у групі компанії на підставі таких договорів жодним чином не може підтверджувати або спростовувати статус компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED як бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від позивача.

Надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку, що вказане свідчить лише про виконання умов відповідного договору, а не фінансування компанії іншою компанією групи. Аутсорсинг та аутстафінг є законними, врегульованими законодавчими нормами та дієвими способами оптимізації певних бізнес-процесів, що економить ресурси власника бізнесу. Отже, виконання директорами функцій у групі компанії на підставі таких договорів жодним чином не може підтверджувати або спростовувати статус компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED як бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від позивача.

Щодо відсутності у компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED власних активів для надання позик українським підприємствам та повної залежності компанії від фінансування головної материнської компанії NCH New Europe Property Fund LP (Кайманові Острови), яка несе всі ризики по вказаних операціях, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в результаті укладення договору про реструктуризацію від 01 грудня 2016 року компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED отримала від компанії ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС LIMITED портфель дебіторської заборгованості українських юридичних осіб, що входять до групи компаній NCH, який включав і кредитні договори. При цьому, матеріали акта перевірки не містять аналізу фінансової звітності ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС LIMITED, як особи саме від якої надійшов відповідний кредитний портфель.

В свою чергу, компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED має право вимоги не лише щодо кредитних договір, які першочергово укладені з ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС LIMITED, а й за договорами укладеними самостійно.

Крім того, суд звертає увагу, що компанія використовувала отримані від українських дочірніх компаній процентні доходи для надання нових позик. Такі доходи також використовувалися і для здійснення інвестицій в акції дочірніх компаній. Вказане відображено у фінансовій звітності підприємства, в тому числі за 2017, 2018, 2019 роки.

Зі змісту звітів AGROPROSPERIS 2 LIMITED вбачається, що:

Зокрема, як слідує із звітів AGROPROSPERIS 2 LIMITED :

за 2017 рік:

- дохід у вигляді відсотків від основної діяльності 54700;

- витрати на фінансування (27);

- прибуток від курсової різниці 22712;

- кредити пов`язаним особам (інвестиційна діяльність) 105 209;

- надходження за кредитами наданим пов`язаним особам (інвестиційна діяльність)- 75 942;

- дохід від отриманих відсотків (інвестиційна діяльність) - 111 079;

за 2018 рік:

- дохід у вигляді відсотків від основної діяльності 56 742;

- кредити пов`язаним особам (інвестиційна діяльність) 58 053;

- надходження за кредитами наданим пов`язаним особам (інвестиційна діяльність)- 57 224;

- дохід від отриманих відсотків (інвестиційна діяльність) 57 331;

за 2019 рік:

- дохід у вигляді відсотків від основної діяльності 44 010;

- кредити пов`язаним особам (інвестиційна діяльність) 33 640;

- надходження за кредитами (інвестиційна діяльність)- 59 954;

- дохід від отриманих відсотків (інвестиційна діяльність) 47 029.

Викладене спростовує доводи апелянта про відсутність у компанії активів для надання кредитів пов`язаним особам на території України, зокрема й за рахунок повернутих позик.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що чинне законодавство не встановлює вимоги щодо джерела походження коштів, за рахунок яких нерезидент надає позику платнику податків, як щодо умови, яка визначає беніфіціарного власника процентів, виплачених за позикою.

Крім того, згідно змісту фінансової звітності компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED за 2017-2019 роки, в результаті використання своїх фінансових інструментів (включаючи надання кредитів позивачу) остання самостійно несе такі ризики: ризик зміни відсоткової ставки, кредитний ризик, ризик втрати ліквідності, ризик зміни цін на ринку, операційний ризик, ризик нормативно-правової невідповідності, судовий ризик, репутаційний ризик.

Щодо тверджень контролюючого органу відносно того, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED є компанією, яка вибудована із ланцюга міжнародних компаній NCH (Кайманові Острови) спрямована лише на виведення виплачуваного нерезиденту процентного доходу з-під оподаткування, шляхом випуску та викупу привілейованих акцій, то суд зауважує, що аналіз норм законодавства та матеріалів справи свідчить про те, що такі операції не є дзеркальними у контексті встановлення транзиту коштів.

Також суд звертає увагу, що кредитні договори, на підставі яких компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED отримувала дохід у вигляді процентів є фінансовим інструментом, спрямованим виключно на поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності, оскільки надання фінансування є єдиною діяльністю компанії.

Нараховані компанією AGROPROSPERIS 2 LIMITED проценти за такими кредитними договорами відображаються у складі її активів.

Більш того, суд звертає увагу, що права, надані певному класу привілейованих акцій, є основними факторами при визначені того, чи є привілейована акція фінансовим зобов`язанням або інструментом власного капіталу, адже привілейовані акції є гібридними цінними паперами.

У контексті даної справи, випуск та викуп компанією певного класу привілейованих акцій є виключно рішенням ради директорів спрямованих на залучення фінансових ресурсів на максимально зручних для себе умовах.

Тобто рішення про викуп акцій мають на меті та своїм результатом зміни в капіталі, що є очевидним підтвердженням різної правової природи та спрямованості відповідних інструментів.

Прийняття організаційно-розпорядчих рішень власниками корпоративних прав не утворюють господарську діяльність. Відповідно до рішень ради директорів компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED про викуп привілейованих акцій, номінальна вартість акцій сплачується за рахунок прибутку компанії, що підлягає розподілу.

За висновками Головного управління ДПС у Вінницькій області за 2017-2019 роки українські підприємства виплатили на користь AGROPROSPERIS 2 LIMITED процентні доходи у розмірі 215 439 доларів США, в свою чергу AGROPROSPERIS 2 LIMITED здійснила викуп привілейованих акцій у AMARISTA LIMITED у розмірі 218 000 доларів США , які були перераховані AGROPROSPERIS 2 LIMITED безпосередньо NCH.

Однак аналіз банківських виписок компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED не підтверджує здійснення послідовних операцій з подальшого переказу отриманого від українських компаній процентного доходу в жодному місяці за 2017-2019 роки, що вказує на транзит таких коштів.

Вказані суми, які надійшли на рахунок AGROPROSPERIS 2 LIMITED у якості процентних доходів та суми за рахунок яких викуплені привілейовані акції, не є арифметично рівнозначними.

Крім того, між датою отримання доходів у вигляді відсотків та датою перерахування коштів за викуп привелійованих акцій був значний проміжок часу, що не дозволяє категорично стверджувати, що саме за відсотки отримані від позивача відбувався викуп привелійованих акцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не доведено послідовного взаємозв`язку між виплатою процентного доходу, викупом привілейованих акцій, що б свідчило про фактичну відсутність права розпорядження прибутком.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання податкового органу на застосування AGROPROSPERIS 2 LIMITED режиму NID, як на доказ того, що компанія не є бенефіціарним власником, є необґрунтованими, оскільки формування власного капіталу (акційної премії) за рахунок кредитного портфелю дозволяється в частині застосування режиму NID на Кіпрі. Режим NID - інструмент, який дозволяє скоротити запозичені кошти, шляхом заміни запозичених коштів на фінансування за рахунок власного капіталу. Водночас, NID вираховується з оподатковуваного доходу компанії до тих пір, поки нове фінансування акціонерного капіталу використовується в її діяльності та приносить оподатковуваний дохід. Відрахування залежить від низки умов, включаючи 80% обмеження оподатковуваного доходу. Кваліфікація нового капіталу включає акціонерний капітал будь-якого класу та премію за акції, випущену та погашену після 1 січня 2015 року, сплачену готівкою або в натуральній формі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що режим NID, окрім зниження ефективного податку кіпрської компанії до 80%, тим самим зниження ефективної ставки податку до 2,5%, не може свідчити про те, що кіпрська компанія не може бути бенефіціарним власником доходу. Водночас, податкові органи не мають повноважень оцінювати правомірність застосування компанією AGROPROSPERIS 2 LIMITED режиму відрахування умовних відсотків за законодавством Республіки Кіпр, оскільки таке відносить до компетенції уповноваженого органу Республіки Кіпр.

Під час розгляду справи судом враховано, що в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року (справа №804/4659/15) зазначено наступне: «При цьому «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі. Його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Для визнання особи фактичним отримувачем доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як вбачається з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна визначати його подальшу економічну долю.

Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу».

Також доцільно звернути увагу на правову позицію закріплену у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року (справа №826/6241/17), де зазначається наступне: «Для визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефіціарного власника) необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю.

Звільнення від оподаткування або пільгові ставки податку не можна застосувати в разі, коли дохід у межах угоди (серії угод) із джерелом його походження з України виплачують таким чином, що нерезидент, який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді процентів, виплачує весь дохід або більшу його частину іншому нерезиденту, який не міг би застосовувати пільгову ставку, коли такий дохід виплачується останньому».

Податковий кодекс України не містить такої підстави для спростування статусу бенефіціарного власника доходу як наявність зв`язку між компаніями, наявність спільних бенефіціарів, пов`язаності компаній, структурування активів між компаніями тощо. Для встановлення наявності чи відсутності статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу пов`язаність осіб та корпоративна структура правового значення не має.

В межах даної справи відповідачем не доведено, що компанія нерезидент зобов`язана передавати отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи, в совю чергу обставини справи підтверджують відсутність транзиту грошових коштів від AGROPROSPERIS 2 LIMITED, відповідно, підстави вважати, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу від ТОВ «Курилівці Агро», відсутні.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що аргументи відповідача про транзитність грошових коштів на рахунках AGROPROSPERIS 2 LIMITED у 2017 2019 роках є безпідставними. Такі аргументи ґрунтуються лише на даних з відкритих баз та припущеннях без належного документального підтвердження, що свідчить про необґрунтованість висновків акта перевірки. У свою чергу, доводи апелянта про порушення позивачем вимог пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб під час розгляду справи свого підтвердження не знайшли, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 липня 2025 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.