Рішення від 18.07.2025 по справі 440/7667/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7667/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржника при завершенні виконавчого провадження №47847265 та зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код ЄДРПОУ 34962532 скасувати (зняти) арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 47847265, виданий 20.11.2015, видавник Київський ВДВС Полтавського МУЮ, старший державний виконавець Міщенко О.А., номер запису про обтяження 12254164 (спеціальний розділ).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що в квітні 2025 року ОСОБА_1 стало відомо, що відносно нього в єдиному Державному реєстрі речових прав міститься обтяження на нерухоме майно, накладене на нього, як боржника, у виконавчому провадженні ВП №47847265. З отриманих письмових пояснень Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві позивачем з`ясовано, що виконавчим написом №2290 від 11.05.2015, вчиненим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" звернуто стягнення з ОСОБА_1 в сумі 95888,98,00 грн за кредитним договором №PLXRRX10810062 від 26.01.2007, укладеним із Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та відкрито 16.06.2015 виконавче провадження. Постановою від 20.11.2015 Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві наклав арешт на все нерухоме майно боржника. Постановою від 26.02.2016 виконавче провадження завершено та матеріали виконавчого провадження 47847265 знищено. На письмове звернення від 16.05.2025 про скасування арешту майна позивачем отримано відповідь Київського ВДВС від 22.05.2025 №59920 про те, що арешт може бути знятий за рішенням суду. Таким чином, не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Станом на час звернення до суду відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження, що підтверджується інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження АСВП.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивач у строки встановлені судом усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7667/25 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві вх. №44178/25 від 18.06.2025 вказує, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №47847265 з примусового виконання виконавчого напису №2290, виданого 11.05.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в розмірі 95888,98 грн. Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження постанову про відкриття виконавчого винесено державним виконавцем 16.06.2015. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 накладено арешт на все майно боржника, відомості внесені до державного реєстру обтяжень. Постановою від 26.02.2016 виконавче провадження завершено на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 20.01.2020, виконавче провадження №47847265 знищене. Враховуючи вищевикладене, надати копії матеріалів виконавчого провадження неможливо, у зв`язку з їх знищенням в 2020 році. Поряд з цим, забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним. Саме на боржнику лежить тягар доведення, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Сплата у певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. У зв`язку з викладеним, Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може бути відповідачем у даній категорії справ. Враховуючи вищевикладене, арешт на майно боржника накладено згідно вимог чинного законодавства, а позивач ОСОБА_1 не доводить в чому саме незаконність дій державного виконавця, щодо накладення арешту на майно, всупереч нормам, які наведені в відзиві.

У наданому до суду відзиві на позов представник третьої особи просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію мотивував посиланням на те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню. Доводи адміністративного позову зводяться до того, що виконавче провадження завершено, а відтак наявні підстави для зняття арешту накладеного в межах ВП №47847265. Разом з тим, з відповіді Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.04.2025, долученої позивачем до адміністративного позову, вбачається, що виконавчий документ у ВП №47847265 повернутий на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, виконавчий документ у ВП №47847265 в спірних правовідносинах повернуто стягувачу на підставі неможливості встановлення особи боржника/з`ясування місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (пункт 5 частини першої статті 47 Закону №1404), в той же час, відповідачем не приймалась постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону №1404, тобто, за фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відомості про фактичне виконання в межах виконавчого провадження №47847265 відсутні. Враховуючи вказане вище, ухвалення судом рішення про задоволення вимог скарги призведе до порушення прав стягувача на отримання виплат за виконавчим написом. Вказані вище обставини спірних правовідносин та нормативне регулювання свідчить про необґрунтованість, недоведеність, безпідставність та передчасність вимог ОСОБА_1 .

У відповідях на відзиви на позовну заяву позивач наполягає на задоволенні заявлених ним позовних вимог, оскільки стягувач з 26.02.2016 на протязі 9 років не скористався правом повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання, що підтверджується відповіддю Київського ВДВС та даними інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження АСВП відносно боржника. Таким чином, не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача, аналогічний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17. На даний час відсутня потреба позбавляти володільця майна права відчужувати, розпоряджатися та користуватися належним йому на праві власності майном, адже він не являється боржником по жодному виконавчому провадженню на момент розгляду справи в суді. Тому твердження представника третьої особи про ту обставину, що ухвалення судом рішення про задоволення вимог скарги призведе до порушення прав стягувача на отримання виплат за виконавчим написом є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

07.04.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Київського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій зазначив, що йому стало відомо про існування відносно нього в Єдиному Державному реєстрі речових прав обтяження на нерухоме майно, накладеного як на боржника у виконавчому провадженні №47847265. До цього часу постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 не отримував, а тому йому невідомо на підставі якого виконавчого документа виконавче провадження відкрито. Як наслідок, просив направити йому постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

У відповідь на зазначену заяву Київський ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 17.04.2025 №48337 повідомив ОСОБА_1 про те, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження 47847265 з примусового виконання виконавчого напису № 2290, виданого 11.05.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в розмірі 95888,98 грн.

Державним виконавцем 16.06.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 накладено арешт на все майно боржника, відомості внесені до державного реєстру обтяжень.

Постановою від 26.02.2016 виконавче провадження завершено на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно п. 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 та Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення.

Згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 20.01.2020, виконавче провадження №47847265 знищене.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.05.2025 №426798482, відносно нерухомого майна позивача зареєстровано обтяження, а саме: номер запису про обтяження: 12254164 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: 27.11.2015 13:39:24; документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 47847265, виданий 20.11.2015 Київським ВДВС Полтавського МУЮ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 26539778 від 27.11.2015, вид обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжував: Київським ВДВС Полтавського МУЮ, опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Представник позивача звернувся до Київського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 16.05.2025, в якій просив скасувати (зняти) арешт нерухомого майна номер запису про обтяження 12254164 (спеціальний розділ) накладений Київським ВДВС постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 серія та номер 47847265.

Листом від 22.05.2025 №59920 Київський ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вважаючи протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржника при завершенні виконавчого провадження №47847265, позивач звернувся із цією позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в чинній редакції, далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема. таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.

В силу частин першої та другої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

У свою чергу, процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 56 Закону №1404-VIII.

Згідно частини першої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Досліджуючи спірні правовідносини в тому числі за ретроспективним методом їх врегулювання законодавством, яке діяло на момент їх виникнення, суд виходить також із наступного.

На час винесення державним виконавцем у виконавчому провадженні №47847265 постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яким накладено арешт на все майно позивача, (20.11.2015) та постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (26.02.2016) діяли положення Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (надалі Закон №606-XIV), який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вимогами частини першої статті 17 Закону №606-ХIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (пункт 4 частини другої статті 17 Закону №606-ХIV).

Відповідно до приписів статті 52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Також, статтею 57 Закону №606-XIV унормовано, що арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Стаття 62 Закону №606-XIV передбачала, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Положеннями пункту 5 частини першої статті 47 Закону №606-XIV визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону №606-XIV).

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 50 Закону №606-XIV (у редакції, яка діяла станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу зняття арешту виконавцем мало відбуватися у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду, або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

Відтак, при поверненні виконавчого документа стягувачу 26.02.2016 у виконавчому провадженні №47847265 на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону №606-XIV у державного виконавця на той час були відсутні законодавчо мотивовані підстави для зняття арешту з майна позивача, накладеного в межах даного провадження, а наразі таке зняття арешту державним виконавцем неможливе, в зв`язку із відсутністю чинного виконавчого провадження відносно позивача, в межах якого накладався арешт.

Натомість, як було зазначено вище, у силу частини першої статті 56 Закону №1404-VIII (у чинній редакції), арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Вказане свідчить проте, що арешт майна боржника, як правовий механізм забезпечення реального виконання виконавчого документа безпосередньо пов`язаний із здійсненням ( наявністю) виконавчого провадження відносно боржника, або об`єктивною можливістю його поновлення/ініціювання стягувачем, та запроваджується з метою подальшого звернення стягнення на арештоване майно шляхом його реалізації в межах процедури виконавчого провадження. Натомість, відсутність чинного виконавчого провадження, або об`єктивна неможливість стягувача його ініціювати, унеможливлює здійснення державним виконавцем будь-яких заходів та дій стосовно арештованого майна боржника, відтак відпадає потреба у забезпеченні виконавчого провадження відповідними обмежувальними заходами.

Як вбачається із наданої відповідачем інформації, 26.02.2016 виконавче провадження №47847265 було завершено на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону №606-XIV (в редакції, чинній на час вчинення дій). Завершене виконавче провадження передано до архіву. Матеріали виконавчого провадження №47847265 20.01.2020 знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень та реєстру боржників чинні виконавчі провадження відносно позивача станом на момент розгляду цієї справи судом відсутні.

Також, слід врахувати, що строки пред`явлення даного виконавчого документу до примусового виконання (після його повернення 26.02.2016) сплинули, а в матеріалах справи не міститься доказів, що такі строки поновлювались стягувачу, або повторного пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання, що також свідчить про відсутність чинних майнових вимог стягувача, задоволення яких можливе здійснити шляхом використання процедури примусового виконання вказаного виконавчого документа, як завершальної стадії виконання судових рішень.

Отже, суд зауважує, що зазначене унеможливлює здійснення державним виконавцем в межах даного провадження будь-яких виконавчих дій (в тому числі шляхом звернення стягнення на нерухоме майно), а тому наразі відпала реальна потреба у даному виді забезпечення, а наявність такого арешту на усе нерухоме майно позивача за даних обставин призводить до порушення справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, та надмірного втручання держави у право особи на мирне володіння майном, а відтак таке порушене право підлягає захисту шляхом скасування цих обмежень, і такий спосіб захисту є ефективним засобом юридичного захисту порушеного права позивача.

При цьому, наявність арешту на усе нерухоме майно за таких обставин позбавляє позивача набувати та вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном, за відсутності реальних підстав та доцільності для продовження існування такого заходу обмеження, а отже існування такого стану та порушення прав позивача є в даному випадку невиправданим та ставить позивача у становище правової невизначеності.

Також наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Аналогічні норми закріплені в статтях 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Щодо визнання бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту протиправною, суд зазначає, що за частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закону №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки, в рамках спірних правовідносин були відсутні обставини, визначені частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", то у відповідача були відсутні підстави для зняття такого арешту, що зумовлює висновок про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності.

Натомість, як встановлено судом, з огляду на фактичне завершення виконавчого провадження, в рамках якого накладено арешт та його відсутність, відсутність інших виконавчих проваджень відносно боржника, станом на момент звернення із даним позовом розгляду втратив своєю актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування наразі відсутні. Інші мотивів продовження існування такого заходу забезпечення виконавчого провадження відсутні. Зворотного відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Крім цього слід звернути увагу, що позивач, який був боржником у вказаному виконавчому провадженні, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж шляхом звернення до суду щодо скасування арешту на підставі рішення суду.

А отже в даному випадку, з огляду на частину п`яту статті 59 Закону №1404-VIII арешт має бути знятий виключно за рішенням суду.

За змістом частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У силу частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За приписами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно у розмірі 484,48 грн.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Української повстанської армії, буд. 29, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 34962532), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570), про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 ВП№47847265, номер запису про обтяження 12254164 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 27.11.2015.

Зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 ВП№47847265, номер запису про обтяження 12254164 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 27.11.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтями 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко