Рішення від 17.07.2025 по справі 640/26044/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2025 року м. Київ № 640/26044/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами, при цьому позивач має належним чином складені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами. Крім того, позивач вказує, що його контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платника ПДВ, установчі документи не були визнані судом недійсними, а правовідносини відбулися на підставі укладених договорів про надання послуг постачання товарів. Відтак, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, в межах та у спосіб, що визначені ПК України, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, ст. 192, пп. «а» п. 193.1 ст. 193, пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від?ємне значення різниці між сумою податкових зобов?язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді з 01.06.2020 по 30.06.2020 на загальну суму 555 265 грн. та занижено податок на додану вартість в періоді з 01.06.2020 по 30.06.2020 на загальну суму 63 731 грн. Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

12.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.05.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

На підставі направлень від 17.08.2020 № 1108, № 1109, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, на підставі наказу від 12.08.2020 № 960 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ МІШЕМ з питань щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.06.2020 по 30.06.2020.

Під час перевірки вручено запити від 17.08.2020 № 1 та від 19.08.2020 № 2 та складено акти ненадання документів в повному обсязі від 26.08.2020 № 294/10-36-05-13/40121960, від 27.08.2020 № 297/10-36-05-13/40121960.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 01.09.2020 за № 394/10-36-05-13/40121960, яким встановлено наступні порушення ТОВ «МІШЕМ»:

- п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, ст. 192, пп. «а» п. 193.1 ст. 193, пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від?ємне значення різниці між сумою податкових зобов?язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді з 01.06.2020 по 30.06.2020 на загальну суму 555 265 грн.;

- п.44.1 п.44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, ст. 192, пп. «а» п. 193.1 ст. 193, пп «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.06.2020 по 30.06.2020 на загальну суму 63 731 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки, подав заперечення, за результатами розгляду якого листом-відповіддю ГУ ДПС у Київській області повідомлено, що заперечення задоволено частково, а висновки акту перевірки викладено у новій редакції :

Перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ МІШЕМ :

- п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, ст. 192, пп. «а» п. 193.1 ст. 193, пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від?ємне значення різниці між сумою податкових зобов?язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді з 01.06.2020 по 30.06.2020 на загальну суму 555 265 грн.;

- п.44.1 п.44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, ст. 192, пп. «а» п. 193.1 ст. 193, пп «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.06.2020 по 30.06.2020 на загальну суму 23 764 грн.

06.10.2020 року на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення № 0000460513 від 29.09.2020 р., №0000450513 від 29.09.2020р., № 0000570513 від 29.09.2020р.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень та вважаючи їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 1 пункту 44.2 ст. 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 ПК України, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені ПІК України (п.п. 83.1.1); податкова інформація (пп. 83.1.2); експортні висновки (п.п. 83.1.3); судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п?ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При встановленні фактичних обставин справи суд враховує, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.

Згідно із пунктами 85.2 та 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 (касаційне провадження №К/9901/16292/19) та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15 (касаційне провадження №К/9901/26364/18).

У постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК України є усталеною і послідовною.

У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

При цьому, судом встановлено, що позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 56 ПК України, звернувся в порядку досудового адміністративного оскарження із запереченням до ГУ ДПС у Київській області та надав наступні документи, а саме :

1. стосовно сум ПДВ у загальному розмірі 478 756,00 грн., сформованих за результатами господарських операцій позивача з придбання паливно - мастильних матеріалів від :

- ТОВ «У.П.Інтернешинал» (код ЄДРПОУ 40117404, сума ПДВ - 208 453,60 грн.) : договір № УП/01/01-01-2019 від 01.01.2020р., видаткова накладна № 2381 від 25.06.2020р., податкова накладна з квитанцією № 29 від 25.06.2020р.;

- ТОВ «Белнафтогаз» (код ЄДРПОУ 40500120, сума ПДВ - 152 302,50 грн.) : договір № ДГ-0001754 від 12.05.2020р., видаткова накладна № PH0062613 від 25.06.2020р., видаткова накладна № PH0054733 від 04.06.2020р., видаткова накладна № PH0057328 від 01.06.2020р., податкова накладна з квитанцією № 400033 від 04.06.2020р., податкова накладна з квитанцією № 2500019 від 25.06.2020р.;

- ТОВ «КАТАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42204273, сума ПДВ - 58 864,58 грн.) : договір № K-HПТ-19/81 від 14.02.2019 р., видаткова накладна № 524 від 30.06.2020р., видаткові накладні № 526 від 30.06.2020р., № 525 від 30.06.2020 р., № 496 від 30.06.2020р., податкові накладні з квитанціями № 51 від 25.06.2020р., № 50 від 25.06.2020р., № 49 від 25.06.2020р.;

- ТОВ «ДИЗЕЛЬ ОК» (код ЄДРПОУ 38061164, сума ПДВ - 29 290,50 грн.) : договір № 22/07-MIEM від 22.07.2019 р., видаткова накладна № 1138 від 30.06.2020р., Зведена відомість на гуртове постачання нафтопродуктів за червень 2020р., податкові накладні з квитанціями № 217 від 15.06.2020р., № 110 від 09.06.2020р., № 597 від 30.06.2020р., № 458 від 24.06.2020р., № 348 від 19.06.2020р.;

- ТОВ «ХОЗСФЕРА» (код ЄДРПОУ 39712901, сума ПДВ - 15 768,63 грн.) : договір № 04/22-20 від 22.04.2020р., видаткові накладні № 142 від 19.06.2020р., № 117 від 05.06.2020р., № 128 від 12.06.2020р., № 163 від 30.06.2020р., податкові накладні з квитанціями № 55 від 05.06.2020р., № 16 від 12.06.2020р., № 29 від 19.06.2020р., № 45 від 30.06.2020р;

- ТОВ «Елерон» (код ЄДРПОУ 22100995, сума ПДВ - 6 353,82 грн.) : договір № ЕЛ/01/01-01-2019 від 01.01.2019 р, видаткова накладна № 5254 від 30.06.2020 р., податкова накладна з квитанцією № 116 від 30.06.2020р;

- ТОВ «НСК-АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 40762374, 5 807,43 грн.) : договір № 155/06-20 від 22.06.2020р., видаткова накладна № 56 від 26.06.2020р., податкові накладні з квитанціями № 20 від 26.06.2020 р., № 16 від 24.06.2020р.;

- ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (код ЄДРПОУ 37693620, сума ПДВ - 2 283,06 грн.): накладна на відпуск № РД/39-401/20-9104036957 від 30.06.2020р., податкова накладна з квитанцією № 203844 від 30.06.2020р.;

- ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 34252469, сума ПДВ - 1 632,00 грн.) : видаткова накладна № 828 від 30.06.2020р., податкова накладна № 129 від 30.06.2020р.

2. стосовно сум ПДВ у загальному розмірі 100 273,00 грн., сформованих за результатами господарських операцій щодо постачання ТОВ Інфра Лайт на користь позивача товару широкого вжитку для подальшої його реалізації (частини колес ходових автотранспортних засобів : диски колісні зі сталі, не литі) : договір поставки № 40 від 24.04.2020, видаткову накладну № 11 від 05.05.2020 р., картка рахунку 631 за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 року .

Судом також встановлено, що постачання дизельного палива між ТОВ «У.П. ІНТЕРНЕШИНАЛ ТРЕЙД» та ТОВ «МІШЕМ» відбувалося в порядку та на умовах, визначених Договором поставки від 01.01.2019 № УП/01/01-01-2019, згідно з п. 1.1. якого ТОВ «У.П.ІНТЕРНЕШИНАЛ ТРЕЙД» зобов?язується передавати у власність (поставляти), а ТОВ «МІШЕМ» приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна якого визначена в додатках.

Відповідно до п. 3.1 цього договору, поставка товару здійснюється на підставі належним чином оформлених додатків.

При цьому, судом встановлено відсутність надання ТОВ «МІШЕМ» підтверджуючих документів у вигляді додатків, укладених на підставі Договору № УП/01/01-01-2019.

Крім того, згідно п. 2.1. цього договору, рахунки, накладні та додатки є невід?ємною частиною цього договору.

При цьому, судом встановлено відсутність надання ТОВ «МІШЕМ» рахунків та додатків, складених на підставі Договору № УП/01/01-01-2019.

Згідно п. 3.4. цього договору фактична кількість, вартість, асортимент товару, що передається, підтверджується даними касових чеків, зведених актів приймання - передачі, зведених податкових накладних, якими оформлялися транзакції і які підтверджують факт передачі товару ТОВ «МІЕМ».

При цьому, судом встановлено відсутність надання ТОВ «МІШЕМ» касових чеків та зведених актів приймання-передачі товару.

Згідно п. 4.1. цього договору розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої (авансової) оплати товарів, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «У П. ІНТЕРНЕШИНАЛ ТРЕЙД».

Однак, ТОВ «МІШЕМ» не надано платіжні доручення щодо оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що постачання дизельного палива між ТОВ «БЕЛНАФТОГАЗ» та ТОВ «МІШЕМ» відбувалося в порядку та на умовах, визначених Договором купівлі - продажу бланків-дозволів та паливних карток для отримання ПММ від 12.05.2020 № ДГ - 0001754, згідно п. 1.3. якого ТОВ «БЕЛНАФТОГАЗ» зобов?язується випустити та передати ТОВ «МІШЕМ» дозвільні документи (бланк - дозвіл (талони), електронна паливна картка (смарт-картка) літрова, електронна паливна картка (смарт - картка) грошова), які надають право на здійснення заправки ПММ автотранспорту.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано актів приймання - передачі та дозвільних документів.

Згідно п. 2.1 цього договору розрахунки за товар здійснюються у безготівковому вигляді, шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок ТОВ «БЕЛНАФТОГ АЗ».

Проте, ТОВ «MIШEM» не надано платіжні доручення щодо оплати товару, відповідно до договору № ДГ - 0001754.

Судом також встановлено, що постачання дизельного палива між ТОВ «КАТАНІЯ» та ТОВ «МІШЕМ» відбувалося в порядку та на умовах, визначених договором поставки паливних карток від 14.02.2019 №K-HIIT-19/81, згідно п. 3.1. договору, ТОВ «МІШЕМ» оплачує ТОВ «КАТАНІЯ» вартість талонів, вказану у рахунку-фактурі. Оплата здійснюється на поточний рахунок ТОВ «КАТАНІЯ».

Проте, ТОВ «MIШEM» не надано платіжних доручень на оплату товару, рахунків-фактур, касових чеків, відповідно до Договору №K-HIIT-19/81.

Згідно п. 3.2 цього договору ТОВ «КАТАНІЯ» видає ТОВ «МІШЕМ» талони згідно з рахунком-фактурою.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано актів приймання-передачі талонів, відповідно до Договору №K-HIIT-19/81.

Судом, також, встановлено, що постачання дизельного палива між ТОВ «ДИЗЕЛЬ ОК» та ТОВ «МІШЕМ» відбувалося в порядку та на умовах, визначених Договором гуртової поставки нафтопродуктів від 22.07.2019 №22/07-МШЕМ, згідно пп. 3.1.2. п.3.1. якого при передачі права власності на нафтопродукти ТОВ «ДИЗЕЛЬ ОК» надає паспорт якості заводу-виробника, копію сертифікату відповідності з вказаним найменуванням нафтопродуктів.

ТОВ «МІШЕМ» не надано паспорт якості заводу-виробника, копію сертифікату відповідності, відповідно до Договору №22/07-МШЕМ.

Згідно до пп.3.2.1 п.3.2 цього договору ТОВ «МІШЕМ» зобов?язується своєчасно і в повному об?ємі здійснювати оплату товару.

ТОВ «MІШEM» не надано платіжні доручення на оплату товару, відповідно до Договору №22/07-МШЕМ.

Згідно з п.5.1 цього договору відвантаження товару здійснюється на підставі заявки ТОВ «МІШЕМ», поданої на ТОВ «ДИЗЕЛЬ ОК».

Проте, позивачем не надано заявок, відповідно до договору №22/07-МШЕМ.

Згідно з п.6.1 договору ціна та вартість поставленого товару відображається у рахунку-фактурі, який є невід?ємною частиною договору №22/07-МШЕМ та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано рахунки-фактури, касові чеки, відповідно до Договору №22/07-МШЕМ.

Крім того, судом встановлено, що постачання дизельного палива між ТОВ «ХОЗСФЕРА» та ТОВ «МІШЕМ» відбувалося в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 22.04.2020 №04/22-20, згідно п. 1.1. якого ТОВ «ХОЗСФЕРА» зобов?язується передати у власність ТОВ «МІШЕМ» товар в кількості та за ціною, визначеними у рахунках-фактурах.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки та заперечення рахунки фактури, касові чеки, відповідно до Договору №22/07-МШЕМ.

Згідно п. 2.1. Договору №22/07-МШЕМ дизельне паливо повинно відповідати вимогам ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне EBPO. Технічні умови». Якість підтверджується сертифікатами якості/паспортом якості.

Проте, TOB «МІШЕМ» не надано до перевірки сертифікати якості/паспорти якості, відповідно до Договору №22/07-МШЕМ.

Згідно п. 4.1. Договору №22/07-МШЕМ оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ХОЗСФЕРА».

ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки платіжних доручень на оплату товару, касових чеків, відповідно до Договору №22/07-МШЕМ.

Крім того, судом встановлено, що постачання дизельного палива між ТОВ «ЕЛЕРОН» та ТОВ «МІШЕМ» відбувалося в порядку та на умовах, визначених договором поставки від 01.01.2019 №ЕЛ/01/01-01-2019, згідно п. 1.1. якого ТОВ «ЕЛЕРОН» зобов?язується передавати у власність (поставляти), а ТОВ «МІШЕМ» приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна якого визначена додатках. Відповідно до п. 3.1., поставка товару здійснюється на підставі належним чином оформлених додатків.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки додатків у відповідності до договору №ЕЛ/01/01-01-2019.

Крім того, позивачем не надано до перевірки та заперечення копії довіреностей уповноважених осіб на отримання товару, касових чеків, актів приймання передачі товару, відповідно до Договору №ЕЛ/01/01-01-2019.

Судом також встановлено, що постачання дизельного палива між ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» та ТОВ «МІШЕМ» відбувалося в порядку та на умовах, визначених Договором купівлі продажу товарів з використанням паливних карток паливних талонів від 10.04.2020 №РД/39-401/20, згідно п. 2.5. якого передача товару, здійснюється на підставі заявки. Факт передачі підтверджується відповідним актом приймання передачі та становить невід?ємну частину Договору №РД/39-401/20.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки заявок, касових чеків, актів приймання-передачі товару у відповідності до договору №РД/39-401/20.

Згідно п. 4.16. Договору №РД/39-401/20 розрахунки за товар та послуги зберігання здійснюються на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на банківський поточний рахунок ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР».

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки платіжних доручень на оплату товару, відповідно до Договору №РД/39-401/20.

Крім того, судом встановлено, що постачання дизельного палива між ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» та ТОВ «МІШЕМ» відбувалося в порядку та на умовах, визначених договором поставки від 31.03.2020 № 310320-04, згідно п. 1.2. якого одиниці виміру, ціна, асортимент визначаються в специфікаціях та видаткових накладних.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки специфікації товару у відповідності до договору №РД/39-401/20.

Згідно пп. 3.1.1. п. 3.1. Договору №РД/39-401/20 ТОВ «МІШЕМ» зобов?язано оплачувати вартість товару.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки платіжні доручення на оплату товару у відповідності до Договору №РД/39-401/20.

Згідно пп. 3.1.2. п. 3.1. Договору №РД/39-401/20 ТОВ «МІШЕМ» зобов?язано надавати заявки на поставку товару.

Проте, ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки заявки у відповідності до договору №РД/39-401/20.

Крім того, ТОВ «МІШЕМ» не надано до перевірки первинні документи та інші відомості щодо використання дизельного палива у господарській діяльності, всупереч ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 XIV.

Позивачем не надано документів на підтвердження здійснення операцій по списанню товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що стосуються дійсного руху активів.

Як встановлювалось судом вище, ТОВ «МІШЕМ» документувало взаємовідносини в частині придбання товарів (частини коліс ходових автотранспортних засобів : диски колісні зі сталі, не литі) у постачальника (ТОВ "ІНФРА ЛАЙТ", код за ЄДРПОУ 43063521), звітній період - травень 2020, в розмірі (без ПДВ) 501 365,3 грн, сума ПДВ 100 273,06 грн.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "ІНФРА ЛАЙТ", оскільки, згідно даних Єдиного державного реєстру податкових накладних за період з дня реєстрації ТОВ «ІНФРА ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 43063521) не здійснювало придбання номенклатури товарів (послуг), яка була реалізована на адресу платника ТОВ «МІШЕМ».

Дослідження питання встановлення джерела походження придбаного товару є предметом доказування у цій справі, разом з тим судом встановлено її відсутність у межах взаємовідносин з ТОВ «ІНФРА ЛАЙТ».

Вимога статті 90 КАС щодо оцінки доказів у взаємному зв`язку та в сукупності вимагає від суду перевірити доводи відповідача та надати їм оцінку, оскільки обставини, яких вони стосуються, входять до предмета доказування у цій справі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.11.2020 у справі № 560/300/19.

При цьому, судом не приймаються доводи позивача про наявність мети здійснення господарських операцій щодо отримання паливо-мастильних матеріалів у вигляді використання їх для забезпечення роботи основних засобів, які перебувають у позивача на правах власності та оренди, а також операцій щодо придбання у ТОВ «ІНФРА ЛАЙТ» товарів (частини коліс ходових автотранспортних засобів : диски колісні зі сталі, не литі), оскільки на підтвердження вказаних доводів позивачем не надано належних та достатніх доказів у вигляді документів, зокрема, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних. Тобто, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту використання отриманих паливно-мастильних матеріалів, а також дисків колісних у власній господарській діяльності.

Інших первинних документів, крім видаткових накладних, укладених за результатами здійснення задокументованих операцій позивача з контрагентами, не оформлялось та в матеріалах справи відсутні.

Тобто позивач на момент оприбуткування у бухгалтерському обліку нафтопродуктів не мав жодних первинних документів на підставі яких можливе таке оприбуткування, а в подальшому і їх використання.

Договори поставки також не є первинними документами.

Суд наголошує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 320/3669/19.

Зазначені документи не дають права позивачу здійснювати жодних записів в бухгалтерському обліку.

Суд також звертає увагу і на обставини щодо специфіки договірних правовідносин, а саме що предметом договорів були нафтопродукти, а відповідно на такі правовідносини розповсюджуються вимоги встановлені Інструкцією № 281/171/578/155.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 «Загальні положення» Інструкції № 281/171/578/155 ця Інструкція є нормативно-правовим актом, який встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Абзац четвертий пункту 1 «Загальні положення» Інструкції № 281/171/578/155 встановлює, що її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Пунктом 5 Інструкції № 281/171/578/155 визначено порядок приймання нафти і нафтопродуктів залізничним (підпункт 5.2), водним (підпункт 5.3), автомобільним (підпункт 5.4), нафтопровідним (підпункт 5.5) транспортом.

Пунктом 7 Інструкції № 281/171/578/155 регламентується порядок відпуску нафти і нафтопродуктів за переліченими видами транспорту, крім нафтопровідного (підпункти 7.3 - 7.5). При цьому підпунктом 7.2 пункту 7 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом. Вимоги щодо порядку приймання і здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів, порядку приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях врегульовано пунктами 8, 10 Інструкції № 281/171/578/155 відповідно.

Інші пункти Інструкції № 281/171/578/155 регламентують питання метрологічного забезпечення приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів (пункт 4), зберігання нафтопродуктів (пункт 6), порядку складання товарного балансу (пункт 9), змішування нафтопродуктів (пункт 11), збирання та відпуску відпрацьованих нафтопродуктів (пункт 12), порядку інвентаризації (пункт 13), обліку руху, бухгалтерського обліку нафти і нафтопродуктів, обліку нафти і нафтопродуктів на автозаправній станції (пункти 14, 15, 16), визначення втрат нафти і нафтопродуктів та їх списання (пункт 17). При цьому застосування зазначених положень невід`ємно пов`язане із процесами прийняття, відпуску і транспортування нафти і нафтопродуктів.

Таким чином, за наслідками дослідження пункту 1 «Загальні положення», а також змісту Інструкції № 281/171/578/155 в цілому слідує, що складення передбачених нею первинних документів є обов`язковим в усіх випадках фізичного переміщення нафти і нафтопродуктів, що відбувається шляхом, зокрема, її приймання, транспортування, відпуску.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 440/398/21.

Разом з тим, позивачем жодного документу, крім видаткових накладних, на виконання умов договорів поставок до матеріалів справи позивачем не надано.

Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відсутність актів приймання-передачі ТМЦ у вигляді паливно-матеріальних матеріалів, товарно-транспортних накладних, платіжних документів та інших підтверджуючих документів є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами та відмови у формуванні податкового кредиту, сформованого за результатами документування вказаних операцій.

Матеріали справи також не містять і жодних документів (платіжні доручення, банківські виписки, тощо), які б свідчили про оплату придбаних позивачем товарів.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 420/23460/21.

Суд наголошує, що наданий позивачем обсяг документів є таким, що не розкриває зміст наданих послуг, оскільки не містить деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх характер, строки виконання та результати здійснених заходів, не містить інформації про хід виконання спірних операцій що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності позивача.

Водночас, суд зважає на те, що норми ПК України зобов`язують платників податків формувати показники податкової звітності на підставі даних, підтверджених первинними документами регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, які пов`язані з обчисленням і сплатою податків.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

ПК України дозволяє платнику податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з тим, як установлено судом, позивач не вчинив будь-яких дій щодо надання ним в повному обсязі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів до контролюючого органу ні під час перевірки ні під час розгляду заперечень.

Надані позивачем докази не спростовують висновків Головного управління ДПС у Київській області, тим самим контролюючим органом було повністю доведено правомірність оскаржуваних рішень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вимоги відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні і беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і ним доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними і такими, що не підлягають скасуванню.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано. Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.