Постанова від 09.07.2025 по справі 904/4697/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4697/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М. Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

Від позивача: Вагнер Д.В. (в залі суду) адвокат

Від відпоаідача: Боднар Д.В. (в залі суду) адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2025 (повний текст рішення надіслано судом для оприлюднення 14.01.2025, суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/4697/24

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація», м. Нікополь

про стягнення 1 488 603,26грн,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2024 АТ «Укртрансгаз» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «Теплогенерація» (відповідач) про стягнення 1 488 603,26грн. (в т.ч.: 1 142 085,24грн. - компенсація вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р., 51 012,37грн. - 3% річних; 169 348,55грн. - інфляційних втрат; 109 799,28грн. - компенсація вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р., 4 483,65грн. - 3% річних, 11 874,17грн. - інфляційних втрат).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на здійснення відповідачем відбору природного газу з газотранспортної системи у січні 2016р. без поданих постачальником газу номінацій та несплату вартості послуг транспортування природного газу за січень 2016р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2025, у даній справі, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з відповідача Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація» (53201, м. Нікополь, просп. Трубників, 56; код ЄДРПОУ 32083093) на користь позивача Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801): 1 142 085,24грн. - компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу; 51 012,37грн. - 3 % річних; 169 348,55грн - інфляційних втрат від простроченої компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р.; 109 799,28грн. - компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р.; 4 483,65грн. - 3 % річних; 11 874,17грн. - інфляційних втрат від простроченої компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р. та 17 863,24грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішення, Приватне акціонерне товариство «Теплогенерація» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення суді від 13.01.2025 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Судові витрати по справі покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи були нез`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенні норми процесуального права та неправильно застосовані норм матеріального права.

Відповідач зазначає про неможливість застосування до нього вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 року №1730-VIII (далі за текстом - Закон №1730-VIII).

Відбір у січні 2016 року природного газу обсягом 297,511 тис.куб.м. здійснено на підставі договору постачання природного газу №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року, який укладено між відповідачем, у якості Споживача, та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі за текстом - НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"), у якості Постачальника (копія договору з додатками наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.1. Договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року, Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (включно) газ обсягом до 1550 тис.куб.м., у тому числі у січні 2016 року обсягом 350 тис.куб.м.

Відповідно до п. 12.1. Договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 5.2. Договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року в редакції додаткової угоди №1 від 24.12.2015 року до договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року, ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01 січня 2016 року становить 6398,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральним трубопроводом ПАТ «Укртрансгаз» - 615,10 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 738,12 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7013,10 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 8415,72 грн.

У відповідному періоді (січні 2016 року) відповідач здійснював постачання теплової енергії на підставі ліцензії серія АД №037012, виданої 18.05.2012 року (копія наявна в матеріалах справи).

Факт того, що відбір у січні 2016 року природного газу обсягом 297,511 тис.куб.м. здійснено саме на підставі договору постачання природного газу №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року підтверджується актом приймання-передачі природного газу (без номеру) від 31.01.2016 року (копія додається), який підписаний відповідачем та від газотранспортної організації Начальником Криворізького Лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Управління магістральних газопроводів «Харьківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» Матвієнко Р.В.

В порушення вимог п. 3.4. Договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" безпідставно відмовилось від підписання акту приймання-передачі природного газу (без номеру) від 31.01.2016 року, хоча відповідач неодноразово намагався врегулювати з НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" це питання.

Вищенаведена обставина стала можливою у зв`язку з порушенням НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" п. 17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, та п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", відповідно до яких НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" було зобов`язане забезпечити безперебійне постачання природного газу теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям для початку та проходження опалювального сезону на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації, і це є обов`язком НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", а не правом, який не повинен залежати від формальної відсутності відповідної номінації, принаймні таких обмежень чи вимог у вищенаведених нормативних актах Кабінет Міністрів України не передбачив.

Необхідно констатувати, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій.

Тобто видача НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Але незважаючи на наявність відповідного договору постачання природного газу №068/16-ПР-3 від 15.12.2025 року НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на думку відповідача безпідставно відмовило у номінації та безпідставно відмовило у підписані акту приймання-передачі природного газу (без номеру) від 31.01.2016 року. Формальна відсутність номінації стосовно обсягів природного газу, яка мала б бути видана НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" відповідачу, не може бути кваліфікована як правопорушення, вчинене споживачем щодо несанкціонованого відбору незаномінованих обсягів природного газу, оскільки, відповідач не є відповідальними за неподання або несвоєчасне подання номінацій.

На думку відповідача можна зробити висновок по те, що спірна ситуаціє є наслідком виключно необґрунтованих дії НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", вчинених з порушенням спеціальних нормативно-правових актів у сфері газопостачання теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям, а не з вини відповідача.

Суд першої інстанції знехтував вищенаведеними обставинами та зовсім не надав їм будь-якої оцінки, що є порушенням з боку суду першої інстанції норм ч. 5 ст. 236 та п.п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник не погоджується з висновками суду в частині того, що «Доказів сплати компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу відповідач до суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову не спростував».

Скаржник з цього приводу зазначає, що відповідач не сплачував на користь позивача будь-яких компенсаційних платежів, передбачених ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII. Однак, відповідач сплатив вартість відповідного обсягу газу та послуг з його транспортування не позивачу, а саме постачальнику газу - НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".

Скаржник не погоджується з висновками суду в частині того, що «Доводи відповідача про те, що вартість спірного обсягу спожитого природного газу ним була сплачена на користь НАК «Нафтогаз України» судом до уваги не приймаються, оскільки доказів на підтвердження цих доводів відповідачем не надано».

Скаржник з цього приводу зазначає, що відповідачем належним чином здійсненна оплата на адресу НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" відібраного у січні 2016 року на підставі договору постачання природного газу №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року природного газу обсягом 297,511 тис.куб.м. та послуг з його транспортування на загальну суму 2 503 769,28 гривень з ПДВ, що підтверджується:

-Платіжним дорученням №1603 від 15.02.2016 року на суму 2 500 000,00 гривень з ПДВ, в призначені платежу якого зазначено: «За природний газ по дог.068/16-ПР-3 від 15.12.2015р. за січ. 2016, в т.ч. НДС 416 666,67 грн» (додано до матеріалів справи).

-Платіжним дорученням №203-1 від 15.02.2016 року на суму 3 769,28 гривень з ПДВ, в призначені платежу якого зазначено: «За природний газ по дог.068/16-ПР-3 від 15.12.2015р. за січ. 2016, в т.ч. НДС 628,31 грн» (додано до матеріалів справи).

-Випискою ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» по рахунку: 2600-0-30197701 від 15.02.2016 року (додано до матеріалів справи).

Господарський суд Дніпропетровської області цілком неправомірно знехтував вищенаведеними доказами та замість того, щоб встановити факт оплати на підставі вищенаведених доказів прийняв за належне факт несплати, який визнав встановленою обставиною. Суд першої інстанції знехтував своїм обов`язком щодо повного і всебічного з`ясованих обставин, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень та відсторонився від дослідження та аналізу вищенаведених доказів, що є порушенням з боку суду першої інстанції норм ч. 5 ст. 236 та п.п. 2 та 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник не погоджується з висновками суду в частині того, що «Посилання відповідача на акт звірки з НАК «Нафтогаз України» в якості підтвердження вказаних доводів про сплату вартості спірного газу суд вважає безпідставними, оскільки з вказаного акту не вбачається сплати саме спірних обсягів газу, також вказаний акт не містить ані обсягів спожитого газу, ані періоду споживання, лише міститься вказівка про договір, за яким здійснюється звірка».

Скаржник з цього приводу зазначає, що хоча акт звірки неможливо вважати первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», але з огляду на п. 8.5. постанови Верховного Суду від 21.12.2020 року №916/499/20 акт зірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, але разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

З огляду на зміст акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 по договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року цей акт підтверджує:

-Факт отримання НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" по договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2025 року згідно з платіжними дорученнями №1603 від 15.02.2016 року та №203-1 від 15.02.2016 року грошових коштів на загальну суму 2 503 769,28 гривень з ПДВ., що відповідно до п. 5.2. Договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року (в редакції додаткової угоди №1 від 24.12.2015 року до договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року) дорівнює вартості природного газу та тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводом обсягом саме 297,511 тис.куб.м.

-Факт наявності на дату складання акту кредиторської заборгованості НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" перед відповідачем.

Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 по договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року, як додатковий доказ обставин цієї справи, цілковито та повністю доводить факти, які підтверджуються:

-Платіжним дорученням №1603 від 15.02.2016 року на суму 2 500 000,00 гривень з ПДВ, в призначені платежу якого зазначено: «За природний газ по дог.068/16-ПР-3 від 15.12.2015р. за січ. 2016, в т.ч. НДС 416 666,67 грн»;

-Платіжним дорученням №203-1 від 15.02.2016 року на суму 3 769,28 гривень з ПДВ, в призначені платежу якого зазначено: «За природний газ по дог.068/16-ПР-3 від 15.12.2015р. за січ. 2016, в т.ч. НДС 628,31 грн»;

-Випискою ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» по рахунку: 2600-0-30197701 від 15.02.2016 року.

Скаржник не погоджується з висновками суду в частині того, що «Однак, враховуючи те, що судом було встановлено факт того, що долучений до матеріалів справи договір, укладений між НАК «Нафтогаз України» і відповідачем, не охоплює поставку спірних обсягів природного газу, спожитого відповідачем, відповідно розрахунки за цим договором також виключають можливу сплату такого газу, який є предметом спору».

З цього висновку відповідачу не зрозуміло про який саме «долучений до матеріалів справи договір» йде мова, про той що додав позивач до позову, чи відповідач до відзиву. Якщо мова про договір №4255/16-БО-З/ПТ від 15.12.15р., доданий до позову позивачем, то дійсно спірний обсяг газу не постачався за цим договором. Але, і відповідач наполягає на цьому, спірний обсяг газу був спожитий відповідачем на підставі саме договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року. На підставі договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року відповідачем була перерахована НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" вартість природного газу та тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводом обсягом 297,511 тис.куб.м. на загальну суму 2 503 769,28 гривень з ПДВ.

Факт того, що відбір у січні 2016 року природного газу обсягом 297,511 тис.куб.м. здійснено саме на підставі договору постачання природного газу №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року підтверджується актом приймання-передачі природного газу (без номеру) від 31.01.2016 року (копія додається), який підписаний відповідачем та від газотранспортної організації Начальником КРИВОРІЗЬКОГО ЛІНІЙНОГО ВИРОБНИЧОГО УПРАВЛІННЯ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ ФІЛІЇ «УПРАВЛІННЯ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ «ХАРЬКІВТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» Матвієнко Р.В.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що під підписом начальника Криворізького ЛВУМГ Філія УМГ «ХАРЬКІВТРАНСГАЗ» Матвієнко Р.В. вказано наступне: «... в тому числі по підприємству з ресурсів НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" для власних потреб - 297,511 тис.куб.м.».

Скаржник звертає увагу на Перелік споживачів, які отримали природний газ безпосередньо з магістральних газопроводів УМГ «ХАРЬКІВТРАНСГАЗ» за січень 2016 року (додаток до позовної заяви) згідно якого у якості кінцевого постачальника відповідачу природного газу у кількості 297,511 тис.куб.м. у січні 2016 року є саме НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".

Факт споживання спірного газу та його оплати саме на підставі договору №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року відповідачем підтверджено вищенаведеними платіжними дорученням, банківською випискою та актами.

Відповідач не має заборгованості по оплаті спірного обсягу природного газу та послуг по його транспортуванню, які сплатив НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на підставі договору постачання природного газу №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року, що підтверджуються вищенаведеними доказами.

З огляду на проведення розрахунків за спожитий природний газ та послуги з його транспортування на умовах відповідного договору на адресу НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до вступу в силу Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX, яким Закон №1730-VIII доповнено статтею 8, відповідач вважає відповідні зобов`язання виконаними належним чином та вбачає відсутність підстав для застосування до нього положень ч. 2 ст. 8 Закону №1730- VIII та стягнення з нього на користь позивача 1 142 085,24 гривень компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 року та 109 799,28 гривень компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016.

Необхідно зазначити, що ст. 8 Закону №1730-VIII передбачає порядок погашення заборгованості за відібрані без номінацій обсяги природного газу та послуги транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу, яка існувала на час набрання сили Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX, яким Закон №1730-VIII доповнено статтею 8, та існує на теперішній час і не погашена у встановленому порядку. Однак відповідач погасив відповідну заборгованість шляхом оплати постачальнику газу (НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ") ще у лютому 2016 року, про що свідчать вищенаведені платіжні дорученням, банківська виписка та актами звірки розрахунків. Тому ст. 8 Закону №1730-VIII у діючій редакції не повинна бути застосована до відповідача та на нього не розповсюджується. Але суд першої інстанції вирішив по іншому чим допустив неправильне застосуванням норм матеріального права, а саме застосував до відповідача закон, який не підлягає застосуванню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відповідач вважає рішення суду першої інстанції у цій частини необґрунтованим у зв`язку з безпідставністю вимог по стягненню основного боргу.

Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат не могли бути задоволені судом в силу положень першого абзацу ч. 1 ст. 7 Закону №1730-VIII, відповідно до якого: «На заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, якщо інше не передбачено цим Законом».

З огляду на надані відповідачем докази відповідач погасив 15.02.2016 року (тобто до 31.12.2022 року) заборгованість за спірний обсяг природного газу та послуги по його транспортуванню, спожиті у січні 2016 року (тобто до 01.06.2021 року).

Але судом першої інстанції не враховані вищенаведені пояснення відповідача та їм жодним чином суд не надав оцінки, що є порушенням з боку суду першої інстанції норм ч. 5 ст. 236 та п.п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач вважає що в даному випадку Господарським судом Дніпропетровської області неправильно застосовані норми матеріального права, а саме до спірних відносин не застосовано закон (ч. 1 ст. 7 Закону №1730-VIII), який підлягав застосуванню.

Докази сплати заборгованості (оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р. та вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р.), надані відповідачем, спростовують позицію суду про можливість застосування до відповідача положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач сплатив за спірний обсяг природного газу та послуги з його транспортування і, відповідно, не допустив неправомірне користування належними позивачу грошовими коштами. В цьому випадку також вбачається застосування судом першої інстанції закону, який не підлягає застосуванню, тобто неправильне застосуванням норм матеріального права.

Відповідач вважає, що при розгляді справи №904/4697/24 суд першої інстанції неправомірно застосував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 04.05.2023 року №914/1940/22 та від 16.02.2024 року №905/2044/19.

Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 03.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4697/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4697/24.

12.02.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація», м. Нікополь на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2025 у справі № 904/4697/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 09.07.2025 о 11 год. 00 хв.

17.03.2025 від позивача/Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що АТ «Укртрансгаз» до 31.12.19р. було оператором газотранспортної системи, суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

ПрАТ «Теплогенерація» є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

Позивачем за результатами опрацювання поданих номінацій встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України» у спірний період (січень 2016р.) в обсязі 297, 511тис.м.куб. для ПрАТ «Теплогенерація».

Загальний обсяг відбору у вказаний період складає 297,511 тис.куб.м.

Акт приймання-передачі природного газу №1 за січень 2016р. на вказаний обсяг був підписаний відповідачем та направлений для підписання до НАК «Нафтогаз України», однак згідно з листом НАК «Нафтогаз України» від 19.02.16р. №26-902/1.2-16 цей акт був повернутий відповідачу без підписання з посиланням на те, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.15р. № 758 ПрАТ «Теплогенерація» не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу за попередній місяць (січень 2016р.). Таким чином, компанія не здійснювала постачання природного газу відповідачу у вказаному періоді.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами у справі, здійснивши аналіз норм матеріального права, врахувавши зокрема висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2023р. у справі №914/1940/22, а також Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024р. у справі №905/2044/19 у подібних правовідносинах, суд першої інстанції встановив, що Законом 1730 не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу. Усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень ч, 2 ст. 8 Закону 1730.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про таке.

Отже, враховуючи, що ПрАТ «Теплогенерація» здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 297,511 тис.м.куб. у вказані вище періоди без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів компенсується позивачу відповідно до порядку, встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України №1730.

Виходячи з вказаних норм права, в силу вимог Закону України № 1730 у ПрАТ «Теплогенерація» виникло зобов`язання компенсувати позивачу вартість відібраних у січні 2016р. без номінацій обсягів природного газу 297,511 тис.м.куб.

Матеріалами справи підтверджено те, що Відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи у січні 2016 року в обсязі 297,511 тис.куб.м. без поданих номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі на цей обсяг. Вказана обставина підтверджується належними та допустимими доказами та не заперечується відповідачем.

Отже, у спірний період Відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу Відповідачу, що також підтверджується матеріалами справи № 904/4697/24 та не спростоване Відповідачем, внаслідок чого останній у вказаний вище період здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу Позивача обсягом 297,511 тис.куб.м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.

Частиною 2. ст. 8 Закону України № 1730, держава встановила імперативне нормативне регулювання правовідносин, щодо врегулювання заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій та визначила, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС.

Відтак, твердження Відповідача про те, що: ст. 8 Закону №1730-VIII у діючій редакції не повинна бути застосована до відповідача та на нього не розповсюджується. Але суд першої інстанції вирішив по іншому чим допустив неправильне застосуванням норм матеріального права, а саме застосував до відповідача закон, який не підлягає застосуванню, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать нормам Закону № 1730.

В апеляційній скарзі Відповідач, як і у суді першої інстанції помилково та безпідставно вказує на те, що на його суб`єктивну думку НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" безпідставно відмовилось від підписання акту приймання-передачі природного газу (без номеру) від 31.01.2016 року, хоча відповідач неодноразово намагався врегулювати з НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" це питання.

АТ «Укртрансгаз» в контексті наведеного апелянтом вважає за необхідне акцентувати увагу суду на тому, що в першу чергу Відповідачем визнаються обставини відбору природного газу з ГТС Позивача без виділених постачальником номінацій та за відсутності підписаних актів приймання- передачі на такі обсяги, що вже є визначальними умовами для застосування до спірних правовідносин норм ч. 2 ст. 8 Закону України 1730.

Предметом позову у даній справі є стягнення на користь АТ «Укртрансгаз» вартості обсягів відібраного природного газу з ГТС без номінацій, в порядку ЗУ № 1730.

Надання оцінки правовідносинам між НАК «Нафтогаз України» та Відповідачем щодо виконання/невиконання умов договорів, або оцінки правових підстав видачі/не видачі номінацій виходить за межі позовних вимог у справі.

В цьому контексті слід звернути увагу на сталу практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах, наприклад Постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 911/1057/20.

Викладена позиція Верховного Суду підтверджує те, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі № 904/4697/24 не потрібно встановлювати обставини правомірності/неправомірності видачі/невидачі номінацій. Достатнім є констатація відповідного факту, для кваліфікації спірних правовідносин в порядку ЗУ № 1730.

Аналіз приписів Закону № 1730 дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є:

1)учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно;

2)заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів;

3)період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 - 31.12.2019;

4)строк оплати настав з 01.10.2021.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.05.2023р. у справі № 914/1940/22, а також Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024р. у справі № 905/2044/19.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024р. у справі № 905/2044/19 зазначив, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому частиною 2 статті 8 Закону № 1730-VIII.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024р. у справі № 905/2044/19 сформував висновок щодо застосування частини 2 статті 8 Закону 1730-VIII та пункту 8 глави 3 розділу XII, пунктів 1-2 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС: при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 - 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРС відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію частини 2 статті 8 Закону 1730- VIII.

Відповідач фактично спожив обсяг природного газу в розмірі 297,511 тис. куб. м., що зобов`язує його компенсувати вартість спожитого газу в порядку, визначеному ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730, саме - АТ «Укртрансгаз».

Щодо правомірності застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730, позивач зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730 імперативно визначено, що вартість обсягів природного газу відібраних без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та не залежить від підписання актів звіряння та включення до реєстру відповідно і не залежить від сплати/несплати вартості таких обсягів будь якому постачальнику, який не постачав вказані обсяги відповідно не міг вимагати оплати, а у Відповідача не виникло та і не могло виникло зобов`язання з оплати спожитих обсягів природного газу.

Також в апеляційній скарзі відповідач визнає обставину не сплати компенсації вартості відібраного Відповідачем без номінацій та без підписання актів приймання- передачі обсягів природного газу Позивачу та визнає, що не спростував доводів наведених в обґрунтування позовних вимог.

При цьому посилається на те, що відповідачем належним чином здійсненна оплата на адресу НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" відібраного у січні 2016 року на підставі договору постачання природного газу №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року природного газу обсягом 297,511 тис.куб.м. та послуг з його транспортування на загальну суму 2 503 769,28 гривень з ПДВ, що підтверджується: платіжними дорученнями №1603 від 15.02.2016 року, № 203-1 від 15.02.2016 року на суму 3 769,28 та випискою ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» по рахунку: 2600-0-30197701 від 15.02.2016 року.

Господарським судом Дніпропетровської області з цього приводу вірно зазначено про те, що доводи відповідача про те, що вартість спірного обсягу спожитого природного газу ним була сплачена на користь НАК «Нафтогаз України» судом до уваги не приймаються, оскільки доказів на підтвердження цих доводів відповідачем не надано.

Однак, враховуючи те, що судом було встановлено факт того, що долучений до матеріалів справи договір, укладений між НАК «Нафтогаз України» і відповідачем, не охоплює поставку спірних обсягів природного газу, спожитого відповідачем, відповідно розрахунки за цим договором також виключають можливу сплату такого газу, який є предметом спору.

Вказаний висновок суду першої інстанції є цілком обґрунтованим та доведений матеріалами справи, виходячи із такого.

По-перше, судом було встановлено і відповідачем не заперечується той факт, що номінацію на обсяг 297,511 тис.куб.м. АТ «НАК «Нафтогаз України» не подавав, акт приймання-передачі природного гагу на обсяг 297,511 тис.куб.м. з відповідачем не підписано. Отже, вказаний обсяг природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідачу не поставляв.

По-друге, вказане підтверджується такими документами, доданими позивачем до позовної заяви:

1.ПрАТ «Теплогенерація» у січні 2016 року отримало із ГТС 2 862, 886 тис. м. куб., що підтверджується актом № 1 від 01.02.2016 по окремим споживачам на вводі «Ніко Тьюб» ГРС м. Нікополь підписаним між Оператором ГТС та ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб».

2.Газотранспортне підприємство (позивач) підтверджує отримання безпосередньо з ГТС у січні 2016 року ПрАТ «Теплогенерація» такі відібрані обсяги природного газу:

-297,511 тис. м. куб;

-2 565,375 тис. куб. м.

На обсяг 2 565,375 тис. куб. м. між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Теплогенерація» підписано акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 по договору № 4255/16-БО-3/ПТ від 15.12.2015, а тому постачальник Реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК «Нафтогаз України» промисловими підприємствами у січні 2016 року підтверджує споживання природного газу лише в обсязі 2 565,375 тис. куб. м.

На обсяг 297,511 тис. м. куб акт приймання-передачі природного газу по договору № 068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року постачальником не підписано.

Відтак, відбір цього обсягу природного газу відбувся не з ресурсу постачальника, а з ресурсу позивача.

Таким чином, враховуючи, що спожиті Відповідачем обсяги природного газу у спірний період, були спожиті саме з ресурсу АТ «Укртрансгаз» а не АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідно вартість таких обсягів підлягає компенсації саме Позивачу, а не АТ «НАК «Нафтогаз України».

По-третє, листом від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» № 26-902/1.2-16 від 19.02.2016 Відповідачу було надано відповідь Щодо неоформлених обсягів природного газу за січень 2016 року в якому ПАТ «НАК «Нафтогаз України» повідомив ПрАТ «Теплогенерація» про те, що відповідно до другого абзацу п. 3.2 договору на постачання природного газу № 068/16-ПР-3 між НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Теплогенерація» постачальник підтверджує планові обсяги поставки газу на підставі фактично отриманої оплати за газ на попередній місяць (НЕ СІЧЕНЬ).

Враховуючи існуючу заборгованість товариства за використаний у грудні 2015 року природний газ за договором від 24.12.2014 № 402/15-ПР у сумі 2 060 855,61 грн. НАК «Нафтогаз України» не підтвержувала ПрАТ «Теплогенерація» номінацій щодо обсягів природного газу. Відповідно команія не мала підстав для передачі природного газу.

Також повідомляємо, що до погашення зазначеної заборгованості передача газу ПрАТ «Теплогенерація» здійснюватися не буде.

Враховуючи наведене повертаємо примірники актів приймання-передачі природного газу за січень 2016 року не підписними з нашого боку.

Відтак, у процитованому листі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вже перелічені всі умови визначені нормою ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, які є визначальними у спірних правовідносинах.

Більше того, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» листом № 26-1393/1.2-16 від 16.03.2016 (міститься у матеріалах справи) вдруге повертаючи непідписані акти приймання- передачі природного газу за січень 2016 року вказує на те, що передача природного газу Компанією промисловим підприємствам для забезпечення власних потреб (саме це призначення мав природний газ у січні 2016 року в обсязі 297,511 тис.куб.м.) здійснюється виключно за умови проведення оплат відповідно до вимог договору та за умови відсутності заборгованості за попередні періоди.

Компанія ще раз підтвердила Відповідачу про відсутність виділених номінацій на обсяг природного газу 297,511 тис.куб.м. та вдруге, у зв`язку із заборгованістю Відповідача, повернула акти приймання-передачі не підписаними.

Отже, висновок суду першої інстанції, щодо «проведених оплат» спірного обсягу природного газу є цілком доведеним, обґрунтованим, підтвердженим належними та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відбір у січні 2016 року природного газу з ГТС Позивача в обсязі 297,511 тис. м. куб неохоплений будь яким договором постачання природного газу, що виключає можливість здійснити розрахунок за нього в межах такого договору.

Щодо посилань відповідача на акт звірки взаєморозрахунків, позивач зазначає наступне.

Акт приймання-передачі природного газу № 1 від 31.01.2016 не було підписано постачальником природного газу та повернуто на адресу ПрАТ «Теплогенерація», а відтак господарська операція, що має зумовлювати рух товаро-матеріальних цінностей, не відбулась.

Власне саме це і відображено у вказаному актів звірки, на який посилається Відповідач.

Доводи Відповідача про те, що цей акт підтверджує: факт наявності на дату складання акту кредиторської заборгованості НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" перед відповідачем зроблений з метою введення суду в оману щодо дійсних обставин справи.

Враховуючи, що вказаний акт звірки не відображає суті та змісту відповідних господарських операцій, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та наявні в справі докази, прийшов до правомірного та обґрунтованого висновку, зазначивши в рішенні, що: посилання відповідача на акт звірки з НАК «Нафтогаз України» в якості підтвердження вказаних доводів про сплату вартості спірного газу суд вважає безпідставними, оскільки з вказаного акту не вбачається сплати саме спірних обсягів газу, також вказаний акт не містить ані обсягів спожитого газу, ані періоду споживання, лише міститься вказівка про договір, за яким здійснюється звірка.

Щодо посилань відповідача на відбір природного газу саме за договором № 068/16-ПР-3, позивач зазначає наступне.

Відповідач вважає, що відбір у січні 2016 року природного газу обсягом 297,511 тис.куб.м. здійснено саме на підставі договору постачання природного газу №068/16- ПР-3 від 15.12.2015 року.

В підтвердження цього «факту» вказує на акт приймання-передачі природного газу (без номеру) від 31.01.2016 року, який сторонами договору №068/16- ПР-3 НЕ ПІДПИСАНО.

Підпис від газотранспортної організації начальника Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» Матвієнко Р.В. не свідчить про факт постачання вказаного обсягу природного газу Відповідачу постачальником, а лише фіксує числовий показник відбору вказаного обсягу природного газу відібраного Відповідачем з газотранспортної системи.

Акт приймання-передачі природного газу (без номеру) від 31.01.2016 року, на який вказує Відповідач не є доказом постачання АТ «НАК «Нафтогаз України» спірних обсягів природного газу відповідно до умов договору №068/16-ПР-3.

Щодо обґрунтованості застосування 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач зазначає наступне.

Доказів погашення чи відсутності заборгованості в порядку визначеному ч. 2 ст. 8 Закону України 1730 Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Не нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних, відповідно до абз 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ № 1730 на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ та послуги з його транспортування не є тотожною до компенсації (оплати) вартості природного газу відібраного без номінацій обсягів природного газу, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону 1730, яка є гарантією прав особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, тобто АТ «Укртрансгаз», на компенсацію витрат пов`язаних із відбором із газотранспортної системи природного газу без номінацій.

З огляду на те, що АТ «Укртрансгаз» довело належними та допустимими доказами наявність у Відповідача порушення грошового зобов`язання з оплати (компенсації) відібраних без номінацій обсягів природного газу, в порядку унормованому ч. 2 ст. 8 Законом України 1730, а відтак у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, що законно та обґрунтовано підтверджено у рішенні суду.

Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення; рішення суду від 13.01.2025 без змін.

У судовому засіданні 09.07.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд встановив наступні неоспорені обставини справи.

АТ «Укртрансгаз» до 31.12.19р. було оператором газотранспортної системи, суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

ПрАТ «Теплогенерація» є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

ПрАТ «Теплогенерація» є захищеним споживачем природного газу у розумінні пункту 10 статті цього Закону, оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії», та з дотриманням принципу недискримінації.

Отже, на підставі вказаного розпорядження, яке є обов`язковим до виконання, на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

Відповідно до статті 1 Кодексу газотранспортної системи номінація попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування Оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.

Між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПрАТ «Теплогенерація» (споживач) укладено договір постачання природного газу №4255/16-БО-З/ПТ від 15.12.15р., відповідно до умов якого визначено планові обсяги постачання природного газу у період з 01.01.16р. по 31.03.16р. обсягом до 6170 тис.куб.м., у тому числі за місяцями: січень 2016р. 2360тис.куб.м.; лютий 2016р. 1960тис.куб.м.; березень 2016р. 1850тис.куб.м. (п.2.1).

Відповідно до п.1 глави1 розділу ХІ Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування зобов`язані подати Оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.

Разом з тим, позивачем за результатами опрацювання поданих номінацій встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України» у спірний період (січень 2016р.) в обсязі 297,511тис.м.куб. для ПрАТ «Теплогенерація».

Загальний обсяг відбору у вказаний період складає 297,511тис.куб.м., що підтверджуються: реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК «Нафтогаз України» теплопостачальними підприємствами у січні 2016р. (яким підтверджено обсяг спожитого природного газу 2 565,375 тис.м.куб.); актом приймання передачі природного газу від 31.01.2016р. між НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Теплогенерація» на обсяг 2 565,375 тис.м.куб.; переліком споживачів, які отримували природний газ безпосередньо із магістральних газопроводів УМГ «Харьківтрансгаз» АТ «Укртрансгаз» у січні 2016р. (відповідно до якого у січні 2016р. ПрАТ «Теплогенерація» отримано: 297,511 тис.м.куб.; 2 565,375 тис.м.куб. Всього отримано 2 565,375 тис.м.куб.); актом №1 від 01.02.2016р. по окремим споживачам на вводі «Ніко Тьюб» ГРС м. Нікополь, підписаним між Оператором ГТС та ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» (відповідно до якого ПрАТ «Теплогенерація» у січні 2016р. отримало із ГТС 2 862,886 тис.м.куб.)

Акт приймання-передачі природного газу №1 за січень 2016р. на вказаний обсяг був підписаний відповідачем та направлений для підписання до НАК «Нафтогаз України», однак згідно з листом НАК «Нафтогаз України» від 19.02.16р. №26-902/1.2-16 цей акт був повернутий відповідачу без підписання з посиланням на те, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.15р. № 758 КП «Павлоградтеплоенерго» не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу за попередній місяць (січень 2016р.). Таким чином, компанія не здійснювала постачання природного газу відповідачу у вказаному періоді.

Звертаючись з цим позовом, позивач вказує на те, що відповідач зобов`язання з оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах (січні 2016р. - у розмірі 297,511тис.куб.м.) за період з 01.12.2015р. по 31.12.2019р. у сумі 1 142 085,24грн. не виконав, що і є причиною виникнення спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував: в силу вимог Закону України № 1730 у ПрАТ «Теплогенерація» виникло зобов`язання компенсувати позивачу вартість відібраних у січні 2016р. без номінацій обсягів природного газу 297,511тис.м.куб.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем здійснено розрахунок вартості відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 297,511 тис. куб. м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів , яка загалом складає 2 284 170,45грн, яку відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.21р., щомісяця рівними частинами оплатити позивачу. Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.21р.) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 31 724,59грн.

Станом на 11.10.24р. строк оплати (01.10.21р. 01.09.24р.) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов`язаний був сплати 1 142 085,24грн.

Доказів сплати компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу відповідач до суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 142 085,24грн. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, вартість наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за період січня 2016р. у загальному обсязі 297,511 тис.куб.м. за цінами, визначеними відповідно до постанови НКРЕКП № 3159 від 29.12.2015р. загалом складає 219 598,82грн.; розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.09.22р.) вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 3 049,98грн.

Станом на 11.10.24р. строк оплати (за період з 01.10.21р. - 01.09.24р.) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов`язаний був сплатити 1 142 085,24 грн.; строк оплати (за період з 01.10.21р. - 01.09.24р.) вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов`язаний був сплати 109 799,28грн.

Враховуючи порушення відповідачем термінів сплати компенсації вартості спожитого природного газу позивачу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за період з 01.11.21р. по 11.10.24р. (по кожному місяцю окремо), судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних за порушення строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 51 012,37грн., та за порушення строків оплати вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу в сумі 4 483,65грн.

Судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за порушення строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу в розмірі 169 348,55грн. та за порушення строків оплати вартості наданих послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу в сумі 11 874,17грн. та встановлено, що вказані інфляційні нарахування були здійснені позивачем вірно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" постановами від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" передбачив обов`язок НАК Нафтогаз України постачати природний газ виробникам теплової енергії за регульованою (пільговою) ціною.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (Закон № 1730), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" норму ст.8 Закону № 1730 доповнено частиною 2, згідно з якою підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 року по 31.12.2019 року здійснювали відбір природного газу з ГТС без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону Про ринок природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Правовий аналіз приписів Закону № 1730 дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 року-31.12.2019 року; 4) строк оплати настав з 01.10.2021 року.

Позивач є особою, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Частиною 3 ст.8 Закону № 1730 визначено, що обсяги природного газу для щомісячної компенсації, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

У даному випадку, Позивачем не доведено, що весь обсяг спожитого у січні 2016 року газу (297,511 тис.куб.м.) відібраний Відповідачем без номінацій та не надано обґрунтування заявленому ним обсягу спожитого без номінацій газу.

При цьому надані АТ "Укртрансгаз" докази стосовно періоду - січня 2016 року не узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 8 Закону № 1730, яка прямо передбачає визначення обсягів природного газу при щомісячній компенсації саме на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем, а не будь-яких інших документів.

Так, стосовно доказів наданих Позивачем на підтвердження своєї позиції, то Рееєстр реалізації газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» промисловими підприємствами у січні 2016 року (а.с. 37-38); Реєстр теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Нпціональної пкціонерної компанії «Нафтогаз Укураїни» у січні 2016 року (а.с. 38 на звороті 48); Реєстр реалізації імпортованого природного газу для забезпечення власних потреб газорозподільних підприємств у січні 2016; (а.с. 48 на звороті); Реєстр реалізації імпортованого природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих газорозподільних підприємств у січні 2016 року (а.с. 49) - не містять відомостей щодо фактично відібраних саме Відповідачем обсягів газу. Отже вказані документи, у розумінні ст.76 ГПК України, не дозволяють встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі .

Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та постановою Верховного Суду від 06.08. 2020 року у справа № 904/4721/19 у задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" про стягнення 1 561 592, 68 грн - відмовлено.

При цьому під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що відбір природного газу Приватним акціонерним товариством «Теплогенерація» у січні 2016 року відбувся на підставі договору про постачання природного газу №4255/16-БО-3/ПТ від 15.12.2015, узгодження сторонами умов цього договору, у тому числі, у частині поширення дії останнього на відносини, які фактично склалися між сторонами з 01 січня 2016 року.

Одночасно у цій справі встановлено, що на виконання умов договору позивач/ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на протязі січня - вересня 2016 року поставив відповідачу природний газ, тобто споживання відповідачем/ПрАТ «Теплогенерація» у січні 2016 року відбулося саме з ресурсу АТ"НАК"Нафтогаз України".

Відповідачем належним чином здійсненна оплата на адресу НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" відібраного у січні 2016 року на підставі договору постачання природного газу №068/16-ПР-3 від 15.12.2015 року природного газу обсягом 297,511 тис.куб.м. та послуг з його транспортування на загальну суму 2 503 769,28 гривень з ПДВ, що підтверджується:

-Платіжним дорученням №1603 від 15.02.2016 року на суму 2 500 000,00 гривень з ПДВ, в призначені платежу якого зазначено: «За природний газ по дог.068/16-ПР-3 від 15.12.2015р. за січ. 2016, в т.ч. НДС 416 666,67 грн» (а.с. 92).

-Платіжним дорученням №203-1 від 15.02.2016 року на суму 3 769,28 гривень з ПДВ, в призначені платежу якого зазначено: «За природний газ по дог.068/16-ПР-3 від 15.12.2015р. за січ. 2016, в т.ч. НДС 628,31 грн» (а.с. 93).

-Випискою ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» по рахунку: 2600-0-30197701 від 15.02.2016 року (а.с.94).

Зазначені обставини, встановлені під час розгляду справи №904/4721/19, є приюдиціальними для справи, що розглядається та у силу приписів ст.75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

Отже, на дату прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" заборгованості з оплати спожитого природного газу за січень 2016 року, включаючи вартість послуг з транспортування магістральними трубопроводами, у ПрАТ «Теплогенерація» не було у зв`язку із здійсненням повного розрахунку у лютому 2016р.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що в силу положень першого абзацу ч. 1 ст. 7 Закону №1730-VIII, відповідно до якого на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, якщо інше не передбачено цим Законом.

Тобто, з огляду на надані відповідачем докази відповідач погасив 15.02.2016 року (тобто до 31.12.2022 року) заборгованість за спірний обсяг природного газу та послуги по його транспортуванню, спожиті у січні 2016 року (тобто до 01.06.2021 року).

Колегія суддів вважає, що в даному випадку Господарським судом Дніпропетровської області неправильно застосовані норми матеріального права, а саме до спірних відносин не застосовано закон (ч. 1 ст. 7 Закону №1730), який підлягав застосуванню.

Докази сплати заборгованості (оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р. та вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р.), надані відповідачем, спростовують позицію суду про можливість застосування до відповідача положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач сплатив за спірний обсяг природного газу та послуги з його транспортування і, відповідно, не допустив неправомірне користування належними позивачу грошовими коштами.

Судова колегія критично ставиться до посилань Господарського суду Дніпропетровської області у оскаржуваному рішенні на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.05.2023 року №914/1940/22 та від 16.02.2024 року №905/2044/19, оскільки хоча судами по тим справам і розглядались вимоги позивача, обґрунтовані ст. 8 Закону №1730I, але обставини цих справ відмінні від обставин справи №904/4697/24 та жодна з них не містить висновків щодо застосування норм права у випадку коли відповідач погасив заборгованість за природний газ, відібраний без номінації, до набрання чинності Законом №1730.

Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та встановлених обставин справи, місцевим господарським судом зроблено необґрунтований висновок про те, що вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 1 142 085,24грн. - компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу; 51 012,37грн. - 3 % річних; 169 348,55грн - інфляційних втрат від простроченої компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р.; 109 799,28грн. - компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р.; 4 483,65грн. - 3 % річних; 11 874,17грн. - інфляційних втрат від простроченої компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016р. підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, Господарським судом Дніпропетровської області, при ухвалені рішення від 13.01.2025 року по справі №904/4697/24, були нез`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенні норми процесуального права та неправильно застосовані норм матеріального права, не досліджені належним чином надані відповідачем докази, що містяться у матеріалах справи. Тому, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у резолютивній частині постанови має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

З підстав наведеного та керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2025 у справі № 904/4697/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2025 у справі № 904/4697/24 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація» 26 794.86 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст.287 ГПК України.

Повна постанова складена 18.07.2025.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін