Рішення від 17.07.2025 по справі 916/1121/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1121/25

За позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 38728376)

До відповідача: Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 01125689)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Коротков. С.О.

Представники сторін:

Від позивача: Бойко С.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Поліщук О.Г. - в порядку самопредставництва.

Суть спору: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - ДП «Білгород-Дністровський МТП») про стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 53 665 грн 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 283 330 грн 79 коп., пені у розмірі 8 567 грн 11 коп.

Ухвалою суду від 28.03.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1121/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 24.04.2025р. Ухвалою суду від 24.04.2025р. відкладено судове засідання на 13.05.2025р. Ухвала суду від 13.05.2025р. відкладено судове засідання на 27.05.2025р. Ухвалою суду від 27.05.2025р. відкладено судове засідання на 03.07.2025р. Судове засідання, призначене сулдом на 03.07.2025р., не відбулося у звязку із оголошенням системою цивільної оборони в м.Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 04.07.2025р. призначено судове засідання на 15.07.2025р. Судове засідання, призначене судом на 15.07.2025р. не відбулося, у звязку із оголошенням системою цивільної оборони в м.Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 15.07.2025р. призначено судове засідання на 17.07.2025р.

Позивач - ДП «АМПУ» в особі Білгород-Дністровської філії, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив, що надійшла до суду 13.05.2025р.

Відповідач - ДП «Білгород-Дністровський МТП», проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 15.04.2025р., додаткових поясненнях, які надійшли до суду 18.04.2025р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 25 лютого 2020 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (Підприємство) було укладено Договір №26-П-БДФ-20 про відшкодування витрат Адміністрації (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Адміністрація забезпечує, а Підприємство на умовах Договору відшкодовує витрати Адміністрації з водопостачання та водовідведення за допомогою мереж та засобів Адміністрації (далі - послуги) та компенсує витрати Адміністрації на утримання мереж. Перелік та вартість послуг визначені в додатку № 1 до договору, що є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2020 року включно. Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, а саме з 01 січня 2020 року.

Як зазначає позивач, п. 2.1 Договору передбачено, що здавання Адміністрацією послуг та приймання їх результатів Підприємством оформлюється Актом наданих послуг. Адміністрація щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, складає та підписує Акти наданих послуг у двох примірниках. Акт наданих послуг та рахунок Адміністрація надає Підприємству шляхом вручення під особистий підпис у відповідному журналі, з зазначенням дати отримання та ПІБ представника Підприємства, який отримує такі документи. Адміністрація може надавати Підприємству рахунки для оплати шляхом надсилання на електронну пошту Підприємства за електронною адресою: mail@bdport.com.ua.

Також, у п.п 3.4.7 Договору сторони визначили, що Підприємство зобов`язане отримувати Акти наданих послуг в розрахунковому центрі Адміністрації за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська. 81, БДФ ДП «АМПУ», будівля диспетчерської, 2, поверх каб. бухгалтерії.

Відповідно до п. 2.2 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються Підприємством згідно тарифів, зазначених у додатку №1 до Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адміністрації щомісячно на підставі Акту наданих послуг, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків.

Згідно п. 2.6 Договору, якщо в строк до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому було надано послуги, представник Підприємства не з`являється до розрахункового центру Адміністрації для отримання рахунків та Актів надання послуг або протягом 10 (десяти) календарних днів з дня вручення Адміністрація не отримує підписаний Підприємством Акт наданих послуг або його мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими з дотриманням всіх умов Договору. При цьому Сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту надання послуг Адміністрацією.

На твердження позивача, за період дії Договору було надано відповідачу відповідні послуги за Договором, виставлено та надано для оплати рахунки, які відповідач не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 435 580 грн 99 коп.

Позивач зазначив, що 01.02.2021 року за № 90/12-01-09/Вих Адміністрацією до Господарського суду Одеської області була направлена позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних втрат, пені та 3% річних за період з 26.02.2020р. по 01.02.2021р. загальним розміром 472 879 грн 79 коп.. за Договором № 26-П-БДФ-20 від 25 лютого 2020р.

Господарським судом Одеської області 07 квітня 2021 прийнято рішення по справі №916/285/21 про часткове задоволення позовних вимог позивача та 06 травня 2021р. Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення по справі № 916/285/21 та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 435 580 грн 99 коп., 3% річних у розмірі 6 037 грн 60 коп., пені у розмірі 19 754 грн 93 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 406 грн 86 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 7 091 грн 71 коп.

Позивач заявляє, що станом на дату подання цієї позовної заяви відповідачем рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/285/21 від 07.04.2021р. не виконано.

Так, п. 4.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/285/21 від 06.05.2021 та наявною заборгованістю, яка не сплачена на дату звернення до суду, враховуючи п.п. 7.1 Постанови від 17.12.2013 року № 14, за невиконання зобов`язання по сплаті заборгованості, позивачем нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 02.02.2021р. по 12.03.2025р.

Позивач зазначає, що відповідач взагалі не намагався належним чином виконати обов`язок з виконання умов Договору, оскільки за весь період заборгованості з 2020р. по 2024р. рік жодного разу навіть частково не сплатив наявну заборгованість, при цьому вів господарську діяльність та отримував доходи, в тому числі за господарськими договорами з позивачем, де позивач сплачував відповідачу грошові кошти за споживання певних послуг, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю з бухгалтерського обліку позивача по розрахункам з відповідачем.

Позивач звертає увагу, що загальний дохід відповідача складає: у 2021р. - 4 737 тис.грн., у 2022р. - 43 825 тис.грн., у 2023р. - 31 501 тис. грн., у 1 півріччі 2024р. - 6 253 тис. грн., що підтверджується оголошенням про приватизацію ЄМК відповідача за посиланням: https://prozorro.sale/auction/SPE001-UA-20241030-26153/ у складі файлу ІНФОРМАЦІЙНЕ_ПОВІДОМЛЕННЯ_БДМТП.docx.

У звязку з чим, на думку позивача, посилання відповідача на постанови Верховного Суду щодо зменшення інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних не можуть застосовуватись в даному випадку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 173, ст. 193, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 5, ст. 11, ст.ст. 15-16, п. 1 ст. 530, ст.ст. 509, 525, 530, 610, 612, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 53 665 грн 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 283 330 грн 79 коп. та пеню у розмірі 8 567 грн 11 коп.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що ДП «Білгород-Дністровський МТП» є державним підприємством, з березня 2020 року перебуває в стані приватизації.

Основним напрямком діяльності ДП «Білгород-Дністровський МТП» є допоміжне обслуговування водного транспорту (код за КВЕД 52.22), перевалка вантажів на судна з використанням водних ресурсів.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з відсутністю належних глибин Дністровсько-Лиманського прохідного каналу з 2021 року не здійснює господарську діяльність за основними напрямками діяльності. Судозахід до порту було закрито саме з вини позивача, адже останній не виконує покладені на нього статутні обов`язки з підтримки належних глибин, а також завдання, покладені на нього згідно Закону України «Про морські порти», що не дозволяє відповідачу використовувати власні потужності за цільовим призначенням та отримувати прибуток.

Відповідач звертає увагу суду, що враховуючи те, що Господарським судом Одеської області від 07 квітня 2021р. прийнято рішення по справі № 916/285/21 про часткове задоволення позовних вимог, яким на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума у розмірі 479 872 грн 09 коп., то заявлені вимоги позивача у розмірі 349 710 грн 63 коп. в порівняні з попередніми позовними вимогами позивача складає 73 %, тобто такий тягар додаткових виплат є надмірним для відповідача.

Разом з тим, відповідач заявляє про застосування наслідків пропуску позовної давності до частини позовних вимог та зазначає, що оскільки позовна заява по справі №916/1121/25 була подана до Господарського суду Одеської області 24.03.2025р., період стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат становить з 25.03.2022р. по 24.03.2025р., що відповідає періоду трьох років до подачі позову.

На підставі зазначеного вище, відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язань за Договором № 26-П-БДФ-20 від 25.02.2020 р. за період з 02.02.2021р. по 24.03.2022р..

Також, відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 р. по справі № 922/444/24, постанову Верховного Суду від 23.11.2023р. у справі № 917/991/22 та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язань за договором № 26-П-БДФ-20 від 25.02.2020 р. за період з 25.03.2022р. по 12.03.2025р. або зменшити їх розмір до меншого, за оцінкою та на розсуд суду.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що 25 лютого 2020 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (Підприємство) було укладено Договір № 26-П-БДФ-20 про відшкодування витрат Адміністрації, відповідно до п.1.1 якого Адміністрація забезпечує, а Підприємство на умовах Договору відшкодовує витрати Адміністрації з водопостачання та водовідведення за допомогою мереж та засобів Адміністрації (далі - послуги) та компенсує витрати Адміністрації на утримання мереж. Перелік та вартість послуг визначені в додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною Договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області 07.04. 2021р. по справі №916/285/21 позов ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт» задоволено частково, стягнуто з ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" основний борг в сумі 435 580 грн 99 коп., пеню в сумі 19 754 грн 93коп., 3% річних в розмірі 6 037 грн 60 коп., інфляційні втрати в розмірі 11 406 грн 86 коп. та судовий збір 7 091 грн 71 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Господарський суд зазначає, що законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 5 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009р., Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Таким чином, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області 07.04. 2021р. по справі №916/285/21, мають преюдиційне значення для вирішення справи №916/1121/25, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобовязань перед позивачем, їх розмір та факт настання строку їх виконання.

У звязку із тривалим невиконанням вищезазначеного рішення суду по справі №916/285/21, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 53 665 грн 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 283 330 грн 79 коп., пені у розмірі 8 567 грн 11 коп., що нараховані за період з 02.02.2021р. по 12.03.2025р.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 175 Господарського кодексу України законодавець зазначив, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3. Договору у разі прострочення оплати за отримані послуги, Підприємство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожень день прострочення.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, згідно ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Одеської області 07 квітня 2021р. по справі №916/285/21 стягнуто на користь позивача пеню у розмірі 19 754 грн 93коп.

Разом з тим, Договором не передбачено іншого періоду стягнення пені, а тому застосовуються приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» та згідно сталої судової практики, зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

На підставі наведеного вище, перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є правильним та виконаний з урахуванням приписів ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, у звязку із чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 8 567 грн 11 коп.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 53 665 грн 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 283 330 грн 79 коп., суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену практику щодо 3 % річних та інфляційних та звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Господарський суд враховує аргументи позивача, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Водночас, суд не приймає доводи відповідача щодо можливості зменшення 3% річних із посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 та постанову Верховного суду у справі №915/1308/23, та зазначає, що обставини у цих справах не є тотожними та релевантними до обставин даної справи, а тому не можуть бути враховані судом.

У постанові від 05.11.2024р. у справі № 902/43/24 Верховний Суд звернув увагу на те, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Водночас конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України).

Крім того, у постанові від 02.07.2025р. у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного суду зазначила, що 3% річних ( якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобовязання боржником. Тому, розмір процентів річних ( якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) не підлягає зменшенню судом.

Також, у цій постанові Верховний Суд зазначив, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобовязання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Виходячи з викладеного, на думку суду, ДП «Білгород-Дністровський МТП» не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних витрат.

Щодо періоду нарахування стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає, що Законом України №540-ІХ від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 2 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кордексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки позовної давності (ст.ст. 257, 258 Цивільного кордексу України), продовжуються на строк дії такого карантину.

Після цього аналогічні за змістом положення передбачали зміни, внесені Законом України №2120- ІХ від 15 березня 2022 року, однак вже на період дії введеного на території України воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кордексу України).

В подальшому ж Законом України №3450- ІХ від 8 листопада 2023 року до зазначеної вище норми внесено зміни, згідно з якими у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.

У звязку із зазначеним вище, суд відмовляє відповідачу у клопотанні про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд встановив, що він є правильним, у звязку із чим вимоги щодо стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 53 665 грн 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 283 330 грн 79 коп. підлягають задоволенню.

Таким чином, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення 3 % річних у розмірі 53 665 грн 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 283 330 грн 79 коп., пені у розмірі 8 567 грн 11 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 38728376) пеню у розмірі 8 567 грн 11 коп., 3 % річних у розмірі 53 665 грн 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 283 330 грн 79 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 146 грн 77 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 липня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога