Рішення від 18.07.2025 по справі 299/2566/25

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/2566/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Виноградівського нотаріального округу Юска Наталія Миколаївна, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виноградівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Виноградівського нотаріального округу Юска Н.М., про визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який залишив заповіт, яким все своє майно заповів позивачу.

Позивач проживав разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини, тому прийняв спадщину в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України.

До складу спадщини ввійшло наступне майно: - житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .

Житловий будинок проінвентаризовано, на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт. Правовстановлюючі документи на житловий будинок не виготовлено.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно у позивача відсутня можливість оформити спадкові права у нотаріальному порядку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, (ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16ЦК).

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.

Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за заповітом, успадкував житловий будинок, який згідно положень закону належить з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном. У зв`язку з чим просить визнати право власності на спадкове майно.

Сторони у судове засідання не з`явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.

Представник позивача адвокат Продан О.В. подала клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 23.08.2013 р. (а.с. 7).

Останнім місцем проживання ОСОБА_2 на день його смерті було АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою виконкому Підвиноградівської сільради від 26.02.2020 р. (а.с. 8).

Спадкодавець ОСОБА_2 залишив заповіт, яким все своє майно заповів позивачу ОСОБА_1 . Заповіт складено та посвідчено 02.07.2002 року секретарем Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Палінчпк Н.І. Зареєстровано в реєстрі №83 (а.с.6).

Позивач ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на день відкриття спадщини, що стверджується довідкою виконкому Підвиноградівської сільради від 26.02.2020 р. (а.с. 8), тому прийняв спадщину в силу ст. 1268 ЦК України.

Згідно вказаної довідки від 26.02.2020 року на день смерті ОСОБА_2 , з ним були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , племінник, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава по господарська книга №1, особовий рахунок № НОМЕР_2 в період 2011-2015 роки (а.с.8).

До складу спадщини ввійшло наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Підвиноградівської сільської ради від 26.02.2020 року №02-14/363 житловий будинок в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , який помер. Підстава по господарська книга №1, особовий рахунок № НОМЕР_3 в період 2016-2023 роки (а.с.9).

Листом від 16.03.2020 року №15/01-16 приватний нотаріус Юска Н.М. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на житловий будинок в АДРЕСА_1 відсутня реєстрація (а.с.17).

Спадкодавець ОСОБА_2 на вказаний будинок за життя набув право власності.

Так, рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.02.2005 року, справа №2-268/05 визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_2 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 (а.с.10-11).

Вказане рішення зареєстровано, видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6671148 від 04.03.2005 року, реєстраційний номер 8250789 (а.с.12).

В подальшому АДРЕСА_3 перейменовано на АДРЕСА_1 , та змінено нумерацію будинків з 19 на 57, що стверджується Рішенням Підвиноградівської сільської ради №175 від 15.01.2008 року Про перейменування вулиць та Рішенням Підвиноградівської сільської ради №7 від 16.01.2008 року Про зміну нумерації житлових будинків.

Отже, належними та допустимими доказами доведено, що житловий будинок в АДРЕСА_4 за життя належав спадкодавцю ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом та записами в по господарській книзі.

Спадкодавець ОСОБА_2 все своє майно заповів своєму племіннику позивачу по справі ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту.

Позивач ОСОБА_1 спадщину прийняв, оскільки був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем на час смерті, що підтверджується записом у паспорті позивача в графі місце проживання та довідками сільради.

Оформити спадкові права в нотаріальному порядку спадкоємець не має можливості, оскільки відсутня реєстрація права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Нотаріус рекомендувала позивачу звернутися до суду.

Суд констатує, що, спадщину після смерті ОСОБА_2 позивач прийняв відповідно до статті 1268 ЦК України, оскільки час смерті спадкодавця він проживав разом з спадкодавцем в спадковому будинку, про що свідчить довідка Підвиноградівської сісьсої ради №02-14/362 від 26.02.2020 року.

На момент відкриття спадщини з спадкодавцем ОСОБА_2 , окрім позивача, ніхто не проживав, жодних близьких родичів (дружину, дітей) він не мав.

Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягаєст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.Статтею 1297 зазначеного Кодексувстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Юска Н.М. для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, але отримав відмову, оскільки ним не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Також позивачу рекомендовано звернутися до суду для встановлення права власності на спадкове майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Разом з тим встановлено, що правовстановлюючі документи на спадковий будинок у позивача відсутні так як втрачені спадкодавцем ще за життя.

Відповідно до довідки та «Технічного паспорта на житловий будинок садибного типу», складеного 22.05.2025 року та підписаного керівником суб`єкта господарювання ОСОБА_3 , житловий будинок завершений будівництвом.

Будинок зареєстрований за померлим ОСОБА_2 на підставі рішення Виноградівського районного суду справа № 2-268/05.

Ці обставини суд встановив на підставі достатньої сукупності належних та допустимих доказів, а саме: копій свідоцтв про смерть, копії технічного паспорту, інших письмових доказів.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини, суд прийшов до висновку, що оскільки позивач, як спадкоємець за заповітом, у встановленому законом порядку прийняв спадщину, то останній успадкував майно, що ввійшло до складу спадщини в цілому.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Судом встановлено, що в користь позивача спадкодавцем складено заповіт, згідно якого заповів все належне майно. Спадкоємець спадщину прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця проживали разом. Належність спадкодавцю спадкового майна підтверджено належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв, інші спадкоємці відсутні, позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 набуте в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. В. Леньо