Рішення від 18.07.2025 по справі 761/19759/24

Справа № 761/19759/24

Провадження № 2/761/2231/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину,

в с т а н о в и в :

У травні 2024р. позивач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві (далі по тексту ТУ ДСА в м. Києві) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТУ ДСА в м. Києві, заподіяні матеріальні збитки в сумі 157020,33 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023р. у справі № 761/34261/23, провадження №1-кп/761/34261/2024, який набрав законної сили, було затверджено угоду про визнання винуватості від 13 вересня 2023р., укладену у кримінальному провадженні за №62021100000000118 від 29 березня 2021р. по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 418 КК України, між прокурором у кримінальному провадженні та відповідачем ОСОБА_1 , за якою останнього було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 418 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на гауптвахті строком на два місяці.

В ході здійснення досудового розслідування було встановлено, що службові особи Державної установи «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_13., ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 неналежно виконали свої службові обов`язки в частині проведення обшуків підсудного ОСОБА_4 перед видачею його з приміщення СІЗО складу судової варти Національної гвардії України, призначеної для його конвоювання до Шевченківського районного суду м. Києва, а військові службові особи, які входили до складу вказаної судової варти - капітан ОСОБА_5 та молодший сержант ОСОБА_1 , в умовах воєнного стану, порушили статутні правила вартової служби під час доставки підсудного з Державної установи «Київській слідчий ізолятор» до приміщення вказаного суду та при його супроводженні в приміщенні суду, що у своїй сукупності спричинило тяжкі наслідки у вигляді протиправного пронесення та приведення в дію у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва втечі ОСОБА_4 , загрози загибелі та вибухових пристроїв, спроби травмуванню працівників і відвідувачів суду, підриву роботи судової установи, пошкодження приміщень та майна вказаного суду на загальну суму 804241,0 грн.

В досудовому порядку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було здійснено добровільне відшкодування матеріальних збитків на загальну суму 333180,0 грн. Разом з тим, залишаються не відшкодованими ще кошти в сумі 471061,0 грн., та оскільки в досудовому порядку, відповідач ОСОБА_6 відмовляється відшкодувати завдані ним збитки в розмірі 157020,033 грн., то позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2024р. позов залишено без руху та надано стороні позивача строк для усунення недоліків.

25 липня 2024р. на адресу суду надійшла заява сторони позивача про усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 28 жовтня 2024р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

До судового засідання сторона позивача подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, про час і місце судового розгляду оповіщався у встановленому законом порядку, у судові засідання не з`являвся, поважності причин неявки не повідомив, свого представника до суду не направив, відзив на позов не подавався.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 280, 282 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 10 травня 2023р. № 229, основним завданням Територіального управління Державної судової адміністрації України місті Києві є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023р. у справі № 761/34261/23, провадження №1-кп/761/34261/2024, який набрав законної сили, було затверджено угоду про визнання винуватості від 13 вересня 2023р., укладену у кримінальному провадженні за № 62021100000000118 від 29 березня 2021р. по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 418 КК України, між прокурором у кримінальному провадженні та відповідачем ОСОБА_1 , за якою останнього було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 418 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на гауптвахті строком на два місяці.

Зазначеним вироком суду, було встановлено: «27.06.2023 Шевченківським районним судом м. Києва на адресу ДУ «Київський слідчий ізолятор» спрямовано лист про продовження подальшого утримання ОСОБА_4 під вартою та здійснення доставки останнього для розгляду справи на 15 год 00 хв 05.07.2023 до приміщення Шевченківського районного суду м. Києва, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31А.

На підставі вказаного листа ОСОБА_4 під номером 19 включено до добової відомості обліку осіб, які тимчасово вибули із слідчого ізолятора в період з восьмої години ранку 05.07.2023 до восьмої години ранку 06.07.2023 та до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України спрямовано заявку про конвоювання 05.07.2023 до Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 , для участі в судовому засіданні, призначеного на 15 годину.

Розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 207 від 03.07.2023 «Про призначення судової (окремої) варти для забезпечення проведення судового засідання в Шевченківському районному суді м. Києва» на підставі заявки ДУ «Київський слідчий ізолятор» щодо конвоювання 1 підсудного, зобов`язано 05.07.2023 призначити судову варту у складі 7 військовослужбовців для конвоювання 1 підсудного із ДУ «Київський слідчий ізолятор» до Шевченківського районного суду м. Києва, здійснити охорону вказаного в заявці підсудного під час проведення судового засідання, та здійснити конвоювання його після закінчення судового засідання до ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Також, цим Розпорядженням варту призначено від 1 стрілецького батальйону, а її начальником - капітана ОСОБА_5 .

Відповідно до Рішення коменданта спеціальної комендатури особливого конвоювання щодо організації службової діяльності на 05.07.2023, затвердженого 04.07.2023 командиром 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , особовий склад спеціальної комендатури визначено до несення служби у нарядах.

Зокрема, для несення служби в судовій варті (резонанс) в Шевченківському районному суді м. Києва з 12:00 год. зі складу взводу особливого конвоювання визначено наступних військовослужбовців - начальник варти - капітан ОСОБА_5 , помічник начальника варти - молодший сержант ОСОБА_1 , 1 (пост) - 1.1 старший солдат ОСОБА_7 , 1.2 старший солдат ОСОБА_8 , 2 (пост) - 2.1 молодший сержант ОСОБА_9 , 2.2. молодший сержант ОСОБА_10 .

Пунктом 2.17.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 138 від 04.07.2023 капітана ОСОБА_5 призначено начальником варти в окремій судовій варті в Шевченківському районному суді м. Києва з 08:00 год 05.07.2023 до прибуття варти до частини.

Також цим Рішенням коменданта визначено спецавтомобіль, на якому буде здійснюватися дане конвоювання - автомобіль типу «АЗ» «ГАЗель» з державним номерним знаком НОМЕР_2 .

Надалі, приблизно о 12 год 00 хв 05.07.2023, заступник командира військової частини НОМЕР_1 зі служби полковник ОСОБА_11 , перебуваючи на місці відправки служби зазначеної частини, вказаному особовому складу судової варти віддав наказ на виконання служби з конвоювання, на підставі якого даний особовий склад на зазначеному автомобілі залишив територію військової частини.

Приблизно о 12 год 50 хв 05.07.2023 вказаний особовий склад прибув до ДУ «Київський слідчий ізолятор» території за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.

Після цього, приблизно о 13 год 20 хв 05.07.2023, вищезазначений спецавтомобіль заїхав до двору даного слідчого ізолятора, а саме до шлюзу для посадки (висадки) спецконтингенту.

Після прибуття судової варти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на територію ДУ «Київський слідчий ізолятор» капітан ОСОБА_5 пройшов до приміщення приймання, обшуку й тимчасового утримання осіб, узятих під варту, а саме до збірного відділення, куди приблизно о 13 год 50 хв працівники ДУ «Київський слідчий ізолятор» провели підсудного ОСОБА_4 , який утримувався під вартою у даній установі попереднього ув`язнення, та вже мав при собі не менше шести виготовлених ним саморобних вибухових пристроїв, один з яких він розмістив і виніс під одягом у спеціально облаштованому виробі з тканини, схожому на бандаж.

Приблизно о 13 год 52 хв 05.07.2023, не провівши будь-який обшук ОСОБА_4 та наявних при ньому речей, ОСОБА_5 вивів його до вище зазначеного спецавтомобіля, на якому увесь склад судової варти залишив місце посадки (висадки) спецконтингенту та приблизно о 14 год 05 хв даний спецавтомобіль виїхав за межі слідчого ізолятора.

Надалі, приблизно о 14 год 10 хв 05.07.2023, спецавтомобіль судової варти прибув до Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська 31 А, одразу після чого ОСОБА_4 , в наручниках, було виведено з нього та проведено до вартового приміщення суду.

У подальшому, о 14 год 57 хв 05.07.2023, ОСОБА_4 у наручниках привели до зали судових засідань № 5 Шевченківського районного суду м. Києва, де відбувалось судове засідання за його обвинуваченням, та помістили до скляного загородження, знявши наручники.

Приблизно о 17 год 04 хв 05.07.2023, відразу після закінчення судового засідання, начальник варти ОСОБА_5 не виконав свої обов`язки з особистого конвоювання підсудного ОСОБА_12 із скляного загородження зали судового засідання до вартового приміщення суду, у тому числі туалету, що розміщується в ньому, а навпаки направився до спецавтомобіля.

У свою чергу помічник начальника судової варти ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки начальника варти у його відсутність, разом із вартовими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , надягли ОСОБА_4 наручники у положення «руки позаду» та після завершення судового засідання вивели його із зали та провели до вартового приміщення.

У даному приміщенні ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки відсутнього начальника варти, разом із вартовими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , приблизно о 17 год 05 хв 05.07.2023, провели ОСОБА_4 до туалету та біля його дверей зняли з останнього наручники, залишивши його одного в приміщенні туалету та зачинивши на замок двері.

У подальшому, приблизно о 17 год 11 хв 05.07.2023, помічник начальника судової варти ОСОБА_1 , який в той час виконував обов`язки начальника, в порушення визначеного порядку, без обов`язкового попереднього одягнення ОСОБА_4 через кватирку у дверях туалету наручників у положення «руки позаду», дозволив вартовому судової варти ОСОБА_10 , у присутності вартового ОСОБА_9 , відкрити зазначені двері туалету. Відразу після чого ОСОБА_4 кинув у бік зазначених військовослужбовців саморобний вибуховий пристрій, який майже одразу вибухнув.

Після цих дій, протягом приблизно двох - трьох хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи в туалеті вартового приміщення, послідовно кинув ще чотири саморобних вибухових пристрої, в результаті чого відбулось чотири вибухи.

Надалі ОСОБА_4 , через відкриті двері туалету вартового приміщення, пройшов до виходу на задній двір суду, де ОСОБА_5 із службового пістолета здійснив один попереджувальний постріл у гору та один - в напряму ОСОБА_4 , який відразу після цього повернувся до вартового приміщення та забарикадувався.

У подальшому, під час спроби штурму спецпризначенцями підрозділу «КОРД» Національної поліції України приміщення Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_4 привів у дію саморобний вибуховий пристрій, який переховував під одягом у спеціально облаштованому виробі з тканини, схожому на бандаж. При цьому в результаті вибуху ОСОБА_4 загинув на місці події.

Унаслідок порушення ОСОБА_1 вищезазначених правил вартової служби, які він за своїми службовими обов`язками повинен був виконати, заподіяно тяжкі наслідки для запобігання яких призначено дану варту у вигляді приведення в дію протиправно пронесених до приміщення Шевченківського районного суду м. Києва вибухових пристроїв, загрози загибелі та травмуванню у зв`язку з цим працівників і відвідувачів суду, спроби втечі ОСОБА_4 , а також підриву авторитету органів судової влади та правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, вчинив порушення статутних правил вартової служби, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 418 КК України.».

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що внаслідок протиправних дій, службових осіб Державної установи «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 та військовослужбовців судової варти Національної гвардії України, призначеної для його конвоювання до Шевченківського районного суду м. Києва, капітана ОСОБА_5 та молодшого сержанта ОСОБА_1 , мало місце пошкодження приміщень та майна Шевченківського районного суду м. Києва, розмір заподіяної шкоди склав 804241,0 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 8 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 27 травня 2021р. у справі № 761/12945/19

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У постанові від 23 грудня 2020р., у справі № 666/213/16 Верховний Суд прийшов до висновку, що за змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України);

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

4) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Враховуючи викладені вище положення, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Складовими елементами шкоди є: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина завдавача шкоди.

Відсутність хоча б одного з наведених складових елементів шкоди виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності. Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності, період завдання шкоди.

Таким чином, розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, вини, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

Отже, саме на позивача покладено обов`язок довести суду обставини заподіяння матеріальної шкоди, її розміру, розміру понесених витрат. Так, позивач повинен подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, яка відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими та достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 6, 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Так, при зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були підтверджена сума збитків у розмірі 804241,0 грн., з яких: 95938,0 грн. - вартість системи відео нагляду та охоронна система встановлена в приміщенні суду; 708303,0 грн. - вартість відновлювального ремонту конвойного приміщення суду, при цьому на обгрунтування зазначеного розміру шкоди, стороною позивача до позову були надані належні і допустимі докази (а.с. 33-71).

Судом встановлено, що в досудовому порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було здійснено добровільне відшкодування матеріальних збитків на загальну суму 333180,0 грн. Разом з тим, залишаються не відшкодованими ще кошти в сумі 471061,0 грн., які повинні відшкодувати ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, і підлягають задоволенню, а саме з відповідача на корись позивача підлягає стягненню у відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину у розмірі 157020,33 грн. (471061,0 грн. : 3).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1570,2 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 129 Конституції України; ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 22, 1166, 1192 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27 березня 1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві (код ЄДРПОУ: 26268059, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві у відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину у розмірі 157020 /сто п`ятдесят сім тисяч двадцять/ грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1570 /одна тисяча п`ятсот сімдесят/ грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18 липня 2025р.

Суддя: