Постанова від 17.07.2025 по справі 380/20956/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20956/24 пров. № А/857/8937/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі №380/20956/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Потабенко В.А., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 25.12.2024 року),-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» (далі - ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ», позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 11636365/42402050 від 15.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 61 від 24.06.2024; № 11673881/42402050 від 22.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 57 від 21.06.2024; № 11673880/42402050 від 22.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 62 від 21.06.2024; № 11673883/42402050 від 22.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 52 від 19.06.2024; № 11673879/42402050 від 22.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 58 від 21.06.2024; № 11673877/42402050 від 22.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 45 від 17.06.2024; № 11673882/42402050 від 22.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 49 від 18.06.2024; № 11673878/42402050 від 22.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 56 від 21.06.2024; № 11669700/42402050 від 22.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 64 від 25.06.2024; № 11693056/42402050 від 27.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 63 від 25.06.2024; № 11693055/42402050 від 27.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 60 від 21.06.2024; № 11693057/42402050 від 27.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 51 від 19.06.2024; № 11693053/42402050 від 27.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 74 від 27.06.2024; № 11693054/42402050 від 27.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 71 від 26.06.2024; № 11706080/42402050 від, 29.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 72 від 27.06.2024; № 11706079/42402050 від 29,08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 5 від 02.07.2024; № 11706081/42402050 від 29.08.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 77 від 28.06.2024.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного подання на реєстрацію, а саме: податкову накладну №61 від 24.06.2024; податкову накладну № 57 від 21.06.2024; податкову накладну № 62 від 21.06.2024; податкову накладну № 52 від 19.06.2024; податкову накладну № 58 від 21.06.2024; податкову накладну № 45 від 17.06.2024; податкову накладну № 49 від 18.06.2024; податкову накладну № 56 від 21.06.2024; податкову накладну № 64 від 25.06.2024; податкову накладну № 63 від 25.06.2024; податкову накладну № 60 від 21.06.2024; податкову накладну № 51 від 19.06.2024; податкову накладну № 74 від 27.06.2024; податкову накладну № 71 від 26.06.2024; податкову накладну № 72 від 27.06.2024; податкову накладну №5 від 02.07.2024; податкову накладну № 77 від 28.06.2024.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 25.12.2024 у справі № 380/20956/24 адміністративний позов задовольнив повністю.

31.12.2024 представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 96247). У поданій заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правову допомогу.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, його оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області яке покликаючись на те, що додаткове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на відсутність дотримання критеріїв реальності витрат та розумності їхнього розміру.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У оскаржуваному рішенні судом першої інстанції здійснено розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 7 статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано копії:

- договору про надання правової допомоги №б/н від 27.08.2024;

- додаткової угоди №1 від 02.12.2024;

- ордеру серії ВС №1316488 від 09.10.2024;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1996;

- акту виконаних робіт від 27.08.2024;

- платіжної інструкції від 30.12.2024 № 1174.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу встановлено, що відповідно до умов договору, а саме п. 1.1. договору, Адвокатське Бюро «Анни Крамар», в особі адвоката Крамар А.О. (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1996 від 08.09.2012, виданого на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.09.2012 №11), зобов`язується надати правову допомогу клієнту, що полягає у представництві інтересів ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» у Львівському окружному адміністративному суді під час розгляду адміністративної справи за адміністративним позовом ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України.

Предмет спору: про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з п. 3.1. договору за роботу, виконану АБ «Анни Крамар», клієнт сплачує гонорар згідно домовленості.

Розмір гонорару буде визначено після ознайомлення з документами клієнта та оцінки виконавцем обсягу робіт, враховуючи, підготовку процесуальних документів та участь адвоката у розгляді справи у Львівському окружному адміністративному суді.

Остаточна сума гонорару буде вказана у додатковій угоді до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору адвокатом були надані відповідні послуги: аналіз документів клієнта, вивчення актуальної судової практики в аналогічних спорах, вибір правової позиції та надання консультації клієнту; складання адміністративного позову з додатками.

02.12.2024 між Адвокатське Бюро «Анни Крамар» та ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 27.08.2024, в якій вказано обсяг та вартість послуг з представництва клієнта у Львівському окружному адміністративному суді під час розгляду адміністративної справи №380/20956/24, та згідно якої сума оплати за надані ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» послуги становить 15000,00 грн.

ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» дана сума оплачена, що підтверджується актом надання послуг № 1 від 30.12.2024 та платіжною інструкцією № 1174 від 30.12.2024.

Отже, витрати в розмірі 15 000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджено належними і допустимим доказами.

При визначенні суми відшкодування колегія суддів, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний суд враховує, що представником позивача був виконаний значний обсяг роботи у справі, який полягав у підготовці адміністративного позову, опрацюванні та долученні доказів у великому обсязі, які в вплинули на вирішення справи на користь відповідача.

Разом з тим, виходячи з обставин справи і предмету спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено, не суперечить принципу розумності та не спрямований на збагачення.

Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 8 500 грн. є вірним.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені апелянтом обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.

Згідно частин першої четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №380/20956/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін