Ухвала від 17.07.2025 по справі 620/8166/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 липня 2025 року ЧернігівСправа № 620/8166/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Агрофірма Кладьківка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд» про визнання протиправними дій та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

17 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного судуз позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Агрофірма Кладьківка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд», в якому просить суд:

- визнати дії приватного виконавця Веремія Івана Миколайовича щодо накладення арешту на право оренди земельної ділянки, орендодавцем якої є ОСОБА_1 , незаконними;

- скасувати постанову про арешт майна боржника від 01.10.2024 приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича у виконавчому провадженні ВП № 67802481 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2021 у справі № 927/375/21 та Наказу на, примусове виконання рішення третейського суду №875/1860/21, виданого 15.12.2021 Східним апеляційним господарським судом в частині, а саме арешт права оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 7422785000:02:001:0662 загальною площею 1,72 га, яка розташована на території Кладьківської сільської ради власником та орендодавцем якої є ОСОБА_1 ;

- скасувати постанову про опис і арешт майна (коштів) боржника від 19.05.2025 у частині арешту права оренди земельної ділянки, яка перебувала в оренді у ПП «Агрофірма Кладьківка» та належить ОСОБА_1 на праві власності.

- зобов`язати приватного виконавця виключити зазначене право оренди з опису та арештованого майна.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 171 Кодексу адміністративного судочинства Українисуддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.

В рамках виконавчого провадження ВП № 67802481, відкритого з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2021 у справі № 927/375/21 та Наказу, на примусове виконання рішення третейського суду №875/1860/21, виданого 15.12.2021 Східним апеляційним господарським судом, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремієм Іваном Миколайовичем вчинені виконавчі дії, зокрема арешт права оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 7422785000:02:001:0662 загальною площею 1,72 га, яка розташована на території Кладьківської сільської ради, власником та орендодавцем якої є ОСОБА_1 .

Боржником у вказаному виконавчому провадженні є Приватне підприємство «Агрофірма Кладьківка», стягувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд».

Позивач не є стороною виконавчого провадження.

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 висловила правову позицію, яка полягає у тому, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження і не наділена процесуальним правом оскарження вимоги приватного виконавця в порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України, може реалізувати відповідне право в порядку адміністративного судочинства.

Водночас у частині першійстатті 19 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з цим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

В обґрунтування позову в цій справі позивач зазначає, що порушено її право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422785000:02:001:0662, яка перебуває на правах оренди у третьої особи, на яке накладено арешт, тобто стосується її майнових прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 86 Постанови ВП ВС, 18.01.23, справа №488/2807/17 (№ у ЄДРСР 109364576).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію ( Постанова ВП ВС, 21.09.22, справа №908/976/19 (№ у ЄДРСР 108930841).

Залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15 виклала правовий висновок про те, що"… оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею60 Закону України "Про виконавче провадження".

Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (стаття60 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на наведені норми та сукупність обставин у цій справі суд вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не приведе до поновлення речового права на майно.

Оскільки зняття арешту з майна здійснюється постановою виконавця, прийнятою на підставі ухваленого судового рішення з цього питання, ефективним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права та зняття арешту зі спірного майна.

Отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного речового права позивача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 170 Кодексу адміністративного судочинства Українисуддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 170 Кодексу адміністративного судочинства Україниповторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до вимог частини шостоїстатті 170 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд роз`яснює позивачеві, що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України Закону України ''Про судовий збір'' передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Враховуючи, що позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу судового збору в розмірі 4844,80 грн.

Керуючись статтями19,170,243,248,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

3. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп), сплачений відповідно до квитанції від 16.07.2025.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.

Суддя І.І. Соломко