Вирок від 17.07.2025 по справі 524/8217/25

Справа № 524/8217/25

Провадження № 1-кп/524/656/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження №62025170010001353 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, громадянина України, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На початку 2024 року між ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з одного боку, та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з іншого боку виник спір з приводу подальшого місцезнаходження та фактичного місця проживання їхньої спільної родички ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на той час мешкала в будинку родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_2 .

В березні 2024 року, більш точну дату та час встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_5 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_2 , з метою забрати з вказаного домоволодіння ОСОБА_8 та в подальшому відвести її мешкати до іншого домоволодіння.

З цією метою ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження усвідомлюючи наявність конфлікту із родиною ОСОБА_9 , які добровільно не збиралися йти на поступки щодо зміни місця мешкання їх бабусі - ОСОБА_8 , вирішили організувати незаконне проникнення до житла родини Зарудських, а також незаконне позбавлення волі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З метою реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, звернулись до двох знайомих військовослужбовців Служби безпеки України, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, а також ще однієї невстановленої в ході досудового розслідування особи.

Згідно попередніхдомовленостей ОСОБА_5 ,особа,матеріали відносноякої виділенів окремепровадження,та двавійськовослужбовці Службибезпеки України,матеріали відноснояких виділенов окремепровадження, а також ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, мали забезпечити фізичне проникнення до домоволодіння родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_2 , не допустити та можливо припинити будь-яких фізичний спротив з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також забезпечити подальший вивід ОСОБА_8 за межі вказаного домоволодіння ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої вмділено в окреме провадження.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла родини Зарудських, а також незаконне позбавлення волі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та військовослужбовці СБ України, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, а також невстановлена в ході досудового розслідування особа, 13.03.2024 близько 14 год. 15 хв. прибули до домоволодіння родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_2 , в якому знаходились ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Далі ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно проникли на територію домоволодіння родини Зарудських через металеву калитку, яка розділяє будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , після чого відкрили з середини парадну калитку території домоволодіння АДРЕСА_2 та впустили на зазначену територію двох військовослужбовців СБ України, матеріали відносно яких виділено в кормче провадження, а також ще одну невстановлену в ході досудового розслідування особу, які в цей час очікували на ОСОБА_5 та особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження на вулиці за межами будинку, при цьому були вдягнені у камуфльований одяг, без знаків розпізнавання, на головах мали балаклави, які закривали їх обличчя, а також були озброєні вогнепальною зброєю.

Незаконно проникнувши таким чином на територію домоволодіння родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_2 , вказані особи наблизились до вхідних дверей вказаного будинку, які були зачинені зсередини.

Виявивши зачиненими двері будинку, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, постукав в них, а інші учасники сховались з боку від дверей, щоб їх не помітили. Почувши стук у вхідні двері, ОСОБА_6 виглянув у вікно та помітив на своєму порозі особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, який просив відкрити йому двері та поспілкуватись.

Після того, як ОСОБА_6 відчинив вхідні двері, до будинку відразу ввірвались два військовослужбовці СБ України, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, та ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, які були вдягнені у камуфльований одяг, без знаків розпізнавання, на головах мали балаклави, які закривали їх обличчя, а також були озброєні вогнепальною зброєю, та які, з метою створення уявності законності своїх дій, психологічного подавлення, недопущення та можливого припинення фізичного спротиву з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , представились працівниками правоохоронного органу.

Слідом за вказаними особами до будинку зайшли ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Далі два військовослужбовці СБ України, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, та ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, застосовуючи фізичну силу завели ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до приміщення кухні, повалили їх на підлогу обличчям до низу, після чого зв`язали їм зап`ястя рук позаду спини полімерними стяжками та почали утримувати в такому положенні, позбавивши таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_7 всупереч встановленому Конституцією України права на свободу в частині вільного пересування, чим фактично позбавили їх волі.

В цей час ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, впевнившись, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не зможуть чинити активний фізичний спротив через дії присутніх двох військовослужбовців СБ України, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, та ще однієї невстановленої в ході досудового розслідування особи, пройшли до однієї з кімнат будинку, в якій знаходилась ОСОБА_8 та почали збирати її та особисті речі, щоб покинути вказане приміщення.

Коли ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходились в кімнаті із ОСОБА_8 , присутній на кухні в положенні лежачі обличчям до низу ОСОБА_7 почав обурюватись поведінкою та діями невідомих йому осіб, а також вимагати від них пред`явити службові посвідчення та документи, які надають законні повноваження проникати до його будинку, при цьому підійнявся на ноги. В цей час один із військовослужбовцій СБ України, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження,

умисно, бажаючи продемонструвати свою вагомість перед ОСОБА_7 , з мотивів встановлення та доведення своєї зверхності над ним, здійснюючи психологічний тиск на ОСОБА_7 та тримаючи в руках закріплену за ним зброю - 5.56 автомат «SIG SAUER 516» № НОМЕР_1 , споряджену бойовими припасами - патронами «Ремінгтон», калібру 5,56 мм. (.223), та направивши його в підлогу поруч із ОСОБА_7 , почав висловлювати на адресу останнього усні вимоги лягти на підлогу, після чого дослав патрон в патронник та здійснив один постріл в підлогу на відстані до 30 см. від ОСОБА_7 .

Далі один із військовослужбовців СБ України, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, продовжуючи реалізовувати спільний із іншими учасниками групи злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення волі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , наблизився до останнього та схопив його рукою за верхню кінцівку, після чого умисно, достовірно знаючи що своїми діями завдасть шкоди здоров`ю ОСОБА_7 , тобто явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, застосував відносно останнього фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні удару долонею руки в ділянку нижньої щелепи ОСОБА_7 , після чого силою повалив його знов на підлогу, обличчям до низу та приставив своє коліно до спини ОСОБА_7 , а дуло автомата до його голови. В цей час інша присутня особа в камуфльованому одязі встала своїми ногами на ділянку правої та лівої гомілок ОСОБА_7 , тим самим зафіксувавши останнього на підлозі та не даючи можливості рушити з місця чи покинути вказане приміщення.

Приблизно о 14 год. 35 хв. 13.03.2024 ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вивели з будинку ОСОБА_8 , а двоє військовослужбовців СБ України, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, та ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, вивели ОСОБА_6 з приміщення кухні до іншої кімнати, тим самим розділивши ОСОБА_6 від ОСОБА_7 , а самі вибігли з будинку та зникли з місця події.

Таким чином, внаслідок вказаних незаконних, умисних, спільних протиправних дій ОСОБА_5 , особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, двох військовослужбовців СБ України, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження та ще однієї невстановленої в ході досудового розслідування особи, заподіяно істотної шкоди охоронюваним Конвенцією, Конституцією України, Міжнародно-правовими актами, Законами України правам та інтересам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме правам на недоторканність житла, повагу до гідності, свободу, особисту недоторканість та вільне пересування, яке тривало з 14 год. 15 хв. 13.03.2024 до 14 год. 35 хв. 13.03.2024.

Згідно висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна на нижній губі справа, садна на задній поверхні правої гомілки, садна на задній поверхні лівої гомілки, синця на внутрішній поверхні лівого плеча, синця на задній поверхні правої гомілки, і які за ступенем тяжкості як в сукупності так і окремо викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою, відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995p., відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Згідно висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця в проекції правого променево-зап`ясткового суглоба, синця в проекції лівого променево-зап`ясткового суглоба, які за ступенем тяжкості як в сукупності так і окремо викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою, відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995p., відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України як організація перевищення службових повноважень, тобто умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що супроводжувалось насильством та застосуванням зброї, за відсутності ознак катування, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

27.06.2025 між прокурором ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_5 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначене покарання за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбаченіст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленніст. 476 КПК України.

Окрім цього, до угоди про визнання винуватості долучені заяви від потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідно до яких останні надали письмові згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбаченіст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_4 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України таКК України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз і в його присутності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Укладаючи відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розумів надані йому законом права, а також розяснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначеніст. 473 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбаченихст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені уст. 476 КПК України. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не прибули, просили розгляд справи проводити у їх відсутність.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно дост. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, який згідност. 12 КК України, є тяжким злочином, укладання угод по якому не допускається, крім випадків надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладання ним угоди. Прокурором надано заяви потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідно до яких вони надають згоди на укладання угоди між прокурором та обвинуваченим, а отже угода відповідає вимогам закону.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.ч.4, 5ст. 474 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогами Кримінального процесуального Кодексу таКримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 .

Крім того, санкцією ч.2 ст. 365 КК України як додаткова міра покарання передбачене позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Згідно абз. 4 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю 69 КК України ( 2341-14) не потрібно.

Враховуючи те, що обвинувачений не обіймав посади та не заямався діяльністю, з якими було пов`язано вчинення кримінального правопорушення, суд не застосовує додаткове покарання, передбачене ч.2 ст. 365 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_5 підлягає скасуванню.

Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Арешти не накладалися.

Цивільний позов не пред`являвся.

Керуючись ст. ст.314, 373,374, 468, 469, 472,474 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , укладену 27 червня 2025 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши відповідно до ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_5 скасувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбаченихстаттею 394 КПК України,до Полтавськогоапеляційного судучерез Автозаводськийрайонний судм.Кременчука протягом30днів здня йогопроголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_10