Ухвала від 18.07.2025 по справі 563/1218/25

Справа № 563/1218/25

УХВАЛА

18 липня 2025 року м. Корець

Корецький районний суд Рівненської області в особі судді Сірака Д.Ю., при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Корецької міської ради, Корецька районна державна адміністрація, Корецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про усиновлення дитини,

в с т а н о в и в:

17 липня 2025 року до суду надійшла вищезазначена заява про усиновлення дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вивчивши матеріали заяви, суд встановив, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю на розгляд до Рівненського міського суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про усиновлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Статтею 310 ЦПК України визначено, що заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

В поданій до суду заяві, адресою проживання своєї сім`ї (свою, а також дитини яку бажає усиновити) заявник вказує АДРЕСА_1 .

Однак, з поданої до суду Довідки № 5612-5002884029 від 27 липня 2023 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лисичанськ та зареєстрована в АДРЕСА_2 , зазначено АДРЕСА_3 .

За такою ж адресою зазначене фактичне місце проживання/перебування матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Довідки № 5612-5002883204 від 27 липня 2023 року.

Водночас, фактичним місцем проживання/перебування заявника у справі, ОСОБА_1 значиться АДРЕСА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про що свідчить довідка № 1202-5001817963 від 30 червня 2022 року.

Для вирішення питання підсудності справи про усиновлення дитини місце її проживання необхідно визначати з урахуванням відповідних положень Цивільного і Сімейного кодексів України та інших нормативно-правових актів, які регулюють такі правовідносини.

Водночас цивільний процесуальний закон установлює загальне правило, відповідно до якого позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).

Виключення з цього правила визначають норми статей 28-30 ЦПК України, проте таких виключень для справ про усиновлення законодавець не передбачив.

Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Реєстрація місця проживання (перебування) особи це - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Таким чином, судом встановлено, що заявник, його дружина та дитина, яку планується усиновити зареєстровані в м. Лисичанськ Луганської області та є внутрішньо переміщеними особами, фактичним місцем проживання яких, зокрема дитини, ОСОБА_2 є м. Рівне.

Оскільки згідно наявної в матеріалах справи інформації та поданих доказів, фактичним місцем проживання/перебування дитини, яку бажає усиновити заявник є м. Рівне, суд має всі підстави для передачі справи за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області.

Суд наголошує, що за вимогами п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналізуючи вищевикладені доводи, суд дійшов висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. 27, 31, 187, 258-261, 310, 353, 354 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Корецької міської ради, Корецька районна державна адміністрація, Корецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про усиновлення дитини, передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: