Рішення від 17.07.2025 по справі 331/939/22

17.07.2025

Справа № 331/939/22

Провадження № 2/331/15/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого судді: Антоненко М.В.

при секретарі: Байрамовій Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 року позивачка звернулась до суду з позовом до ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім.академіка О.Г. Івченка.

В обґрунтуванні позовної заяви зазначила, що відповідно до наказу № 183 від 27.03.1985 року з 03.04.1985 року позивачка була прийнята на роботу до ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім.академіка О.Г. Івченка на посаду контролера станочних та слюсарних робіт.

Наказом № 290 від 04.06.2015 року про перевод робітника на іншу роботу позивачка була переведена на посаду контролера верстатних та слюсарних робіт 6 розряду бюро технічного контролю цеха 36 у відділ технічного контролю того ж підприємства.

Позивачка має функціональні обов`язки згідно із робочою інструкцією РИ 82.004- 2017 Контролера верстатних та слюсарних робіт (верстатні роботи) шостого розряду відділу технічного контролю а також приєдналась до колективного договору відповідача.?

У листопаді-грудні 2021 року позивачка зіткнулась із грубим порушенням її конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що у позивачки незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від короновірусної хвороби COVID-19, а також обмежили права щодо повноцінної роботи та отримання заробітної плати.

Так, 12.11.2021 року відповідач видав наказ №1157 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», де зобов`язав керівників структурних підрозділів підприємства ознайомити всіх працівників підприємства із повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 під особистий підпис. До наказу додавався список ознайомлення з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (Додаток № 1 до наказу), де позивачка залишила свій підпис про ознайомлення 17.11.2021 року.

29.11.2021 року Актом № 82-03 від 29.11.2021 року про відмову проведення та надання документу обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 представники відповідача Головний контролер підприємства Петро Худзіцький, Заступник головного контролера з виробництва та ремонту Роман Рябов, Начальник БТД Вікторія Загаєвська, Профгрупорг Олена Прохоренко засвідчили факт відмови позивачки від надання їм документу про обов`язкове профілактичне щеплення проти COV1D-19 або медичного висновку про абсолютні протипоказання до вакцинації.

09.12.2021 відповідач видав наказ № 1247 «Про внесення змін до Наказу 1157 від 12.11.2021 року, яким додаток №1 (повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення) до наказу № 1157 від 12.11.2021 року видав у новій редакції.

У тексті цього повідомлення відповідач ставить до відома позивачки що на період дії карантину встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників підприємства відповідача. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 та пункту 41 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 просить надати керівнику підрозділу документи, які підтверджують наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, наприклад:

- документ, який підтверджує, що ви пройшли повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- міжнародний внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 одною дозою дводозної вакцини діючий жовтий сертифікат, або однією дозою однодомної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Також позивачу було запропоновано цим же наказом надати довідку про тимчасові або постійні протипоказання до вакцинації проти COVID-19 відповідної форми №028-1/0.

15.12.2021 року відповідач видає наказ № 330-к/тр про відсторонення від роботи ОСОБА_2 з 20.12.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID- 19 без збереження заробітної плати на підставі наказу від 12.11.2021р. № 1157 зі змінами та доповненнями, що внесені Наказом від 09.12.2021 р. № 1247.

У наказі, керуючись ст. 46 КЗпП, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковий профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153 зі змінами та доповненнями, ще внесені наказом МОЗ України № 2393 від 01.11.2021 року та наказом відповідача від 12.11.2021року № 1157 зі змінами та доповненнями, що внесені наказом від 09.12.2021 №1247. відповідач відсторонює позивачку від роботи з 20.12.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Позивачка вважає Наказ підприємства №330-к/тр від 15.12.2021 про її відсторонення від роботи незаконним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що:

1) сама вимога надати медичний висновок про протипоказання від щеплення (яка заповнюється на підставі медичних записів про стан здоров`я пацієнта) або сертифікат про щеплення від COVID-19 як запорука допуску її до роботи є незаконною, оскільки вона має право на таємницю про стан свого здоров`я;

2) Постанова КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 є незаконною і не підлягає виконанню, оскільки суперечить Конституції України (ст.8,19, 43, 60, 64).

Позивачка також вважає незаконним продовження вже встановленого у незаконний спосіб карантину. Оскільки, станом на час подання цього позову, термін дії карантину, згідно цієї ж постанови із змінами та доповненнями, продовжено до 31.03.2022 року.

Внесення змін до п. 1 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 с неприйнятним з точки закону, оскільки Кабінет Міністрів України вправі, відповідно вимог ч. 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлювати та відміняти карантин, а повноважень продовжувати його дію, шляхом внесення змін до відповідних пунктів постанови, якою встановлювався карантин та визначався період його дії, не наділений, а тому позивачка вважає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 було введено карантин, термін дії якого закінчився саме 28 лютого 2021 року у зв`язку тим, що в подальшому жодних постанов Кабінету Міністрів України, яким би встановлювався карантин на інший період не приймалось.

Враховуючи такий висновок, позивачка вважає, що станом на час подання цього позову у МОЗ України не було правових підстав видавати накази№2153 від 04.10.2021 року та№2393 від 01.11.2021 року на які посилається відповідач у своєму наказі;

3) відсутність у позивачки щеплення не є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою відсторонення її від роботи і тим більше позбавлення заробітної плати;

4) дії відповідача порушують право на працю і супутні соціальні права позивачки;

5) позивачка вважає безпідставним відсторонення її від роботи на підставі ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки у ньому щеплення від COVID-19 не встановлено як обов`язкове, як і не встановлене у календарі щеплень, встановленому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, до того ж сьогодні не встановлено окремого порядку саме Законом відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення COVID-19;

6) посилання в оспорюваному наказі відповідача на ст.ст.43, 46 КЗпП України не є допустимим, оскільки а ні цими статтями, а ні іншим законом України, не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19;

7) в порушення порядку обов`язкових щеплень проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу, передбаченого ч.6 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (у разі, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків) позивачку було відсторонено від роботи без отримання лікарем від неї відповідного письмового підтвердження щодо відмови від щеплення, а також складання лікарем акту у присутності свідків, більш того, позивачці взагалі не було запропоновано пройти медичний огляд або обстеження, або якимось іншим чином взаємодіяти із медичним працівником з питань щеплення проти COVID-19;

8) самовільно відстороняючи позивачку від роботи на власний розсуд керівництвом підприємства було порушено ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», згідно якої Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими робітників за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (у спірному наказі відсутнє посилання, як на підставу його винесення подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи), оспорюваний наказ не містить за текстом, а ні посилання на наявність письмового підтвердження, взятого лікарем у працівника про відмову від щеплення, а ні на наявність засвідченого саме лікарем акту про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень, до того ж такі документи відносно позивачки взагалі не складалися;

9) на теперішній даний час МОЗ України не затверджено переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення позивачки від роботи;

10) ні в робочій інструкції, ні в колективному договорі, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачкою та відповідачем зобов`язання щодо надання будь-яких медичних документів або проходження щеплення проти COVID-19 з боку позивачки немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення;

11) оскільки в Україні на момент прийняття спірного Наказу не було введено воєнного чи надзвичайного стану, відтак, пункт 41-6 Постанови Кабінету міністрів України №1236 від 09.12.2020, яким на керівника (роботодавця) покладено обов`язок забезпечити відсторонення особи, яка не є щепленою від COVID-19, суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції України;

12) враховуючи ту обставину, що Наказ МОЗ України за № 2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та Наказ МОЗ від 01.11.2021 № 2393 запроваджені на період дії карантину, встановленого у незаконний спосіб Постановою КМУ №1236 від 09.12.2020, наведені накази МОЗ є також незаконними і не підлягають виконанню, до того ж вказані накази не містять положень про обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджують «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»;

13) обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, встановленого КМУ, визначено відповідними Переліками у Наказах МОЗ 2153 від 04.10.2021 та № 2393 від 01.11.2021, які підписані Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб;

14) захворювання на COVID-19 та щеплення проти нього відсутні у будь-якому із розділів Календаря профілактичних щеплень, а тому встановивши перелік певних професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, МОЗ України повинен був внести вказане захворювання, а також строки щеплення проти нього до відповідного Календаря, оскільки без внесення відповідного захворювання та строків щеплення проти нього до Календаря, щеплення проти такого захворювання не набуває статусу обов`язкового профілактичного згідно вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

15) відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб, Листа - роз`яснення Директорату розвитку ринку праці та умов оплати праці Міністерства економіки України від 20.08.2021 «Щодо неправомірності застосування роботодавцем до працівника заходів примусу та / або дисциплінарного стягнення за відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби», Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 №3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09.02.2021 №213)встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп, а тому не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності а тим більш відсторонювати від роботи за відмову вакцинуватися від цієї хвороби, у зв`язку з цим що вакцинація від COVID-19 є добровільною;

16) вакцинування проти COVID-19 є ризикованою медичною процедурою, а тому позивачка не надала своєї згоди на участь в медичних експериментах, оскільки наявні в Україні вакцини не пройшли всіх стадій необхідних клінічних випробувань, а згідно ст.ст.3,28 Конституції України, клінічні випробування на громадянах лікарських засобів без їх вільної згоди з застосуванням будь-яких засобів примусу є протизаконним.

На підставі всього вище вказаного позивачка просить визнати незаконним та скасувати наказ №330-к/тр від 20.12.2021 року директора ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім.академіка О.Г. Івченка Ігоря Кравченка «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.12.2021 року до дня ухвалення рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

22.06.2022 року від відповідача ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім.академіка О.Г. Івченка надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

17.11.2021 року позивачку - ОСОБА_1 , яка працює контролером верстатних та слюсарних робіт 6 розраду БТК ц.36 відділу технічного контролю 01.06.82.01.02 ДП «Івченко - Прогрес», було ознайомлено під розпис з Додатком № 1 до наказу ДП «Івченко - Прогрес» № 1157 від 12.11.2021 року про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID- 19 з 09.12.2021 року для працівників ДП «Івченко - Прогрес», відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 № 2153 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 листопада 2021 року N 2393 та наслідки відмови або ухилення від вакцинації у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати до усунення обставин, що його зумовили.

Актом від 29.11.2021 року № 82-03 зафіксовано відмову позивача надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про абсолютне показання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач наголошує на тому, що у позивачки був додатковий час після 29.11.2021 року до моменту фактичного відсторонення 20.12.2021 року, майже місяць, надати вказані документи, але станом на 20.12.2021 року жодного документу, що підтверджує проведення їй профілактичного щеплення проти COVID - 19 або довідки про тимчасові або постійні протипоказання щодо такої вакцинації за формою № 028-1/o позивачкою надано не було.

Наказом директора ДП «Івченко - Прогрес» від 15.12.2021 року № 330-к/тр позивачку, з 20.12.2021року відсторонено від роботи, як працівника, що відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 без збереження заробітної плати на час відсутності такого щеплення.

З вказаним наказом позивачку було ознайомлено під розпис в день його видання (15.12.21р.). В наказі зазначена підстава: наказ від 12.11.2021р. №1157 із змінами та доповненнями та інші нормативно - правові акти. На звороті є необхідні погоджувальні підписи.

Порядок відсторонення працівників від роботи регламентовано статтею 46 КЗпП України.

Так, відповідно до вказаної матеріальної норми відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).

Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № І645-ІІІ (далі закон № 1645-ІІІ), зокрема стаття 12 встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій. Виробництв та організацій діяльність яких може призвести до зараження інших працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади. що забезпечує Формування державної політики у сфері охорони здоров`я яким є МОЗ України.

Від так, нормами вказаної статті передбачено запровадження інших обов`язкових щеплень в разі відмови або ухилення від яких працівники за встановленим МОЗ України переліком відсторонюються від роботи.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 № 2153 із змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 1 листопада 2021 року №2393 затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим Профілактичним щепленням відповідно до якого , обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають в тому числі працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 83 до яких зокрема належить відповідач - ДП «Івченко - Прогрес».

Вказані накази зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за №1306/36928 та 08 листопада 2021 р. за №1452/37074.

Зареєструвавши вказані нормативно - правові акти Міністерство юстиції України зробило висновок, що накази МОЗ України № 2153 та 2393 відповідають Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.

Крім зазначеного, пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 (в редакції, чинній на 15 грудня 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ організацій покладено забезпечення: контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій. виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COV1D-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COV1D-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, також відповідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема статті 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з рійними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Так, позивачку у встановленому законом порядку було повідомлено про те, що вона в силу положень Закону та займаної посади підпадає під перелік осіб, які підлягають обов`язковій вакцинації проти Covid-19 на період дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, відсутність якої тягне за собою відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, крім працівників, за наявності відповідної довідки медичного закладу, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень.

Європейський суд з прав людини дійшов висновків, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання.

Обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Щодо обґрунтованості вимог про надання документу про обов`язкове щеплення або медичного висновку про абсолютне протипоказання відповідач зазначає, що право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Згідно з «Основами законодавства України про охорону здоров`я» під визначення медичної таємниці підпадають: факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою; стан здоров`я людини; діагноз; обставини, що передували захворюванню або спровокували його; функціональні особливості організму; шкідливі звички, особливості психіки, майновий стан, інші відомості, отримані при медичному обстеженні, зокрема інформація про сімейне, інтимне життя людини, а також про стан здоров`я родичів, близьких пацієнта. Сертифікат не містить інформації, що може бути віднесена до лікарської таємниці, а є лише документом, що підтверджує певний факт - а саме, факт вакцинації. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Щодо твердження позивачки про незаконність вимоги надати медичний висновок про протипоказання від щеплення відповідач вважає, що за наведених вище обставин, його рішення про відсторонення позивачки від роботи ґрунтується на нормах чинного законодавства, які пройшли передбачену законодавством перевірку, реєстрацію та є чинними на момент винесення спірного наказу про відсторонення ОСОБА_4 від роботи.

Щодо виплати середньої заробітної плати за час відсторонення у відзиві зазначено, що вказана вимога є похідною вимогою, а тому оскільки Наказ від 15.12.2021 № 330-к/тр про відсторонення позивачки від роботи є законним та таким, що не підлягає скасуванню, вимога про стягнення з ДП «Івченко - Прогрес» на користь позивачки заробітної плати за період незаконного відсторонення задоволенню не підлягає. Крім того, Наказом по підприємству № 54-к від 01.03.2022 на час воєнного стану в Україні, відповідно до наказу МОЗ України № 380 від 25.02.2022 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021» дія наказів по підприємству зупинена з 01.03.2022, в тому числі і дія оспорюваного Наказу № 330-/тр від 15.12.2021, а сама ОСОБА_1 з 01.03.2022 була допущена до роботи. Таким чином, період відсторонення останньої від роботи становив з 20.12.2021 по 28.02.2022. Крім того, Наказом № 1350 від 30.11.2015 на ДП «Івченко - Прогрес» встановлений режим роботи з чотириденним робочим тижнем з вихідним днем - п`ятниця, з урахуванням цього Наказу кількість робочих днів у період відсторонення склала 39 (7 - у грудні 2021, 16 - у січні 2022, 16 - у лютому 2022), а не 46 як зазначає позивачка, а тому сума середнього заробітку за період відсторонення її від роботи може становити лише 33234.63 гривень (852,17х39) та зміні не підлягає.

09.12.2022 року від представника позивачки адвоката Говорова А.В. надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Говорова А.В. про зупинення провадження по справі задоволено.

Зупинено провадження у цивільній справі № 331/939/22 (провадження № 2/331/1152/2022) до прийняття остаточного рішення у подібних правовідносинах з цього питання Великою палатою Верховного суду у справі № 130/3548/21.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2025 року поновлено провадження та призначено слухання у справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2025 року замінено первісного відповідача Державне підприємство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка на його правонаступника Акціонерне товариство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка (код ЄДРПОУ: 14312921, 69068, місто. Запоріжжя, вулиця Іванова, будинок 2).

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд прийняти рішення на свій розсуд згідно із нормами законодавства.

Представниця АТ «Івченко-Прогрес» теж надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 назва Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінена на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що відповідно до відміток у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 з 03.04.1985 перебуває у трудових відносинах з відповідачем ДП «ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПРОГРЕС» імені академіка О.Г.Івченка» (а.с.24).

Також судом було встановлено що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.02.2025 року правонаступником відповідача Державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка є Акціонерне товариство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка.

Наказом ДП «Івченко-Прогрес» від 15.12.2021 № 330-к/тр позивачка з 20 грудня 2021 року була відсторонена від роботи з посади контролера верстальник та слюсарних робіт (верстальні роботи) 6 розряду БТК ц.36 відділу технічного контролю 01.06.82.01.02 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.70).

Підставою видання вказаного Наказу зазначені ст. 46 КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, Наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153 зі змінами та доповненнями, що внесені Наказом МОЗ № 2393 від 01.11.2021.

На звороті Наказу є необхідні погоджувальні підписи уповноважених осіб ДП «Івченко-Прогрес».

Зі змісту наказу керівництва ДП «Івченко-Прогрес» від 12.11.2021 № 1157 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» вбачається, що керівників структурних підрозділів підприємства строком до 23.11.2021 року було зобов`язано ознайомити усіх працівників підрозділів із Повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (Додаток 1 до цього Наказу) під особистий розпис та надати листи ознайомлення Начальнику управління інфраструктури. Керівникам структурних підрозділів підприємства строком до 01.12.2021 року надати до відділу кадрів підприємства списки вакцинованих працівників з підтверджуючими документами зазначених у ДОДАТКУ 1. У разі відмови працівника до вакцинації надати АКТ відмови від профілактичного щеплення (ДОДАТОК 2 до цього Наказу). Покласти відповідальність на керівників структурних підрозділів за виконання умов цього наказу (а.с.63).

17.11.2021 позивачка під особистий підпис була ознайомлена з Додатком № 1 до наказу ДП «Івченко - Прогрес» № 1157 від 12.11.2021 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 з 09.12.2021 року для працівників ДП «Івченко-Прогрес», відповідно до наказу МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я від 01.11.2021 року № 2393 та про наслідки відмови або ухилення від вакцинації у вигляду відсторонення від роботи без збереження заробітної плати до усунення обставин, що його зумовили (а.с.66).

Наказом керівництва ДП «Івченко-Прогрес» від 09.12.2021 № 1247 «Про внесення змін до Наказу 12.11.2021 № 1157», Додаток 1 до Наказу № 1157 від 12.11.2021 було викладено у новій редакції, а саме: «Якщо до 16 грудня 2021 р. не буде надано одного із зазначених документів 20 грудня 2021р. працівники, що їх не надали, можуть бути відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Інформуємо також, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за працівника страховий внесок. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку. Додатково повідомляємо у випадку відмови від проведення профілактичного щеплення без підтверджуючої довідки про наявні медичні протипоказання, на працівника підприємства повинно бути складено АКТ відмови від профілактичного щеплення за зразком Додаток 2 до Наказу №1157 від 12.11.2021 року» (а.с.68-69).

На звороті Наказу також є необхідні погоджувальні підписи уповноважених осіб ДП «Івченко-Прогрес».

Сторонами по справі не надано доказів того, що позивачка під особистий підпис була ознайомлена з Наказом керівництва ДП «Івченко-Прогрес» від 09.12.2021 № 1247 «Про внесення змін до Наказу 12.11.2021 № 1157» чи відмовилася від ознайомлення з ним.

Також, з наданих суду письмових доказів, вбачається, що позивачкою не було надано будь-яких заперечень на виконання вимог наказів керівництва ДП «Івченко-Прогрес» від 12.11.2021 № 1157 та від 09.12.2021 № 1247. Вказане також не спростовано сторонами по справі.

Актом №82-02 від 29.11.2021 зафіксовано відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Позивачка підтвердила своє ознайомлення зі складеним актом шляхом його підписання 29.11.2021 року.

Відповідно до вказаного Акту, позивачка була проінформована про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення та відсторонення її від роботи з 09.12.2021, а також про необхідність ознайомитись з Наказом про відсторонення під підпис 09 грудня 2021 року та строк відсторонення допоки вона на надасть документ про щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Таким чином, позивачка з 29.11.2021 до моменту фактичного її відсторонення від роботи (15.12.2021) мала час для того, щоб надати зазначені у Наказі від 09.12.2021 № 1247 документи, але станом на 15.12.2021 нею не було надано будь-яких документів, що підтверджують проведення нею профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про тимчасові або постійні протипоказання щодо такої вакцинації за формою № 028-1/о.

Наказом директора ДП «Івченко-Прогрес» від 15.12.2021 року № 330-к/тр позивачка ОСОБА_1 з 20.12.2021 була відсторонена від роботи, як працівник, що відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Позивачка ознайомилась з вказаним наказом 15.12.2022 року, що підтверджується її підписом, проте не погодилась з наказом на підставі ст.19, 28 КУ.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

У пункті 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу (далі - Постанова № 1236), передбачено, що керівники державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій мають забезпечити: (1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); (2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; (3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (далі - Наказ МОЗ).

Згідно з пунктом 6 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого Наказом № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Відповідно до цієї Постанови, а також наказів від 07 жовтня 2021 року № 1306/36928 та від 08листопада 2021 року № 1452/37074, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, у Запорізькій області до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, входить 4 таких підприємства, в тому числі, АТ «ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПРОГРЕС» імені академіка О.Г.Івченка», отже на його працівників розповсюджується дія Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.(п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Відповідно до постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153.

Відсторонення працівника від роботи за своїм змістом означає призупинення трудових правовідносин - тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату.

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Відсторонення від роботи оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення. Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

В силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що останньою правовою позицію Великої Палати Верховного Суду у подібних відносинах є саме правова позиція, викладена у постанові ВП ВС від 14.12.2022 у справі ЄУН 130/3548/21, яка у тому числі підтвердила законність проведення в Україні обов`язкового щеплення проти COVID-19 відповідно до переліку професій, виробництв та організацій за наявності вищезазначеного чинного на час постановлення оскаржуваного наказу відповідача законодавства, та яка підлягає врахуванню апеляційним судом у цій справі в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

На виконання вказівок касаційного суду у вищезазначеній постанові ВП ВС від 14.12.2022 у справі ЄУН 130/3548/21: «…п. 14.9 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести не вакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням …»,

Судом було додатково перевірено у цій справі та прийнято в якості доказу, передбаченого ст. 367 ч. 3 ЦПК України, довідку відповідача (а.с. 210) і додатково встановлено таке: позивачка ОСОБА_1 в силу своєї займаної посади у відповідача (робоча інструкція РИ82.004-2017 контролера верстальник та слюсарних робіт (верстальні роботи) шостого розряду відділу технічного контролю копія а.с.25-32,з якою позивач була ознайомлена під особистий підпис 05.07.2017 року), має чисельну кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих) щодня, оскільки протягом робочого дня постійно має контролювати деталі та вузли і вимагати від чисельної кількості інших працівників - виконавців якісне виготування верстальних і слюсарних робіт, вести журнали на прийняту та забраковану продукцію, доповідати контрольному майстру (начальнику БТК) про всі відступлення, виявлені при прийомці продукції щодня тощо у цеху із 113 працівників, в якому розташоване робоче місце ОСОБА_1 (відділ технічного контролю, в якому чисельність працівників складає 12), а загальна чисельність працівників підприємства 2724;

Відповідач не мав можливості організувати вищезазначену роботу позивача в дистанційному (надомному) режимі, оскільки остання потребує безпосереднього огляду (контролю) продукції з боку позивача під час їх виготовлення та за результатами її виготовлення саме у цеху протягом кожного дня, навіть, по декілька разів на день (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані), тобто «неможливо перенести цех відповідача «на квартиру» позивача чи передавати «вибіркову» продукцію відповідача акціонерного товариства (колишнього державного підприємства), яке входить до складу Державного концерну «Укроборонпром» та сферою діяльності якого є серійне виробництво газотурбінних двигунів авіаційного й промислового застосування тощо (інформація у загальному доступі в Інтернет -ст.82ч.3 ЦПК України), на контроль позивачеві її виконавцями «через скриньку» тощо, оскільки саме позивач, як контролер, має обирати, яку саме продукцію, коли саме та в якій спосіб (з використанням всіх передбачених технічними вимогами випробувань,за допомогою контрольно-вимірювального інструменту та приборів) перевіряти, при цьому цех та, відповідно, підприємство відповідача, який є «живим організмом» та має працювати у «безперебійному» режимі, інші працівники не повинні чекати при виконанні ними вже своєї «щоденної» роботи на виконання «щоденних» обов`язків контролера позивачем).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представником позивачки, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку була повідомлена про те, що вона в силу вищезазначених положень Закону та займаної посади підпадає під Перелік осіб, які підлягають обов`язковій вакцинації проти СОVID-19 на період дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, відсутність якої тягне за собою відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати, крім працівників, за наявності відповідної довідки медичного закладу, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень.

Відтак, суд не вбачає ознак неправомірності під час винесення оскаржуваного наказу в діях Директора підприємства АТ «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес іменні академіка О.Г. Івченко» який, з урахуванням покладеного обов`язку, згідно з вимогами Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи за відсутності відповідного щеплення.

Встановлені судом обставини достовірно підтверджують відповідність положенням Закону дій директора АТ «ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПРОГРЕС» імені академіка О.Г.Івченка», у якому працює позивачка, щодо відсторонення її від роботи за встановлених вище підстав, адже вони випливали із встановленого діючим законодавством обов`язку роботодавця.

Крім того, суд оцінюючи втручання у права позивачки і чи було таке втручання виправданим, дійшов до наступного висновку.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначено в Наказі № 2153, перелік професій визначено з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій.

Тобто, у даному випадку мета втручання у приватне життя позивачки була виправдана та легітимна, оскільки загальновідомим є той факт, що COVID-19 є пандемічною хворобою, яка розповсюдилася за короткий строк у всьому світі.

У пунктах 274 та 280 рішення від 28.04.2021 у справі «Vavricka And Others V. The Czech Republic» ЄСПЛ констатує, що органи влади держави можуть самостійно визначати політику у сфері охорони здоров`я і межі їх розсуду є достатньо широкими.

У даному спорі органи влади, шляхом запровадження обов`язкової вакцинації проти COVID-19 для місця роботи позивачки, надали їй вибір зробити щеплення (при відсутності протипоказань) чи бути відстороненою без виплати заробітної плати.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується стороною позивачки, що остання була повідомлена про те, що вона в силу вищезазначених положень законодавства та займаної посади, підпадає під перелік осіб, які підлягають обов`язковій вакцинації проти СОVID-19 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, відсутність якої тягне за собою відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати, крім працівників, за наявності відповідної довідки медичного закладу, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень.

Позивачка ОСОБА_1 не надала жодних доказів, що свідчили б про неможливість чи наявність у неї об`єктивних труднощів для того щоб зробити щеплення. Також відсутні докази щодо неможливості отримання нею відповідної довідки про наявність протипоказань, у зв`язку з чим чуд дійшов висновку, що позивачка не зробила щеплення проти COVID-19 з власної волі, а оскільки вона була попереджена про наслідки у виді відсторонення її від посади, то і усвідомлювала ці наслідки.

За викладених обставин, судом не встановлено ознак неправомірності під час винесення оскаржуваного наказу в діях керівництва АТ «Івченко-Прогрес», яке, з урахуванням покладеного на нього обов`язку, згідно з вимогами Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та КЗпП України, правомірно прийняло рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи за відсутності відповідного щеплення або наявності довідки медичного закладу щодо абсолютних протипоказань до його проведення.

У зв`язку з цим, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Наказу № 330-к/тр від 15.12.2021 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також відсутні підстави для задоволення похідних вимог про стягнення середнього заробітку та стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивачку.

Керуючись ст.ст. 263-265, 353, 354 ЦПК України, ст. 46 Кодексу законів про працю України, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне судове рішення складено 17.07.2025 року.

Суддя М.В.Антоненко