Рішення від 18.07.2025 по справі 380/2957/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

18 липня 2025 рокусправа № 380/2957/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №2282004-2411-1305-UA-46060070000047720 від 30.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням йому протиправно визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 31970,00 гривень. Позивач вважає, що це рішення прийняте відповідачем з порушенням п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України у зв`язку із тим, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки належить до будівлі промислового призначення. Крім того, звернув увагу, що обставини стосовно правомірності звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже досліджувалися судами різних інстанцій. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

03.03.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що позивач є платником податку на майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки є власником комплексу нежитлових приміщень, які підлягають оподаткуванню. Підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не містить положень щодо об`єктів нерухомості фізичних осіб. Тобто положення зазначеного пункту поширюються лише на будівлі промисловості, які перебувають у власності промислових підприємств.

Звертає увагу суду, що дана нежитлова будівля зареєстрована на фізичну особу, а тому не звільняється від оподаткування. Отже, при прийнятті податкового повідомлення-рішення №2282004-2411-1305-UA-46060070000047720 від 30.08.2024 Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно та діяло в межах повноважень та спосіб, визначені ПК України. Отже підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення немає.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1145,2 кв.м, а саме: виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно- побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011 (а.с.8).

Відповідно до Експлуатаційного дозволу від 19.09.2011 №81550/10/5 за адресою АДРЕСА_1 здійснює діяльність хлібопекарня Приватне підприємство «Будьмо здорові».

Згідно з рішенням Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 29.12.2012 №377 внесено зміни до рішення №255 від 30.03.2012, перейменовано вулицю 1-го травня на вулицю Т.Г. Шевченка.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником нежитлових будівель загальною площею 1145,2 кв.м. по АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с. 10).

Приватне підприємство «Будьмо здорові» (місцезнаходження: Львівська область, Городоцький район, село Керниця, вул. Т.Г.Шевченка, будинок 1А; код ЄДРПОУ: 36828596) є підприємством харчової промисловості, основний вид діяльності за КВЕД 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12-19).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками Приватного підприємства «Будьмо здорові» є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

На підставі підп.54.3.3 п.54.3 ст.54, підп.266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2282004-2411-1305-UA-46060070000047720 від 30.08.2024 щодо ОСОБА_1 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 31970,17 грн (податковий період 2023 рік).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Змістом спірних правовідносин є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України).

Згідно з положеннями підп.266.3.1, 266.3.2 п.266.1 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, на який посилається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Системне тлумачення підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». До того ж, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Між тим, аналізуючи зміст пункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можна дійти висновку про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств».

За положеннями підп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Класифікатором будівель і споруд НК 018:2023, який затверджений Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573, до клас Промислові та складські будівлі (код 125) включає:

- будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо.

Цей клас не включає:

- резервуари, силоси та складські приміщення (1252);

- будівлі сільськогосподарського призначення (1271);

- комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).

Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням.

Положеннями ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що застосування пункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме наявність будівель промисловості та використання таких за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та власники не здають їх в оренду, лізинг, позичку.

В межах спірних відносин суд дійшов висновку, що ці обов`язкові умови є наявними, з огляду на таке.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як встановлено судом, позивач є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , а саме виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно - побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м.

Зазначені нежитлові будівлі відносяться до виробничих площ ПП «Будьмо здорові» (видом діяльності якого за КВЕД є 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання), засновником та власником якого є ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів використання позивачем зазначених вище приміщень для цілей, не пов`язаних з виробництвом, податковим органом в процесі розгляду справи не надано.

Отже, об`єкти нерухомості (нежитлові будівлі), які на праві власності належать позивачу, підпадають під дію підпункту «є» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Також відповідно до КВЕД ДК 009:2010 діяльність позивача визначена секцією «С» Переробна промисловість, а саме розділ « 10» Виробництво харчових продуктів, група 10.7 Виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів, клас 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Отже, позивачем дотримано другу умову, оскільки його діяльність класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Будь-яких доказів здачі позивачем зазначених вище приміщень в оренду, лізинг, позичку, податковим органом в процесі розгляду справи не надано.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №813/4251/17 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 №52605-13 задоволено повністю. Між тим, суд враховує, що вказаним податковим повідомленням-рішенням нараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 14202,77 грн.

Зазначені судові рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №813/4251/17.

Застосовуючи приписи ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд враховує, що вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено факт, що «нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем безпосередньо у підприємстві харчової промисловості».

Враховуючи вищевикладене в сукупності суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №2282004-2411-1305-UA-46060070000047720 від 30.08.2024 винесене відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За цих обставин податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2282004-2411-1305-UA-46060070000047720 від 30.08.2024 щодо ОСОБА_1 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 31970,17 грн, не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №2282004-2411-1305-UA-46060070000047720 від 30.08.2024.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, вул. Стрийська, 35, м. Львів; код ЄДРПОУ 43968090).

Повне рішення суду складено 18.07.2025.

Суддя Кондратюк Юлія Степанівна