Рішення

від 14.01.2008 по справі 7/451/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/451/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.08                                                                                        Справа №  7/451/07

Суддя   

За позовом Закритого   акціонерного   товариства  “Український    мобільний    зв'язок”                       в особі Запорізької філії “УМС”, м. Запоріжжядо відповідача  Приватного підприємства “Відродження”, м. Запоріжжя Суддя  Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача          Вітько  С.Г., дов. № 01-46 від 01.02.2007р.   

Від відповідача      не з'явився

Заявлено позов  про стягнення з відповідача на користь позивача 4879,16 грн., які складаються з 452,75 грн. заборгованості за надання послуг мобільного  зв'язку,                  32,12 грн. сума несплачених зборів в Пенсійний фонд України, 4376,35 грн. договірні санкції та 18,06 грн. пені за неналежне виконання умов договорів.  

Позивач  обґрунтовує позовні вимоги ст.ст. 14, 259, 526, 530, 546 Цивільного кодексу України та умовами договорів  про надання послуг мобільного зв'язку.                  

27.11.2007 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 27.12.2007 р., про що сторони були повідомлені належним чином. Судове засідання відкладалось до 14.01.2008р.

Ухвали суду  на адресу сторін були відправлена вчасно та до суду поштовим відділенням не повертались, що свідчить про те, що сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду спору.

Відповідач в продовжене 14.01.2008р.  судове засідання не з'явився повторно, вимоги суду, викладені в   ухвалах суду не виконав, відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання без поважних причин не направив.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України                № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно зі ст. 93  ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

           Згідно до ст. 33 ГПК України,  обов'язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від  виконання вимог суду, викладених в попередніх  ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

         Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив  на позовну  чи доказів заперечення (при наявності таких, чи доказів виконання договірних зобов'язань.

          Представником позивача надані уточнення позовних  вимог (уточнені види стягнення).

За клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи закінчено 14.01.2008 р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника  позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем були укладені договори  № 1.11138254/2121597 від 25.02.2005 р., № 1.11138254/2121672 від 25.02.2005 р., № 1.11138254/2121700 від 25.02.2005 р. та № 1.11138254/2121719 від 25.02.2005 р.  про надання послуг мобільного зв'язку  (надалі – договір), а також додаткові угоди до них.

Для використання телефонів відповідачу були надані телефонні номера, а також особовий рахунок № 1.11138254, який у відповідності з п. 7.1 Правил користування мережею мобільного зв'язку УМЗ, які є згідно п. 1.2 договору його невід'ємною  частиною, кожному абоненту надається один рахунок по усім договорам та за цим рахунком проводяться розрахунки за надані послуги по усім зареєстрованим номерам абонента.

Про стан особистого рахунку за договорами відповідача та рух грошових коштів міститься в звіті про баланс особистого рахунку абонента, який розбивці по окремим договорам не підлягає.

Згідно п. 3.2 договору, рахунки за надані послуги відповідач зобов'язався оплатити у строк до 15 числа наступного за розрахунковим місяця.

У відповідності з п. 11 ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та п. 15-15 “Порядку оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”, затвердженого Постановою КМУ № 1740 від 03.11.1998 р., відповідач зобов'язаний перераховувати позивачу збір на обов'язкове державне  пенсійне страхування у розмірі 6%, а з 01.08.2005 р. –7,5% від вартості послуг мобільного зв'язку одночасно з оплатою рахунків за послуги.

У відповідності з п. 1.1 додаткової угоди до договорам, відповідач уклав додаткові угоди  на строк 548 днів, тобто до 29.08.2006 р.  та  у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за ініціативою позивача на підставах, обумовлених договором чи за заявою абонента на період строку, обумовленого цим пунктом, період дії додаткової угоди продовжується на увесь строк, протягом якого надання послуг було призупинено.    

Відповідач не оплачував послуги мобільного зв'язку, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 452,75 грн.

У зв'язку з періодичним виникненням заборгованості по договорам                                          № 1.11138254/2121597, № 1.11138254/2121672, № 1.11138254/2121719 на особовому рахунку відповідача надання послуг зв'язку на підставі п. 8.4 Правил та п. п 2.1.2 договору було кількаразова автоматично призупинено кожен раз до погашення поточної заборгованості відповідачем, та з 01.05.2006 р. на підставі п. 2.4.2 договору відповідачу виставлені рахунки тільки за збереження телефонного номеру у мережі до 25.06.2006 р., тобто до розірвання договору.

За ініціативою відповідача надання послуг зв'язку по договору                                         № 1.11138254/2121700, на підставі п. 8.4 Правил та п.п. 2.1.2 договору було зупинено з 24.08.2005 р. до 03.03.2006 р. У зв'язку з виникненням заборгованості за надання послуг зв'язку, на підставі п. 8.4 Правил та 2.1.2 договору, було автоматично зупинено з 15.03.206 р., після чого на підставі п. 2.4.2. договору виставлялись  рахунки тільки за збереження телефонного номеру у мережі до 25.06.2006р., тобто до розірвання договору.

10.07.2006 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість. Однак відповідач  залишив цю вимогу позивача без задоволення.

Сума несплаченого відповідачем до ПФУ збору складає 32,12 грн. за розрахунком позивача.

                  Згідно ст. 173 ГК України, господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на  користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

  Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

               Аналогічну норму містить ст. 526 ЦК України.

               Доказів сплати борги відповідач суду не надав.

    Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 452 грн. 75коп. та сума  зборів  несплачених  до Пенсійного фонду України складає 32 грн. 12 коп., пред'явлені до стягнення обґрунтовано  та підлягають задоволенню.

 Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню  нараховану  згідно Закону України “Про телекомунікації”, у випадку затримки оплати за надані телекомунікаційні послуги відповідач повинен сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. З 01.06.2007 р. за невиконання грошових зобов'язань за 182 дні від суми заборгованості за надані послуги зв'язку, пеня складає 18,06 грн. та підлягає задоволенню.

Також відповідно до п. 1.2 додаткової угоди, коли абонент відмовляється від договору чи додаткової угоди до закінчення строку встановленого п. 1.1 додаткової угоди чи коли дія договору достроково зупиняється на підставі  п. 5.2 договору, у зв'язку з несплатою абонентом наданих послуг, відповідач згідно ст. 546 ЦК України, зобов'язаний сплатити договірну санкцію    (фактично це є штраф), поскільки встановлений в твердій сумі 3,65 грн. за кожен день до закінчення строку дії додаткової угоди.  

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Предметом неустойки  може  бути  грошова  сума,  рухоме  і нерухоме майно.

Згідно  зі ст. 546 ЦК України, штрафні санкції повинні мати вид чи спосіб.

Відповідачу позивачем було направлено попередження про розірвання договору, але у зв'язку з несплатою рахунків, 25.06.2006 р. договір був розірваний згідно                  п. 5.2 договору та відповідачу був виставлені рахунки на оплату договірної санкції, яка у відповідності до п. п. 1.1,1.2 додаткової угоди та розрахунку позивача, доданого до позову складає: 1310,35 грн. за договором № 1.11138254/2121700, та 1022,00 грн. за договором №  1.11138254/2121597, 1022,00 грн. за договором № 1.11138254/2121672, 1022,00 грн. за договором № 1.11138254/2121719, тобто загальна сума оплати договірних санкцій (фактично це є пеня) за розрахунком позивача складає 4376,35 грн.  

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або  невиконання зобов'язання, наслідків порушення договору, тощо.

Слід звернути увагу також на те, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій (штраф, пеня) до 466грн. 81 коп., поскільки, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначалося вище, сума основного боргу відповідача становить 484грн.87коп.   Покладення на останнього ще 4376грн.35 коп. штрафу,  разом з сумою пені, не відповідає межам здійснення цивільних прав, передбачених ст. 13 ЦК України.

Оптимальним розміром штрафу, на думку суду, є стягнення з відповідача 466грн.81грн.,  що рівна сумі заборгованості, що складається з  боргу за користування  телефонним зв'язком і з суми збору в ПФУ.

  При таких обставинах вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.173, 193, 230 ГК України, ст. ст. 526, 551, 546 ЦК України, ст.ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75 82, 83,  84,  85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Відродження” (69097, м. Запоріжжя, вул. Будьонного, буд. 4 А, кв.107, р/р 2600100483  в ЗФ АБ “Ажіо” м. Запоріжжя, МФО 313560, код 32273089) на користь Закритого   акціонерного   товариства  “Український    мобільний    зв'язок”  в особі Запорізької філії “УМС” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, р/р 26008526 в “РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ” м. Київ, МФО 300335, код 14333937) 452 грн. 75 коп.  заборгованості, 32 грн. 12 коп. неоплачених зборів до ПФУ, 18грн. 06 коп. суми пені, 466 грн. 81 коп. штрафу, 102,00 грн. державного мита та  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

  Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

             Суддя                                                                           Н.С. Кутіщева