Рішення від 10.07.2025 по справі 910/3278/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2025Справа № 910/3278/25Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковал 97" та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

Прокурора: Синюк І.А.;

позивача: не з`явився;

РВ ФДМУ: Павленка А.В.;

Товариства: не з`явився;

Університету: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2025 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Відділення), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковал 97" (далі - Товариство) та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (далі - Університет) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18 серпня 2022 року № 9116. Крім того, Прокурор просив суд зобов`язати Товариство повернути з оренди за актом повернення орендоване за спірним правочином нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, площею 21,6 м2, розташовані на 1-му поверсі гуртожитку Університету № 3 літера "А", за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст, 4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 березня 2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3278/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 квітня 2025 року.

11 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" від Відділення надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останнє заперечувало проти вимог Прокурора з посиланням на приписи пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Порядок), якими, зокрема, передбачена можливість передачі в оренду спірного майна у разі його невикористання балансоутримувачем протягом останніх 3-х років. Разом із цим, положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) та Порядку прямо дозволяють передавати в оренду приміщення закладів освіти за умови, що передача в оренду таких приміщень не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі. Крім того, визнання недійсним спірного договору оренди позбавить Державний бюджет України частини надходжень від плати за користування державним нерухомим майном, що суперечить ідеї концепції захисту інтересів держави та ставить під сумнів обґрунтованість підстав для здійснення Прокурором представництва інтересів держави в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

15 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшла відповідь на відзив Відділення від вказаної дати, у якій останній вказав, що Порядок у частині положень щодо використання майна закладів освіти прямо суперечить вимогам частин 1, 4, 6 статті 80 Закону України "Про освіту" та частини 6 статті 2 Закону, а відтак не підлягає застосуванню у відповідній частині. Крім того, спірні нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не підлягають використанню не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Жоден із видів діяльності Товариства не пов`язаний з освітнім процесом. У той же час, звернення Прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно-значимого питання щодо припинення незаконного, нецільового використання приміщення навчального закладу, що створює загрозу збереженню його матеріально-технічної бази, та повернення такого приміщення з метою подальшого використання для задоволення освітніх потреб учасників освітнього процесу. Саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не дає права передати ці приміщення в оренду з іншою метою, аніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу.

У підготовчому засіданні 17 квітня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження Відділенню з власної ініціативи суду процесуального строку на подання відзиву - до 11 квітня 2025 року включно; про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення засідання на 22 травня 2025 року.

18 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" від Міністерства надійшли додаткові пояснення по справі від вказаної дати, у яких останнє зазначило, що, враховуючи пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства (протокол від 11 листопада 2021 року № 17), останнім були надані позитивні висновки щодо рішення про намір передачі зазначеного державного майна в оренду з метою розміщення стоматологічного кабінету. Про це було повідомлено балансоутримувача листом від 18 листопада 2021 року № 1/20058-21. При цьому, заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження й використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником - Державою, в особі Міністерства. На підставі вищевикладеного та з огляду на наведені у позові Прокуратури підстави, Міністерство покладалося на прийняття обґрунтованого й законного рішення суду за результатом розгляду позовних вимог. У цих же письмових поясненнях Міністерство просило суд проводити розгляд справи без участі його представника.

28 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі від вказаної дати, у яких останнє покладалося на прийняття судом законного й обґрунтованого рішення за результатом розгляду позовних вимог. У цих письмових поясненнях Товариство також просило проводити розгляд справи без участі його представника.

9 травня 2025 року через систему "Електронний суд" від Відділення надійшло клопотання від 8 травня 2025 року № 30-10/б/н про визнання поважними причин неявки його представника в засідання та відкладення розгляду справи.

20 травня 2025 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній просив суд прийняти до розгляду позовну вимогу № 3 позовної заяви в такій редакції: "Зобов`язати ТОВ "Ковал 97" (09751, Київська область, Білоцерківський район, село Медвин, вулиця Василенка Олександра, будинок 8, код ЄДРПОУ 42593602) повернути Київському Національному економічному університету імені Вадима Гетьмана (код ЄДРПОУ 02070884, 03057, місто Київ, проспект Берестейський (стара назва Перемоги), будинок 54/1) за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку № 3 літера А, за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст, 4, площею 21,6 м2".

У підготовчому засіданні 22 травня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання Відділення від 8 травня 2025 року № 30-10/б/н у частині відкладення підготовчого засідання; про прийняття до розгляду заяви Прокурора від 20 травня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року підготовче провадження у справі № 910/3278/25 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 19 червня 2025 року.

У судовому засіданні 19 червня 2025 року судом було оголошено перерву до 10 липня 2025 року.

У судовому засіданні 10 липня 2025 року Прокурор підтримав позовні вимоги, викладені у позові та заяві від 20 травня 2025 року, наполягав на їх задоволенні.

Представник Відділення проти позовних вимог заперечував.

Представники Міністерства, Товариства та Університету в призначені судові засідання не з`явились, про дату, час та місце їх проведення були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку. При цьому, Університет будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі заяв по суті спору, до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та представника Відділення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.

Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.

Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі в особі Міністерства з даним позовом, посилаючись на незаконне, нецільове використання приміщень навчального закладу, що створює загрозу збереженню його матеріально-технічної бази та їх подальшого використання для задоволення освітніх і наукових потреб. При цьому, Прокурор вказував на те, що позивач неналежним чином здійснює свої обов`язки щодо контролю за дотриманням вимог статті 80 Закону України "Про освіту".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером об`єкта нерухомого майна 1683428780000, вбачається, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст, будинок 4, об`єкт нерухомого майна - гуртожиток № 3 (літера А), загальною площею 6 994,2 м2, належить на праві приватної власності державі в особі Міністерства (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 2 листопада 2018 року, індексний номер 43830040).

Наказом Міністерства від 8 квітня 2016 року № 399 приміщення гуртожитку № 3 (літера "А") за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст, 4, - передано на праві господарського відання Університету.

Судом встановлено, що вказані приміщення на час виникнення спірних правовідносин перебували на балансі Університету.

За статтею 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних і суспільних потреб.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, поміж інших, є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління), Фонд державного майна України тощо.

За пунктами 30, 32 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі та організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі - Положення № 630), останнє є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Основними завданнями Міністерства є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (пункт 3 Положення № 630).

Міністерство здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (пункт 89 Положення № 630).

У свою чергу, Університет є вищим закладом освіти державної форми власності, підпорядкованим Міністерству, за яким на праві господарського відання закріплюються будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно, з метою забезпечення статутної діяльності закладу вищої освіти (освітньої, наукової та культурно-просвітницької діяльності).

Згідно з наявної в матеріалах справи копії витягу із Реєстру суб`єктів освітнього діяльності вбачається, що Університет належить до сфери управління Міністерства, форма власності - державна, основний видом діяльності освітнього закладу (ідентифікаційний код 02070884) є: "КВЕД 85.42 Вища освіта".

Відповідно до статуту Університету, затвердженого наказом Міністерства від 9 серпня 2022 року № 723, Університет є юридичною особою публічного права, неприбутковим акредитованим закладом вищої освіти, який фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, державною власністю.

Університет провадить свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та статуту (пункт 1.5. статуту Університету).

Пунктом 1.8. статуту Університету визначено основну мету діяльності останнього - надання послуг з отримання громадянами України, іноземцями та особами без громадянства освіти за державним замовленням, контрактом за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб, проведення наукових досліджень, а також здійснення іншої діяльності, визначеної цим статутом і не забороненої законодавством України.

Відповідно до розділу 10 статуту Університету майно останнього є державною власністю і закріплено за ним на праві господарського відання. Матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби й інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми Університету з метою забезпечення його статутної діяльності Міністерством закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, службове житло. Майно закріплюється за Університетом на праві господарського відання та не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації або використанню не за призначенням, передачі у власність юридичним, фізичним особам без згоди Міністерства та конференції трудового колективу Університету, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (коштів загального та спеціального фондів).

Об`єктом оренди за спірним договором є приміщення, які є власністю держави в особі Міністерства та перебувають на праві господарського відання Університету.

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, які належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Право господарського відання та право оперативного управління - це речові права осіб, які не є власниками, що захищаються відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням і збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частини 1, 2 статті 136 ГК України).

Отже, Міністерство є компетентним державним органом - суб`єктом управління спірними нежитловими приміщеннями державного навчального закладу, а Університет несе відповідальність перед Міністерством за збереження й використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Разом із цим, Міністерство було обізнане про обставини укладання спірного договору, враховуючи наявні в матеріалах справи копію листа останнього від 18 листопада 2021 року № 1/20058-21 про надання Комісією з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства (протокол від 11 листопада 2021 року № 17), позитивних висновків щодо рішення Університету про намір передачі спірного державного майна в оренду. Однак, позивач, знаючи про порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вчинило належних заходів протягом розумного строку щодо захисту таких інтересів.

З матеріалів справи також вбачається, що Прокурор звернувся до Міністерства з листом від 19 лютого 2025 року № 41-1440 вих-25 щодо надання інформації про законність обставин укладення спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а також про вжиті Міністерством заходи з метою усунення порушень вимог чинного законодавства при використанні спірного приміщення не за цільовим призначенням.

Листом від 6 березня 2025 року № 1/4255/25 Міністерство повідомило Прокуратуру про те, що не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним. Разом із цим, у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій, Міністерство просило Прокуратуру вжити заходи, спрямовані на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

7 березня 2025 року Прокурор листом від вказаної дати № 41-1939вих-25 повідомив Міністерство про намір звернутися з даним позовом до суду в інтересах держави в особі позивача. Копії вказаних листів наявні в матеріалах справи.

Оскільки судом встановлено, що позивач, як компетентний орган на управління державним майном, протягом тривалого періоду часу не здійснював ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави, Прокурор правомірно вжив представницькі заходи в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Судом встановлено, що приміщення гуртожитку № 3 (літера А), загальною площею 6 994,2 м2, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст, 4, - є державним майном, переданим Міністерством на праві господарського відання Університету.

Вказане спірне майно на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду судом даної справи перебуває на балансі Університету.

З матеріалів справи вбачається, що між Відділенням, Університетом і Товариством, за результатами проведеного в порядку Закону України "Про публічні закупівлі" електронного аукціону LLD001-UA-20220720-39221, було підписано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18 вересня 2022 року № 9116, за умовами якого Відділення передає, а Товариство - приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку № 3 літера "А", за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст (стара назва вулиця Желябова), 4, площею 21,6 м2, що перебуває на балансі Університету, який належить до сфери управління Міністерства.

Відповідно до пунктів 6.1., 9.1., 10.1., 11. вказаного правочину балансова залишкова вартість орендованого майна визначена на підставі фінансової звітності Університету й становить 17 508,19 грн; вартість місячної орендної плати - 87,54 грн без ПДВ; авансовий внесок - одна місячна орендна плата; сума забезпечувального платежу - одна місячна орендна плата.

За умовами пункту 7 договору майно передається в оренду для використання Товариством з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними в пункті 29 Порядку, і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу, а саме: розміщення кабінету лікаря або стоматолога (на площі не більше 30 м2).

Співвідношення розподілу орендної плати: 50% - балансоутримувачу; 50% - Державний бюджет України (пункт 16 договору).

За пунктом 2.1. розділу ІІ спірної угоди "Незмінювані умови" Товариство вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.

Відповідно до пункту 12.1. договору строк його дії: період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану з дати набрання чинності вказаним договором.

18 серпня 2022 року між Університетом і Товариством підписано акт прийому-передачі державного майна в оренду, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За частиною 1 статті 207 ЦК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 1 Закону України "Про освіту" заклад освіти - це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність. Освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей. Освітня діяльність - це діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті. Освітня послуга - це комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Вищу освіту" вища освіта є складовою системи освіти України. Вища освіта - це сукупність професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; заклад вищої освіти - це окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей; освітня діяльність - це діяльність закладів вищої освіти, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу.

Відповідно до статті 47 Закону України "Вищу освіту" освітній процес - це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у закладі вищої освіти (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості. Положення про організацію освітнього процесу затверджується вченою радою закладу вищої освіти відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про освіту" унормовано, що метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

За статтею 70 Закону України "Вищу освіту" матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти здійснюються відповідно до законодавства. Майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством. Майно державного або комунального закладу вищої освіти, у тому числі того, що має статус національного, яке не використовується для провадження видів діяльності, передбачених цим Законом, та не забезпечує статутну діяльність, може безоплатно передаватися у встановленому законодавством порядку іншому державному або комунальному закладу вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, науковій установі або науковій організації державної форми власності за умови його подальшого використання виключно для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами та/або Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Згідно з частиною 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Як передбачено частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто пов`язаність з навчально-виховним (освітнім) процесом мети такого використання (у тому числі, на умовах оренди).

З наведеного вбачається, що майно закладу освіти повинно використовуватись лише й виключно для забезпечення освітнього процесу та здійснення освітньої діяльності відповідним суб`єктом освітньої діяльності.

Як було встановлено судом, між відповідачами було підписано договір оренди державного майна - нежитлових приміщень, площею 21,6 м2, розташованих на 1-му поверсі гуртожитку Університету № 3 літера "А", за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст, 4, які перебувають на балансі останнього. Згідно з пунктом 7.1. змінюваних умов договору означене майно може бути використано для "розміщення кабінету лікаря або стоматолога на площі не більше 30 кв.м.". Жодних умов про можливість використання орендованого майна для навчально-виховного процесу спірна угода не містить.

Разом із цим, пунктом 82 Порядку передбачено, що орендодавець має перевіряти оригінали доданих документів переможця електронного аукціону щодо відповідності вимогам Закону.

У сфері ліцензування видів господарської діяльності визначено виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлено уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності, що регулюється Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Відповідно до статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відноситься освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти, а також медична практика та фармакологічна діяльність.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у Товариства статусу суб`єкта підприємницької діяльності, що надає освітні або медичні послуги. Відомості про отримання Товариством ліцензій на право провадження освітньої діяльності у сферах вищої освіти чи ведення медичної практики, у матеріалах справи відсутні і сторонами до суду надані не були.

Відомості про здійснення Товариством вказаних видів діяльності відсутні також на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки України (https://mon.gov.ua/) та Міністерства охорони здоров`я України (https://moz.gov.ua/).

У свою чергу, з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності Товариства є виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (КВЕД 10.61), яка включає виробництво борошна та круп із зернових або овочевих культур, подрібнення, очищення та полірування рису, а також виробництво борошняних сумішей або тіста з цих продуктів.

При цьому, освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей (пункт 16 статті 1 Закону України "Про освіту").

Вказане свідчить про те, що Товариство у розумінні вимог Закону України "Про освіту" не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги, не є учасником освітнього процесу у закладах освіти, а зазначена в спірній угоді мета використання державного орендованого майна не відповідає меті освітнього (навчально-виховного чи наукового) призначення.

Нормами чинного законодавства прямо передбачено, що майно (приміщення) закладів освіти, до яких відноситься Університет, повинно використовуватись лише й виключно для забезпечення освітнього процесу та здійснення освітньої діяльності відповідним суб`єктом освітньої діяльності.

Заперечуючи проти позову, Відділення посилалось на положення пункту 29 Порядку, відповідно до якого обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів, площею менш як 500 м2) або п`яти років (для об`єктів, площа яких становить 500 і більше м2), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі чи об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Суд критично оцінює вищевказані доводи Відділення, оскільки положення Порядку не можуть змінювати імперативних приписів статті 80 Закону України "Про освіту". Вказаний Порядок прийнято на виконання частини 2 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з метою конкретизації самої процедури передання майна в оренду, тому зміна підходів оренди майна закладів освіти має здійснюватися у спосіб внесення змін до відповідного Закону, а не у спосіб прийняття зазначеного Порядку.

Суд звертає увагу на те, що закон є основним джерелом права. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

У випадку суперечності норм підзаконного акта (Порядку) нормам Закону України "Про освіту" слід застосовувати норми вказаного закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно не перебувало у використанні Університету протягом останніх трьох років, які передували даті укладання спірного правочину, а також доків того, що передача в оренду нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Університету, не погіршило соціально-побутові умови учасників освітнього процесу.

Суд зауважує, що надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому, саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 905/1227/17, а також постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 17 січня 2023 року в справі № 902/51/21.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що зазначене приміщення навчального закладу було передано в користування за спірним правочином не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що при підписанні спірного договору його сторонами не дотримано імперативних приписів статті 80 Закону України "Про освіту", тому передача зазначеного майна в оренду на умовах цієї угоди не відповідає вимогам чинного законодавства та меті здійснення освітнього процесу.

Оскільки Прокурором належними доказами, наявними в матеріалах справи, доведено порушення вимог законодавства у процесі укладення між Університетом, Відділенням та Товариством договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18 серпня 2022 року № 9116, а також порушення інтересів держави і позивача, що в силу положень частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позову Прокурора в цій частині. У зв`язку з цим дана вимога Прокурора підлягає задоволенню, а спірний договір - визнанню недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки судом визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18 серпня 2022 року № 9116, за яким балансоутримувач передав в оренду Товариству нерухоме майно - нежитлові приміщення, площею 21,6 м2, розташовані на 1-му поверсі гуртожитку Університету № 3 літера "А", за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст, 4, - у Товариства виник обов`язок повернути зазначене приміщення Університету. Відтак, похідна вимога Прокурора про зобов`язання Товариства повернути Університету за актом приймання-передачі спірне нерухоме майно також підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують вищевказаних висновків суду в даній справі щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний код 19030825), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковал 97" (09751, Київська область, Білоцерківський район, село Медвин, вулиця Олександра Василенка, будинок 8; ідентифікаційний код 42593602) та Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана (03057, місто Київ, проспект Перемоги (Берестейський), будинок 54/1; ідентифікаційний код 02070884) договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18 серпня 2022 року № 9116.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковал 97" (09751, Київська область, Білоцерківський район, село Медвин, вулиця Олександра Василенка, будинок 8; ідентифікаційний код 42593602) повернути Київському національному економічному університету імені Вадима Гетьмана (03057, місто Київ, проспект Перемоги (Берестейський), будинок 54/1; ідентифікаційний код 02070884) за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку № 3 літера А, за адресою: місто Київ, вулиця Марії Капніст, будинок 4, площею 21,6 м2.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 807 (вісімсот сім) грн 47 коп. судового збору.

Стягнути з Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (03057, місто Київ, проспект Перемоги (Берестейський), будинок 54/1; ідентифікаційний код 02070884) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 807 (вісімсот сім) грн 47 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковал 97" (09751, Київська область, Білоцерківський район, село Медвин, вулиця Олександра Василенка, будинок 8; ідентифікаційний код 42593602) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 3 229 (три тисячі двісті двадцять дев`ять) грн 87 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко