Ухвала від 18.07.2025 по справі 904/2332/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

18.07.2025м. ДніпроСправа№ 904/2332/24 (904/3838/25)

Суддя Суховаров А.В. , розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАСОН", м.Дніпро

про стягнення суми передплати в розмірі 150 500,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 10 683,45 грн., 3% річних в розмірі 2 571,55 грн.

в межах справи №904/2332/24

за заявою Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" (18029, м.Черкаси, вул.Сумгаїтська, буд.7, ідентифікаційний номер юридичної особи 02132639)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд.8, кім.8, ідентифікаційний номер юридичної особи 41590608)

про визнання банкрутом

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАСОН", за змістом якого просить суд:

1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАСОН " суму передоплати в розмірі 150 500,00 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 10 683,45 грн., штрафні санкції (3% річних) в розмірі 2 571,55 грн.:

2) судовий збір стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про порушення ТОВ "ДІАСОН" зобов`язань перед ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй" в частині повернення передплати 150 500,00 грн., перерахованої ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй" на користь ТОВ «ДІАСОН» згідно платіжної інструкції №5276 від 21.09.2022.

За результатом дослідження поданих матеріалів, господарський суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі за вищевказаним позовом ОСОБА_1 з наступних підстав.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 ГПК України).

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 №2597-VІІІ та введеним в дію з 21.10.2019.

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила розгляду вимог у спорах з вимогами до боржника.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 13 ст. 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами ст. 7 КУзПБ.

Частиною 3 ст. 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник; справи з позовними вимогами до боржника та щодо його майна, провадження в яких відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Так, відповідно до конструкції частини 2 статті 7 КУзПБ, вона містить перелік умов за яких господарський суд, у проваджені якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) розглядає у межах цієї справи про банкрутство інші спори щодо боржника.

Стаття 7 КУзПБ виокремлює всі майнові спори, стороною в яких є боржник та спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна.

Тобто законодавець передбачив, що в межах справи про банкрутство розглядаюся не лише майнові вимоги до боржника, а і будь-які спори стороною в яких є боржник, або майно боржника, включаючи спори з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство та вирішення яких може вплинути на формування ліквідаційної маси боржника.

Означене узгоджується з позицією викладеною в п.61 Постанови Верховного Суду від 17.04.2025 по справі №910/4993/22.

У постановах від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів ст. 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.

Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Телеологічне та лексичне тлумачення приписів п.8 ч.1 ст.20 ГПК України у взаємозв`язку зі ст.7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна.

За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2332/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд.8, кім.8, ідентифікаційний номер юридичної особи 41590608) на стадії розпорядження майном.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає про доцільність розгляду спорів, у яких стороною є Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй", майнових спорів з вимогами до останнього та його майна, в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй".

Між тим, звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 року у справі №904/2332/24 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "Абріс Строй" (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд.8, кім.8, код ЄДРПОУ 41590608), отже звернення позивача з даним позовом саме до Господарського суду Дніпропетровської області суду зумовлено наявністю в провадженні вказаного суду справи №904/2332/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй", що узгоджується з вищенаведеними положеннями статті 7 КУзПБ.

Поряд з цим, слід зазначити, що за змістом позовної заяви позивачем у даній справі визначено саме ОСОБА_1 , який перебуває на посаді керівника ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй", проте за змістом позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначає про порушення ТОВ «ДІАСОН» зобов`язань перед ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй" в частині повернення передплати 150 500,00 грн., перерахованої ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй" на користь ТОВ "ДІАСОН" згідно платіжної інструкції №5276 від 21.09.2022, що зумовило необхідність захисту інтересів ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй" шляхом звернення з даним позовом до суду.

Отже, позов про стягнення з ТОВ "ДІАСОН" на користь ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй" подано від імені ОСОБА_1 , у зв`язку з чим господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3-4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно з пп.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб`єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до господарської юрисдикції. Зокрема, у постанові від 21.09.2021 № 905/2030/19 (905/1159/20) та у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "… ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції".

Як вбчається з позовних матеріалів, позивач - ОСОБА_1 звертається з позовом до суду про стягнення передплати, інфляційних та 3% річних з ТОВ "ДІАСОН", посилаючись на порушення зобов`язань ТОВ "ДІАСОН" перед ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй". Отже, учасниками господарських відносин в даному випадку є ТОВ "ДІАСОН" та ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй", а відтак вирішення спорів між вказаними суб`єктами господарювання підлягають вирішенню господарським судом саме за зверненням відповідних суб`єктів господарювання.

У відповідності до вищенаведених приписів ст.7 КУзПБ, господарський суд розглядає в межах справи про банкрутство спори, стороною в яких є боржник, або майно боржника, включаючи спори з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2332/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй", отже, в розумінні приписів ст.7 КУзПБ, розгляд спору в межах даної справи про банкрутство вбачається можливим за наявності такої умови як наявність спору, стороною в якому є боржник, або майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Також, за змістом прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 зазначено розмір позовних вимог, що стягнення яких позивач звернувся до господарського суду, проте позивач не зазначив на чию користь підлягають стягненню з відповідача вказані суми, в той час як положеннями п. 4 ч.1 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

За викладених обставин, з вступної частини позовної заяви вбачається, що позивачем є фізична особа ОСОБА_1 , що, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, передбачає стягнення заявленої суми заборгованості з відповідача на користь позивача, а саме ОСОБА_1 .

Викладене виключає можливість встановлення судом обставин, за результатом дослідження яких, суд може дійти висновку про наявність підстав для прийняття позову ОСОБА_1 до провадження в межах справи №904/2332/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй".

Між тим, слід зазначити, що частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Суд зазначає, що при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб`єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 688/2940/16-ц.

Як вищезазначено, згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу.

Тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу, зокрема п.1 ч.1 цієї статті.

Таким чином, за наявності спору фізичної особи, яка не є підприємцем - ОСОБА_1 до ТОВ "ДІАСОН" про стягнення грошових коштів, такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ДІАСОН" про стягнення грошових коштів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАСОН" про стягнення суми передоплати в розмірі 150 500,00 грн., суми інфляційних витрат в розмірі 10 683,45 грн., штрафихі санкцій (3% річних) в розмірі 2 571,55 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 18.07.2025.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.В. Суховаров