Ухвала від 21.07.2025 по справі 907/794/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

---

УХВАЛА

"21" липня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/794/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, м Ужгород в інтересах держави в особі

позивача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

позивача 2 Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, смт Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Комунального підприємства «Комунал-Сервіс» Великоберезнянської селищної ради, смт Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 54 737 251,34 грн шкоди

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Комунал-Сервіс» Великоберезнянської селищної ради 54 737 251,34 грн шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/794/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2024 року.

Дослідивши матеріали позовної заяви № 07.53-107-5525 вих-25 від 15.07.2025 (вх. №02.3.1-05/869/25 від 17.07.2025), суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст. 164 ГПК України.

Так, відповідно до ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Відповідно до приписів частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, належна до сплати сума судового збору за заявленими позовними вимогами про стягнення з відповідача 54 737 251,34 грн складає 821 058,77 грн.

Проте, матеріали означеної позовної заяви не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість прокурором зазначено обґрунтування про звільнення від сплати судового збору з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Прокурор стверджує, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Мотивуючи клопотання про звільнення прокурор у позові зазначає про те, що предметом позову, як певної матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, є стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 239 КК України у кримінальному провадженні за № 4202372030000026 від 27.02.2023, обвинувальний акт у якому стосовно керівника відповідача скеровано на розгляд Великоберезнянського районного суду Закарпатської області.

Розглядаючи наведені обґрунтування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільняються від сплати судового збору у разі надання позивачем до суду доказів, що матеріальні збитки, які він просить стягнути, завдані саме у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення.

Кримінальним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Таким чином, існування кримінального правопорушення як такого у спірних правовідносинах пов`язується з наявністю відповідного судового рішення (вироку), у якому за правилами ст. 374 КПК України і зазначається зміст закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Схожі висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №907/285/22, якою з підстав не наведення прокурором доказів вчинення кримінального правопорушення у вигляді відповідного судового рішення (вироку) залишено без задоволення касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 про залишення без розгляду позову прокурора з підстав неусунення виявлених після відкриття провадження недоліків позовної заяви у вигляді відсутності доказів сплати судового збору, - залишено без змін.

Неналежними, при цьому, суд вважає посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №912/1194/22 з посиланням на передбачену ч. 1 ст. 128 КПК України можливість подання цивільного позову до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, позаяк за правилами ст. 128 КПК України такий «цивільний позов» прокурору слід пред`являти до початку судового розгляду кримінального провадження, яке розглядається Великоберезнянським районним судом Закарпатської області, а право пред`явлення такого позову в порядку цивільного судочинства за правилами ч. 7 ст. 128 КПК України може виникати в особи, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду.

Суд враховує також, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци перший - третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019).

Конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку Із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.

При цьому, судом встановлено, що підставою заявленого у цій справі позову є порушення норм природоохоронного законодавства, у зв`язку з чим прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з господарським позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення з Комунального підприємства «Комунал-Сервіс» Великоберезнянської селищної ради шкоди в сумі 54 737 251,34 грн., завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення та забруднення земель.

Слід зазначити, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зокрема, підставою для цивільно-правової відповідальності є порушення лісового законодавства, законодавства України про природно-заповідний фонд, про надра, про охорону земель (ст. 105 Лісового кодексу України, ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд», ст. 65 Кодексу України про надра, ст. 56 Закону України «Про охорону земель»).

Згідно статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавство України.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що прокурор у цій справі звернувся з відповідним господарським позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення та забруднення земель (цивільно-правова відповідальність) і така позовна заява підлягає оплаті судовим збором у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», що підтверджується численною практикою господарських судів різних інстанцій (зокрема постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі №907/397/24), а також Верховного Суду у аналогічних господарських справах, зокрема й у вже згаданій постанові від 16.04.2024 у справі №907/285/22.

Суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку положень п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та звільнення прокурора від сплати судового збору, оскільки відповідачем в межах цієї справи є комунальне підприємство, а не фізична особа (особи), щодо якої (яких) порушено кримінальне провадження та стосовно якої відсутній вирок суду (який набрав законної сили у встановленому порядку) який би підтверджував сам факт існування кримінального правопорушення, скоєного такою особою, а предметом спору виступає стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, а не шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення саме відповідачем у справі.

За приписами ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 322, 323 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області № 07.53-107-5525 вих-25 від 15.07.2025 (вх. №02.3.1-05/869/25 від 17.07.2025) залишити без руху.

2. Встановити прокурору строк для усунення недоліків заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про усунення недоліків позовної заяви із долученням доказів сплати судового збору в розмірі 821 058,77 грн за такими реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Зак.обл/Ужгородська тг/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA978999980313171206083007493

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу 101

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа).

Роз`яснити заявнику, що в разі усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Повідомити заявника, що в разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.М. Лучко