Ухвала від 17.07.2025 по справі 380/12022/24

УХВАЛА

17 липня 2025 року

м. Київ

справа №380/12022/24

адміністративне провадження № К/990/23747/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №380/12022/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІШКА ЛОЯЛТІ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІШКА ЛОЯЛТІ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2024 №473/3300040201 в частині штрафу на суму 2142032,71 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду 03.06.2025 надійшла касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №380/12022/24.

Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження податковим органом вказано, що первинна касаційна скарга подана з дотриманням вимог частини 1 статті 329 КАС України, повторна касаційна скарга подана в розумний строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення попередньої касаційної скарги, зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень.

Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційну скаргу подано вдруге, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025.

Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19.06.2025 про залишення касаційної скарги без руху контролюючим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.08.2021 у справі №520/11447/19.

Верховний Суд зауважує, що податковим органом не конкретизовано, щодо застосування якої норми права викладено висновок в постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №520/11447/19, не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування норми матеріального права судами попередніх інстанцій.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції відхилено посилання контролюючого органу на постанову Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №520/11447/19, натомість враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2021 по справі №160/10558/19, що при розгляді справ про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних принциповим є не дата фактичного надходження податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, а дата їх відправлення виходячи з технічного способу реєстрації податкових накладних, тому скріншоти з програми M.E.Doc є належним засобом доказування.

Також судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.12.2023 у справі №260/5659/22, від 28.04.2020 у справі №810/198/16, від 28.10.2020 у справі №620/817/19, від 24.11.2021 у справі №200/12604/19-а.

Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

Податковим органом не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Скаржником не враховано роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах від 27.03.2025, від 24.04.2025, від 26.05.2025, від 20.06.2025 по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.

Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).

Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №380/12022/24.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі №380/12022/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон